Постанова № 55222360, 25.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 січня 2016 року письмове провадження № 826/18323/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовом

Публічного акціонерного товариства «Авіалінії Харкова»

до

Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві

Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про

визнання протиправними дій, зобов’язати вчинити дії

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «Авіалінії Харкова» (надалі – позивач або ПАТ «Авіалінії Харкова») з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві (надалі – відповідач 1 або ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (надалі – відповідач 2 або ГУ ДКС у м. Києві), в якому просило суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо ненадання органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 179 878,00 грн. за лютий 2015 року та підлягає відшкодуванню на користь позивача.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 179 878,00 грн. за лютий 2015 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пеню в сумі 11 281,94 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що в результаті протиправної бездіяльності, відповідачем 1 не надано у встановленому порядку відповідачу 2 висновку про суму належного позивачу бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2015 року, що призвело до неперерахування на поточний рахунок позивача відповідної суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2015 року, підтвердженої відповідачем 1, чим порушені його права та законні інтереси як добросовісного платника податків.

Відповідач 1 письмових пояснень чи заперечень по суті позову суду не подав, при цьому подавши клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням по справі № 826/12144/15 у зв’язку з їх пов’язаністю. Представник позивача проти зазначеного клопотання заперечив з підстав непов’язаності зазначених адміністративних справ. Крім того, судом встановлено, що рішення по справі № 826/12144/15 набрало законної сили 25.12.2015 року.

З огляду на наведене в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у даній справі.

Відповідач 2 подав суду письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та пені з огляду на те, що висновок від відповідача 1 до нього не надходив, отже недотримана законодавчо визначена процедура відшкодування платникам податку на додану вартість не з вини відповідача 2, просив розглянути справу за відсутності уповноваженого представника.

Керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з неявкою представників відповідачів у судове засідання, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позиції сторін, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 19.03.2015 року подана відповідачу 1 податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2015 року, в якій у рядку 23.2 задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 108 641,00 грн. (лютий 2015 рік) та в рядку 30 задекларовано суму залишку від’ємного значення попередніх (звітних) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 71 237,00 грн. (за січень 2015 року).

Разом з податковою декларацією позивачем подавалися відповідачу наступні документи: розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року (Д1); розрахунок суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року (Д2); розрахунок суми бюджетного відшкодування за лютий 2015 року (ДЗ); заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету за лютий 2015 року (Д4); розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за лютий 2015 року (Д5).

Відповідачем була проведена документальна позапланова перевірка правомірності нарахування позивачем в податковій декларації з ПДВ та уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2015 року розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку (рядок 23.2) на суму 111142,00 грн. та суми залишку від’ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 30) на суму 71237,00 грн., за результатами якої складено акт від 05.06.2015 року № 3409/26-51-28-00-07/25469838 (надалі - Акт).

Так, згідно Акту, перевіркою підтверджено задекларовану позивачем суму від’ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 23.2) за лютий 2015 року на суму 108 641,00 грн. та суму залишку від’ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 30) за лютий 2015 року в сумі 71237,00 грн.

В той же час, згідно доводів позивача, відповідачем 1 не подано відповідачу 2 висновку щодо відшкодування позивачу угодженої суми ПДВ в розмірі 179 878,00 грн., що порушує його права та законні інтереси та стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним адміністративним позовом.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 14.1.18. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункту 200.1. статті 200 Кодексу).

Згідно пункту 200.4. статті 200 Кодексу, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті (пункт 200.7. статті 200 Кодексу).

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону (пункт 200.8. статті 200 Кодексу).

Як підтверджується матеріалами справи, позивачем виконано вищенаведені умови пунктів 200.7.-200.8. статті 200 Кодексу.

Пунктом 200.10. статті 200 Кодексу визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.

При цьому, згідно пункту 200.11. статті 200 Кодексу, контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу, за період до 1 січня 2016 року.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем 1 проведена відносно позивача документальна позапланова перевірка щодо правомірності нарахування ним суми бюджетного відшкодування у податковій декларації з ПДВ за лютий 2015 року, за результатами якої узгоджено (підтверджено) суму бюджетного відшкодування в розмірі 179 878,00 грн. Зазначене підтверджується листом відповідача 1 від 31.12.2015 року № 14902/10/26-51-28-018.

Відповідно до пункту 200.12. статті 200 Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (пункт 200.13. статті 200 Кодексу).

Згідно пунктів 6, 7, 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 року № 39, у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

На підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

В той же час, судом встановлено, що відповідачем 1, з незрозумілих причин (пояснень з даного питання відповідачем 1 суду не надано), не виконано обов’язку щодо подання відповідачу 2 висновку із зазначенням узгодженої (підтвердженої) суми бюджетного відшкодування в розмірі 179 878,00 грн. у встановлені пунктом 200.12. статті 200 Кодексу строки, що призвело до неперерахування (невідшкодування) відповідачем 2 позивачу відповідної суми бюджетного відшкодування протягом встановленого пунктом 200.13. статті 200 Кодексу строку.

Наведене свідчить про допущення відповідачем 1 оскаржуваної протиправної бездіяльності та, відповідно, про наявність підстав для задоволення заявленої позивачем вимог № 1.

Згідно позиції Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, представленої в постанові від 03.06.2014 року по справі за позовом ПАТ «Завод «Південкабель» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС України, ГУ ДКС України в Харківській області про стягнення суми, у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 ПК вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов’язаний у п’ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом п’яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

Як вже зазначалося, позивач виконав умови пунктів 200.7.-200.8. статті 200 Кодексу, а відповідач 1 у встановленому Кодексом порядку підтвердив суму бюджетного відшкодування позивачу у розмірі 179 878,00 грн., проте відповідного висновку відповідачу 2 не подав, що призвело до неодержання позивачем коштів з бюджету.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України в аналогічних справах (наприклад, ухвала від 20.05.2015 року № К/800/38989/14), у разі безпідставної відмови платнику податку у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість чи безпідставного невідшкодування бюджетної заборгованості з цього податку, право платника податку фактично порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту такого порушеного права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (бюджетне відшкодування).

Зміст статті 25 Бюджетного кодексу України закріплює положення про те, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 460/2011, Державна казначейська служба України, відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Пунктом 7 зазначеного Положення визначено, що Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

Виходячи з наведеного в сукупності, у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право позивача порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому вимога позивача про стягнення з Державного бюджету України на його користь суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 179 878,00 грн. за лютий 2015 року є належним способом захисту його порушеного права та, відповідно, підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до пункту 200.23. статті 200 Кодексу, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Згідно позиції Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, представленої в постанові від 03.06.2014 року по справі за позовом ПАТ «Завод «Південкабель» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС України, ГУ ДКС України в Харківській області про стягнення суми, на суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв’язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред’явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, йому не було відшкодовано суму підтвердженого відповідачем 1 бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 179 878,00 грн., така сума є заборгованістю бюджету перед позивачем, отже він має право нарахування на неї пені.

Надавши оцінку представленому в адміністративному позові розрахунку пені, суд погоджується з визначеним позивачем її розміром та вважає позовну вимогу про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача пені в сумі 11 281,94 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд, за для повного захисту порушених прав позивача, вважає за можливе вийти за межі позовних вимог, визначивши належний спосіб стягнення відповідних коштів з Державного бюджету України через відповідача 2.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачами не виконано обов’язку доказування з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Авіалінії Харкова» задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві щодо ненадання органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 179 878,00 грн. за лютий 2015 року та підлягає відшкодуванню на користь позивача.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Публічного акціонерного товариства «Авіалінії Харкова» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 179 878,00 грн. за лютий 2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Публічного акціонерного товариства «Авіалінії Харкова» пеню в сумі 11 281,94 грн.

Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Авіалінії Харкова» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій