Постанова № 55215789, 22.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 січня 2016 року 13:50 № 826/15112/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «ДІМ ТЕХНІКИ-ОДЕСА» товариства з обмеженою відповідальністю «САТУРН ЛТД»доУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ»про зобов'язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «ДІМ ТЕХНІКИ-ОДЕСА» товариства з обмеженою відповідальністю «САТУРН ЛТД» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ», у якій просить суд:

- зобов'язати відповідача зняти заборону обтяження товарів в обороті, що належать дочірньому підприємству «ДІМ ТЕХНІКИ-ОДЕСА» (код ЄДРПОУ 32400648) і знаходяться за адресою: Черкаська область, м. Канів, вул. Леніна, 161, та перебувають в заставі у ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ», згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 47461042 від 20.07.2015 (запис 1).

Протокольною ухвалою суду замінено неналежного відповідача - уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» на належного - уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ».

Під час розгляду справи представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на повне погашення та припинення договору застави товарів в оброті № 014/05Г/З від 01.03.2012 на суму 290 501 567,99 грн.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. Надав до матеріалів справи письмові заперечення проти позову, в яких просив суд в позові відмовити, з огляду на відсутність будь-яких доказів погашення кредиту, внаслідок чого обтяження на товар не може бути знято в законному порядку.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Між дочірнім підприємством «ДІМ ТЕХНІКИ-ОДЕСА» товариства з обмеженою відповідальністю «САТУРН ЛТД» (далі - Позивач) та ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» 01.03.2012 укладено договір застави товарів в обороті № 014/05Г/3 від 01.03.2012 в забезпечення виконання вимог банку, що виникли на підставі генерального договору на акредитивне обслуговування № 014/05Г від 01.03.2012.

Предметом застави є товари в обороті, які знаходяться за адресою: Черкаська область, м. Канів, вул. Леніна, 161 та належать ДП «ДІМ ТЕХНІКИ-ОДЕСА» товариства з обмеженою відповідальністю «САТУРН ЛТД».

Згідно з п. 1.2 договору, в рамках основного зобов'язання боржник, на умовах, встановлених генеральним договором на акредитивне обслуговування № 014/05Г від 01.03.2012 та додатковими договорами, зобов'язаний повернути фактично сплачені заставодержателем суми за непокритими акредитивами, відкритими в рамках генерального договору та на підставі додаткових договорів, в межах встановленого генеральним договором ліміту акредитивного обслуговування в сумі 6 060 000,00 доларів США в строки, встановлені додатковими договорами в межах встановленого генеральним договором загального строку виконання основного зобов'язання - до 31 грудня 2013 року.

Відповідно до п. 2.2 договору застави товарів в обороті № 014/05Г/3 від 01.03.2012, балансова вартість предмета застави складає 341 766 550,58 грн. без ПДВ. За згодою сторін предмет застави оцінено в 290 501 567,99 грн.

Відповідно до договору № 1 від 01.04.2013 про внесення змін до договору застави товарів в обороті № 014/05Г/3 від 01.03.2012, ліміт акредитивного обслуговування становить 5 125 000,00 доларів США, а строк виконання основного зобов'язання - до 31 грудня 2014.

Дані обставини підтверджуються Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) № 41995053 від 25.09.2013 (а.с. 45 Том І).

Як зазначає позивач в позовній заяві, 12.12.2014, у зв'язку з повним погашенням та припиненням Договору застави товарів в обороті № 014/05Г/3 від 01.03.2012 на суму 290 501 567,99 грн., позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ УФС» Гончарова Сергія Івановича з проханням зняти заборону обтяження товарів в обороті, проте листом № 177/10-02-15 від 10.02.2015 відповідач відмовив позивачу в знятті обтяження.

Відмова відповідача в знятті обтяження з рухомого майна оформлена листом від 10.02.2012 № 177/10-02-15 та вмотивована тим, що Уповноваженою особою були виявлені сумнівні операції, які мають ознаки фіктивності та нікчемності та можуть нести негативні фінансові наслідки для банку. Також відповідач зазначив, що у зв'язку з втратою документів (залишились в головному офісі банку в Донецьку), неможливо підтвердити факт погашення кредиту в сумі 5 125 000 доларів США.

В підтвердження власної правової позиції позивач посилається на довідку від 06.04.2015 № 818/06-04-15, що складена ПАТ КБ «Український фінансовий світ», згідно якої в ПАТ «КБ «УФС» закриті поточні рахунки ДП «Дім техніки Одеса»: № 26005001500817.980 в національній валюті України - 13.02.2015; № 26005001500817.840 в іноземній валюті -13.02.2015.

Крім того, позивач зазначає, що згідно виписки по рахунку ТОВ «САТУРН ЛТД» № 26008001000938 (а.с. 199-255 Том І) кредитні кошти не використовувались, як такі, що на зазначений рахунок не надходили, а всі розрахунки з постачальниками за товари, виконані роботи чи надані послуги проводились за власні кошти ТОВ «САТУРН ЛТД».

За таких обставин, враховуючи не використання ТОВ «САТУРН ЛТД» акредитивних коштів банку при розрахунках з постачальниками, позивач просить суд відновити порушене право у формі обтяження рухомого майна, що належить позивачу та зобов'язати відповідача зняти таке обтяження.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що передумовою виникнення спірних правовідносин став не кредитний договір (за яким кошти мали б бути перераховані банком безпосередньо на рахунок ТОВ «САТУРН ЛТД»), а договір про акредитивне обслуговування № 014/05Г.

Слід зазначити, що під час розгляду справи суд неодноразово витребовував у сторін по справі копію договору про акредитивне обслуговування № 014/05Г, однак сторони повідомили суд про неможливість надання копії зазначеного договору у зв'язку з тим, що головні офіси банку та ТОВ «САТУРН ЛТД» знаходяться в м. Донецьку, тобто в зоні проведення АТО.

Отже, суд вирішує справу на підставі наявних в ній письмових доказів.

Частиною 1 ст. 1093 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) - заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов'язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара.

Відповідно до ч. 2 ст. 1093 Цивільного кодексу України у разі відкриття покритого акредитива при його відкритті бронюються грошові кошти платника (банку) на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку.

Отже, відповідно до ст. 1093 Цивільного кодексу України, у випадку розрахунків за акредитивом кошти не надходять на рахунок клієнта а лише бронюються на окремому рахунку в банку. При цьому, кошти бенефіціару перераховуються не з рахунку клієнта, а за його дорученням з відповідного рахунку самого банку.

Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає, що відповідачем, в даному випадку, помилково кваліфіковано спірні правовідносини, як такі, що виникли на підставі кредитного договору, адже насправді спірні правовідносини виходять з договору акредитивного обслуговування, що по своїй суті є відмінним від договору кредитування.

Таким чином, порушене право банку, в рамках подібних правовідносин, можливо лише у випадку вчинення банком акредитивного платежу за дорученням ТОВ «САТУРН ЛТД» на користь третьої особи за поставку такою особою товарів.

Проте, відповідач жодним чином не стверджує та не надає письмових доказів того, що банком було вчинено акредитивний платіж.

Посилання відповідача на відсутність у позивача банківських документів щодо погашення акредитиву, судом відхиляються, адже у випадку не використання позивачем акредитивних коштів, останній не може мати доказів погашення (повернення банку) таких коштів, а відповідачем, як вже зазначалось, не надано доказів вчинення банком акредитивного платежу.

Стосовно обставин недійсності та нікчемності правочинів, на які посилається відповідач в листі від 10.02.2015 № 177/10-02-15, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частина третя статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачем не визначено конкретної підстави нікчемності правочинів неплатоспроможного банку, що передбачені у частині третій статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та не зазначено, які конкретно правочини, на думку відповідача, мають ознаки нікчемного правочину, наприклад: у зв'язку із укладанням вказаного договору третя особа стала неплатоспроможною або позивач та банк є пов'язаними особами і укладений між ними договір не відповідає вимогам законодавства.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом встановлено відсутність обставин та підстав для визнання нікчемними правочинів, що укладені між позивачем, ТОВ «САТУРН ЛТД» та банком. Відповідачем також не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Суд зауважує, що жодного судового рішення про визнання недійсними договорів, матеріали справи не містять, а про існування таких судових рішень ні суду, ні сторонам не відомо.

Таким чином, доводи відповідача щодо недійсності та нікчемності правочинів, викладені в листі № 177/10-02-15 від 10.02.2015, матеріалами справи не підтверджуються.

Стосовно посилань відповідача на те, що ним направлені відповідні заяви про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів, внаслідок чого, до отримання результатів розгляду вказаних заяв, відповідач не має можливості провести операції зі зняття заборони обтяження рухомого майна позивача, суд зазначає наступне.

Так, лист № 177/10-02-15 датований 10.02.2015. Станом на 22.01.2016 відповідачем не надано до матеріалів справи жодних доказів вчинення позивачем, ТОВ «САТУРН ЛТД» або посадовими особами банку кримінальних правопорушень, внаслідок чого дана обставина не може слугувати підставою для відмови позивачу в знятті арешту з рухомого майна.

Інших обставин в підтвердження правомірності відмови позивачу в знятті арешту з рухомого майна, відповідачем не наведено.

Враховуючи викладене, на думку суду, позовні вимоги про зобов'язання відповідача зняти заборону обтяження товарів в обороті, що належать дочірньому підприємству «ДІМ ТЕХНІКИ-ОДЕСА» товариства з обмеженою відповідальністю «САТУРН ЛТД» є обґрунтованими.

Частиною 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Дочірнього підприємства «ДІМ ТЕХНІКИ-ОДЕСА» товариства з обмеженою відповідальністю «САТУРН ЛТД» - задовольнити повністю.

2. Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» зняти заборону обтяження товарів в обороті, що належать дочірньому підприємству «ДІМ ТЕХНІКИ-ОДЕСА» товариства з обмеженою відповідальністю «САТУРН ЛТД» (код ЄДРПОУ 32400648) і знаходяться за адресою: Черкаська область, м. Канів, вул. Леніна, 161, та перебувають в заставі у ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ», згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 47461042 від 20.07.2015 (запис 1).

3. Стягнути судові витрати в сумі 73,08 (сімдесят три) грн. 08 коп. на користь Дочірнього підприємства «ДІМ ТЕХНІКИ-ОДЕСА» товариства з обмеженою відповідальністю «САТУРН ЛТД» (код ЄДРПОУ 32400648) шляхом їх безспірного списання з рахунків Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.М. Кобилянський