Вирок № 5521909, 27.06.2008, Старосамбірський районний суд Львівської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.06.2008 року Старосамбірський

районний суд Львівської області

у складі: головуючої – судді Лойзик М.В.,

при секретарі Бебич Г.Р.,

з участю прокурора Дердзяк П.І.,

адвоката ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглунивши у відкритому судовому засіданні у місті Старий Сам-бір кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, без постійного місця праці, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, призовника, не судженого; у вчиненні злочину перед-баченого ч.1 ст.121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

16.02.2008 року о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_3, пере-буваючи у стані алкогольного сп’яніння, на вулиці біля клубу у селі Раково Старосамбірського району Львівської області під час сварки наніс ОСОБА_2 два удари ножем в область сідниць та один удар в область живота, заподіявши проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Підсудний ОСОБА_3 визнав себе винним та пояснив, що 26.02.2007 року між 21 та 22 годинами знаходився у клубі села Раково. До нього підійшов ОСОБА_2 і запропонував випити. Разом пішли до приватного магазину недалеко від клубу, де ОСОБА_2 замовив 250 грамів горілки, яку розпили на двох. Повертаючись знову до клубу, не пам’ятає про що розмовляли, але ОСОБА_2 вда-рив його кулаком у груди, а він, розсердившись, вихопив із ки-шені ножик, яким два рази вколов ОСОБА_2 у сідниці, а після того у живіт.

Винність підсудного підтверджується, крім його признавальних показань, перевіреними у суді доказами - поясненнями потерпі-лого, свідків, документами.

Потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 16.02.2008 року біля 21 години прийшов із дівчатами до клубу. Народу було ще мало, тому побачивши ОСОБА_3, запросив його випити. Разом пішли в мага-зин, де час від часу підробляв, замовив 250 грамів горілки, яку розпили. Повертаючись до клубу він ішов по переду, а ОСОБА_3 за ним. Мирно розмовляли, хоч тему розмови не пам’ятає. Неспо-дівано відчув укол у сідницю, а коли повернувся обличчям до Чу-дийовича, той мовчки наніс йому ножем удар у живіт. Відібрав у ОСОБА_3 ніж і відштовхнувши його від себе пішов до клубу, звідки друзі завели його до фельдшера, а потім відправили до лікарні. Тривалий час лікувався, витративши на придбання ліків 2343.90 гривні. Переніс кілька операцій, терпів біль, не може працювати і забезпечувати свою сім’ю, тому заявив позов про стягнення із ОСОБА_3 в його користь на відшкодування мате-ріальної і моральної шкоди 32343.90 гривні; у судовому засіданні просив задоволити позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в повному розмірі, а в частині морального відшкодування хоча б на 15000 гривень.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що 16.02.2008 року була в клубі села Раково. Біля 22 години вийшла на вулицю. Розмовляючи по те-лефону, на доріжці, що веде до клубу побачила ОСОБА_3 і Ка-чмар. Стривожилася, бо із їх жестів зрозуміла, що між ними на-зріває конфлікт. На той час із клубу вийшла сестра ОСОБА_2 ОСОБА_5, якій сказала, що хлопці напевне сваряться. Іван-на направилася забрати ОСОБА_2, а ОСОБА_3 в той час різко роз-вернувся і побіг у село. Коли ОСОБА_5 і ОСОБА_2 поверталися до клубу, побачила у нього в руці ніж із тонким лезом. У клубі ви-явилося, що ОСОБА_2 має поранення живота.

Вона вчилася в одному класі із ОСОБА_3, який часто проявляв агресію, безпричинно ображав учнів і вчителів.

Аналогічні пояснення дала свідок ОСОБА_6

Із пояснень свідка ОСОБА_7, вбачається, що 16.02.2008 року у клубі села Раково бачила ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які мирно розмовляли, після чого вийшли. Хвилин через 40 ОСОБА_2 повернувся закривавлений і хтось із дівчат сказав, що його поранив Чуди-йович. Що було далі не пам’ятає, так як дуже розхвилювалася, оскільки пригадала, що минулого року ОСОБА_3 жорстоко побив її, та неодноразово погрожував розправою.

З оголошених в судовому засіданні пояснень свідка ОСОБА_8 відомо, що 16.02.2008 року був у клубі села Раково. Між 21 та 22 годинами до клубу зайшов закривавлений ОСОБА_2 із ОСОБА_6, яка повідомила, що його порізав ОСОБА_3

Згідно долученої до справи явки з повинною 17.02.2008 року ОСОБА_3 зізнався в тому, що 16.02.2008 року біля 21 го-дини 30 хвилин у селі Раково, на вулиці, що веде до сільського клубу, наніс три ножові поранення ОСОБА_9, (а.с.3).

Згідно зареєстрованої у ЖРЗП Старосамбірського РВ ГУМВСУ 19.02.2008 року за № 204 заяви ОСОБА_10, вона просила при-тягнути до відповідальності ОСОБА_3, який 16.02.2008 року заподіяв її синові ОСОБА_2 проникаюче ножове поранення живо-та, з приводу якого син знаходиться на лікуванні у Самбірській ЦРЛ.

Визнаний речовим доказом по справі ніж, яким ОСОБА_3 поранив потерпілого, згідно висновку експерта № 19 від 20.02. 2008 року не є холодною зброєю, а відноситься до господарсько-побутових інструментів – складних ножів загального призначення.

Із протоколу огляду речових доказів: одягу потерпілого ОСОБА_11 відомо, що на футболці, джинсах, куртці виявлено по-шкодження (порізи) – два у задній частині і один у передній, відповідно в проекції області сідниць та живота, (а.с.61).

У відповідності з висновком судово-медичної експертизи № 47/2008 від 13.03.2008 року у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження: проникаюче колото-різане поранення живота з наскріз-ними пошкодженнями петель тонкого кишківника та сигмовидної кишки, що могло утворитися 16.02.2008 року від одноразової дії гострого предмету, яким може бути клинок ножа і відноситься до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння; різані рани, по одній на кожній сідниці, що могли утворитися в той же час, відносяться до легких з короткочасним розладом здоров’я.

У суду не виникає сумніву у істинності цього висновку експертизи, оскільки він виконаний у відповідності з вимогами кримінально-процесуального законодавства, мотивований, відпові-дає матеріалам справи, поясненням учасників процесу.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_3 хоч і виявляє органічні розлади особистості та поведінки внаслідок перенесеної в дитинстві черепно-мозкової травми з нерізко вираженим психопатоподібним синдромом, але ці психічні порушення не досягають ступеня психічного захворювання чи недо-умства і не позбавляють його можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих йому дій він психічним захворюванням не страждав і не виявляв будь-якого тим-часового хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідом-лювати значення своїх дій та керувати ними, застосування приму-сових заходів медичного характеру не потребує. З огляду на наведе ОСОБА_3 слід вважати осудним.

Таким чином, сукупністю досліджених у суді взаємно під-тверджених доказів достовірно доведена винність ОСОБА_3 в умисному заподіянні потерпілому тяжких, небезпечних для життя в момент заподіяння, тілесних ушкоджень – проникаючого колото-різаного поранення живота, тому ці його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.121 КК України.

Обираючи покарання ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяж-кості вчиненого ним злочину; особу винного, який є неповно-літнім, вперше притягається до кримінальної відповідальності, у вчиненому чистосердечно розкаявся, перед потерпілим вибачився, що на переконання суду дає підстави вважати можливим його виправлення і перевиховання мінімальним покаранням, передбаченим санкцією ч.1 ст.121 КК України.

Факт вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння суд не вважає обтяжуючою покарання обставиною, оскільки сам потерпілий довів неповнолітнього ОСОБА_3 до цього стану.

Негативні характеристики ОСОБА_3, підтверджені пояс-неннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_4, матеріалами криміна-льної міліції у справах дітей Старосамбірського РВ ГУМВСУ, де перебуває на профілактичному обліку з квітня 2007 року, як такі, що свідчать про його конфліктність, агресію та прояви анти-громадської поведінки, виключають можливість застосування до нього ст.69, 75, 104 КК України.

Що стосується цивільного позову, то оскільки ОСОБА_2 поніс витрати на лікування з приводу тілесних ушкоджень, запо-діяних ОСОБА_3, то останній у відповідності до ст.1166 ЦК України зобов’язаний відшкодувати ці витрати, підтверджені офі-ційним документом - довідкою Самбірської ЦРЛ на суму 2343,90 грвні.

У відповідності до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які особа зазнала у зв’язку з ушкодженням здоров’я та у душевних стражданнях, внаслідок протиправної поведінкою щодо неї чи її близьких. Розмір грошового відшкодування визначається судом за-лежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення йо-го можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала шкоди. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Дослідженими у суді медичними документами незаперечно вста-новлено, що потерпілий ОСОБА_2 по причині заподіяних ОСОБА_12 тілесних ушкоджень терпів фізичний біль; переніс кілька операцій, тривалий час лікувався, отже дійсно був порушений його звичний спосіб життя; він не мав можливості працювати, щоб забе-зпечити собі засоби до існування. Очевидно, що переніс і душевні страждання із-за тривалої безпомічності, переживань за своє май-бутнє, оскільки отримані травми можуть мати негативні наслідки.

За таких обставин ОСОБА_2 має право на моральне від-шкодування і заявлену у суді суму у 15000 гривень слід вважати допустимою.

у відповідності до ч.2 ст.1179 ЦК України у разі відсут-ності у неповнолітнього майна, достатнього для відшкодування завданої шкоди, таку в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі слід покласти на його батьків, проте оскільки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, отже до його повноліття зали-шилося всього шість місяців, до арешту він періодично працював, тобто мав доходи та майно; він фізично здоровий і може пра-цювати, що дає підстави вважати можливим відшкодування ним заподіяної шкоди.

Стягненню із ОСОБА_3 підлягають і судові витрати, які складаються із вартості проведеної по справі експертизи.

Речові докази: одяг потерпілого ОСОБА_2 та ніж ОСОБА_3, як такі, що внаслідок пошкодження втратили цінність, доцільно знищити.

Керуючись ст.323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним за ч.1 ст.121 КК України та обрати йому покарання – 5 (п’ять) років позбав-лення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку у законну силу залишити тримання під вартою, а початок відбування покаран-ня рахувати йому з часу затримання – 17.02.2008 року.

Цивільний позов задовольнити, стягнути із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 на відшкоду-вання матеріальної і моральної шкоди 17 343 (сімнадцять тисяч триста сорок три) гривні 90 копійок.

Стягнути із ОСОБА_3 в користь НДЕКЦ при ГУМВСУ у Львівській області, код ЄДРПОУ 25575150, рахунок 35221003000808, банк УДК у Львівській області, МФО 825014, за експертизу у кри-мінальній справі 304 (триста чотири) гривні 24 копійки.

Речові докази – ніж та одяг потерпілого, що знаходяться у камері зберігання речових доказів Старосамбірського РВ ГУМВСУ за квитанцією № 246 – знищити.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області через Старосамбірський районний суд на протязі 15 діб з часу його проголошення, а засудженим - в той же строк з часу вручення йому копії вироку.

Суддя