Ухвала суду № 55221966, 26.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4346/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, за апеляційною скаргою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року,

У с т а н о в и в :

ФОП ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому просили визнати протиправним та скасувати наказ №855 від 11.08.2015 про проведення планової виїзної документальної перевірки.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не мав законних підстав для призначення та проведення податкової перевірки позивача.

З таким висновком суду не можна не погодитись.

Колегією суддів установлено, що позивач є суб'єктом господарської діяльності, основним видом якої є оптова торгівля фармацевтичними товарами, є платником податків та перебуває на податковому обліку в Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Наказом начальника вказаної податкової інспекції від 11 серпня 2015 року №855 вирішено провести планову виїзну документальну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року.

Зі змісту цього наказу слідує, що його прийнято на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на ІІІ квартал 2015 року.

Не погоджуючись із зазначеним наказом, позивач звернувся у суд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Положеннями статті 75 цього Кодексу встановлено, що контролюючі органи мають право проводити, зокрема, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) перевірки.

Документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних планових перевірок визначено статтею 77 Податкового кодексу України.

Згідно цієї норми права документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Як убачається із матеріалів справи, спірний наказ прийнято відповідно до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на ІІІ квартал 2015 року з метою проведення планової документальної виїзної перевірки позивача на предмет дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Разом з тим, цієї нормою передбачено, що встановлені нею обмеження не поширюються на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість, а також, починаючи з 1 липня 2015 року, на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Як убачається із матеріалів справи, сума отриманого позивачем доходу від провадження господарської діяльності за 2014 рік становить 10 071 240,39 грн, тобто не перевищує 20 мільйонів гривень.

Дозвіл на проведення спірної перевірки позивача Кабінетом Міністрів України відповідачу не надавався. Підставою спірної перевірки не була заявка позивача, судове рішення чи вимоги Кримінального процесуального кодексу України.

У той же час, відповідачем не доведено і судом не встановлено, що позивач відноситься до категорій платників податків, визначених абзацами 2, 3 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», на яких не поширюються встановлені цим пунктом обмеження.

Зміст спірного наказу та письмові пояснення представника відповідача, викладені у запереченнях проти позову та в апеляційній скарзі підтверджують те, що його видано для проведення перевірки позивача з питань своєчасності та повноти сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, а також дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для висновків про те, що спірний наказ видано виключно з метою перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість, щодо чого Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» не забороняє проведення перевірок.

Таким чином, оскільки наказ від 11 серпня 2015 року №855 відповідачем видано для проведення перевірки позивача з питань своєчасності та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів під час дії вищенаведених законних обмежень на проведення податкових перевірок, він є протиправним та підлягає скасуванню.

Виходячи із викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову.

Доводи апеляційної скарги не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи, а тому скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення слід залишити без змін на підставі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України.

Як убачається із матеріалів справи, при поданні апеляційної скарги відповідачем не було надано доказів сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року скаржнику відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення апеляційним судом.

Оскільки станом на момент вирішення справи доказів відповідної сплати судового збору апелянтом суду не надано, відповідно до статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

З урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 110% від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, яка становить 1339,80 грн.

Керуючись ст.ст. 88, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У х в а л и в:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (і.к. 39468482, адреса: 09117, Київська область, м. Біла Церква, б-р. 50-річчя Перемоги, 12) до Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1339 (тисяча триста тридцять дев'ять) гривень, 80 коп.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.