Ухвала суду № 55222392, 25.01.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2016 р. Справа № 876/11915/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Керод Х.І.

з участю представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бирть» до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

24.02.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.01.2011 року № 00003350/0.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що прийняте з грубим порушенням чинного законодавства, оскільки за результатами проведеної перевірки складено Акт за №6-232/22085557, однак як на підставу прийняття оскаржуваного податкового-рішення відповідач посилається на акт за №6/2332/22085557.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Тячівському районі від 25 січня 2011 року №000003550/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10091,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2523,00 грн.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що перевіркою достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень 2010 року встановлено порушення порядку ведення податкового обліку, а саме товариством включено в рахунок бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року суми ПДВ, які виникли та віднесені до складу податкового кредиту за вересень 2010 року на загальну суму 10091,00 грн. даними діями платником порушено пп.7.7.1, пп.7.7.2, абзацу «а» п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У ході апеляційного розгляду представник позивача ОСОБА_1 надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не зявилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що в разі видачі контрагентами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, покупцю податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими Законом про ПДВ, останній має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітний податковий період та в разі відємного значення між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за такий період покупець має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Закон про ПДВ визначає податкові накладні.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст.195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області з 27.12.2010 по 31.12.2010 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Бирть» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні 2010 року, за результатами якої складено Акт № 6-232/22085557 від 10.01.2011 року.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Бирть» на порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» - у періоді за вересень 2010 року включило до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, виписаних ТОВ «Континент Нафто Трейд» на користь ТОВ «Бирть» без фактичного (не підтвердженого) придбання паливно-мастильних матеріалів, що описано в Акті планової перевірки ТОВ «Бирть» № 5 від 06.11.2011 року та віднесених до складу податкового кредиту за вересень місяць 2011 року в сумі 10091,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 000003350/0 від 25 січня 2011 року (в самому повідомленні рішенні помилково вказано дату його винесення 25 січня 2010 року, що згідно пояснень представника відповідача є опискою, що не впливає на правильність прийнятого рішення), яким позивачу визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 10091,00 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 2523,00 грн.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон про ПДВ) бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ передбачено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. п. 7.5.1 п. 7.5. ст.. 7 Закону України про ПДВ, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що протягом охопленого перевіркою періоду діяльності позивача для його власних потреб працівниками останнього були придбані паливно-мастильні матеріали на загальну суму 60543,88 грн. (в тому числі ПДВ 10090,62 грн.), що підтверджується податковими накладними:

- № 28/21-8 від 16.09.201- року на загальну суму 8979,18 грн. (в тому числі ПДВ 1496,53 грн.);

- 30/21-8 від 17.09.2010 року на загальну суму 8056,45 грн. (в тому числі ПДВ 1342,74 грн.);

- 32/21-8 від 18.09.2010 року на загальну суму 4606,31 грн. (в тому числі ПДВ 767,71 грн.);

- № 34/21-8 від 19.09.2010 року на загальну суму 1194,83 грн. (в тому числі ПДВ 199,14 грн.);

- 36/21-8 від 20.09.2010 року на загальну суму 6838,91 грн. (в тому числі ПДВ -1139,82 грн.);

- № 38/21-8 від 21.09.2010 року на загальну суму 4996,03 грн. в тому числі ПДВ - 832,67 грн.);

- № 40/21-8 від 22.09.2010 року на загальну суму 4880, 54 грн. (в тому числі ПДВ 813,42 грн.);

- № 42/21-8 від 23.09.2010 року на загальну суму 5736,47 грн. (в тому числі ПДВ - 956,07 грн.);

- № 44/21-8 від 24.09.2010 року на загальну суму 7128,20 грн. (в тому числі ПДВ -1188,03 грн.);

- № 46/21-8 від 25.09.2010 року на загальну суму 8126,96 грн. (в тому числі ПДВ 1354,49 грн.).

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити. Податкові накладні на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним законодавством.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ , є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Вищевказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по придбанню паливно-мастильних матеріалів містять всі необхідні реквізити передбачені вимогами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та повністю відображають реальність проведених господарських операцій між ТОВ «Бирть» та TOB «Континент Нафто Трейд».

Тобто, позивач правомірно на підставі п.7.5.1. п.7.5 Закону про ПДВ відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів на підставі отриманих від його постачальників податкових накладних, що засвідчує факт придбання ним товарів. Згідно акту перевірки податковий кредит позивача за вересень 2010 р. складає 10091,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, господарській або цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 травня 2012 року (справа № 2а-0770/586/11) визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення рішення ДПІ у Тячівському районі від 25 січня 2011 року за №№ 0000082332/0/26/194, 0000092332/0/29/197 (рішення суду набрало законної сили згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2015 року у справі №134806/12), вказаним судовим рішення встановлено обставини щодо наявності господарських операцій з придбання, використання та списання паливо мастильних матеріалів позивачем, що придбавались ним у TOB «Континент Нафто Трейд» у вересні 2010 року.

Відповідно до пп. 7.7.1., абз. 1, 2 пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону про ПДВ, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду; у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації; підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Згідно абз. 1, 3 пп. 7.2.3., пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що в разі видачі контрагентами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, покупцю податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими Законом про ПДВ, останній має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітний податковий період та в разі відємного значення між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за такий період покупець має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Закон про ПДВ визначає податкові накладні.

Крім того судом встановлено, що постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 31.01.2011 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками злочинів, що передбачені статтями 212 та 191 КК України на підставі статті 6 пункту 2 КПК України. Зокрема, встановлено, що службові особи ТОВ «Бирть» у відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включили до складу валових витрат вартість придбаних паливно-мастильних матеріалів, які були використані при виконанні підприємством підрядних робіт. Разом з тим, згідно Закону про ПДВ, товариством правомірно було включено до податкового кредиту суми сплаченого при придбанні паливно-мастильних матеріалів податку на додану вартість. Як придбання так і подальше використання паливно-мастильних матеріалів повністю підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку підприємства, належним чином відображено по обліку.

Разом з тим, щодо посилання позивача на те, що за наслідками перевірки відповідачем складено акт № 6-232/22085557, а на підставу прийняття оскаржуваного податкового-повідомлення відповідач посилається на акт перевірки за № 6/2332/22085557, колегія суддів зазначає наступне.

Окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема порушення законодавства, за які застосовується відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року у справі №2а-0770/644/11 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

ОСОБА_2