Рішення № 55214574, 12.01.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 671/1169/15-ц

Провадження № 22-ц/792/57/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючого - судді Фанди В.П.,

суддів : Купельського А.В., Спірідонової Т.В.,

за участі: секретаря Лапка Ю.В., відповідача ОСОБА_1 і його представника ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариств «Комерційний банк «Надра»» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2015 року

у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування Волочиської районної державної адміністрації в Хмельницькій області про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги. колегія суддів

в с т а н о в и л а

У липні 2015 року позивач звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначав, що 19 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на суму в 18 000 дол. США, під 15,5% річних, з кінцевим терміном повернення до 19 лютого 2015 року. В забезпечення виконання кредитного зобов'язання, того ж дня, з позичальником було укладено договір іпотеки та між банком і ОСОБА_4 було укладено договір поруки. Однак відповідачі взяті на себе зобов'язання щодо отриманих коштів не виконують. В зв'язку із чим банк просив задовольнити позов шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості з поручителя.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2015 року в задоволені позову відмовлено на підставі закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а щодо поручителя - в зв'язку з неналежним повідомленням про необхідність пагашення заборгованості.

В апеляційній скарзі представник апелянта з рішенням суду не погоджується, посилається на порушення норм матеріального та процесуального законодавства, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що судом при постановлені оскаржуваного рішення було невірно застосовано норми закону.

________________

Головуючий у першій інстанції - Намистюк В.П

Доповідач - Фанда В.П. Категорія : 19

На апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції представник апелянта не з'явився, про день розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення від 25 грудня 2015 року.

ОСОБА_1, його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнали вважають, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

ОСОБА_4 на перегляд справи не з'явилася, належним чином повідомлена про день, час і місце слухання справи, направила до суду заяву про слухання справи за її відсутності.

Представник третьої особи ОСОБА_3 заперечила проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування, зміни рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, в тому числі, є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом.

Вирішуючи спір, суд вважав наявність Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» підставою для відмови в задоволенні позову щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Відмовляючи в задоволенні позову щодо поручителя, суд першої інстанції виходив з того, що банк не направляв їй письмового повідомлення про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він вчинений без всебічного, повного з'ясування обставин справи; не відповідає фактичним обставинам справи, а також судом не застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

05.02.15 року запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «Комерційний банк «Надра»» та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 19 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого позичальник отримав 18 000 дол. США на споживчі потреби, під 15,5% річних, з кінцевим терміном повернення до 19 лютого 2015 року. Цього ж дня між банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір предметом якого була двокімнатна квартира НОМЕР_1 загальною площею 68,8 кв. м., житловою площею 32,5 кв. м. по ІНФОРМАЦІЯ_1, яка придбана була 08.10.2001 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу .

В забезпечення виконання кредитного зобов'язання того ж дня між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки.

Відповідачі взяті на себе зобов'язання щодо повернення отриманих коштів не виконують, станом на 20.04.15 року утворилася заборгованність по тілу кредиту - 8662,97 доларів США, по процентах - 3412,12 доларів США, по пені - 31 926,35 грн., по штрафу - 12 509,94 грн., тому у позивача виникло право на звернення до суду з вимогами звернення стягнення на предмет іпотеки до іпотекодавця та стягнення суми заборгованості з поручителя.

Розмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості станом на 20 квітня 2015 року, визнавався апелянтом у судовому засіданні.

Позивачем ставилося питання про звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності з вимогами ст.39 Закону «Про іпотеку».

У розумінні норми ст.39 Закону «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону, тому не відповідають закону вимоги банку щодо визначення ціни предмета іпотеки при проведенні процедури виконавчого провадження.

Частиною шостою ст.38 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Разом з тим, під час розгляду справи суд першої інстанції взагалі не визначив, як того вимагає ст. 39 Закону України "Про іпотеку", початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України апеляційним судом роз'яснено право на заявлення клопотання про призначення у справі відповідної експертизи для визначення вартості предмета іпотеки. Іпотекодавець, його представник (адвокат) не заявили відповідного клопотання, тому суд виходить із наявних у справі доказах.

Колегія суддів враховує, що сторони у п.1.2 іпотечного договору за спільною згодою визначили вартість предмета іпотеки у 134 679 грн.. З даною ціною предмету іпотеки погодився у судовому засіданні іпотекодавець. Підстави щодо визначення іншої вартості предмета іпотеки у справі відсутні, тому колегія суддів приходить до висновку, що слід визначити саме таку початкову вартість предмета іпотеки. Таке визначення початкової вартості предмета іпотеки не перешкоджає сторонам на стадії виконання рішення суду визначити вартість предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності та відповідно не обмежує права сторін щодо цього.

Встановлення у резолютивній частині рішення початкової ціни предмету іпотеки не у грошовому вираженні, суперечитиме правовій позиції Верховного Суду України по справі № 6-61 цс15, яка у відповідності з ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою, оскільки не вбачається підстав для відступлення від такої правової позиції.

3 червня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав чинності 7 червня 2014 року та був чинний на час ухвалення рішення судом першої інстанції.

Відповідач отримав кредит у іноземній валюті, на споживчі цілі, іпотекодавець використовує дане житло, загальною площею не більше 140 кв. м., як постійне місце проживання сім'ї, у них відсутнє інше житло. Дані обставини не оспорюються сторонами, підтверджуються копією технічного паспорта, витягами з Реєстру прав на нерухоме майно. Звернення стягнення на предмет іпотеки, безпосередньо не тягне за собою позбавлення неповнолітньої дитини права користування даним житлом, тому заперечення органу опіки та піклування не заслуговують на увагу.

Мораторій у юридичному розумінні має значення відстрочки виконання певних обов'язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акту, але не є підставою для відмови в задоволенні позову, тому правових підстав для відмови у задоволенні позову суд першої інстанції не мав.

Враховуючи викладене позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню. Разом з цим дане рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню протягом дії Закону № 1304-VII.

Банк не визначав інший строк виконання зобов'язання за кредитним договором. Строк дії кредитного договору визначено сторонами до 19.02.15 року, а з позовом банк звернувся 06.07.15 року.

Позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за кредитним договором банком заявлено тільки до поручителя.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У відповідності зі ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З врахуванням цього з поручителя ОСОБА_4 слід стягнути заборгованість за кредитним договором.

Не заслуговує на увагу висновок суду першої інстанції та посилання апелянта на відмову в задоволенні позову в зв'язку із не направленням письмового повідомлення поручителю про необхідність погашення заборгованості. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що позов подано до суду після закінчення дії кредитного договору, а також що не направлення повідомлення не є перешкодою для звернення банку до суду з даним позовом.

Відповідно до вимог ст..88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів судові витрати понесенні позивачем при подачі позову та апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ комерційний банк «Надра» за кредитним договором № 04/МК/2007-840 від 19 лютого 2007 року по тілу кредиту - 8662,97 доларів США, по відсотках - 3412,12 дол. США, по пені - 31 926,35 грн., по штрафу - 12 509,94 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на двокімнатну квартиру НОМЕР_1, загальною площею 68,8 кв. м., по ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом її продажу публічним акціонерним товариством комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з укладанням від імені цієї Уповноваженої особи договору купівлі-продажу, з будь-якою особою - покупцем, з початковою вартістю предмета іпотеки 134 679 грн..

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню протягом дії Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.14 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, заборгованість по тілу кредиту - 8662,97 доларів США, по відсотках - 3412,12 дол. США, по пені - 31 926,35 грн., по штрафу - 12 509,94 грн..

Стягнути на користь ПАТ комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду з гарантування вкладів фізичних осіб з ОСОБА_1, ОСОБА_4 судові витрати по 1642,89 грн., з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : підпис судді : підписи

З оригіналом згідно : суддя Апеляційного суду В.П.Фанда