Постанова № 55217479, 21.01.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2016 р. Справа № 5023/10115/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М., суддя Сіверін В.І.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (дов. №23/11/15 від 24.11.2015 р.)

відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№5723Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 18 січня 2012 року у справі

за позовом Агроторговельний дім Українська генетична компанія товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків

до Державного підприємства Благодатне, с. Благодатне, Харківська область

про стягнення 32 189,55 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, АТД Українська генетична компанія ТОВ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з ДП Благодатне 26400,00 грн. основного боргу, 1223,80 грн. 3% річних, 2323,20 грн. інфляційних, 2242,55 грн. неустойки за неналежне виконання обовязків за договором купівлі-продажу №368 від 02.11.2009 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.01.2012 р. у справі №5023/10115/11 (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ДП Благодатне 26400,00 грн. основного боргу, 1223,80 грн. 3% річних, 2323,20 грн. інфляційних, 1411,50 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному зясуванні обставин справи. Зокрема, зазначає про відсутність доказів того, що спірний договір був укладений між сторонами в особі уповноважених представників та створив юридичні наслідки для відповідача. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема, зазначає, що боржник вже після подання апеляційної скарги сам виконав рішення суду, тобто виконав зобовязання за договором. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування своєї позиції позивачем надані копії листа №27/07 від 27.07.2015 р. та платіжного доручення №4 від 05.01.2016 р., які колегією суддів долучені до матеріалів справи (вх. №676 від 21.01.2016 р.).

Крім того, АТД Українська генетична компанія ТОВ звернулось до суду з клопотанням (вх. №657 від 21.01.2016 р.), в якому просить залучити до участі у справі №5023/10115/11 правонаступника АТД Українська генетична компанія ТОВ ТОВ Юридично- консалтингова компанія Стратег груп.

В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилається на укладений 11.09.2015 р. між АТД Українська генетична компанія ТОВ (цедент) та ТОВ Юридично-консалтингова компанія Стратег груп (цесіонарій) договір уступки права вимоги №2, за яким цедент передав, а цесіонарій набув право вимоги, та усі права які витікають з договору купівлі-продажу №368 від 02.11.2009 р. Крім того, зазначає, що ухвалою господарського суду Харківської області від 14.12.2015 р. у справі №5023/10115/11 замінено сторону (стягувача) у ВП №39360660 при примусовому виконанні наказу господарського суду Харківської області по справі №5023/10115/11 від 18.01.2012 р. АТД Українська генетична компанія ТОВ правонаступником ТОВ Юридично-консалтингова компанія Стратег груп.

Відповідно до ч. 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України терті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення господарського суду може вплинути на їх права та обовязки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Колегія суддів розглянувши клопотання АТД Українська генетична компанія ТОВ, беручи до уваги наявність договору права вимоги №2 від 11.09.2015 р., заміну сторони (АТД Українська генетична компанія ТОВ) у виконавчому провадженні №39360660 правонаступником (ТОВ Юридично-консалтингова компанія Стратег груп), погашення відповідачем заборгованості за рішенням господарського суду №5023/10115/11, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання, в звязку з чим в задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі №5023/10115/11 правонаступника АТД Українська генетична компанія ТОВ ТОВ Юридично-консалтингова компанія Стратег груп слід відмовити.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про свідчить наявне в матеріалах справи зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів враховуючи, що позицію ДП "Благодатне" викладено в апеляційній скарзі, а незявлення представника апелянта не перешкоджає розгляду справи, дійшла висновку про розгляд справи відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши в судовому засіданні уповноваженого представника позивача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2009 р. між АТД Українська генетична компанія ТОВ (продавець) та ДП "Благодатне" (покупець) укладено договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту №368, згідно умов якого продавець здійснює продаж, а покупець отримує та оплачує товар: озима пшениця "Землячка Одеська" еліта в кількості 12,00 тонн на суму 26400,00 грн. (а.с. 12).

Оплата товару покупцем здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця, векселем або іншою формою розрахунків, узгодженою з продавцем (п.п. 2.3, 2.4 договору).

Відповідно до п. 2.5 договору дата кінцевого розрахунку за товар - до 01 травня 2010 року.

Згідно п. 2.6 договору за наданий кредит нараховуються відсотки в розмірі 0,01% суми договору за кожен місяць відстрочки. Сума відсотків сплачується одночасно з розрахунком за товар.

Продавець на виконання умов договору здійснив поставку товару: озима пшениця "Землячка Одеська" еліта в кількості 12,00 тонн на суму 26400,00 грн.

Факт отримання товарно-матеріальних цінностей покупцем підтверджується видатковою накладною №362 від 02.11.2009 р. та довіреністю №13 від 02.11.2009 р. (а.с. 13, 14).

Покупець зобовязання за договором №368 щодо оплати отриманого товару не виконав, що стало підставою для звернення АТД Українська генетична компанія ТОВ до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ДП "Благодатне" 26 400,00 грн. основного боргу, 1 223,80 грн. 3% річних, 2 323,20 грн. інфляційних, 2 242,55 грн. неустойки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на п. 5.2 договору №368 від 02.11.2009 р., приписи ст.ст. 536, 625 ЦК України.

Господарський суд, встановивши, що по позовній вимозі про стягнення неустойки у розмірі 2242,55 грн. сплив строк позовної давності, та, взявши до уваги відсутність доказів поважності пропуску строку спеціальної позовної давності, дійшов висновку про часткове задоволення позову, визнавши правомірними позовні вимоги в частині стягнення 26400,00 грн. основного боргу, 1223,80 грн. річних та 2323,20 грн. інфляційних, та відмовивши в решті.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду з огляду на таке.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1.ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Згідно ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначено вище, відповідно до п. 2.5 договору сторони обумовили, що кінцева дата розрахунку за поставлений товар 01.05.2010 р.

Визнаючи позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 26400,00 грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, місцевий господарський суд зазначив про відсутність в матеріалах справи доказів оплати вартості поставленого та отриманого покупцем товару.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, дійшла висновку про наявність боргу за спірним договором, про що свідчать: докази здійснення поставки товару за договором №368 від 02.11.2009 р. - видаткова накладна №362 від 02.11.2009 р. та довіреність №13 від 02.11.2009 р., підписані та скріплені печатками обох сторін; відсутність доказів на підтвердження оплати за поставлений товар.

Крім того, в листі №27/07 від 27.07.2015 р. директора ДП "Благодатне" до постачальника, відповідач повністю визнав заборгованості та зобов'язався розрахуватись в повному обсязі за договором купівлі-продажу № 368 від 02.11.2009 р.

Крім того, вже після подання апеляційної скарги, ДП "Благодатне" перерахувало на рахунок ВДВС Зміївського РУЮ Харківської області, суму боргу за рішенням господарського суду № 5023/10115/11 в розмірі 31358,5 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №4 від 05.01.2016 р.

Таким чином, боржник вже після подання апеляційної скарги самостійно виконав рішення суду, тобто виконав зобов'язання за договором.

Вищенаведене, на думку колегії суддів, свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 26400,00 грн.

У разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2. договору сторони передбачили, що в разі порушення покупцем строків оплати покупець сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Враховуючи, що п. 2.5. договору встановлена дата кінцевого розрахунку за товар - 01.05.2010 р., позивач мав право нараховувати неустойку за невиконання відповідачем грошових зобовязань з 02.05.2010 р., та нараховувати її протягом шести місяців - по 02.11.2010 р.

Відповідно до ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням наведеного, взявши до уваги ненадання позивачем доказів поважності пропуску строку спеціальної позовної давності, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про сплив строку позовної давності по позовній вимозі про стягнення з відповідача неустойки за порушення умов договору у розмірі 2242,55 грн., в звязку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене та перевіривши правильність нарахування сум інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1223,80 грн. 3% річних та 2323,20 грн. інфляційних такими, що правомірно визнані судом першої інстанції законними та обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає твердження апелянта про порушення судом першої інстанції приписів Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. за №6 Про судове рішення безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

З матеріалів оскарження вбачається, що в рішенні господарського суду Харківської області від 18.01.2012 р. у даній справі про результат розгляду клопотання про відкладення розгляду справи зазначено в резолютивній частині рішення, а повинно зазначатися в мотивувальній частині рішення, що є порушенням п.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. за №6 Про судове рішення.

Колегія суддів зазначає, що рішення господарського суду Харківської області у даній справі було прийнято 18 січня 2012 року, а вказана Постанова Пленуму Вищого господарського суду України датована 23 березня 2012 року. Тобто, оскаржуване рішення прийнято раніше ніж Постанова Пленуму Вищого господарського суду України №6 Про судове рішення, тому суд не міг керуватися вказаною постановою при прийнятті рішення у даній справі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апеляційні вимоги не підтверджені належними доказами, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстав для їх задоволення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 18.01.2012 р. у справі №5023/10115/11 прийняте при належному зясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в звязку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 85, 91, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.01.2012 р. у справі №5023/10115/11 залишити без змін.

Повна постанова підписана 26.01.2016 р.

Головуючий суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Сіверін В.І.