Постанова № 55218108, 21.01.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2016 р. Справа № 922/3656/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Сіверін В. І.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 6065/D2015 від 09 жовтня 2015 року;

другого відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю № 08-03-25/266-15 від 23 липня 2015 року;

першого відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 5589 Х\1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 09 листопада 2015 року у справі № 922/3656/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна", м. Київ

до 1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Березівка, Харківській район, Харківська область

2. Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", м. Харків

про стягнення коштів у розмірі 78918,50 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на свою користь матеріальну шкоду в порядку регресу у розмірі 78918,50 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07 вересня 2015 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Національну акціонерну страхову компанію "Оранта".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09 листопада 2015 року у справі № 922/3656/15 (суддя Хотенець П.В.) в частині позовних вимог ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" до ФОП ОСОБА_3 відмовлено. Позовні вимоги ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" до Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" залишено без розгляду.

Позивач, з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 09 листопада 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

На думку позивача, суд першої інстанції невірно застосував приписи чинного законодавства, оскільки в спірних правовідносинах сторін мале місце саме добровільне страхування, яке регулюються Законом України «Про страхування» та Цивільним Кодексом України, положення яких не містять вказівок про те, що потерпілий зобовязаний задовольнити вимоги за рахунок страховика винної особи.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 21 січня 2016 року, у звязку із відпусткою судді Пелипенко Н.М. для розгляду справи № 922/3656/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Івакіна В.О., суддя Сіверін В.І.

Судове засідання з розгляду апеляційної скарги позивача за його клопотанням проводилось у режимі відеоконференції на підставі статті 74-1 Господарського процесуального кодексу України, згідно ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2015 року, забезпечення проведення якої доручено Господарському суду Львівської області.

У призначене судове засідання представник першого відповідача не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, яке містяться в матеріалах справи (а.с. 155).

Колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності належно повідомленого першого відповідача.

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити його апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про задоволення його позовних вимог до першого відповідача.

Представник другого відповідача у судовому засіданні пояснив, що між першим та другим відповідачем був укладений договір добровільного страхування відповідальності перевізника, відповідно до умов якого страховим випадком є настання відповідальності Страхувальника за завдану шкоду третім особам під час виконання перевезення транспортними засобами, згідно переліку у Додатку №3 до Договору та про який Страхувальник повинен повідомити Страховика не пізніше 2-ох робочих днів з моменту настання події.

У звязку з тим, що на теперішній час Страхувальником (ФОП ОСОБА_3М.) не було надано повідомлення про настання події, а також те, що товар був пошкоджений у транспортному засобі, який не знаходиться в переліку застрахованих транспортних засобів у Додатку №3 до Договору, то відсутні правові підстави для відшкодування шкоди за рахунок Національної акціонерної страхової компанії «Оранта».

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши в судому засіданні представників позивача та другого відповідача, розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 980 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Як убачається із матеріалів справи, 01 серпня 2011 року між ДП "Квенбергер Логістік УКР" (страхувальником, експедитором) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (перевізником) було укладено Генеральний договір на транспортне експедирування № 351, предметом якого є порядок взаємовідносин, які виникають між експедитором і перевізником під час здійснення перевезень вантажів у міжнародному та внутрішньодержавному сполученнях транспортними засобами перевізника та повязаних з ним різноманітними послугами (а.с. 9-11).

23 травня 2014 року експедитором подана, а перевізником прийнята до виконання заявка № 2409 на перевезення медикаментів до Казахстану, одержувачами, якого були, зокрема, ТОО "Ак Ниет", ТОО НПО "Зерде" (а.с. 12).

29 травня 2012 року між ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" (Страховик) та ДП "Квенбергер Логістік УКР" було укладено договір страхування вантажу, перевезення якого було предметом Генерального договору на транспортне експедирування № 351, відповідно до заявки № 2049, що підтверджується Страховим сертифікатом добровільного страхування вантажів № 6110/003902 (а.с. 13-15).

За умовами цього договору, ДП "Квенбергер Логістік УКР" застрахувало в ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" вантаж: медикаменти (інвойс № ЕХР-094/13-14, № ЕХР-093/13-11).

ФОП ОСОБА_3 прийняв вантаж, вартість та склад якого визначено, зокрема, інвойсами №ЕХР-094/13-14 від 21 травня 2014 року та № ЕХР-093/13-11 від 21 травня 2014 року (а.с. 14-15).

Прийняття вантажу перевізником та проходження митних процедур підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR) № 0682008 та № 0682011 (а.с. 16, 17).

Актом ТОО НПО "Зерде" про виявлення невідповідності товару № 94 від 18 червня 2014 року та актом ТОО "Ак Ниет" прийому-передачі від Корпорації Артеріям був зафіксований факт, що при відвантаженні товару виявлено його частину, підмочену внаслідок наявності рідини в напівпричепі рефрежираторі, на якому водій перевізника ФОП ОСОБА_3 здійснював перевезення медикаментів (а.с. 18,19).

Зазначені акти були підписані водієм перевізника; про вказані пошкодження водій першого відповідача також зазначив на зворотній сторінці відповідних міжнародних товарно-транспортних накладних (а.с. 16-17).

У відповідності до актів, розмір шкоди, завданої ТОО НПО "Зерде" склав 6565,23 дол.США, а ТОО "Ак Ниет" - 107,539 дол.США. (а.с. 20,21).

Вантажоодержувачі, які зазнали збитків, звернулись до Корпорації "Артеріум" з вимогами відшкодувати шкоду у відповідних розмірах, про що свідчать листи вих. № 03/918 від 03 липня 2014 року та № 03/920 від 04 липня 2014 року (а.с. 22,23).

З матеріалів справи свідчить, що оскільки пошкоджений вантаж був застрахований ДП «Квенбергер Логістикс УКР» в ПАТ «СК Універсальна», то страхувальник звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.

Таким чином, згідно статті 990 Цивільного кодексу України, у відповідності до положень якої страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника та страхового акту, ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» визнала дану подію страховим випадком та виплатила на підставі страхового акту № 7840/1 (а.с. 25) страхове відшкодування у сумі 77646,98 грн., про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення № 62577 від 06 серпня 2014 року (а.с.27).

Як свідчить із матеріалів справи, позивачем здійснений розрахунок шкоди (а.с. 26) на підставі вартості товару згідно інвойсу №ЕХР-094/13-14 та № ЕХР-093/13-11, акту про виявлення невідповідності № 94 від 18 червня 2014 року, акту прийому-передачі від Корпорації Артеріум від 18 червня 2014 року, який складає саме 78918,50 грн.

Зважаючи на те, що відповідальність ФОП ОСОБА_3 застрахована у НАК СК "Оранта" на підставі договору № УБ 809156 від 13 січня 2014 року добровільного страхування відповідальності, позивач звернувся до НАК страхової компанії "Оранта" із вимогою про виплату страхового відшкодування у розмірі 78918,50 грн. (а.с. 29-30).

З матеріалів справи вбачається, що другий відповідач (НАК СК "Оранта") відмовив у виплаті страхового відшкодування, про що надіслав лист від 10 березня 2015 року № 09-02-07/3595, мотивуючи своє рішення тим, що страхувальник - ФОП ОСОБА_3 не повідомив страховика НАК СК "Оранта" про настання страхового випадку на протязі 2-ох робочих днів, що є підставою для звільнення страховика від зобовязання по здійсненню виплати страхового відшкодування; напівпричеп рефрижератор Lambert LVFS3, державний номерний знак НОМЕР_1, в якому відбулося пошкодження вантажу, не входить в перелік застрахованих транспортних засобів.

Оскільки ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" виплатило страхове відшкодування за договором майнового страхування вантажу, то до нього перейшло право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки, якою є перший відповідач, у відповідності до статей 27 Закону України «Про страхування» та вимог статті 993 Цивільного кодексу України, у звязку з чим позивач звернувся за захистом своїх порушений прав до господарського суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу з першого відповідача.

Місцевий господарський суд в частині позовних вимог позивача до ФОП ОСОБА_3 відмовив, в звязку з недоведеністю позивачем неможливості стягнення страхового відшкодування з Національної акціонерної страхової компанії "Оранта". Позовні вимоги до другого відповідача залишив без розгляду.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору, взятих зобов'язань в ньому свідчать, про те, що спірні правовідносини виникли із договору перевезення автомобільним транспортом, регулюються статтями 908 - 924 Цивільним кодексом України, статтями 306 - 314 Господарського кодексу України, Законом України "Про автомобільний транспорт".

Згідно положень статей 307, 314 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та віддати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної) відповідно до вимог законодавства.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача сталися не з його вини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч.1 статті 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

В пункті 5.7 Генерального договору №ПГ-351 на транспортне експедирування від 01 серпня 2011 року передбачено, що у випадку повної або часткової втрати або пошкодження (псування) вантажу, перевізник відшкодовує Експедитору суму еквівалентну вартості втраченого або ушкодженого вантажу, яка вказана в товаросупровідних документах (ТТН, інвойс) та підтверджується Актом приймальної комісії, що складається уповноваженими особами вантажоодержувача та перевізника.

Згідно ч.1 статті 990 Цивільного кодексу України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника ( його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифікат).

Відповідно дог статті 25 Закону України «Про страхування», яка передбачає порядок і умови здійснення страхових виплат та страхового відшкодування, здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

ПАТ "СК Універсальна" відповідно до платіжного доручення № 62577 (а.с.27), виплатила страхове відшкодування потерпілій особі у розмірі 78918,50 грн.

Приписами статті 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів зазначено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Тобто, відповідальною особою за завдані збитки є перевізник ФОП ОСОБА_3, а до ПАТ «Універсальна» перейшло право вимоги від ДП «Квенбергер Логістик УКР», яку останнє мало до ФОП ОСОБА_3

Як зазначено в листі ФОП ОСОБА_3 (а.с. 33), адресованого позивачеві про відмову у виплаті страхового відшкодування, його відповідальність як перевізника у відповідності до договору №УБ/809156 добровільного страхування відповідальності автоперевізника від 13 січня 2014 року, застрахована в Національній акціонерній компанії «Оранта», предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, повязані в тому числі з його обовязком відшкодувати шкоду чи збитки, завдані третім особам під час надання ним послуг з перевезення майна.

Позивач звернувся до страховика ФОП ОСОБА_3 НАСК «Оранта», проте другий відповідач також відмовив у задоволенні вимог позивача, посилаючись на порушення умов договору добровільного страхування з боку страхувальника (ФОП ОСОБА_3М.) (а.с. 28).

Так, дійсно, як свідчать матеріали справи, між першим та другим відповідачем 13 січня 2015 року був укладений договір №УБ/809156 добровільного страхування відповідальності автоперевізника (а.с. 29).

В порушення умов цього договору та чинного законодавства, страхувальник не повідомив свого страховика про настання страхового випадку в продовж 2-х робочих днів з моменту настання події, а також як повідомив представник НАСК «Оранта» в судовому засіданні апеляційної інстанції, від ФОП ОСОБА_3 на адресу другого відповідача, станом не теперішній час, також не надходило відповідного повідомлення.

Крім того, колегією суддів встановлено, що в додатку № 3 до договору №УБ/809156 добровільного страхування відповідальності автоперевізника, автомобіль (напівпричеп), в якому сталося пошкодження товару, відсутній.

Також, як повідомив представник другого відповідача, договір добровільного страхування не покриває шкоду, яка є предметом вимоги позивача.

Враховуючи наведене, судова колегія зауважує, що досліджуючи питання відшкодування майнової шкоди, позивач надав достатні та аргументовані докази для покладання відповідальності на першого відповідача.

Місцевим господарським судом невірно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, оскільки на правовідносини, які виникли з добровільного страхування розповсюджуються загальні норми цивільного законодавства, які передбачають звернення страховика, який виплатив страхове відшкодування потерпілій особі (вигодонабувачеві) саме до перевізника, а не до його страховика.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Як вже зазначалось вище, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст.993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування») .

Кожна особа має право на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено в частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, захист прав субєктів господарювання передбачений положеннями статті 20 Господарського кодексу України.

Зі змісту наведених норм права можна зробити висновок про те, що страховик, який виплатив страхове відшкодування має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.

Оскільки обовязок по відшкодуванню шкоди лежить на перевізникові (заподіювачеві шкоди), враховуючи факт сплати суми страхового відшкодування, то вимоги позивача до ФОП ОСОБА_3 є обґрунтованими.

Правова позиція про те, що страховик, який виплатив страхове відшкодування має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування, викладена у постанові Верховного суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов неправильного висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог позивача до першого відповідача, оскільки задоволення таких вимог по відшкодуванню шкоди ФОП ОСОБА_3 не залежить від обовязку позивача довести неможливість стягнення страхового відшкодування з НАСК «Оранта», у звязку з чим судове рішення підлягає скасуванню.

Щодо залишення без розгляду вимог до НАСК «Оранта» колегія суддів зазначає наступне.

Як роз'яснено в п. 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Результатом розгляду справи, відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України, може бути задоволення позову чи відмова в позові повністю або частково.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не повного дослідив усі фактичні обставини справи, у звязку з чим апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 09 листопада 2015 року у цій справі скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" до ФОП ОСОБА_3 про відшкодування шкоди у розмірі 78918,50 грн.

Відповідно до статті 105 Господарського процесуального кодексу України в постанові мають бути зазначені, зокрема, новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулось рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і втому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, то з першого відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову у розмірі 1827,00 грн. та за апеляційну скаргу у сумі 2009,70 грн.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 09 листопада 2015 року у справі № 922/3656/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (код 20113829) матеріальну шкоду у розмірі 78918,50 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (код 20113829) судовий збір за подання позову у сумі 1827,00 грн. та за апеляційну скаргу у розмірі 2009,70 грн.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 26.01.2016р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Сіверін В. І.