Постанова № 55217460, 19.01.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2016 р. Справа № 18/1694/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М. , суддя Тарасова І. В.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 828 від 14.04.2011р.), ОСОБА_2 (довіреність № 950 від 26.04.2011р.)

відповідача - не з'явився

третіх осіб - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Кременчук Полтавської області (вх. №5186 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 03.12.2014р. у справі № 18/1694/11

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Кременчук Полтавської області

до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, м. Кременчук Полтавської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія", м. Кременчук Полтавської області

2. Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, м. Кременчук Полтавської області

3. Управління Держземагенства у м . Кременчук Полтавської області

про визнання недійсним рішення виконавчого комітету, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2014р. дану справу направлено на новий розгляд (том 6, аркуш справи 114).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.12.2014 (суддя М. Кульбако) в задоволенні позову ФОП ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 22.06.2007р. № 622 "Про затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію торгівельних рядів та благоустрою території ринку по АДРЕСА_1 в м. Кременчуці" відмовлено, оскільки позивачем не надано належних доказів в обґрунтування тверджень про порушення оскаржуваним рішенням виконавчого комітету його прав.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 03.12.2014р. у справі № 18/1694/11 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити і визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 22.06.2007р. № 622 "Про затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію торгівельних рядів та благоустрою території ринку по АДРЕСА_1 в м. Кременчуці". В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує на те, що при призначенні судової експертизи на вирішення експерта були поставлені питання, які стосуються як об'єктів нерухомого майна (продовольчого магазину) ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія", що межує з торгівельним павільйоном позивача, так і забудови прилеглої до торгового павільйону території, яка належить позивачу. Таким чином, на думку скаржника, висновок місцевого господарського суду про те, що при проведенні експертизи предметом дослідження був лише продовольчий магазин ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія", не відповідає фактичним обставинам справи. Так, експертизою встановлено, що загальна фактична площа приміщень торгівельного павільйону літ. "Д" (83,1кв.м) згідно технічного паспорту не відповідає площі, зазначеній у проекті реконструкції торгівельних рядів (50,5кв.м). З висновку експертного дослідження будівельно-технічного та пожежно-технічного дослідження від 22.02.2013р. №852/853, наданого Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса, вбачається, що оскаржуваним рішенням введено в експлуатацію об'єкти нерухомого майна - павільйон "Д" та малу архітектурну форму торгівельного призначення, які побудовані з порушенням державних стандартів, норм і правил будівництва та правил забудови (том 7, аркуші справи 172-179).

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги скаржник зазначає, що ухвалою господарського суду від 12.02.2015р. у справі №5/384 роз'яснено рішення господарського суду Полтавської області від 04.09.2008р. у справі №5/384 наступним чином: спірний об'єкт у даній справі - одноповерхова будівля (з мансардним поверхом), яка розташована поруч з торговим павільйоном (м. Кременчук, АДРЕСА_2) в напрямку руху по вул. Свердлова від вул. Пролетарська до вул. Шевченка, що зазначена в акті державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 22.06.2007р., як торгівельна точка "Д", введена в експлуатацію в складі комплексу інших об'єктів при введенні першої черги реконструкції будівлі центрального ринку (без прибудови) з надбудовою двох поверхів, будівництво торгової будівлі та реконструкція торгових рядів з благоустроєм території ринку по АДРЕСА_1 в м. Кременчуці, за результатами затвердженого акту державної приймальної комісії рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 22.06.2007р. № 622 спірна будівля у технічному паспорті, виготовленому 05.10.2007р., визначена як павільйон №46, що входить до комплексу інших об'єктів, на які ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" було видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 25.12.2007р. № 903608. Крім того, позивач зазначає, що під час розгляду справи №5/384 не досліджувалось питання відповідності будівлі ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" державним будівельним нормам, правилам та проектній документації.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2015р. (судді Л. Бородіна, Р. Гетьман, В. Лакіза) рішення місцевого господарського суду від 03.12.2014р. скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення виконкому порушує права власності позивача щодо права належного користування своїм майном.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2015р. задоволено частково касаційну скаргу Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2015р. - скасовано, а дану справу направлено на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2015р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Кременчук Полтавської області прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.12.2015р. о 12:00 год.

04.12.2015р. від уповноваженого представника ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення по апеляційній скарзі з посиланням на норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, що викладені у апеляційній скарзі.

07.12.2015р. відповідач електронною поштою направив на адресу суду клопотання (вх. № 16505) про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв'язку з неможливістю направлення свого представника в судове засідання 08.12.2015р. через його участь в іншому судовому засіданні. Також, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області повідомив суд апеляційної інстанції про те, що у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія", яке залучене до участі у даній справі в якості третьої особи, проводиться зміна керівництва і відбувається поточне оформлення необхідної для цього документації з подальшим переоформленням на нового керівника Товариства, а тому на даний час у ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" існують складнощі у видачі і оформленні довіреності представнику для представництва його інтересів в даній судовій справі. Відповідач вважає, що рішення у даній справі може безпосередньо вплинути на права та обов'язки ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія", тому відсутність довіреності у представника Товариства, а також неможливість прийняття участі у розгляді справи 08.12.2015р. робить неможливим об'єктивно та всебічно дослідити всі матеріали справи та заслухати думку всіх учасників процесу.

08.12.2015р. уповноваженим представником ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_2 через канцелярію суду в порядку ст.ст. 22, ч. 1 ст. 27 ГПК України подано клопотання (вх. № 16527) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Олма-Кременчук" (код ЄДРПОУ, м. Кременчук, вул. Першотравнева, 20-А), яке з 12 червня 2015 року являється власником торгівельних рядів з павільйонами по АДРЕСА_1 у місті Кременчуці, про що свідчить наявна у справі копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 39018099 від 12.06.2015р., виданого Реєстраційною службою Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2015р. продовжено строк розгляду справи за клопотанням позивача та відкладено її розгляд на 19.01.2016р. об 11:30 год.

18.12.2015р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія", м. Кременчук Полтавської області надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, зокрема фотокопії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.12.2015р. та фотокопії довіреності від 09.12.2015р., якими підтверджуються повноваження представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" - Лазоренка В.П. представляти інтереси підприємства.

Дане клопотання колегією суддів задоволено, а зазначені документи залучено до матеріалів справи.

18.01.2016р. та 19.01.2016р. відповідач надіслав на адресу суду клопотання (вх. № № 497 та 505), в яких просить визнати причину неприбуття представника виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області в судове засідання 19.01.2016р. поважною, а також залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Олма-Кременчук». Про дату наступного судового засідання відповідач просить суд повідомити письмово виконавчий комітет.

18.01.2016р. від уповноваженого представника третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" - Лазоренка В.П. надійшло клопотання (вх. № 489) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прибуття представника в судове засідання 19.01.2016р. з поважних причин (прийняття участі в розгляді іншої справи), а також про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Олма-Кременчук», так як цій юридичній особі на даний час належить нерухоме майно, що розташоване на території ринку «Центральний» за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, АДРЕСА_1.

Згідно пункту 10 Постанови Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року м. Київ № 6 "Про судове рішення" (із змінами і доповненнями) результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

Розглянувши у судовому засіданні 19.01.2016р. заявлені позивачем, відповідачем та третьою особою клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Олма-Кременчук», колегія суддів вирішила, що дані клопотання задоволенню не підлягають, оскільки предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, м. Кременчук Полтавської області, яким було затверджено Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію торгівельних рядів та благоустрою території ринку по АДРЕСА_1 в м. Кременчуці, а не спір про правомірність правовстановлюючих документів на зазначене нерухоме майно, в зв'язку з чим залучення до участі у справі зазначеної особи не має істотного значення для правильного вирішення справи.

Крім того, колегія суддів розглянула клопотання відповідача - виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області та третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" про відкладення розгляду справи та дійшла висновку, що вказані клопотання також задоволенню не підлягають, оскільки в даному випадку неявка представників відповідача та третіх осіб в засідання суду апеляційної інстанції 19.01.2016р. не перешкоджає перегляду прийнятого у даній справі рішення в апеляційному порядку (стаття 77 ГПК України), а справа може бути розглянута без участі їх представників за наявними у справі матеріалами і наведеними сторонами письмовими доводами. Додаткових пояснень по суті спору, окрім тих, що містяться в матеріалах справи, ні відповідачем, ні третіми особами не надано.

Відповідно до частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. Згідно положень статей 69, 99 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи може бути продовжено на 15 днів за клопотанням сторони.

Враховуючи вказане, а також те, що розгляд справи вже було продовжено на 15 днів і строк її розгляду спливає 20.01.2016р., а жодних нових письмових документів (доказів) по суті спору сторонами не надано, явку представників сторін у судове засідання 19.01.2016р. не було визнано обов'язковою, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача та третіх осіб за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, з огляду на нижченаведене.

Як свідчать матеріали справи, 30.04.2004р. між ОСОБА_3 (покупцем) та ОСОБА_7 (продавцем) укладений договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою І.Б. та зареєстрований в реєстрі за № 2354. Пунктами 1, 2 даного Договору встановлено, що Продавець продав, а Покупець купив частину торгового павільйону по АДРЕСА_2 в місті Кременчуці, що в цілому складається з: частини торгового павільйону літ. "А" площею 31,20 кв.м. та земельної ділянки по АДРЕСА_2 в м. Кременчуці площею 53 кв.м (том 1, аркуш справи 15).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3944289 частина торгового павільйону належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 30.04.2004р. №932909, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою І.Б. (том 1, аркуш справи 16).

24.12.2004р. Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 30.04.2004р., зареєстрованого в реєстрі за №2354, яка є власником земельної ділянки площею 0,0053 га у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована по АДРЕСА_2 в м. Кременчуці (том 1, аркуш справи 17).

27.04.2007р. між ОСОБА_3 (покупцем) та ОСОБА_9 (продавцем) укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, який посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 4960, пунктами 1,2 якого встановлено, що Продавець передає у власність Покупця частину торгового павільйону, що знаходиться у м. Кременчуці по АДРЕСА_2 загальною площею 77,8 кв.м, а Покупець приймає об'єкт нерухомості та сплачує за нього грошову суму, передбачену умовами цього договору (том 1, аркуш справи 18).

07.05.2007р. КП "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14461752, відповідно до якого придбана частина торгового павільйону належить ОСОБА_3 на праві приватної власності (том 1, аркуш справи 19).

27.04.2007р. ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 4965, купила земельну ділянку площею 123 кв.м. у межах згідно з планом, розташовану на території Кременчуцької міської ради в м. Кременчуці по АДРЕСА_2 (т.1,а.с.20).

23.10.2007р. ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 (том 1, аркуш справи 21).

Крім того, із матеріалів справи вбачається і це не заперечується сторонами, що рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 1219 від 26 грудня 2005 року ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" передано функції замовника на реконструкцію будівлі центрального ринку (без прибудови) з надбудовою двох поверхів, будівництво торгових рядів та благоустрій території ринку по АДРЕСА_1 в м. Кременчуці.

Управлінням містобудування та архітектури Кременчуцької міської ради надано висновок від 16 серпня 2006 року № 238 на першу чергу робочого проекту реконструкції центрального ринку (без прибудови) з надбудовою двох поверхів, будівництво торгової будівлі, реконструкцію торговельних рядів та благоустрій території ринку в м. Кременчуці, а саме: реконструкція торговельних рядів та благоустрій території ринку.

Також, Управлінням містобудування та архітектури Кременчуцької міської ради погоджено генеральний план реконструкції Центрального ринку (без прибудови) з надбудовою двох поверхів, будівництво торгової будівлі, реконструкцію торгових рядів та благоустрій території ринка по АДРЕСА_1 в. м. Кременчуці.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Кременчука був виданий дозвіл № 87 від 4 вересня 2006 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" на виконання будівельних робіт з реконструкції торговельних рядів та благоустрою територій ринку в м. Кременчуці по АДРЕСА_1 (том 4, аркуш справи 75).

Відповідно до Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 22.06.2007р. (том 2 аркуші справи 122-124) реконструкція торговельних рядів та благоустрій території ринку по АДРЕСА_1 в м. Кременчуці - перша черга реконструкції будівлі центрального ринку (без прибудови) з надбудовою двох поверхів, будівництво торгової будівлі та реконструкція торгових рядів з благоустроєм території ринку по АДРЕСА_1 в м. Кременчуці (реконструкція) здійснена на підставі рішення Кременчуцької міської ради від 26.12.2005р. №1219; генеральним підрядником Будівельною фірмою "Хортиця", яким виконано всі будівельно-монтажні роботи та субпідрядниками ТОВ "Інвестшляхбуд №5", яке виконало зливову каналізацію; проектна документація розроблена генеральним проектувальником ПКБ "МЖК-проект", яке виконало всі проектні роботи; проектна документація затверджена висновком УМА від 16.08.2006р. №238. Даний об'єкт будівництва та реконструкції має такі основні показники: торговельна точка типу "А"; торговельна точка типу "Б"; торговельна точка типу "В"; торговельна точка типу "Г"; торговельна точка типу "Д"; торговельна точка типу "Е"; навіси над проходами; навіси над прилеглими та торговельними точками.

22.06.2007р. Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, керуючись статтями 30, 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та положеннями Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року №1243), прийняв рішення № 622 "Про затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію торгівельних рядів та благоустрою території ринку по АДРЕСА_1 в м. Кременчуці", яким затвердив вищезазначений Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію торговельних рядів та благоустрою території ринку по АДРЕСА_1 в Кременчуці. Замовник - ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" (том 1, аркуш справи 27).

25.12.2007р. торговельні ряди павільйони за адресою Полтавська область, м. Кременчук, АДРЕСА_1 були у встановленому порядку зареєстровані в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія» і підприємству було видане свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2 (том 2 аркуші справи 100-101).

У червні 2011 року ФОП ОСОБА_3 звернулась до господарського суду Полтавської області із даним позовом про визнання недійсним вищезазначеного рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 622 від 22.06.2007р., з посиланням на приписи частини 10 статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування", статті 21 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 393 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що рішення органу місцевого самоврядування може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо його прийнято відповідним органом з перевищенням повноважень, з порушенням діючих норм законодавства, а оскаржуване рішення порушує права та охоронюваних інтереси позивача у справі.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що Актом державної приймальної комісії від 22.06.2007р., який затверджено оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 622 від 22.06.2007р., прийнято в експлуатацію, зокрема, продовольчий магазин (цегляну одноповерхову окремо розташовану будівлю), який побудовано на відстані 0,37 м від торгового павільйону, належного позивачеві в напрямку руху по вулиці Свердлова від вулиці Пролетарської до вулиці Шевченка. Позивач також послався на те, що продовольчий магазин, як частина прийнятого в експлуатацію об'єкта, побудований з порушенням державних стандартів, норм і правил будівництва та правил забудови, про що свідчить висновок № 291 експертного будівельно-технічного дослідження від 23.05.2011р., складений Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, внаслідок чого позивач обмежений у користуванні торговим павільйоном, який належить йому на праві приватної власності. Обмеження у користуванні виникли як наслідок побудови продовольчого магазину, акт про прийняття якого в експлуатацію затверджено спірним рішенням виконавчого комітету, адже це нерухоме майно зведене на відстані 0,37 м від будівлі торгівельного павільйону ФОП ОСОБА_3 по АДРЕСА_2, у зв'язку з чим відсутня технічна можливість обслуговування, експлуатації та ремонту останнього навколо зовнішньої стіни довжиною 4,3 м. В результаті обмеження у користуванні власністю, що виявляється у погіршенні умов функціонально-технічної експлуатації торгового павільйону, ФОП ОСОБА_3 вважає порушеним охоронюване законом право власності. Крім того, мотивуючи свої вимоги позивач вказав, що проектна документація не була закладена до страхового фонду документації України, що унеможливлювало прийняття об'єкта в експлуатацію.

Вказане, за твердженнями позивача, є підставою для визнання недійсним спірного рішення виконкому в повному обсязі.

Приймаючи рішення від 03.12.2014р. у даній справі господарський суд Полтавської області дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт порушення його прав та охоронюваних законом інтересів прийняттям відповідачем оскаржуваного рішення № 622 від 22.06.2007р., а тому відмовив в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з відсутністю правових підстав.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване посиланням на статтю 19 Конституції України, статтю 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", статті 15, 21 Цивільного кодексу України, статтю 1 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до яких та на підставі наявних у справі документів судом встановлено, що рішення № 622 від 22.06.2007р. прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, у тому числі Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2004р. №1243, якою затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Розглядаючи повторно справу в межах наданих суду апеляційної інстанції повноважень, здійснивши правовий аналіз всіх матеріалів справи в їх сукупності, колегія суддів вважає за необхідне підтримати дану правову позицію суду першої інстанції, оскільки при розгляді даної справи господарським судом правильно встановлені обставини, що мають значення для її правильного вирішення, надано вірну юридичну оцінку доводам сторін та правильно вирішено спір відповідно до закону.

Аналізуючи встановлені обставини справи, надаючи правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку матеріалів справи, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи - позивача у справі.

Порушення своїх прав та необхідність їх захисту, особи, що звертаються до суду, повинні довести належними та допустимими доказами.

З огляду на положення статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси господарюючих суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; тощо.

Крім того, згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто, зазначена стаття передбачає, що порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Згідно із частиною 10 статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Рішення органу місцевого самоврядування може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо його прийнято відповідним органом з перевищенням повноважень, з порушенням діючих норм законодавства та обов'язковою умовою є порушення оскаржуваним рішенням прав та охоронюваних інтересів позивача у справі (стаття 21 Цивільного кодексу України).

Статтею 393 Цивільного кодексу України встановлено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Отже, умовою для подання такого позову є невідповідність актів, прийнятих зазначеними органами, вимогам закону, а також порушення цими актами права власності. Незаконність може полягати, як у невідповідальності акта компетенції органу, який його прийняв, так і в безпосередньому порушенні права власності виданим такого акта.

Колегія суддів погоджуючись із висновками господарського суду також вважає, що позивачем в обґрунтування його вимог не наведено доводів та не надано жодних доказів, з яких би вбачалося, в чому саме полягає у спірному випадку безпосереднє порушення права власності позивача і саме прийнятим рішенням № 622 від 22.06.2007р. "Про затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію торгівельних рядів та благоустрою території ринку по АДРЕСА_1 в м. Кременчуці". Не обґрунтованою позивачем є і та обставина, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування було прийняте виконавчим комітетом (відповідачем у справі) з перевищенням повноважень та з порушенням діючих норм законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що на момент звернення позивача із даним позовом та, відповідно, прийняття оскаржуваного рішення суду у даній справі, право власності на об'єкт нерухомого майна, яке розташоване на відстані 0,37 м від торгового павільйону, належного позивачеві, також ґрунтувалось на правовстановлюючих документах, виданих у встановлену порядку Товариству з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія", а тому визнання недійсним спірного рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 622 від 22.06.2007р. в даному випадку не породжує жодних наслідків для власника торгового павільйону, який був введений в експлуатацію 22.06.2007р.

Крім того, рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 622 від 22.06.2007р. не містить приписів, які б свідчили про його дію впродовж певного часу, тобто зазначене рішення є актом одноразового застосування і вичерпало свою дію фактом його виконання.

Згідно з пункту 5 рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Враховуючи наведене, позов, предметом якого є оскарження ненормативного акту, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (після прийняття об'єкту в експлуатацію спірним рішенням виконкому, ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія» реалізувало своє право на отримання на це нерухоме майно права власності), не може бути задоволений, так як оскаржуване рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 622 від 22.06.2007р. вичерпало свою дію шляхом його виконання, оскільки 25 грудня 2007 року торгові ряди (павільйони) за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, АДРЕСА_1 були в установленому порядку зареєстровані в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" і останньому було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 19.10.2007р.

Також, досліджуючи повноваження виконавчого комітету Кременчуцької міської ради щодо затвердження рішенням № 622 Акту державної приймальної комісії від 22.06.2007р. колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до п. 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно з пп. 2 п. «б» ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування» до делегованих повноважень виконавчих комітетів місцевих рад відноситься прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством. При цьому, процедуру приймання в експлуатацію було передбачено діючим на час прийняття оскаржуваного рішення виконкому Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року №1243 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1 абзацу 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції будівель і споруд, в тому числі і виробничого призначення.

Пунктом 11 Порядку передбачений порядок утворення державної комісії з прийняття в експлуатацію об'єкту, який залежить від джерела фінансування будівництва, його вартості та інших чинників. Зокрема, якщо в будівництво залучено 30 млн.грн. з місцевого бюджету, а також кошти інших джерел фінансування - держкомісія утворюється обласною держадміністрацією, виконавчим комітетом міської ради міста обласного значення. За результатами роботи держкомісії складається акт, форма якого затверджується Мінрегіонбудом.

Згідно з пункту 19 Порядку замовник, генеральний підрядник разом із генеральним проектувальником подають державній приймальній комісії проектну та виробничу документацію, пред'являють виконані будівельно-монтажні роботи, змонтоване технологічне обладнання та документальне підтвердження відповідності виконаних робіт вихідним даним на проектування об'єкта.

Строк прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта державною приймальною комісією відповідно до пункту 14 Порядку, установлюється органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію, і не повинен перевищувати 30 днів.

Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що органом, уповноваженим утворити державну приймальну комісію з прийняття в експлуатацію реконструйованого об'єкту - торговельних рядів (павільйонів) за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, АДРЕСА_1, та, відповідно, затвердити складений нею акт, що і є прийняттям в експлуатацію вказаного об'єкту, є саме виконавчий комітет Кременчуцької міської ради.

Згідно з положеннями пунктів 27-29 Порядку за результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджується Держбудом. Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт. Не допускається затвердження акта про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта за відсутності підписів окремих членів державної приймальної комісії.

Члени державної приймальної комісії, що відмовилися підписати акт, зобов'язані у письмовій формі подати голові комісії та органу, який вони представляють, обґрунтування своєї відмови. Керівник зазначеного органу зобов'язаний взяти безпосередню участь у врегулюванні спірних питань та може підписати акт замість члена комісії, який відмовився від підпису.

Рішеннями виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 794 від 24.07.2006р. та № 23 від 19.01.2007р. було утворено Державну приймальну комісію, про що зазначено в акті від 22.06.2007р.

Затвердити акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту може лише той орган виконавчої влади або місцевого самоврядування, який утворив цю комісію.

Відповідно до пункту 30 Порядку у разі неготовності об'єкта до експлуатації державна комісія складає відповідний акт з висновками та обґрунтуванням. На підставі цього акта орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування надає замовнику рекомендації щодо усунення недоліків.

Матеріалами справи підтверджується, що акт прийняття об'єкту в експлуатацію складено 22.06.2007р. та підписано всіма членами комісії. При цьому, посадовими особами, які підписали акт прийняття в експлуатацію, жодних письмових зауважень не подавалось, строки для усунення недоліків не визначались, відповідний акт щодо неготовності об'єкта до експлуатації із наданням рекомендацій щодо усунення недоліків не складався. Будь-яких зауважень щодо строків прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта державною приймальною комісією Замовником будівництва не заявлялось. Письмі зауваження щодо невідповідностей будівлі погодженому проекту, або інших недоліків, наявність яких не дозволяє прийняти об'єкт в експлуатацію, в акті не зазначено. Крім того, Акт прийняття об'єкту в експлуатацію від 22.06.2007р. підписано начальником інспекції ДАБК м. Кременчука ОСОБА_10 без будь-яких зауважень щодо не дотримання забудовником вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а також підписано представником органу державного пожежного нагляду - ОСОБА_11, тобто підпис цього працівника є згодою на роботу закінченого будівництвом об'єкту.

Під час складання та підписання акту від 22.06.2007р. державною приймальною комісією було встановлено, що будівництво здійснено на підставі рішення Кременчуцької міської ради № 1219 від 26.12.2005р. Всі необхідні дозвільні на будівництво об'єкту документи були перевірені та досліджені комісією, про що зазначається у даному акті.

Оскільки зазначеним Порядком (пункт 27) на відповідача покладався обов'язок у 15-денний строк затвердити акт державної приймальної комісії, тому 22.06.2007р. державний акт був затверджений рішенням виконкому за № 622.

Такий обов'язок на відповідача покладено і підпунктом 1) п. б) статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» згідно якого до делегованих повноважень виконавчих комітетів віднесено участь у прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку та у випадках, встановлених законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення про затвердження акту державної приймальної комісії щодо прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та із дотриманням вимог частини 2 статті 19 Конституції України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що жодними приписами чинного законодавства не передбачено обов'язку виконкому перевіряти дані акту державної приймальної комісії.

В той же час, із матеріалів справи вбачається, що будівельно-монтажні роботи з реконструкції торгівельних рядів та благоустрій території ринку в м. Кременчуці по АДРЕСА_1 здійснювались підрядними організаціями в терміни з серпня 2006 року по червень 2007 року і будь-яких порушень будівельних норм, державних стандартів і правил Інспекцією ДАБК м. Кременчука під час будівництва зазначеного об'єкту не було встановлено.

Відповідно до частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Способи захисту цивільних прав, у тому числі захисту права власності, визначені в статті 16 Цивільного кодексу України, перелік яких не є вичерпним.

Відповідно до частини 2 статті 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Однак, ФОП ОСОБА_3, вважаючи, що розпочатим будівництвом можливе порушення її прав, своєю прерогативою на позов про заборону забудовнику будувати нерухомість на відстані 0,37 м від належної їй на праві власності будівлі, як то передбачено частиною 2 статті 386 Цивільного кодексу України, не скористалась. Відповідних доказів матеріали даної справи не містять.

Позивачем також не надано жодних доказів в обґрунтування порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, в зв'язку з відсутністю доказів продовження дозволу на виконання будівельних робіт, а також несвоєчасним закладенням проектної документації до страхового фонду документації України, на що йдеться посилання у позовній заяві. При цьому, колегія суддів зазначає, що саме Голова та члени державної приймальної комісії несуть персональну відповідальність за виконання покладених на них функцій (пункт 31 Порядку №1243), зокрема приймати об'єкт в експлуатацію лише у разі виконання передбачених Порядком № 1243 певних умов.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідні із статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивачем не зазначено, а судами першої та апеляційної інстанції не встановлено, яким саме положенням актів законодавства не відповідає оскаржуване рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 622 від 22.06.2007р.

Позивач не надав доказів на підтвердження того, що спірне рішення виконкому прийнято з порушенням компетенції органу, який видав цей акт, відтак колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 622 від 22.06.2007р. є безпідставною.

Підсумовуючи вищезазначене колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів рішенням № 622, що прийняте виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 22.06.2007р., яким було затверджено Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 22.06.2007р., а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Крім того, надаючи правову оцінку заявам позивача та відповідача у справі, які стосуються строку позовної давності (том 1 аркуші справи 125, 130) колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів статей 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак, її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Заперечуючи проти позову, відповідач у своїх письмових поясненнях (вх. № 116519 від 21.07.2011р.) також зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки про існування оскаржуваного рішення позивачу стало відомо у 2008 році, про що свідчить додане ним до матеріалів справи рішення господарського суду Полтавської області 04.09.2008р.

Позивач надав заперечення на заяву про застосування позовної давності (вх. № 116559 від 21.07.2011р.), в яких вважає, що оспорюваним рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради порушено право власності ФОП ОСОБА_3, позовна давність на цю вимогу не поширюється відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України (пункт 4 частини першої статті 268 було виключено на підставі Закону № 4176-VI від 20.12.2011р.).

Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013р. № 10, за змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З урахуванням вищенаведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача, про захист яких він просить, відповідачем оскаржуваним рішення виконкому не порушено, а також з урахуванням того, що судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано відмовлено позивачу у позові по суті, в зв'язку з безпідставністю позовних вимог, колегія суддів вважає, що питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Переглядаючи повторно рішення в межах наданих суду апеляційної інстанції повноважень за наявними в матеріалах справи документальними доказами в їх сукупності та наведеними сторонами доводами, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, недоведеність обставин, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, фактичним обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги по суті. Доводи позивач з яких подана дана скарга, не спростовують правильного висновку місцевого господарського суду про відмову в задоволенні даного позову та не підтверджуються наявними у справі матеріалами.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Полтавської області від 03.12.2014р. у даній справі про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з їх безпідставністю, відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Кременчук Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 03.12.2014р. у справі № 18/1694/11 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Тарасова І. В.