Постанова № 55222413, 25.12.2015, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 грудня 2015 рокум. Ужгород№ 807/954/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С. А.

при секретарі судових засідань - ОСОБА_1

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

представник третьої особи - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Рахівського комунального підприємства "Рахівтепло" до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько - азербайджанське підприємство "Укр - Аз - Ойл", -

В С Т А Н О В И В:

Рахівське комунальне підприємство «Рахівтепло» (далі - позивач, РКП «Рахівтепло») звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Рахівському районі ГУ ДФС у Закарпатській області (далі відповідач, ДПІ у Рахівському районі), якою з урахування заяви про зміну позовних вимог від 05.10.2015 р. просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області, а саме: податкове повідомлення-рішення №0000042301 від 07.08.2012 року форми «Р», яким Рахівського КП «Рахівтепло» збільшено суму грошового зобовязано по податку на додану вартість в сумі 180301,00 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 36857,26 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000062301 від 07.08.2012 року форми «Р», яким Рахівського КП «Рахівтепло» збільшено суму грошового зобовязано за платежем податок на прибуток/доходи/ підприємств і організацій місцевого підпорядкування в сумі 848,00 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 212,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000052301 від 07.08.2012 року форми «П», яким Рахівського КП «Рахівтепло» зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 4 кв. 2009р. у розмірі 71184,00 грн. та за 3 кв. 2010р. у розмірі 191976,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі помилкових та необґрунтованих висновків відповідача у Акті перевірки від 28.05.2012 р. за № 21/2351/36428735, які не відповідають фактичним об'єктивним даним. Також посилається на те, що взаємовідносини позивача з ТОВ СУАП «Укр-Аз-Ойл» носили реальний характер, під час укладення та виконання Договору купівлі-продажу №03/12/09-10 від 03.12.2009 року укладеного позивачем з ТОВ СУАП «Укр-Аз-Ойл», як Продавцем, позивач дотримався достатньої ділової обачності. ТОВ СУАП «Укр-Аз-Ойл» згідно даних ЄДРПОУ не перебувало в процесі припинення, банкрутстві, ліквідації, її статутні документи не були визнанні не дійсними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з мотивів викладених у позовній заяві та наданих ним в судовому засіданні поясненнях та просила суд даний адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти задоволення даного адміністративного позову заперечила, з мотивів наведених у запереченнях та зазначив про те, що перевіркою встановлено відсутність належних первинних документів та порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст..216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснених при придбанні товарів від ТОВ СУАП «Укр-Аз-Ойл».

Третя особа без самостійних вимог ТОВ „Укр-Аз-Ойл надав письмові пояснення, в яких позовні вимоги підтримав, та на підтвердження відображення в податковому обліку спірних господарських операцій з позивачем надав копії декларацій з податку на додану вартість та довідку про включення операцій з реалізації мазуту позивачу до складу валових доходів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення даного адміністративного позову з наступних підстав.

Так, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Рахівському районі у період з 14 по 18 травня 2012 року проводилася невиїзна позапланова перевірка РКП «Рахівтепло» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю спільним українсько-азербайджанським підприємством «Укр-Аз-Ойл».

За результатами перевірки ДПІ у Рахівському районі складено Акт від 28.05.2012 року № 21/2351/36428735 (надалі Акт).

На підставі вказаного Акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2012 року №0000192240, №0000182240, №0000172240.

28.05.2012 року РКП «Рахівтепло» , в порядку адміністративного оскарження, подано скаргу за № 157 від 21.06.2012 року про скасування податкових повідомлень-рішень від 12 червня 2012 №0000192240, №0000182240, №0000172240.до Державної податкової служби у Закарпатській області.

Дана скарга була задоволена частково та на підставі Рішення про результати розгляду скарги № 1502/10/10-244 від 07.08.2012 року відповідачем прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 07 серпня 2012 року № НОМЕР_1, №0000062301, №0000052301 які є предметом оскарження по даній справі.

Судом встановлено, що адміністративний позов РКП «Рахівтепло» подано в межах строку встановленого ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України та ст.102 Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, Відповідачем донараховано податок на додану вартість, зменшено відємне значення з податку на додану вартість та зменшено відємне значення з податку на прибуток підприємств з огляду на невизнання реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Укр-Аз-Ойл» та не підтвердження належними первинними документами, стосовно придбання та реалізації мазуту.

За правилами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп. пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками відповідні реквізити.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (роби. послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абзацу четвертого пп. 5.3.9 п. 5.3 вказаної статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податного обліку

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 27.03.2012 у справі № 21-737во10 про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку

Враховуючи обставини справи та приведені норми, вбачається, що спірною в межах розгляду оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є реальність вчинених позивачем з його контрагентом господарських операцій, на основі яких першим зменшено об'єкт оподаткування податком на прибуток та сформовано податковий кредит.

Відтак, дослідженню підлягають обставини реальності вчинення господарських операцій у межах спірних правовідносин, з посиланням на первинні документи, що опосередковували господарські відносини позивача з його контрагентами, які податковий орган вважає складеними без фактичного здійснення господарських операцій, а лише задля отримання податкової вигоди.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно договору купівлі-продажу № 03/12/09-10 від 03.12.2009 року ТОВ «Укр-Аз-Ойл», як Продавець, зобовязався на умовах, визначених даним Договором, передати у власність РКП «Рахівтепло», як Покупцю, мазут марки М-100 і М-40, а покупець зобовязується прийняти цей товар та оплатити його. Вартість товару включала в собі вартість транспортних витрат по доставці товару до РКП «Рахівтепло», тобто транспортування мазуту входило в обовязки ТОВ «Укр-Аз-Ойл».

На підтвердження реальності спірних господарських операцій позивачем надано суду протоколи погодження договірної вартості на товар (мазут паливний марки М-100) від 08.12.2009 р та 17.02.2010 р., копії платіжних доручень, що підтверджують фактичну оплату позивачем поставленої продукції, Акти приймання передачі мазуту згідно який позивач в складі комісії приймав мазут за участю представника ТОВ «Укр-Аз-Ойл» по кількості (та в яких зазначено ідентифікаційні дані транспортних засобів, які здійснювали доставку та з яких зливався мазут), копії журналу прийоми мазуту, копії накладних, копії податкових накладних, копію журналу обліку мазуту по котельні КП „Рахівтепло, копії актів щодо витрату матеріалів по котельні з відповідними звітами

Також в матеріалах справи містяться належним чином завірені РКП «Рахівтепло» копії документів, а саме: ліцензії серія АВ номер 387685 на виробництво теплової енергії; ліцензії серія АВ номер 387686 на транспортування теплової енергії; ліцензії серія АВ номер 387687 на постачання теплової енергії тепловими мережами; договору оренди обладнання котельні, тепломережі від 10.10.2009 року разом з Додатком №1; Рішення Рахівської міської ради №795 від 09.11.2009 року з додатками №1, 2, 3, 4; табелів обліку використання робочого часу працівників Рахівського КП «Рахівтепло» за грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року.

Як встановлено в ході розгляду справи, надані позивачем до перевірки первинні бухгалтерські документи, згідно переліку, складені у межах виконання укладеного договору у межах спірних правовідносин, загалом відповідають вимогам податкового та бухгалтерського законодавства. Контролюючий орган не заперечує фактичне виконання позивачем умов договорів та настання відповідних реальних наслідків, обумовлених ними.

Разом з тим, посилається на виявлені недоліки у первинних документах наданих позивачем, а саме оформлення товаротранспортних накладних не відповідно до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, та виявлених у подальшому обставин щодо не підтвердження наявності поставок від ТОВ Присфа до ТОВ «Укр-Аз-Ойл».

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

На думку суду, визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.

Підтвердження зазначеного підходу знайшло відображення в постанові ВСУ № 40/11 від 21.01.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІБ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

У той же час, необхідно враховувати, що вимоги статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»щодо необхідної наявності в кожному первинному документі належних реквізитів варто поширювати саме на того суб'єкта господарювання, який веде бухгалтерський облік. Немає підстав покладати відповідальність за невиконання обов'язку щодо належного ведення бухгалтерського обліку одним суб'єктом господарювання на інших.

Таким чином, відповідно до зазначеного Закону відповідальність за недостовірність даних первинних документів несуть особи, які забезпечують ведення бухгалтерського обліку та складають ці первинні документи. А відтак, суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за недобросовісне виконання контрагентами своїх обов'язків щодо складання первинних документів.

Отже, формальні недоліки первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання.

Наданні позивачем первинні документи (акти, платіжні доручення, накладні, акти списання тощо, декларації позивача та контрагента) підтверджують реальність здійснення господарських операцій та фактичний рух активів зі зміною стану зобовязань.

Разом з тим суд констатує, що відповідач не надав належної оцінки наданим первинним документам позивача та не зясував повно та обєктивно фактичних обставин виконання спірних операцій, обмежившись формальним посиланням на невідповідність вказаного в товаротранспортних накладних транспортного засобу, хоча повинен був і міг перевірити вказані операції з огляду наявність відповідних ідентифікаційних даних транспортних засобів (марки та д.н.з транспортних засобів і цистерн), що були вказані в актах приймання передачі та журналі прийоми мазуту.

З приводу посилання Відповідача на обставин щодо не підтвердження наявності поставок від ТОВ Присфа до ТОВ «Укр-Аз-Ойл» суд зазначає наступне.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Законодавством України не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач надав достатньо належних доказів, які свідчать про обґрунтованість його дій щодо формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ у межах спірних правовідносин.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2012 року №0000042301, №0000062301, №0000052301.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Рахівського комунального підприємства "Рахівтепло" до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько - азербайджанське підприємство "Укр - Аз - Ойл" - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області ДПС №0000042301 від 07.08.2012 року форми Р, №0000062301 від 07.08.2012 року форми Р, №0000052301 від 07.08.2012 року форми П.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Рахівського комунального підприємства "Рахівтепло" сплачений відповідно до платіжних доручень №120 від 27.04.2015 року №170 від 16.06.2015 року судовий збір в сумі 560,28 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяC.А. Гебеш