Ухвала суду № 5522001, 04.07.2008, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-1068/09 р.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2009 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі : головуючого судді Самойлової О. В.

при секретарі Ушак Ю.С.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до профспілкового комітету Феодосійського управління газового господарства ВАТ з газопостачання і газифікації «Кримгаз» про визнання рішення профспілкового комітету незаконним та його скасування,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до профспілкового комітету Феодосійського управління газового господарства ВАТ з газопостачання і газифікації «Кримгаз» про визнання рішення профспілкового комітету про надання згоди адміністрації ВАТ «Кримгаз» на звільнення позивача за ст. 40 п. 1 КЗпП України незаконним та його скасування.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 29.09.2008 року на засіданні профспілкового комітету Феодосійського управління з експлуатації газового господарства було розглянуто подання адміністрації ВАТ «Кримгаз» на отримання згоди на звільнення позивача за п.1 ст. 40 КЗпП України, згода була надана, копію рішення позивач отримав 16.10.2008 року, вважає зазначене рішення не законним і таким, що підлягає скасуванню у зв’язку із тим, що він на час прийняття рішення не був членом профспілкової організації, про що неодноразово повідомляв голову профспілкового комітету.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав, просив його задовольнити з тих підстав, що він був членом профспілкової організації до звільнення 10.08.2004 року, сплачував відповідні внески, після поновлення його на роботі на підставі рішення суду від 08.12.2005 року він фактично до роботи не допускався, рішення до тепер не виконано, він не писав заяви про вступ до членів профспілкової організації, не сплачував внески, не визнає статут, 14.10.2008 року він знов був звільнений з підприємства, наказ про звільнення оскаржив до Кіровського районного суду АР Крим, справа на тепер призупинена у зв’язку із тим, що у Центральному районному суді м. Сімферополя розглядається справа про скасування інших наказів.

Представник відповідача, який діє на підставі належним чином оформленої довіреності, позовні вимоги не визнав, пояснив, що членство ОСОБА_1 у профспілковій організації припинено у зв’язку із звільненням за скороченням штату, після його поновлення на роботі членство також було поновлено, тому при розгляді подання адміністрації, профспілковий комітет діяв у рамках своїх повноважень.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, всебічно з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає установленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

29.09.2008 року рішенням профспілкового комітету Феодосійського управління газового господарства було розглянуте подання адміністрації ВАТ «Кримгаз» і надано згоду на звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Наказом від 14 жовтня 2008 року позивач був звільнений з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв’язку із скороченням штату).

В судовому засіданні у безспірному порядку встановлено, що позивач оскаржив наказ про звільнення до Кіровського районного суду АР Крим, справа по суті не розглянута.

За змістом ст. 4 ЦПК України порушені права позивача мають захищатися способами, визначеними законами України. Способи захисту цивільних порушених, оспорюваних, або невизнаних прав встановлені у ст. 16 ЦК України. Зокрема п. 10 зазначеної норми закону в якості способу захисту передбачено визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суди розглядають також на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих (виданих) іншими, крім державних, органами, у тому числі актів органів господарських товариств, громадських організацій тощо, які відповідно до закону чи установчих документів обов’язкові до виконання, рішення, які породжують певні правові наслідки, мають обов’язковий характер для того суб’єкта, якому (чи яким) воно адресовано. Рішення ж профспілкового комітету про згоду на звільнення є лише елементом підстав для звільнення. Зокрема, і за пунктом 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, тому воно не може бути предметом самостійного оскаржування.

З пояснень ОСОБА_1 слідує, що його позовні вимоги заявлені на захист порушених трудових прав, оскільки на підставі рішення № 11 від 29.09.2008 року він був звільнений з роботи ВАТ з газопостачання і газифікації «Кримгаз».

Проте, питання про звільнення позивача з роботи є предметом судового розгляду у Кіровському районному суді АР Крим. Рішення профкому щодо згоди на звільнення позивача з роботи не може бути предметом самостійного оскарження, тому провадження по справі в частині оскарження позивачем рішення профспілкового комітету щодо надання адміністрації ВАТ з газопостачання і газифікації «Кримгаз» згоди на звільнення з роботи на підставі п.1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України підлягає закриттю.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до профспілкового комітету Феодосійського управління газового господарства ВАТ з газопостачання і газифікації «Кримгаз» про визнання рішення профспілкового комітету незаконним та його скасування, закрити.

Ухвала може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 05 днів з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя

Дело № 2-3091/03г.

РЕШЕНИЕ

ИМЕНЕМ УКРАИНЫ

4 ноября 2003г. Феодосийский городской суд Автономной Республики Крым

в составе : председательствующего – судьи Кириленко Л.А.

при секретаре Кочкиной А.В.

с участием адвоката ОСОБА_3,

рассмотрев в открытом судебном заседании в г. Феодосии гражданское дело по иску ОСОБА_4 к Коммунальному предприятию «Андромис» о восстановлении на работе, взыскании среднего заработка за время вынужденного прогула и возмещении морального вреда,

установил:

Истица обратилась в суд с иском к ответчику о восстановлении на работе, взыскании среднего заработка за время вынужденного прогула. Иск мотивирован тем, что в соответствии с приказом № 10 от 26.03.2001г. она принята в КП «Андромис» дамским мастером по трудовому соглашению временно. С 1.08.2001г. на основании приказа № 26 переведена на постоянную работу. Однако, 3.06.2003г. приказом № 3 от 3.06.2003г. была уволена по ст.36 п.2 КЗОТ Украины. При выдачи ей трудовой книжки было установлено, что имеется в ней запись под № 31, отменяющая предыдущий приказ. Оба приказа считает незаконными. Неправомерными действиями ответчика ей причинены моральные страдания, которые она оценивает в 3000 грн.

В судебном заседании истица поддержала иск в полном объеме.

Представитель ответчика и директор КП «Адромис» в судебном заседании от 8.10.03г. с иском согласны не были, мотивируя тем, что истица была принята на работу на определенный срок, а именно на время декретного отпуска одной из работниц и по окончании этого срока была уволена на законных основаниях. В судебном заседании от 4.11.03г. директор КП «Адромис» иск признал частично, согласен на восстановление истицы на работе, но не согласен с возмещением морального вреда, так как в связи с её увольнением в коллективе стала нездоровая обстановка. Просит также суд учесть, что истица временно работала в период её увольнения и получала заработную плату.

Суд, выслушав стороны и исследовав материалы дела находит иск подлежащим частичному удовлетворению по следующим основаниям.

Согласно ст. 235 КЗОТ Украины, в случае увольнения без законного основания или перевода на другую работу работник должен быть восстановлен на прежней работе органом, рассматривающим трудовой спор с одновременным принятием решения о выплате работнику среднего заработка за время вынужденного прогула.

Судом установлено, что Приказом № 10 от 26.03.2001г. ОСОБА_4 принята на работу временно по трудовому соглашению женским парикмахером. Приказом № 26 от 1.08.2001г. переведена постоянно женским парикмахером. Приказом № 16 от 3.05.2003г. запись в трудовой книжке № 30 признана недействительной. Приказом № 30 от 3.06.03г. уволена по ст. 36 п.2 КЗОТ Украины (л.д.6).

Проверяя доводы истицы и возражения ответчика, судом установлено следующее.

Так, из показаний истицы установлено, что она ни с одним из приказов, изданных на предприятии, под роспись ознакомлена не была. Это обстоятельство не отрицает и директор КП «Андромис», а также подтверждается выписками из приказов. Более того, судом установлено, что записи в трудовой не соответствуют приказам по предприятию, чем нарушена Инструкция заполнения трудовых книжек. Принимая ОСОБА_4 на работу, в нарушение ст. 23 КЗОТ Украины, не оговорен срок временной работы. В нарушение ст. 29 КЗОТ Украины, руководитель не разъяснил ОСОБА_4 её права и обязанности, не проинформировал под роспись об условиях труда и т.д. В нарушение ст. 32 КЗОТ Украины, руководитель предприятия, издавая приказ об отмене приказа о переводе ОСОБА_4 на постоянную работу, должен был поставить её в известность об изменении её условий труда за два месяца. Однако, через месяц ОСОБА_4 была уволена. Кроме того, увольнение по ст. 36 п.2 КЗОТ Украины не требует рассмотрение этого вопроса на собрании профсоюзного комитета.

Суд считает, что увольнение ОСОБА_4 произведено с грубым нарушением действующего трудового законодательства и она подлежит восстановлению на работе в прежней должности – женским парикмахером, а приказы № 16 от 3.05.03г. и № 30 от 3.06.03г. должны быть отменены.

Проверяя доводы истицы о взыскании среднего заработка за время вынужденного прогула, суд считает необходимым в данной части иска отказать, поскольку сумма за время вынужденного прогула из среднего заработка 84 грн.70 коп. за мять месяцев составляет 423 грн.50 коп. , а полученная истицей сумма за этот период времени на временной работе составила 544 грн. 38 коп., что значительно больше.

В силу ст. 237-1 КЗОТ Украины подлежит частичному удовлетворению требования истицы о возмещении ей морального вреда, поскольку судом установлено, что истица фактически являлась единственным кормильцем в семье; большой период времени, после увольнения, болела с установлением ей диагноза: гипертоническая болезнь П ст., стенокардия напряжения 1 ф.кл., умеренная артериальная гепиртензия. Выше изложенное подтверждено документально.

В счет возмещения морального вреда суд считает возможным взыскать 1000 грн.

Руководствуясь ст.ст. 15, 15-1, 30, 62, 75, 202 ГПК Украины, на основании ст.ст. 23,29,32,43,235,237-1 КОЗТ Украины, суд

Решил :

ОСОБА_4 восстановить на работе в должности женского парикмахера в КП «Андромис», отменив приказы № 16 от 3.05.03г. и № 30 от 3.06.03г.

Взыскать с КП «Андромис» в пользу ОСОБА_4 в счет возмещения морального вреда 1000 грн.

В остальной части иска отказать.

Взыскать с КП «Андромис» госпошлину в госдоход в сумме 51 грн.

Решение в части восстановления на работе подлежит немедленному исполнению, но в целом может быть обжаловано в Апелляционный суд Автономной Республики Крым в течение месяца через Феодосийский городской суд.

Судья -

Справа № 2-572/08 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ВСТУПНА ОСОБА_5 ЧАСТИНИ

04 липня 2008 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі : головуючого судді Самойлової О. В.

при секретарі Ушак Ю.С.,

за участю представника відповідача та третьої особи: ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ВАТ «Бухта Двуякірна» про поновлення на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, третя особа – ОСОБА_8

Керуючись ст.ст. 10,11,60,88,208,209,212,213,215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 36,38,235,237-1 КЗпроП України, п.19 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.92, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_7 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ ВАТ «Бухта Двуякірна» №32/к від 13.08.07 про звільнення ОСОБА_7 з посади начальника служби охорони праці (за скороченням штатів).

Поновити ОСОБА_7 на посаді начальника служби охорони праці ВАТ «Бухта Двуякірна».

Стягнути з ВАТ «Бухта Двуякірна» ( м. Феодосія смт. Орджонікідзе вул. Леніна, 20, р/р 26003301351402 в ПІБ м. Феодосії, МФО 324388 ОКПО 14312513) на користь ОСОБА_7 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.08.2007р. по 04.07.2008 року у сумі 8316,80 грн. ( вісім тисяч триста шістнадцять грн. вісімдесят копійок) з урахуванням страхових та інших обов’язкових виплат.

Стягнути з ВАТ «Бухта Двуякірна» ( м. Феодосія смт. Орджонікідзе вул. Леніна, 20, р/р 26003301351402 в ПІБ м. Феодосії, МФО 324388 ОКПО 14312513) на користь держави судовий збір у сумі 83 (вісімдесят три) грн. 17 коп. та збір на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 (тридцять) грн..

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_7 на посаді начальника служби охорони праці ВАТ «Бухта Двуякірна» та стягнення на його користь з ВАТ «Бухта Двуякірна» заробітної плати за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя