Рішення № 55222954, 22.01.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/3833/15-ц Провадження № 22-ц/773/134/16 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Категорія: 43 Доповідач: Киця С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Киці С.І.,

суддів - Подолюка В.А., Шевчук Л.Я.,

секретар Вергун Т.С.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника третьої особи Шульгана Ф.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах малолітньої дочки ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Луцької міської ради Волинської області, про примусове вселення та зобов'язання не чинити перешкод в користуванні будинком, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Луцької міської ради Волинської області, про втрату права користування житлом за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 липня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_1 17 листопада 2014 року звернулась з позовом в своїх інтересах та інтересах малолітньої дочки ОСОБА_7 до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про вселення в будинок та зобов'язання не чинити перешкод в користуванні будинком.

Позов мотивує тим, що 30 квітня 2010 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 і стала проживати в будинку по АДРЕСА_1. 27.07.2010року власник будинку ОСОБА_3 надав їй дозвіл на реєстрацію у вказаному будинку. ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилась дочка ОСОБА_7, яка також була зареєстрована в будинку. З вересня 2014 року вона стала проживати у своєї сестри за іншою адресою. 01.11.2014р. разом з малолітньою дитиною ОСОБА_7 прийшла в будинок АДРЕСА_1 з одягом та продуктами харчування, маючи намір залишитись для подальшого проживання. ОСОБА_4 почала її ображати і з застосуванням сили виганяти з будинку, мотивуючи свої дії розірванняv шлюбу з її сином. Будучи поселеними та зареєстрованими в будинку зі згоди власника буднику ОСОБА_3 вона та її дочка є членами сім"ї власника і набули права користування будинком. Просила вселити її та малолітню дочку ОСОБА_7 в будинок АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не чинити перешкод в користуванні будинком.

20 травня 2015 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про втрату права користування житлом. Зазначає, що він є власником будинку АДРЕСА_1. 30.04.2010р. між ОСОБА_5, який є його сином та ОСОБА_1 укладено шлюб. 27.07.2010р. зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 у вказаному будинку. ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась внучка ОСОБА_7 В останній період сімейні відносини між сином ОСОБА_5 та ОСОБА_1 стали напруженими, що привело до фактичного припинення сімейних відносин і розірвання шлюбу. З грудня 2013 року відповідач ОСОБА_1 в житловому будинку не проживала і виселилась з нього в добровільному порядку. ОСОБА_1 втратила право на користування належним йому будинком у зв'язку відсутності члена сім"ї без поважних причин понад один рік. На підставі ч.2 ст.405 ЦК України просив визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право на користування житловим будинок АДРЕСА_1.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 15 липня 2015 року в позові ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах малолітньої дочки ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Луцької міської ради Волинської області, про примусове вселення та зобов'язання не чинити перешкод в користуванні будинком відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Луцької міської ради Волинської області, про втрату права на користування житлом відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 27.07.2015р. подала апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Вважає, що суд дав невірну оцінку обставинам справи, внаслідок чого висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, які суд вважав встановленими, неправильно застосував та порушив норми матеріального та процесуального права. Просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позовну заяву.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 18 листопада 2015 року касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково. Ухвалу апеляційного суду Волинської області від 18 серпня 2015 року, якою залишено без змін рішення Луцького міськрайонного суду від 15 липня 2015 року, скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду - скасуванню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено обставин щодо вчинення їй перешкод в користуванні будинком зі сторони відповідачів. Однак такий висновок не відповідає встановленим обставинам справи і з ним погодитись не можна.

Судом встановлено, що 30 квітня 2010 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та стала проживати в будинку АДРЕСА_1. 27 липня 2010 року зі згоди власника будинку ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 була зареєстрована у будинку. Під час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у них народилась дочка ОСОБА_7, яка теж зареєстрована у спірному будинку. Рішенням Луцького міськрайонного суду від 22 жовтня 2014 року шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано. Дочка ОСОБА_7 проживає разом з матірю ОСОБА_1 Власником будинку АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_3

Згідно положень ч.ч.1,2,4 ст.156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу.

Статтею 405 ЦК України визначено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно ч.2 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 вселилась в будинок по АДРЕСА_1 зі згоди власника жилого будинку ОСОБА_3 як член сім"ї. У будинковій книзі зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 зареєстровані по місцю проживання на постійно. Іншої угоди про порядок вселення, користування жилим приміщенням між позивачем і власником будинку - відповідачем ОСОБА_3 не було. Як вбачається із зустрічної позовної заяви власник будинку ОСОБА_3 визнавав ОСОБА_3 членом сім"ї, на час пред'явлення позову - колишнім членом сім"ї, так як пред'явив до неї позов про втрату права користування житлом на підставі ст.405 ЦК України, якою визначені права членів сім"ї власника житла на користування цим житлом. Відповідачами не доведено ведення окремого господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з власником будинку та його дружиною ОСОБА_4 В грудні 2013 року позивач ОСОБА_1 добровільно виселилась і не проживала в будинку. Це підтверджується показами свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, висновком Луцького МВ УМВС України у Волинській області від 18 липня 2014р. №3/9024. Дані покази свідків не спростовані позивачем, і не встановлено незаконності висновків органів внутрішніх справ, які були прийняті по розгляду заяв ОСОБА_3, ОСОБА_4 01 листопада 2014 року ОСОБА_1 разом з дочкою ОСОБА_7 повернулась в будинок АДРЕСА_1 з метою проживання у ньому, проте між нею та ОСОБА_4 виникла суперечка і вона не вселилась в будинок. На даний час позивач та малолітня дитина ОСОБА_7 позбавлені права користуватись цим будинком, відповідачі заперечують право позивача на користування ним і їй чиняться з боку відповідачів перешкоди у доступі та проживанні у спірному будинку.

Колегія суддів приходить до висновку, що позивач, як колишній член сім"ї власника має право на користування спірним жилим приміщенням, оскільки припинення сімейних відносин не позбавляє такого права, а малолітня ОСОБА_7 є дочкою ОСОБА_5 та онукою власника будинку ОСОБА_3 Дитина має право користування житловим приміщенням нарівні з батьками.

Відносини між власником і колишнім членом сім"ї регулюються відповідно до ч.4 ст.156 та ст.162 ЖК України, 391 ЦК України і на їх підставі власник вправі захистити свої права.

Отже, позов ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_7 про вселення в будинок та зобов'язання відповідачів не чинити перешкод у користуванні будинком підлягає до задоволення і в цій частині рішення суду першої інстанції слід скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення. В решті рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, на підставі ст.405 ЦК України, ст.156 ЖК України колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 липня 2015 року в даній справі в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про примусове вселення та зобов'язання не чинити перешкод в користуванні будинком скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах малолітньої дочки ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про примусове вселення та зобов'язання не чинити перешкод в користуванні будинком задовольнити.

Вселити ОСОБА_1 та малолітню ОСОБА_7 в будинок АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_7 в користуванні будинком.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді