Постанова № 55215792, 22.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 січня 2016 року 08:30 № 826/24115/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до третя особа без самостійних вимог на предмет споруприватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс»»про скасування рішення,ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни (далі - відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс»», в якій просить суд:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24918270, прийняте 30.09.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною про державну реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс»» на нерухоме майно - нежиле приміщення, що складається з №1 по №6 (групи приміщень в №16а) (в Літ.Б), загальною площею 48,20 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Під час розгляду справи в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, про що надав відповідні письмові заперечення, в яких просив суд в позові відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув. Про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. З заявами/клопотаннями до суду не звертався.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства, за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

30 вересня 2008 між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2632/0908/56-037 «Споживчий кредит під заставу комерційної нерухомості», за умовами якого банк зобов'язався надати позивачу кредит на споживчі потреби в сумі 180 000 доларів США на строк до 30.09.2018 року включно зі сплатою 15,00 % річних, а позивач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти у терміни, передбачені кредитним договором.

В подальшому до кредитного договору сторонами були внесені зміни: договором від 30.04.2009 року продовжений строк користування кредитом до 30.09.2023 та змінений розмір ануїтетного платежу; договором від 27.11.2009 року змінені процентні ставки за користування кредитом.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 30.09.2008 між ВАТ «Сведбанк» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, укладений Іпотечний договір № 2632/0908/56-037-Z-1 (під заставу комерційної нерухомості), посвідчений приватним нотаріусом КМНО Русанюком З.З., зареєстрований в реєстрі за № 10398, відповідно до умов якого позивач передав банку в іпотеку належне йому на праві власності нежиле приміщення, що складається з № 1 по № 6 (групи приміщень в № 16а) (в Літ. Б), загальною площею 48.20 кв.м., яке знаходиться за адресою; АДРЕСА_1.

При посвідченні договору іпотеки була накладена заборона відчуження на предмет іпотеки та внесений запис про обтяження іпотекою до Державного реєстру іпотек.

Договором від 30.04.2009, укладеним між ВАТ «Сведбанк» та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, посвідченим Голубничою О.В. приватним нотаріусом КМНО, зареєстрованим в реєстрі за № 476, внесені зміни та доповнення до тексту іпотечного договору, а саме - змінені строк повернення кредиту до 30.09.2023 та оцінка предмета іпотеки - 192 222,00 дол. США, що еквівалентно 1 480 109,00 грн. за офіційним курсом НБУ на день укладання договору. На підставі зазначеного договору були внесені зміни відомостей про обтяження Державного реєстру іпотек.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.08.2015 відкрито провадження у цивільній справі № 752/12550/15-ц за позовом ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» до позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки. В обґрунтування своїх позовних вимог по цивільній справі, ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» зазначає, що є новим кредитором у зобов'язанні, оскільки за договором факторингу № 15 від 28.11.2012 та договором про відступлення прав за іпотечними договорами від 28.112012, укладеними між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», на користь останнього відступлено право вимоги, в тому числі - заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору та іпотечному договору.

20 жовтня 2015 при зверненні до приватного нотаріуса КМНО Коновалової Е.А. за отриманням інформації з Державного реєстру речових прав нерухомого майна щодо предмету іпотеки, у наданні такої інформації позивачу було відмовлено у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не являється власником цього майна. З письмової відповіді приватного нотаріуса КМНО Коновалової Е.А. від 20.10.2015 № 231 позивач дізнався, що 30.09.2015 приватним нотаріусом КМНО Кобелєвою Аллою Миколаївною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 24918270 та зареєстроване право власності на нежиле приміщення, що складається з № 1 по № 6 (групи приміщень в №16а) (в Літ. Б), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» на підставі дублікату договору іпотеки № 10398 від 30.09.2008, виданого приватним нотаріусом КМНО Русанюк З.З. 29.09.2015 за реєстровим № 3976.

Зазначене підтверджується також Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер довідки 46211585 від 23.10.2015.

В подальшому, 26.10.2015 Голосіївським районним судом міста Києва прийнято заочне рішення по справі № 752/12550/15-ц (http://reyestr.court.gov.ua/Review/53169739), яким вирішено:

«Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2632\0908\56-037 від 30.09.2008 року яка складає 223456,60 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 4929453,04 грн., а саме:

- заборгованість по основній сумі кредиту - 167100,21 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.07.2015 року складає - 3686230,63 грн.;

- заборгованість за процентами - 49227,46 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.07.2015 року складає 1085957,77 грн.;

- нарахована пеня - 7128,93 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.07.2015 року складає - 157264,20 грн.,

звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме нежитлове приміщення, що складається з № 1 по № 6 (групи приміщень в № 16а) (літ. Б), загальною площею 48,2кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеною суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій.»

Не погоджуючись з правомірністю рішення про проведення державної реєстрації права власності, позивач посилається на те, що окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя іпотекодавцем (позивачем) з іпотекодержателем не укладався (тобто відсутній документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності на нерухоме майно), у той час коли, застереження про це міститься в іпотечному договорі № 10398, внаслідок чого, на переконання позивача, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24918270, прийняте 30.09.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною, є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, позивач зазначає, що на момент звернення ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» із заявою про реєстрацію права власності на підставі дублікату договору іпотеки в Державному реєстрі прав власності був наявний запис про державну реєстрацію обтяження у вигляді арешту 1/5 частини нежилого приміщення (предмета іпотеки), належного ФОП-ОСОБА_1, що є перешкодою для здійснення реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження (арешт) не буде зняте.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі зареєструвати право власності на предмет іпотеки.

За таких обставин, керуючись п. 46 Порядку № 868 від 17.10.2013 відповідач дійшов висновку про можливість реєстрації права власності на об'єкт нерухомості за третьою особою, з урахуванням чого просить суд в позові відмовити.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Спеціальним Законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 №1952-IV (надалі - «Закон № 1952-IV).

Стаття 2 названого Закону визначає державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 15 Закону № 1952-IV прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень є однією із стадій державної реєстрації.

Згідно абзацу 2 частини 2 статті 15 Закону № 1952-IV перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 (надалі - Порядок № 868).

Відповідно до підпункту 1 пункту 37 Порядку документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

Згідно статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Стаття 575 Цивільного кодексу України визначає, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Статтею 24 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

За змістом статті 33 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 2 статті 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

За приписами частини 3 статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно частини 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що до договору іпотеки № 10398 від 30.09.2008 ВАТ «Сведбанк» та позивач внесли пп. 12.3.1, яким передбачили, що позасудове врегулювання здійснюється наступним способом звернення стягнення на предмет іпотеки:

- «договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки».

Тобто, сторони за договором дійшли згоди, що право власності на заставлене майно виникає у іпотекодержателя лише на підставі окремого договору.

Разом з тим, сторонами не заперечується, що такий договір між ВАТ «Сведбанк» та/або ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» і позивачем не укладався.

За таких обставин, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення про проведення державної реєстрації права власності, оскільки відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Посилання відповідача на п. 46 Порядку № 868 від 17.10.2013 відхиляються судом як такі, що є невірним способом застосуванням норм матеріального права, адже договір про іпотеку, в даному випадку, в розумінні ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», не є документом, що підтверджує виникнення, перехід або припинення права власності на нерухоме майно, чого відповідачем при прийнятті відповідного рішення до уваги не прийнято.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд також приймає до уваги те, що відповідно до частини 7 «Звернення стягнення на предмет іпотеки» Листа Верховного Суду України від 01.02.2015 «Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна»:

«Правильною є практика судів, які за відсутності встановлення в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в іпотечному договорі можливості передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відмовляють у задоволенні подібних позовів.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що вищезазначене має стосуватися також і звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу, установленої ст. 38 Закону № 898-IV, у разі, коли такий спосіб передбачений договором про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідним застереженням в іпотечному договорі.»

За таких обставин, враховуючи сукупність письмових доказів, які наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог а приходячи до переконання про неправомірність оскаржуваного рішення державного реєстратора-нотаріуса, суд приймає до уваги наступне.

Передбаченою законодавством підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в даному випадку, є чинний і не скасований запис про арешт нерухомого майна (реєстраційний номер 3615793), внесений до Державного реєстру речових прав 29.11.2013 державним реєстратором Серга Наталією Іванівною, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, на підставі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 04.09.2013 № 752/15040/13-ц.

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 11 листопада 2014 року (справа N 21-357а14), наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Враховуючи, що на момент подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на нерухоме майно, обтяження з зазначеного майна знято не було, то суд приходить до висновку, що державний реєстратор неправомірно зареєстрував право власності на нерухоме майно за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс».

При цьому, за приписами ч. 2 ст. 9 Закону №1952-IV, на державного реєстратора покладено обов'язок встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, чого державним реєстратором зроблено не було.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно показів свідка - ОСОБА_1, останній не отримував від ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» повідомлення від 21.04.2014 (а.с. 25 Том І) про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, а отримував повідомлення від ТОВ «Укрборг», що не стосується досліджуваних у даній справі спірних правовідносин.

Суд погоджується з такими твердженнями свідка, адже згідно поштового повідомлення про вручення (а.с. 26 Том І), яке додано до повідомлення від 21.04.2014, адресованого третьою особою позивачу, відправником є не третя особа по даній справі, а інша особа - ТОВ «Укрборг».

За таких обставин, суд дійшов переконання про те, що рішення державного реєстратора-нотаріуса не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже, підлягає скасуванню, як неправомірне.

Частиною 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24918270, прийняте 30.09.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною про державну реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс»» на нерухоме майно - нежиле приміщення, що складається з №1 по №6 (групи приміщень в №16а) (в Літ.Б), загальною площею 48,20 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

3. Стягнути судові витрати в сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код платника НОМЕР_1) шляхом їх безспірного списання з рахунків приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобєлєвої Алли Михайлівни.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.М. Кобилянський