Постанова № 55217459, 20.01.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2016 р. Справа № 920/1444/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 04.01.2016 року),

відповідача не зявився,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 5757 С/1-38) на рішення господарського суду Сумської області від "02" листопада 2015 р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Угроїдський цукровий завод", м. Суми

про стягнення 1 342 890, 02 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" звернулось до господарського суду Сумської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Угроїдський цукровий завод", просить суд стягнути з відповідача на свою користь 542778,90 грн. заборгованості, 200340,70грн. пені, 127 552,78 грн. 30 % річних, 472217,64грн. курсової різниці.

Рішенням господарського суду Сумської області від 02.11.2015 р. у справі №920/1444/15 (суддя Котельницька В.Л.) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Угроїдський цукровий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" 542778,90грн. основного боргу, 10000 грн. пені за несвоєчасні розрахунки, 472 217,64 грн. курсової різниці, 127 552,78грн. суму 30 % річних; в іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" в частині стягнення курсової різниці в сумі 472217, 64грн.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на п.п.5.1, 5.3 договору поставки, ст.524 ЦК України, зазначає про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача курсової різниці в сумі 472217,64 грн., яка розрахована саме станом на день предявлення позову. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Відповідач в судове засідання 20.01.2016 року не зявився, однак надіслав суду клопотання №7/01/16 від 19.01.2016 року про відкладення розгляду апеляційної скарги у звязку з неможливістю прибуття представника в дане судове засідання з причин, повязаних із складними погодними умовами.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та відкладення розгляду справи.

Відповідно до підпункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника.

Колегія суддів приймає до уваги, що відповідач є апелянтом по справі, а отже в апеляційній скарзі ним викладені доводи з яких він не погоджується з прийнятим рішенням суду першої інстанції.

Сторони не заявляли суду про необхідність надання додаткових доказів.

Відповідачем не зазначено, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, яким чином неявка представника відповідача унеможливить розгляд даної справи.

Судова колегія вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладення, оскільки відсутність апелянта в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

31.03.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрохім-Партнер (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Угроїдський цукровий завод (покупець) укладено договір поставки товару № 30 (далі-договір) (а.с.15).

Відповідно до п.1.1 договору, він визначає умови поставки товару (засобів захисту рослин, та/або мікродобрив, та/або міндобрив, та/або насіння) на умовах відстрочення платежу.

Згідно п.1.2 договору, його предметом є товар, який належить постачальнику (позивачу) на момент укладання договору або буде набутий постачальником у майбутньому.

В п. 2.1 договору визначено, що асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до даного договору, які є невідємною частиною договору та/або накладних документах на відпуск товару.

Всі рахунки та видаткові накладні, що виписані в період дії даного договору є його невідємною частиною (п. 2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору визначено, що загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних документів на відпуск товару (видаткових накладних), які підписані у період дії даного договору.

Відповідно до п.2.4 договору, ціна товару, що є предметом даного договору, вказується у додатках до нього у національній валюті.

Підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом із товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості, інструкції щодо використання та застосування даного товару (п.2.6 договору).

Порядок розрахунків сторони узгодили в п.5.1 договору, відповідно до якого покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною у додатках та/або накладних на відпуск товару (видаткових накладних), що є невідємною частиною цього договору із врахуванням положень п. 2.4 та розділу 5 даного договору.

В пункті 5.2 договору вказано, що відповідно до ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору зазначені у додатках та визначені у національній валюті України, еквівалентній курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного договору.

Сума авансової оплати у гривні, що підлягає до сплати покупцем, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті, вказаній у додатках до договору, на курс продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на дату оплати. Для цього використовують наступну формулу: S=(Aопл/Aдог)*B, де S ціна на момент оплати

(авансової частини); В ціна на момент підписання даного договору; Адог курс продажу відповідної іноземної валюти до гривні, що встановлений на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного договору; Аопл курс продажу відповідної іноземної валюти до гривні, що встановлений на міжбанківському валютному ринку України на день перерахування грошей. У тому випадку, якщо курс відповідної іноземної валюти до гривні на день оплати вище, ніж курс відповідної іноземної валюти до гривні на день підписання договору сторонами (тобто Аопл/Адог більше або дорівнює 1,01), то вартість (ціна) товару підлягає уточненню без додаткового узгодження (пункт 5.2.1 договору).

Пунктом 5.2.2 договору визначено, що на дату поставки ціна товару (неоплачена частина) підлягає обовязковому уточненню без додаткового узгодження за наступною формулою: S=(Aпост/Aдог)*B, де S ціна на момент поставки; В ціна на момент підписання даного договору; Адог курс продажу відповідної іноземної валюти до гривні, що встановлений на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного договору; Апост курс продажу відповідної іноземної валюти до гривні, що встановлений на міжбанківському валютному ринку України на день поставки товару у тому випадку, якщо курс відповідної іноземної валюти до гривні на день поставки вище, ніж курс відповідної іноземної валюти до гривні на день підписання договору сторони (тобто Апост/Адог більше або дорівнює 1,01).

Згідно п. 5.3 договору, вартість товару оплачується на поточний рахунок постачальника у національній валюті, скоригованій пропорційно зміні курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару.

Пунктом п. 5.4 договору встановлено, що оплата товару згідно договору проводиться наступним чином: 20% від вартості товару попередньо оплачується покупцем у строк до 07.04.2014 р.; 40% вартості товару оплачується покупцем у строк до 10.10.2014 р.; 40% від вартості товару оплачується покупцем у строк до 01.11.2014 р.

Сторони також підписали Додаток №1 та Додаток №2 до договору, в яких узгодили найменування, кількість та ціну товару, а також передбачили, що у випадку, якщо курс долара США до гривні на день оплати вище, ніж курс долара США до гривні на день підписання договору, сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують відповідну формулу: S=(A1/A2)*B, де S ціна товару на момент проплати, А1 курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день перерахування грошей, А2 - курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день підписання договору, В ціна товару на момент підписання договору (а.с.19,20).

Також 16.04.2014 року сторони підписали Додаток №3 до договору, в якому узгодили поставку товару на суму 48000 грн. та для цілей вказаного товару підпункт 5.4 договору виклали у наступній редакції: «сторони визначили та погодили, що оплата товару згідно даного договору проводиться наступним чином: 100% від вартості товару попередньо оплачується покупцем в строк до 17.04.2014 року» (а.с.21).

На виконання умов укладеного договору поставки позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 814575,76 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: №39 від 01.04.2014 року на суму 5556,76 грн., №76 від 10.04.2014 року на суму 396841,20 грн., №77 від 10.04.2014 року на суму 66681 грн., №90 від 18.04.2014 року на суму 6600 грн., №94 від 18.04.2014 року на суму 48000 грн., №98 від 23.04.2014 року на суму 20100 грн., №168 від 23.05.2014 року на суму 18270 грн., №183 від 02.06.2014 року на суму 1054,80 грн., №193 від 02.06.2014 року на суму 174470 грн., №194 від 02.06.2014 року на суму 53600 грн., №198 від 10.06.2014 року на суму 15602 грн., №216 від 16.06.2014 року на суму 7800 грн. (а.с.22-34).

Як зазначає позивач, відповідач повернув частину товару на суму 24456,80 грн., про що свідчать зворотні накладні від покупця: №7 від 27.06.2014 року на суму 1054,80 грн., №8 від 27.06.2014 року на суму 15602 грн., №9 від 27.06.2014 року на суму 7800 грн. (а.с.38-40).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідач свої зобовязання з оплати поставленого товару виконав неналежним чином, оплату здійснив частково, а саме в сумі 247340,06 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 542778, 90 грн. основної заборгованості, 200 340, 70 грн. пені, 127552,78 грн. 30 % річних, 472217,64 грн. курсової різниці.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та зазначає, що право на звернення до суду з вимогою про стягнення вартості неоплаченого товару за курсом продажу долару США до гривні, що встановлений на міжбанківському валютному ринку України на дату оплати за поставлений товар може виникнути у позивача після виставлення ним відповідного рахунку і несплати його позивачем. Однак, як вказує відповідач, зазначений рахунок, в порядку, встановленому п.5.2.3 договору, позивач відповідачу не виставляв, докази його надсилання суду не надав, у звязку з чим вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Аналогічні доводи містяться в апеляційній скарзі відповідача.

Судова колегія приймає до уваги наступне.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору поставки позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 814575,76 грн., що підтверджується видатковими накладними за період з 01.04.2014 року по 16.06.2014 року, які підписані сторонами договору (а.с.22-34) .

Обовязок відповідача оплатити вартість товару передбачено п.5.1 договору, відповідно до якого покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною у додатках та/або накладних на відпуск товару (видаткових накладних), що є невідємною частиною цього договору із врахуванням положень п. 2.4 та розділу 5 даного договору.

Порядок здійснення розрахунків визначено сторонами в п.5.4 договору, відповідно до якого 20% від вартості товару попередньо оплачується покупцем у строк до 07.04.2014 р.; 40% вартості товару оплачується покупцем у строк до 10.10.2014 р.; 40% від вартості товару оплачується покупцем у строк до 01.11.2014 р.

Відповідач повернув частину товару на суму 24456,80 грн., про що свідчать зворотні накладні від покупця: №7 від 27.06.2014 року на суму 1054,80 грн., №8 від 27.06.2014 року на суму 15602 грн., №9 від 27.06.2014 року на суму 7800 грн. (а.с.38-40).

Поставлений позивачем товар відповідач оплати частково, на загальну суму 112298,35 грн., про що свідчать платіжні доручення №5205 від 19.12.2014 року, №5497 від 06.03.2015 року та виписки банку з рахунку позивача (64-67 т.1).

Таким чином, позивач має право вимагати у відповідача належного виконання умов договору поставки, в тому числі оплатити поставлений відповідачу товар в повному обсязі, згідно підписаних сторонами договору видаткових накладних.

Сума боргу відповідача підтверджується наданим позивачем матеріалами (договором, видатковими накладними, розрахунками ціни позову).

Відповідач в добровільному порядку суму основного боргу не сплатив, не представив суду доказів погашення боргу.

Враховуючи непогашення відповідачем суми основного боргу, вказаної позивачем, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 542778,90 грн.

Відповідно до статті 533 ЦК України, валюта виконання грошового зобов'язання. Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

В пункті 5.2 договору зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору зазначені у додатках та визначені у національній валюті України, еквівалентній курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного договору.

Сума авансової оплати у гривні, що підлягає до сплати покупцем, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті, вказаній у додатках до договору, на курс продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на дату оплати. Для цього використовують наступну формулу: S=(Aопл/Aдог)*B, де S ціна на момент оплати (авансової частини); В ціна на момент підписання даного договору; Адог курс продажу відповідної іноземної валюти до гривні, що встановлений на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного договору; Аопл курс продажу відповідної іноземної валюти до гривні, що встановлений на міжбанківському валютному ринку України на день перерахування грошей. У тому випадку, якщо курс відповідної іноземної валюти до гривні на день оплати вище, ніж курс відповідної іноземної валюти до гривні на день підписання договору сторони (тобто Аопл/Адог більше або дорівнює 1,01), то вартість (ціна) товару підлягає уточненню без додаткового узгодження (пункт 5.2.1 договору).

Пунктом 5.2.2 договору визначено, що на дату поставки ціна товару (неоплачена частина) підлягає обовязковому уточненню без додаткового узгодження за наступною формулою: S=(Aпост/Aдог)*B, де S ціна на момент поставки; В ціна на момент підписання даного договору; Адог курс продажу відповідної іноземної валюти до гривні, що встановлений на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного договору; Апост курс продажу відповідної іноземної валюти до гривні, що встановлений на міжбанківському валютному ринку України на день поставки товару у тому випадку, якщо курс відповідної іноземної валюти до гривні на день поставки вище, ніж курс відповідної іноземної валюти до гривні на день підписання договору сторони (тобто Апост/Адог більше або дорівнює 1,01).

Згідно п. 5.3 договору, вартість товару оплачується на поточний рахунок постачальника у національній валюті, скоригованій пропорційно зміні курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару.

В Додатку №1 та Додатку №2 до договору сторони передбачили, що у випадку, якщо курс долара США до гривні на день оплати вище, ніж курс долара США до гривні на день підписання договору, сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують відповідну формулу: S=(A1/A2)*B, де S ціна товару на момент проплати, А1 курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день перерахування грошей, А2 - курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день підписання договору, В ціна товару на момент підписання договору.

В Додатках №1 та №2 до договору курс долара США до гривні становить 11,60 грн. за 1 долар США.

Станом на день складання позовної заяви міжбанківський курс долара США складав 21,55 грн. за 1 долар США, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту Міністерства фінансів України (а.с.42).

Таким чином, враховуючи неналежне виконання взятих відповідачем зобовязань щодо оплати за отриманий товар у строк, визначений договором поставки та додатками до нього, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача курсової різниці в розмірі 472217,64 грн.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Відповідно до п.8.6 договору, сторони, згідно п.2 ст.625 ЦК України, дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за неправомірне користування коштами постачальника сплачує на користь останнього 30% річних.

Таким чином, пунктом 8.6 договору сторони погодили інший розмір процентів, ніж передбачено частиною другою статті 625 ЦК України, а саме 30% річних.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобовязання, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30% річних за період з 02.11.2014 року по 27.11.2014 року в сумі 12453,91 грн. та за період з 29.11.2014 року по 13.08.2015 року в сумі 115098,87 грн., загалом 127552,78 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.8.2 договору, за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

В п.8.3 договору сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання даного договору. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється протягом п'яти років з моменту підписання даного договору.

Отже, стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобовязань покупця передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.

02.11.2015 року відповідач звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про зменшення розміру неустойки ( а.с.65-66).

Рішенням господарського суду Сумської області від 02.11.2015 року у даній справі клопотання задоволено, стягнуто з відповідача пеню в розмірі 10000 грн.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Відповідно до п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобовязання, невідповідності розміру пені таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Колегія суддів приймає до уваги, що відповідач є сільськогосподарським підприємством, яке вирощує зернові та олійні культури, врожайність яких у 2015 році знизилась, у порівнянні з минулим роком, що підтверджується статистичною звітністю підприємства про сівбу та збирання врожаю (а.с.69-70).

Вказані обставини призвели до того, що підприємство лише за результатами господарської діяльності у першому півріччі 2015 року отримало 215,4 тис. грн. збитків, про що свідчить фінансовий звіт за 1 півріччя 2015 року (а.с.68).

Судова колегія також зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача загалом 1342890,02 грн., з яких основний борг становить 542778, 90 грн., тобто лише 40% від ціни позову, а інша частина штрафні санкції, курсова різниця, 30% річних.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобовязань за договором є наслідком обставин, які виникли з обєктивних для нього причин. При цьому, розмір заявленої до стягнення пені є надмірним та призведене до негативних наслідків у діяльності підприємства відповідача.

Крім того, розмір неустойки нарахований позивачем значно перевищує розмір завданих йому збитків, у звязку з чим в даному випадку судом першої інстанції дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір пені.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення курсової різниці, фактично змінює ціну товару.

Колегія суддів приймає до уваги, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобовязань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобовязання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобовязання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти (зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 26 грудня 2011 року в справі № 16/23пд/2011 та від 27 березня 2012 року в справі № 55/440).

Згідно п. 5.3 договору, вартість товару оплачується на поточний рахунок постачальника у національній валюті, скоригованій пропорційно зміні курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару.

В п.5.2.1 та п.5.2.2 договору, сторони визначили, що на дату поставки товару, його ціна підлягає обовязковому уточненню без додаткового узгодження та передбачили формулу, за якою визначається ціна товару, скоригована відповідно до зміни курсу долару США на міжбанківському валютному ринку України.

Аналогічна формула для визначення суми оплати у гривні, що підлягає до сплати покупцем, якщо курс долара США до гривні на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору, узгоджено сторонами в Додатку №1 та Додатку №2 до договору поставки.

Враховуючи наведене, доводи апелянта про те, що позивач безпідставно змінив ціну товару є необгрунтованими, оскільки умовами укладеного сторонами договору та додатків до нього передбачено формування ціни на товар з привязкою до іноземної валюти та передбачено її уточнення без додаткового узгодження.

Відповідач також вказує в апеляційній скарзі на те, що оскільки ним оплата товару не здійснена, то визначити суму курсової різниці не представляється можливим, оскільки відповідно пунктам 5.2;5.3 договору така різниця обраховується на день оплати товару.

Такі доводи не є обгрунтованими, оскільки позивач цілком правомірно визначив курсову різницю на день звернення до суду із позовною заявою.

Апелянт також посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги курс долара США з сайту Міністерства фінансів України, а не з сайту, використання якого передбачено умовами договору.

Судова колегія приймає до уваги, що апелянт не доводить про невірність даних з сайту Міністерства фінансів, судом зміст інформації перевірений, визначений як вірний, такий, що відповідає умовам договору, тому доводи за апеляційною скаргою не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Сумської області.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 02.11.2015 року у справі №920/1444/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 25.01.2016 року

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.