Ухвала суду № 55222160, 19.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14647/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

19 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна агенція «ФМ Медіа Груп» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна агенція «ФМ Медіа Груп» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 жовтня 2015 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна агенція «ФМ Медіа Груп» відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки щодо відсутності факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки їх проведення було зафіксовано наявними в матеріалах справи первинними документами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 14 січня 2015 року по 19 січня 2015 року на підставі наказу від 13 січня 2015 року №29, направлення від 14 січня 2015 року №22/26-54-22, згідно ст.20, пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 ПК України відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Національна агенція «ФМ Медіа Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «КМУ» за період з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 26 січня 2015 року №75/26-54-22-04-10/32379889, в якому зафіксовано виявлене контролюючим органом порушення, зокрема, п.44.1 ст.44, п.п.198.2, 198.3, 198.6. ст.198, п.п.200.1, 200.2 ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 216191,00 грн., у тому числі за серпень 2014 року на загальну суму 216191,00 грн.

На підставі акта перевірки від 26 січня 2015 року №75/26-54-22-04-10/32379889 ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 06 лютого 2015 року №0000872204, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Національна агенція «ФМ Медіа Груп» з податку на додану вартість на суму 270239,00 грн., в тому числі за основним платежем - 216191,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 54048,00 грн.

За наслідком адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 06 лютого 2015 року №0000872204 рішеннями ГУ ДФС у м.Києві від 08 квітня 2015 року №5933/10/26-15-10-05-35 та ДФС України від 18 червня 2015 року №12679/6/99-99-10-01-04-25 залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу ТОВ «Національна агенція «ФМ Медіа Груп» - без задоволення.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві доведена правомірність прийняття спірного податкового повідомлень-рішення, а висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.п.198.2, 198.3, 198.6. ст.198, п.п.200.1, 200.2 ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абз.1 п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на правомірність включення податку на додану вартість до податкового кредиту з огляду на наявність факту здійснення господарських операцій між ТОВ «Національна агенція «ФМ Медіа груп» та ТОВ «КМУ», що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Консалт менеджмент Україна» (рекламіст або виконавець) укладено договори про надання рекламних послуг від 15 серпня 2014 року №178, №179, №180, №181, №182, №183, за умовами яких замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги щодо розміщення рекламних матеріалів замовника (або його клієнтів) в рекламних блоках радіо та/або телебачення у відповідності з умовами даних договорів (п.2.1 кожного з договорів).

Пунктами 3.1 цих договорів визначено, що рекламіст зобов'язується:

розробити та узгодити з Замовником рекламну кампанію замовника;

організувати проведення рекламної кампанії замовника шляхом розміщення ролика в рекламних блоках у відповідності з умовами даних договорів;

почати проведення рекламної кампанії лише після узгодження з замовником всіх питань, що стосуються розміщення рекламних матеріалів замовника;

надавати замовнику для підписання звіти щодо наданих послуг у вигляду актів наданих послуг.

Пунктами 4.1 цих договорів визначено, що замовник зобов'язується:

передати рекламістові аудіоролик, який замовник планує використати в ході проведення рекламної кампанії, не пізніше, ніж за 3 робочі дні до запланованого виходу рекламних матеріалів;

узгодити з рекламістом всі питання щодо проведення рекламної кампанії за 3 робочих дні до її початку;

надати рекламістові без попереднього запиту та до початку проведення рекламної кампанії копію відповідного сертифікату, ліцензії, дозволу або іншого документу, встановленого чинним законодавством.

Пунктами 6.1 цих договорів зазначено, що надання послуг підтверджується актами здачі-прийняття наданих послуг.

Згідно наданих актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 серпня 2014 року (а.с.66-71, ) виконавцем надано позивачу рекламні послуги.

ТОВ «КМУ» виписано на позивача податкові накладні від 31 серпня 2014 року №178 на загальну суму 298905,06 грн., від 31 серпня 2014 року №179 на загальну суму 236406,72 грн., від 31 серпня 2014 року №180 на загальну суму 165608,88 грн., від 31 серпня 2014 року №181 на загальну суму 186005,16 грн., від 31 серпня 2014 року №182 на загальну суму 227430,72 грн., від 31 серпня 2014 року №186 на загальну суму 182787,00 грн.

На підтвердження проведення розрахунків за отримані послуги позивачем надано ксерокопії платіжних доручень від 30 вересня 2014 року №111 на суму 30000,00 грн., від 01 жовтня 2014 року №112 на суму 100000,00 грн., від 07 листопада 2014 року №175 на суму 1250446,56 грн., від 07 листопада 2014 року №176 на суму 246567,36 грн., від 24 листопада 2014 року №213 на суму 193559,38 грн., від 24 листопада 2014 року №214 на суму 102500,00 грн., від 01 грудня 2014 року №236 на суму 1025000,00 грн., від 03 грудня 2014 року №241 на суму 250000,00 грн., від 18 грудня 2014 року №287 на суму 850000,00 грн., від 22 грудня 2014 року №298 на суму 500000,00 грн., від 23 грудня 2014 року №299 на суму 350000,00 грн., від 30 грудня 2014 року №324 на суму 385000,00 грн., від 23 січня 2015 року №373 на суму 600000,00 грн., від 26 січня 2015 року №374 на суму 250000,00 грн. та оборотно-сальдові відомості по рахунку 63 за 4 квартал 2014 року, по рахунку 63 за січень-серпень 2015 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що долучені до матеріалів справи документи не свідчать про реальне виконання господарських операцій, не розкривають їх зміст та обсяг.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 серпня 2014 року вказаний лише перелік послуг, не розкриваючи їх змісту та обсягу, не визначаючи одиниці виміру господарської операції, зазначені акти не містять інформації про посаду, прізвище та ініціали особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій та наявність у неї відповідних повноважень.

Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження реального виконання умов договорів, а саме наявності узгоджень, проведених між рекламістом та замовником, що стосуються рекламних матеріалів останнього, які є невід'ємною частиною до договорів про надання рекламних послуг, що свідчить про неврегулювання істотних умов між замовником та рекламістом та виключає можливість надання заявлених до виконання послуг.

Враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав вважати надані позивачем документи первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем послуг у контрагента, оскільки у первинному документі має бути конкретизовано, які саме послуги були надані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), однак в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних зазначено лише загальне найменування послуг та їх вартість без конкретизування, які саме послуги були надані, їх видів та опису, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Крім того, із наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості послуг та, враховуючи, що основним видом діяльності ТОВ «Національна агенція «ФМ Медіа Груп» відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є рекламні агентства, не доведено неможливість самостійно здійснити такі роботи, а також не доведена необхідність та доцільність використання отриманих послуг в господарській діяльності позивача і, як наслідок, правомірність формування податкового кредиту. Позивачем не доведено економічну доцільність витрат без визначення конкретних послуг та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, та наміру придбання позивачем послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також колегія суддів звертає увагу, що договори про надання рекламних послуг від 15 серпня 2014 року №178, №179, №180, №181, №182, №183 містять однакові умови, а акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 серпня 2014 року фіксують надання рекламних послуг (без конкретизації), що позбавляє суд можливості дійти висновку щодо надання різних рекламних послуг за вищезазначеними договорами за направленістю, об'єктом, місцем розповсюдження тощо або надання одних і тих рекламних послуг за всіма укладеними договорами.

Крім того, із наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості послуг, враховуючи, що за всіма укладеними договорами вартість послуг, що надаються рекламістом, різна, та, відповідно, необхідність та економічна доцільність використання їх в господарській діяльності позивача.

Також позивачем не надано жодних доказів щодо розміщення рекламних матеріалів в рекламних блоках радіо та/або телебачення (ефірних довідок, актів виконаних робіт, звітів, листування, підтвердження радіо та/або телебачення), узгодження з виконавцем послуг переліку радіо- та телеканалів, на яких мали розміщуватись рекламні матеріали позивача, періодичність їх виходу, тривалість ролика, переліку товарів, робіт, послуг, які рекламувались, а також доказів щодо наявності замовлень на розміщення рекламних матеріалів від замовників позивача, які передавались для розміщення ТОВ «КМУ», та рекламування останнім продукції, робіт, послуг позивача.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності податкового повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві від 06 лютого 2015 року №0000872204, яке прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, натомість, з наданих позивачем доказів не вбачається реального виконання господарських зобов'язань за договорами з ТОВ «КМУ» та використання їх в господарській діяльності позивача, внаслідок чого відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Доводи апелянта щодо неотримання ним запиту контролюючого органу і, як наслідок, безпідставність проведеної перевірки та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення судом не приймаються, оскільки у відповідності до ст.81 ПК України позивач не скористався своїм правом щодо недопуску перевіряючих до перевірки. Якщо позивач вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, він має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна агенція «ФМ Медіа Груп» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 25 січня 2016 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Мельничук В.П.

Лічевецький І.О.