Ухвала суду № 55222446, 21.01.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 року Справа № 876/10198/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.

секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 червня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання неправомірною відмови у перерахунку пенсії та зобовязання провести перерахунок пенсії виходячи з 90% від суми місячного заробітку,

У С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2 в квітні 2015 року звернулася з позовом в суд до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську та просила визнати неправомірними дії відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії у відсотковому відношенні; зобовязати відповідача провести перерахунок пенсії в розмірі 90% згідно довідки №18 (171) вих.12 від 02.08.2012 року і виплачувати перераховану пенсію в подальшому; стягнути з відповідача недоотриману суму пенсійного забезпечення із врахуванням 90% розміру з 14.06.2012 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що відповідач безпідставно здійснив перерахунок її пенсії у розмірі 80 відсотків від суми заробітної плати станом на 14 червня 2012 року, посилаючись на Закон України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі Закон № 3668-VІ), яким внесено зміни до статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі Закон № 1789-ХІІ), оскільки це суперечить статті 22 Конституції України та порушує її права.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 червня 2015 року адміністративний позов за період з 14.06.2012 року по 23.10.2014 року залишено без розгляду.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 червня 2015 року в справі №344/5998/15а адміністративний позов було задоволено частково. Визнано протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо перерахунку та виплати ОСОБА_2 пенсії у звязку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до вимог ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90% від суми місячного заробітку починаючи з 24 жовтня 2014 року. Зобовязано управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську виплатити ОСОБА_2 різницю між фактично отриманою в розмірі 80% від місячного заробітку та належною до сплати в розмірі 90% від місячного заробітку суми пенсії починаючи з 24 жовтня 2014 року.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2015 року виправлено описку в постанові від 23 червня 2015 року. Замінено посаду позивача з «начальник відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури» на «начальник відділу фінансування та бухгалтерського обліку головного бухгалтера».

Не погодившись із постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 червня 2015 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимогапеляційної скарги, апелянт зазначає, що твердження позивача про порушення його прав і необґрунтованого зменшення розміру пенсійних виплат не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки відповідно до ч. 13 ст. 50-1 Закону України №1798-ХІІ обчислення, перерахунок пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням (перерахунком) пенсії. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у звязку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Сторони по справі в судове засідання не зявились, а тому згідно ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачу призначена пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу» в розмірі 90% місячного заробітку.

Позивачу з 01.07.2012 року проведено перерахунок пенсії згідно Закону України «Про прокуратуру» в звязку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», яка набрала чинності з 14.06.2012 року, і якою збільшено заробітну плату працівникам прокуратури, що стало підставою для перерахунку пенсії позивача, яка була перерахована з урахуванням вимог цієї постанови та виходячи з розміру 80% заробітку.

Не погодившись із таким перерахунком, 20.04.2015 року позивач звернулася із заявою до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про проведення перерахунку пенсії в розмірі 90% від заробітної плати.

Листом №76/Б-8 від 20.04.2015 року відповідач повідомив, що перерахунок пенсії проводиться з врахуванням внесених змін до законодавства в розмірі 80 % від суми місячної (чинної) заробітної плати, при цьому в результаті проведених перерахунків розмір пенсії не зменшився, що не суперечить ст. 22 Конституції України.

Так, відповідно до частини тринадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з частиною вісімнадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у звязку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 10 грудня 2013 року №21-348а13 висловила позицію, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому дійшла такого правового висновку: внесені Законом № 3668-VІ зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які змін у звязку із прийняттям Закону № 3668-VІ не зазнали.

Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, колегія суддів виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, повязані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави повязана з ризиком для життя і здоровя, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

З огляду на наведене апеляційні вимоги є неаргументованими, а тому в задоволенні таких необхідно відмовити.

Керуючисьч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 червня 2015 року в справі №344/5998/15а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя-доповідач ОСОБА_1

Судді Л.П. Іщук

ОСОБА_3

Повний текст виготовлено 26.01.2016 року