Постанова № 55217449, 19.01.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2016 р. Справа № 922/5024/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О. В.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 за довіреністю №244 від 19.06.15, ОСОБА_2 за довіреністю №243 від 19.06.15

відповідача - ОСОБА_3 без повноважень (строк дії довіреності від 07.04.15 закінчено 31.12.15)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №5687 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 03.11.15 у справі №922/5024/15

за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Східбуд", м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області,

про стягнення 27779,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.11.15 у справі №922/5024/15 (суддя Пономаренко Т.О.) повністю задоволені позовні вимоги позивача та на його користь з відповідача стягнуто штраф в сумі 27779,00 грн. за порушення строків реєстрації податкової накладної від 13.06.14 №208 в Єдиному реєстрі податкових накладних за договором від 17.04.14 №80-4/1402-14, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн.

Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування судом першої інстанції усіх фактичних обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" щодо стягнення коштів в розмірі 27779,00 грн., відмовити повністю. В апеляційній скарзі, зокрема, посилається на те, що відповідне порушення відповідача не призвело до порушенням прав позивача, оскільки ним було реалізовано право на отримання податкового кредиту. Також зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з позовом про стягнення штрафу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.15 вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено її розгляд на 19.01.16, запропоновано надати суду апеляційної інстанції: відповідачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі; іншим учасникам процесу - відзиви на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень.

16.01.16 позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів апелянта, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що факт відсутності реєстрації податкової накладної по спірним взаємовідносинам підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, яким не надано жодного доказу, що підтверджував би неможливість здійснення відповідної реєстрації. Також стверджує, що сторонами при укладанні договору було встановлено строк позовної давності щодо вимог про нарахування штрафних санкцій у три роки (п. 8.13 договору).

Присутні в судовому засіданні 19.01.16 представники позивача підтримали викладену ними письмово правову позицію.

Представник відповідача у судове засідання зявилася із неналежно оформленими повноваженнями, оскільки строк дії довіреності від 07.04.15, яка наявна у матеріалах справи та надана безпосередньо перед початком судового засідання, закінчився 31.12.15. Таким чином, відповідно до положень ГПК України, брати участь у розгляді справи як представник апелянта вона не мала права. Однак, судом у порядку, встановленому ст. 30 ГПК України, була визначена її можливість брати участь у розгляді справи в якості фахівця у галузі права та працівника відповідача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання не зявилася та не направила до суду відзиву на апеляційну скаргу. Про час і місце засідання суду відповідна особа повідомлена належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження). За таких обставин колегія суддів вважає, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не скористалася своїм диспозитивним правом на участь у судовому засіданні, а тому вбачає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності такої особи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, 17.04.14 між Державним підприємством Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" (замовник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Східбуд" (підрядник, відповідач у справі) було укладено договір №80-4/1402-14, відповідно до предмету якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати на власний ризик відповідно до умов цього договору роботи з капітального ремонту приміщень захисної споруди 30/34 Північної ЕС (Об'єкт), згідно з актом дефектів та технічними вимогами, що є невід'ємними частинами договору (роботи).

Як вбачається із позовної заяви позивача, встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, підрядні роботи за договором виконані позивачем, що підтверджується наявним у справі актом №1 від 13.06.14 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2014 р. на суму 166674,00 грн., в т.ч. ПДВ 27779,00 грн. та оплачені відповідачем, що підтверджується відповідним платіжним дорученням №2588 від 21.07.14 на суму 166674,00 грн.

У сторін спору стосовно виконання робіт та їх оплати немає.

Предметом даного позову є стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за порушення строків реєстрації податкової накладної від 13.06.14 №208 в Єдиному реєстрі податкових накладних, стягнення якого передбачено умовами укладеного між сторонами договору.

Так, пунктом 6.3.4. договору передбачено, що підрядник зобов'язаний зареєструвати відповідно до пункту 210.10 статті 201 і пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк, визначений чинним законодавством, та надати їх замовнику протягом двох робочих днів з дати реєстрації.

Як свідчать матеріали справи, 13.06.14, тобто, у день підписання акту виконаних робіт, підрядником (відповідачем) було надано замовнику (позивачу) податкову накладну №208 від 13.06.14.

Відповідно до п.201.10. ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору підряду), при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Податкова накладна, що складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, є для покупця товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Нині чинна редакція вищевказаної норми містить аналогічні за змістом положення.

Таким чином, умови договору щодо обовязку зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних ґрунтуються на положеннях закону.

Відповідно до п. 8.5. договору за порушення строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних підрядник сплачує штраф у сумі податку на додану вартість, яка визначена в податковій накладній, що не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Останнім днем реєстрації податкової накладної №208 від 13.06.14 - є 30.06.14, оскільки 28.06.14 припадає на вихідний день.

Однак, як стверджує позивач, не заперечує відповідач та підтверджено третьою особою (т. 1 а.с. 134-135), спірна податкова накладна дійсно не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних ані у передбачені законом строки, ані в подальшому (станом на час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції).

19.12.14 позивачем на адресу відповідача направлено претензію №5889/01-42 про сплату штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної. Дану претензію було надіслано засобами поштового зв'язку, однак відповідач залишив дану претензію без відповіді та реагування.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на акт №1201/20-30-22-01/38158516 Міністерства доходів і зборів Головного управління Міндоходів у Харківській області державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.03.15 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Східбуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.06.12 по 31.12.14, валютного та іншого законодавства за період з 25.06.12 по 31.12.14, в якому не відображено будь-яких порушень, які стосуються господарської операції з позивачем.

Також зазначає, що у письмових поясненнях, що надані третьою особою суду першій інстанції, міститься посилання на те, що відповідачем вчинено ряд дій щодо запобігання матеріальним збиткам позивача, а саме відповідно до додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість від 18.07.14 ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Східбуд" було включено до податкових зобовязань суму 27779,00 грн. Відповідно, позивачем така сума була включена до складу податкового кредиту за даними додатку 5 до податкової декларації і у нього виникло право на зарахування спірної податкової накладної до складу податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що дійсно, відповідні дії щодо коригування сум ПДВ були здійснені сторонами та у позивача дійсно виникло право на зарахування спірної податкової накладної до складу податкового кредиту.

Разом з тим, відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволені позовних вимог позивача, оскільки, як вже встановлено вище, умовами договору передбачено сплату штрафу у сумі податку на додану вартість, яка визначена в податковій накладній, саме за порушення строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних підрядником. При цьому умовами договору відповідна оплата штрафних санкцій не поставлена в залежність від певних обставин. Єдиною підставою такої оплати є порушення строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідний факт відсутності реєстрації підтверджено як матеріалами справи, так і самим відповідачем.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено дотримання ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Східбуд" приписів вищевказаної норми, оскільки ані доказами, що надавалися до суду першої інстанції, ані під час апеляційного провадження відповідачем не обґрунтовано поважності причин невнесення податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних у строк, визначений Законом.

Відповідно до усних пояснень в порядку ст.30 ГПК України працівника відповідача судовому засіданні 19.01.16, реєстрацію податкової накладної не було здійснено через технічні неполадки у реєстрі у компютерній системі ДПІ - тобто, на думку зазначеного працівника, не з вини відповідача. Однак доказів вказаного твердження, а також мотивованих пояснень щодо часу існування відповідних неполадок та причин не здійснення реєстрації податкової накладної після їх усунення працівником відповідача суду не надано.

Зважаючи на усе вищенаведене та з урахуванням приписів ст. ст. 525, 526, 610, 611, 614, 626, 627, 628 ЦК України, ст. ст. 193 ГК України, колегія суддів, як і суд першої інстанції вважає, що відповідачем у добровільному порядку укладено з позивачем договір підряду саме на тих умовах, що визначені, зокрема, у пунктах 6.3.4 та 8.5 такого договору. Тобто, відповідач погодився з умовами щодо сплати штрафу у сумі податку на додану вартість, яка визначена в податковій накладній, саме за порушення строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Станом на дату розгляду справи у суді першої інстанції та на час апеляційного перегляду справи відповідні пункти договору не визнані недійсними та не скасовані, тобто, в силу приписів ст. 204 ЦК України є правомірними.

Таким чином, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за порушення строків реєстрації податкової накладної від 13.06.14 №208 в Єдиному реєстрі податкових накладних за договором від 17.04.14 №80-4/1402-14 в сумі 27779,00 грн. правомірним та обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обставини, на які посилається апелянт вчинення відповідачем дій щодо запобігання понесення позивачем матеріальних збитків (а саме, зазначення суми податкових зобовязань у декларації з ПДВ та виникнення у позивача права на податковий кредит) могло б бути підставою для зменшення судом першої інстанції розміру штрафних санкцій в порядку ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України (у разі якщо б місцевий господарський суд прийняв відповідне рішення з власної ініціативи або за мотивованим клопотанням відповідача), однак зазначені обставини не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у позові (про що просить відповідач в апеляційній скарзі).

Як вбачається з матеріалів справи, в ході її розгляду судом першої інстанції відповідачем було заявлено про застосування позовної давності, однак місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.

В апеляційній скарзі відповідач з посиланням на положення ст. 258 ЦК України та на п.8.14 договору підряду наполягає на тому, що строк позовної давності для звернення з даним позовом про стягнення штрафу за порушення строків реєстрації податкової накладної почався з 28.06.14 та з урахуванням перебігу річного строку сплинув 28.06.15.

Стосовно вказаного твердження колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.8.14 договору, на який посилається апелянт, сторони домовилися, що за прострочення виконання підрядником зобовязань за договором нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) припиняється через рік від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Отже, як вбачається зі змісту вказаного пункту договору, його положення стосуються не позовної давності, а обмеження періоду нарахування штрафних санкцій, розмір яких залежить від часу прострочення.

Стаття 258 ЦК України визначає, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Частиною 1 статті 259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

У відповідності до вищевказаних норм ЦК України, сторони у п 8.13. договору встановили, що для вимог про стягнення з підрядника штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) застосовується строк позовної давності три роки.

Отже, враховуючи, що п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України для реєстрації податкових накладних встановлено пятнадцятиденний строк від дати їх складання, суд першої інстанції правильно встановив, що останнім днем реєстрації податкової накладної №208 від 13.06.14 - є 30.06.14 (оскільки 28.06.14 припадає на вихідний день), таким чином право вимоги у позивача щодо стягнення з відповідача штрафу виникло з 01.07.14. Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до господарського суду Харківської області 31.08.15 - тобто в межах трирічного строку позовної давності, який було встановлено сторонами у п.8.13 договору.

Зазначеним обставинам місцевим господарським судом було надано належну правову оцінку. Натомість доводи апелянта щодо порушення позивачем строку позовної давності є безпідставними та такими, що суперечать положенням законодавства та умовам договору.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи заявника скарги ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Східбуд" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.11.15 у справі №922/5024/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 25.01.16

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.