Постанова № 55219796, 20.01.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 р. Справа № 592/6175/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Федоренко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.09.2015р. по справі № 592/6175/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Сумської митниці Державної фіскальної служби

про скасування постанови у справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИЛА:

02 липня 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до Сумської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Сумська митниця ДФС), в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову №0371/80502/15 від 17.06.2015 року заступника начальника Державної фіскальної служби України Сумської митниці ДФС Міщенка Юрія Анатолійовича про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення частини 3 статті 470 Митного кодексу України у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.;

- провадження у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення частини 3 статті 470 Митного кодексу України закрити.

09 вересня 2015 року постановою Ковпаківського районного суду м. Суми у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України Сумської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил - відмовлено.

Залишено без змін постанову №0371/80502/15 від 17 червня 2015 року заступника начальника Державної фіскальної служби України Сумської митниці ДФС Міщенка Юрія Анатолійовича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 470 ч.3 Митного кодексу України.

ОСОБА_1 у апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність фактів, які суд вважав встановленими. Вказує, що 21.02.2014 р. позивачем через Сумську митницю ДФС було ввезено транспортний засіб марки «SCODA OKTAVIA 1Z», реєстраційний номер НОМЕР_2, VIN НОМЕР_1, який належить на праві власності підприємству - фірмі «Генесія Груп» ТОВ, та надано позивачу в особисте управління на підставі Договору доручення № 23/01/2014 від 23.01.2014 р. в офіційному перекладі. Переміщення транспортного засобу на митну територію України було здійснено за спрощеною процедурою на підставі Стамбульської Конвенції «Про тимчасове ввезення» від 26.06.1990 р. та ст. 189 МК України. Під час проходження митного контролю позивачем було заявлено про режим ввезення «тимчасове ввезення транспортного засобу» на підставі міжнародної Конвенції «Про тимчасове ввезення» від 26.06.1990 р. терміном на 1 рік. Будь-яких зауважень з боку працівників митниці щодо правомірності в'їзду на територію України в митному режимі «тимчасове ввезення» заявлено не було, декларування та внесення грошової застави позивач не здійснював. За таких обставин, враховуючи надану Митним кодексом України можливість усного декларування точних відомостей про товар, мету його переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення його митного контролю та митного оформлення, позивач вважає, що підстави для притягнення його до відповідальності за порушення митного режиму транзиту відсутні, оскільки вище вказаний автомобіль у даному режимі митний кордон України не перетинав.

Сумською митницею ДФС письмових заперечень на апеляційну скаргу подано не було.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не прибули, своїх представників не направили, що у відповідності до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 25 травня 2015 року в зону митного контролю поста «Юнаківка» Сумської митниці ДФС в напрямку виїзду з України до РФ в режимі «транзит» заїхав транспортний засіб «SKODA OCTAVIA 1Z», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням громадянина України ОСОБА_1, який подав до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 , паспорт громадянина України.

Під час здійснення перевірки згідно Єдиної автоматизованої системи державної митної служби України було встановлено, що вказаний автомобіль 21 лютого 2014р. року ввезено позивачем на митну територію у режимі «транзит» та перевищено більше ніж на 10 діб, встановлений ст. 95 МК України строк доставки вказаного транспортного засобу до митного органу на кордоні для вивезення за межі митної території України і не здійснив його оформлення в інший митний режим.

25 травня 2015р. головним державним інспектором м.п. «Юнаківка» Сумської митниці ДФС Лісіхіним І.О. відносно позивача складено протокол про порушення митних правил №0371/80502/15 (а.с.51).

17 червня 2015 року заступником начальника Сумської митниці ДФС Міщенком Ю.А.винесено постанову у справі про порушення митних правил № 0371/80502/15, якою громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 8500 гривень (п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) (а.с. 6-8).

Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ввіз на митну територію України у режимі «транзит» автомобіль марки «SKODA OCTAVIA 1Z», реєстраційний номер НОМЕР_2, який мав вивезти за межі митної території України в десятиденний строк, однак свого обов'язку не виконав, станом на 25.05.2015 року автомобіль за межі митної території України не вивіз, до митних органів із заявою про зміну митного режиму не звернувся, будь-яких документів щодо цього митним органам не надав, а тому в його діях вбачаються ознаки порушення митних правил, зокрема, порушення передбаченого ч. 3ст. 470 МК України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 25 ст. 4 Митного кодексу України термін «митний режим» визначено, як комплекс взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

Положеннями ст. 71 Митного кодексу України «Вибір та зміна митного режиму» передбачено, що декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом. Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.

Згідно з ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

З цього випливає, що Митним кодексом України передбачена можливість усного декларування точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Як випливає з пояснень позивача наданих в справі про порушення митних правил № 0371/80502/15, під час перетину митного кордону України 21 лютого 2015 року він вважав, що в'їжджає на територію України в режимі тимчасового ввезення строком на один рік.

Митний кодекс України від 13 березня 2012 року містить главу 17 «Транзит» та статті 90-102, норми яких встановлюють конкретний правовий порядок застосування норм митного режиму транзиту.

Відповідно до ст. 90 цього Кодексу транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Положеннями ч.4 ст. 92 Митного кодексу України«Умови поміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту» визначено, що для поміщення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна: 1) подати митному органу митну декларацію (документ, який відповідно до статті 94 цього Кодексу використовується замість митної декларації), товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок-фактуру (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару; 2) у випадках, визначених законодавством, надати митному органу дозвільний документ на транзит через митну територію України, який видається відповідними уповноваженими органами; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, забезпечити виконання зобов'язання із сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 94 цього Кодексу «Документи, що використовуються для декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту» для декларування у митний режим транзиту товарів, що переміщуються будь-яким видом транспорту, крім випадків, визначених цією статтею, використовується митна декларація (у тому числі попередня митна декларація).

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, під час розгляду справи відповідач, всупереч цим вимогам ст. 71 КАС України, не надали належних та допустимих доказів правомірності притягнення позивача до відповідальності та не надали доказів правомірності винесення оскаржуваної постанови про порушення митних правил від 17 червня 2015 року.

Відповідно до ст. 103 Митного кодксу України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Згідно ст. 105 Митного кодексу України у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках В.1-В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу. У разі порушення умов митного режиму тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання та пеню відповідно до Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що позивач під час в'їзду на територію України дотримав вимог ст.103 Митного кодексу України та «Конвенції про тимчасове ввезення», оскільки в'їхав на територію України для виконання своїх службових обов'язків на автомобілі комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення.

Згідно з реєстраційного документу серії НОМЕР_5, автомобіль «SKODA», реєстраційний номер НОМЕР_4, належить на праві власності підприємству фірмі «Генесія Груп» Товариство з обмеженою відповідальністю (а.с.57).

Відповідно укладеного Договору доручення на комерційне використання транспортного засобу № 23/01/2014, між Фірмою «Генесіа Груп Сп. з о.о» (замовник) та фізичною особою - громадянином України ОСОБА_1 (виконавець), замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання на регулярній основі виконувати за вказівками замовника та/або представництва завдання, з використанням транспортного засобу замовника для здійснення, в рамках Конвенції про тимчасове ввезення комерційного безоплатного перевезення вантажів, належних замовнику та/або представництву, а також комерційного безоплатного перевезення вантажів, які призначаються для замовника та/або для представництва, на територію України, через територію України, з території України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 «Конвенції про тимчасове ввезення» кожна із Договірних Сторінзобов'язується надавати згоду на тимчасове ввезення товарів (у тому числі транспортних засобів), зазначених у Додатках до цієї Конвенції. Україна з 22 вересня 2004 року стала однією із Договірних Сторін «Конвенції про тимчасове ввезення» на підставі Закону України «Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення» від 24 березня 2004 року № 1661-IV.

Тому, згідно ч.1 ст.2 «Конвенції про тимчасове ввезення» Україна, як Договірна Сторона Конвенції про тимчасове ввезення, зобов'язана надавати згоду на тимчасове ввезення транспортних засобів.

Положеннями ч. 2 ст. 2 «Конвенції про тимчасове ввезення» передбачено, що режим тимчасового ввезення надається з загальним умовним звільненням від ввізного мита і податків та без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру. У додатку С до ст.2 цієї Конвенції передбачено, що правом на тимчасове ввезення відповідно до ст. 2 Конвенції користуються транспортні засоби комерційного використання.

Колегія суддів зазначає, що транспортний засіб, на якому позивач в'їхав на митну територію України, є транспортним засобом комерційного призначення у розумінні Митного кодексу України та Стамбульської конвенції, що підтверджується наступним.

Згідно ст.4 Митного кодексу України транспортні засоби комерційного призначення - це будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.

Відповідно до ст. 4 Митного кодексу України транспортні засоби особистого користування - це наземні транспортні засоби, які використовуються виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.

Відповідно до Додатку С до Конвенції «Про тимчасове ввезення» «комерційне використання» означає - платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.

У матеріалах справи наявні достатні, належні та допустимі докази того, що автомобіль позивача є транспортним засобом комерційного призначення, що в'їхав на територію України в режимі тимчасового ввезення.

Жодних доказів того, що автомобіль використовувався позивачем в особистих цілях відповідач суду не надав, у матеріалах справи таких доказів не має.

Згідно з ст. 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що митний режим транзиту до автомобілю марки «SKODA OCTAVIA», реєстраційний номер НОМЕР_4, як транспортного засобу комерційного призначення, відповідачем був застосований безпідставно, а отже і штраф за порушення строку доставки такого транспортного засобу (строку транзитного перевезення), передбачений частиною 3 статті 470 МК України, також не мав бути застосований до позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вбачає підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 в цій частині.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про закриття провадження у даній адміністративній справі відсутні.

Частиною 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких суд закриває провадження у справі, а саме:

1) якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;

2) якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом;

3) якщо сторони досягли примирення;

4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами;

5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Враховуючи той факт, що у спірних правовідносинах такі обставини не виникали, позивачем не наведено обґрунтованих доказів на підтвердження їх існування, колегія суддів вважає за необхідне в цій частині в позові ОСОБА_1 відмовити.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.09.2015р. по справі № 592/6175/15-а - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Сумської митниці Державної фіскальної служби від 17 червня 2015 року в справі про порушення митних правил №0371/80502/15 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 8500,00 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Сіренко О.І.Судді Спаскін О.А. Любчич Л.В. Повний текст постанови виготовлений 25.01.2016 р.