Рішення № 55208010, 26.01.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 310/5760/15-ц головуючий у 1 інстанції Троценко Т.А.

провадження № 22-ц /778/633/16 суддя-доповідач Панкеєв О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,

суддів Кухаря С.В., Панкеєва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» Дніпропетровської міської ради на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 жовтня 2015 року у справі за позовом Комунального підприємства «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплову енергію,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року КП «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» Дніпропетровської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплову енергію.

В обґрунтування позову зазначивши, що рішенням Красногвардійської районної ради в м. Дніпропетровську від 23. 12. 2005 року за ОСОБА_3 закріплено житло - квартира АДРЕСА_1.

За вищевказаною адресою були зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_5, які померли і з 1993 по 07.11.2013 року, з 07.11.2013 по 02.09.2014 року був зареєстрований і сам ОСОБА_2, на нього переоформлено особовий рахунок на житлове приміщення.

Позивачем увесь час постачалася теплова енергія до цієї квартири, але оплата за неї не надходить.

У зв'язку з тим, що за боржником було закріплене вказане житлове приміщення, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 вартість теплопостачання за період з 01.11.2000 року по 01.07.2015 року в сумі 7 608,90 грн..

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Комунального підприємства «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» Дніпропетровської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в частині заборгованості за період з 13.03.2011 року по 02.09.2014 року у розмірі 3371,48 гривень витрат судових, а також повернути переплату судового збору.

Від ОСОБА_2 надійшли заперечення в яких він просить розглянути справу без його участі, залучити орган опіки та піклування до участі у справі, застосувати строк позовної давності.

Клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи без його участі підлягає задоволенню, а залучення органу опіки та піклування не підлягають задоволенню, оскільки відповідач є повнолітньою особою на час розгляду справи, то за положеннями ст. 29,30, 43 ЦПК України представник органу опіки та піклування не залучається до участі у справі в якості законного представника.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відносини з приводу постачання фізичних осіб теплової енергії регулюються Законами України "Про житлово-комунальні послуги", "Про теплопостачання" та Правилами надання послуг централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води, та водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року.

До житлово-комунальних послуг законодавство відносить комунальні послуги: централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо ст.13 Закону. Опалення - підтримка в закритому приміщенні температури, що нормується й необхідне для нормальної життєдіяльності людини, ведення технологічних процесів і інших цілей й має важливе значення для запобігання відволоженню, промерзанню, викривлення будівельних конструкцій і т.п. Центральне опалення - послуга, яка передбачає подачу теплової енергії до кожної квартири для забезпечення опалення приміщень.

Згідно зі ст.1 Закону України від 24 червня 2004 року "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням. Споживачем за цим Законом є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Саме на споживача покладено обов'язок укласти договір на надання житлово-комунальних послуг і його відсутність не звільняє споживача від оплати послуг, які він отримує ( ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ). За змістом ст.19,25 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Відсутність договору, як підстава на безоплатне користування фактично спожитими послугами, не передбачена.

Відповідно до п. п. 18, 20 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

За ст.11 ЦПК підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як вбачається із матерів справи, що рішенням виконавчого комітету Красногвардійської районної в м. Дніпропетровську ради № 386 від 23. 12. 2005 року за малолітнім ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 було закріплено житло по АДРЕСА_1 на підставі звернення опікунської ради в інтересах ОСОБА_2, який залишився без піклування батьків та знаходився у Запорізькій загальноосвітній школі - інтернаті № 3 для дітей сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків.

За довідкою № 21301 від 10.11.2014 року у квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_4 з 25.05.1989 року по 07.11.2013 року, ОСОБА_6 з 07.11.2013 року по 02.09.2014 року, ОСОБА_5 з 14.02.2003 року по 07.11.2013 року (.а.с. 4)

За довідкою ДНЗ «Приморський професійний аграрний ліцей» від 12. 02.2014 року ОСОБА_2 навчався в ДНЗ «Приморський ПАЛ» і знаходився на повному державному забезпеченні з 15. 11. 2011 року по 15. 02. 2013 року (а.с.37)

Рішенням № 224/4 від 10.12.2013 року Красногвардійської районної в м. Дніпропетровську змінено умови договору найму житлового приміщення по АДРЕСА_1 і переоформлено особовий рахунок на вказане житло переоформлено за заявою ОСОБА_2 на склад родини 1 особа у зв'язку із смертю матері.

18.04.2014 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , а 02.09.2014 року продав її, знявшись з реєстрації. (а.с.40)

В дану квартиру позивачем надавались послуги з теплопостачання, які з 2000 року залишись без оплати.

За розрахунком позивача за послуги теплопостачання за період з 01.11.2000 року по 01.07.2015 року нарахована заборгованість в сумі 7 608,90 грн..

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що відповідач у вказаній вище квартирі, що була за ним закріплена, ніколи не мешкав, самостійного доходу (заробітку) не мав, знаходився на повному державному забезпеченні, у період з 2000 року по 13. 03.2011 рік був неповнолітнім і знаходився на повному державному утриманні у школі - інтернаті, про що свідчать розпорядження голови Жовтневої районної адміністрації м. Запоріжжя від 14. 11. 2005 року, довідка КЗ «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа - інтернат № 3» та за довідкою ДНЗ «Приморський професійний аграрний ліцей» від 12. 02.2014 року ОСОБА_2 навчався в ДНЗ і знаходився на повному державному забезпеченні з 15. 11. 2011 року по 15. 02. 2013 року, та після набуття повноліття, навчається у Бердянському машинобудівному коледжі на умовах повного державного забезпечення, 18. 04. 2014 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на житло - квартиру НОМЕР_1 в житловому будинку по АДРЕСА_1, а 02. 09. 2014 року за договором купівлі - продажу її продав, про що свідчать відповідні свідоцтва та договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу.

Нормами ст. 34 ч. 1 ЦК України встановлено, що повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЖК України повнолітні члени сім'ї наймача несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність, за зобов'язаннями, що випливають з зазначеного договору, у тому числі і передбачений ст. 67 ЖК України обов'язок здійснювати оплату комунальних послуг.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції не звернув увагу проте, що з 07. 11.2013 року (а.с.4) будучи повнолітнім , зареєструвався у квартиру НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, та по 02. 09. 2014 року (коли він приватизувавши квартиру продав її), за його заявою особовий рахунок був переоформлений на нього рішенням № 224/4 від 10.12.2013 року Красногвардійської районної в м. Дніпропетровську, а тому як споживач послуг теплопостачання, мав оплачувати витрати на теплопостачання квартири, в яку надавалася теплова енергія з 07. 11.2013 року по 02.09.2014 року (а.с.4)

Розмір заборгованості за надану теплову енергію за період з 07. 11.2013 року по 02.09.2014 року (а.с.4), коли ОСОБА_2 був повнолітнім і єдиним споживачем теплової енергії, на якого був відкритий особовий рахунок за його заявою, становить за наданим позивачем розрахунком 7462,32 гривні - 6577, 71 гривні = 884 ,61 гривень, який не спростований відповідачем.

Відсутність ОСОБА_2 у житловому приміщенні по АДРЕСА_1 у зв'язку із навчанням у Бердянському машинобудівному коледжі на умовах повного державного забезпечення, як проте зазначає суд не звільняло його від оплати за теплову енергію, яка постачалася до квартири , за період де єдиним споживачем був відповідач, коли він досяг повнолітнього віку.

Суд також послався на пропущення строку позовної давності оскільки вимоги заявлені починаючи з 2000 року, що перевищує встановлений законом трьохрічний термін позовної давності.

Судом не взято до уваги, що відмовляючи в задоволенні позову з підстав недоведеності та одночасно за пропуском строку позовної давності суд першої інстанції не врахував, що такі висновки є взаємовиключними підставами для відмови у позові.

За роз'ясненнями п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі", встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з підстав відсутності позивача за місцем проживання внаслідок навчання та одночасно за пропуском строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги проте, що оплата за теплову енергію має вираховуватися з 13.03.2011 року по 02.09.2014 року у сумі 3371,81 гривень з урахуванням строку позовної давності не приймаються колегією судів, оскільки суперечить самим доводам апеляційної скарги проте, що ОСОБА_2 був зареєстрований як споживач у квартирі з 07. 11.2013 року (а.с.4), та по 02. 09. 2014 року, за його заявою особовий рахунок був переоформлений на нього рішенням № 224/4 від 10.12.2013 року Красногвардійської районної в м. Дніпропетровську, а тому як споживач послуг теплопостачання, мав оплачувати витрати на теплопостачання квартири, в яку надавалася теплова енергія саме з 07.11.2013 року по 02.09.2014 року (а.с.4), який становить 884 ,61 гривень. Щодо попереднього періоду, то до 07.11.2013 року за довідкою № 21301 від 10.11.2014 року у квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_4 з 25.05.1989 року по 07.11.2013 року та ОСОБА_5 з 14.02.2003 року по 07.11.2013 року (.а.с. 4), які були зніти з реєстрації у зв'язку із смертю, а тому ОСОБА_2 не є споживачем послуг за вказаний період.

Оскільки судом першої інстанції безпідставно відмовлено у стягненні боргу за теплову енергію надану позивачем до житлового будинку по АДРЕСА_1 за період з 07. 11.2013 року по 02.09.2014 року (а.с.4) у розмірі 884 ,61 гривень, коли відповідач був повнолітнім споживачем послуг, колегія судів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, як таке , що суперечить нормам матеріального права та вимоги позивача підлягають частковому задоволенню на суму 884 ,61 гривень.

Крім того відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, підлягає стягненню понесені позивачем судові у суді першої інстанції пропорційно задоволеним вимогам 884 ,61 гривень х 243, 60 : 7608,90 гривень = 28 гривень 32 копійки розмір судового збору за матеріальними вимогами, передбачений Законом «Про судовий збір» у суді першої інстанції.

Згідно до вимог п.п. 2, 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір за подачу апеляційної скарги у справах позовного провадження з розгляду спору немайнового характеру юридичною особою оплачується в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, тобто з 1 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, що становить 1339,80 грн. КП «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» сплачено при подачі апеляційної скарги 3 708 гривень 53 копійки.

В апеляційній скарзі «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» просить стягнути з боржника 3371,48 гривень, колегія судів дійшла висновку проте, що підлягають задоволенню вимоги на суму 884 ,61 гривень, отже пропорційно задоволеними вимогам сума судового збору підлягає стягненню 884 ,61 гривень * 1339,80 грн. : 7608,90 гривень = 155 гривень 77 копійки.

Отже сума судових витрат на користь позивача підлягає стягненню з відповідача у сумі 155 гривень 77 копійки + 28 гривень 32 копійки = 184 гривні 09 копійок.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивачем сума судового збору повинна була оплачена при подачі апеляційної скарги у розмірі 1339,80 грн., а за квитанцією від 01.12.2015 року сплачена в розмірі 3 708 гривень 53 копійки, отже за заявою позивача, яка міститься в апеляційній скарзі підлягає частковому поверненню в сумі 3 708 гривень 53 копійки - 1339,80 грн. = 2368 ,78 гривень.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» Дніпропетровської міської ради задовольнити частково.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 жовтня 2015 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов Комунального підприємства «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» Дніпропетровської міської ради задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» Дніпропетровської міської ради заборгованість за теплову енергію за період з 07. 11.2013 року по 02.09.2014 року в сумі 884 гривень 61 копійка та 184 гривні 09 копійок судових витрат.

В решті позовних вимог Комунальному підприємству «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» Дніпропетровської міської ради відмовити.

Зобов'язати управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області повернути Комунальному підприємству «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» Дніпропетровської міської ради переплачену суму судового збору в розмірі 2368 ( дві тисячі триста шістдесят вісім) гривень78 копійок відповідно до платіжного доручення № 8502 від 01.12. 2015 року на реквізити: "отримувач: УДКСУ у м. Запоріжжя 2203001; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Запорізькій області; код отримувача: 38025409; р/р отримувача: 31218206780007; код банку: 813015; призначення платежу: судовий збір"; платник: Теплотранс, КП.

Копію ухвали разом з оригіналом платіжного доручення № 8502 від 01.12. 2015 року направити Комунальному підприємству «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» Дніпропетровської міської ради.

Замість оригінала платіжного доручення про сплату судового збору Комунальному підприємству «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» Дніпропетровської міської ради до матеріалів справи долучити його копію.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: