Ухвала суду № 55207999, 21.01.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №334/233/15 Головуючий у 1 інстанції:

№ провадження 22ц/778/202/16 ОСОБА_1

Суддя-доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бєлки В.Ю.

суддів: Онищенка Е.А.

ОСОБА_3

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернулась в суд з позовом до ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, в якому вказала, що відповідно до наказу №1/36-к від 26.11.2013 р. була прийнята на посаду заступника головного бухгалтера Запорізької філії ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу».

У відповідності до наказу №1/5-к від 01 квітня 2014 року її переведено з посади заступника головного бухгалтера на посаду заступника директора філії. Крім того, наказом №24-в від 30 квітня 2014 року їй як заступнику директора ЗФ ДП «ЦСЕНСМ» встановлено доплату до місячного посадового окладу у розмірі 11% за розширення зони обслуговування.

Наказом 235-к від 11.09.14 р. генерального директора ДП «ЦСЕНСМ» ОСОБА_6 поновлено на посаду директора Запорізької філії ДП «ЦСЕНСМ» ОСОБА_7 з 11-9.14 р., а ОСОБА_8 звільнено з цієї посади тим же наказом. Наказом 247-к від 22.09.14 р. генерального директора ДП ОСОБА_6 на ОСОБА_9 покладено виконання обовязків директора Запорізької філії з 22.09.14 р. на період тимчасової непрацездатності ОСОБА_7

Наказом №1/11-к від 11 вересня 2014 р. позивача звільнено від виконання обовязків «у звязку з погіршенням якості виконуваної роботи у порядку суміщення та невиконанням функціональних обовязків бухгалтера». За весь час роботи жодних доган, зауважень, попереджень на неї не було. Відповідно до наказу №66/1 від 11 вересня 2014 року їй відмінено доплату до місячного посадового окладу у розмірі 11% за розширення зони обслуговування. На позивача почався моральний тиск, її відсторонили від роботи, позбавили доступу до документів. 01 жовтня 2014 року її ознайомили з наказом №71-в «Про скорочення посади заступника директора» та попередили про наступне звільнення через 2 місяці. Відповідач не забезпечив її належними умовами праці. 26.11.2014 року вона написала заяву про звільнення за власним бажанням. Її заява була прийнята та зареєстрована, вона вважала себе звільненою та не виходила на роботу. Станом на 24.11.2014 р. заборгованість з виплати заробітної плати перевищила два місяці. 24.11.2014 року позивач подала заяву з проханням надати довідку щодо нарахованої та невиплаченої заробітної плати, однак відповідь не надійшла. 15.12.2014 року поштою вона отримала лист в якому її просили прибути до ЗФ ДП «ЦСЕНСМ» для ознайомлення з наказом про звільнення та отриманням трудової книжки. 16.12.2014 року позивач ознайомилась з наказом про звільнення у звязку з прогулами без поважних причин. Вказане звільнення вважає незаконним та безпідставним. Відповідачем було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення. При розгляді подання директора на її звільнення вона не була запрошена на засідання профспілкового комітету. При її звільненні відсутня згода генерального директора. Крім того, вважає, що звільнена не уповноваженою особою.

Просить визнати незаконним наказ 1/16-к від 6.12.14 р. за ст. 40 п. 4 КЗпП України та поновити її на посаді заступника директора Запорізької філії, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу виходячи із середньоденної заробітної плати 240,33 грн., стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн. та судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ЗФ ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» №1/16-к від 05.12.2014 р. про звільнення з роботи ОСОБА_5 з 25.11.15 р. за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_5 на роботі на посаді заступника директора ЗФ ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу».

Стягнуто з ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.11.2014 р. за 10 місяців та 10 днів в сумі 46883,60 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн., судовий збір в сумі 2436 грн. в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ДП «ЦСЕНСМ» в особі представника ОСОБА_4 подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон їх регулює.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що відповідно до наказу № 1/36-к від 26.11.2013 року позивач була прийнята на посаду заступника головного бухгалтера Запорізької філії державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу».

Запорізька філія не є самостійною юридичною особою і підпорядкована ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу».

Згідно наказу № 1/5-к від 1 квітня 2014 року позивача було переведено з посади заступника головного бухгалтера на посаду заступника директора філії, з виконанням обовязків бухгалтера 1 категорії, з доплатою 50% місячного посадового окладу бухгалтера 1 категорії. Наказом № 24-в від 30 квітня 2014 року позивачу, як заступнику директора філії встановлено доплату до місячного посадового окладу у розмірі 11% за розширення зони обслуговування, яка була відмінена наказом № 66/1 від 11 вересня 2014 року.

1 жовтня 2014 року позивача було ознайомлено з наказом № 71-в «Про скорочення посади заступника директора» та попереджено про наступне звільнення з роботи через 2 місяця.

За розпорядженням в.о. директора філії позивача фактично відсторонили від роботи, оскільки її робоче місце було перенесено в кімнату їдальню, позбавили компютера та доступу до документів, кімната не опалювалась.

У зв'язку з зазначеними обставинами та затримкою виплати заробітної плати 26 листопада 2014 року позивач написала заяву про звільнення з займаної посади заступника директора за власним бажанням з 26.11.2014 року за п. 3 ст. 38 КЗпП України у звязку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов трудового договору, яка була прийнята та зареєстрована 28.11.2014 року.

Зазначена заява позивача розглянута не була і 16.12.2014 року позивача було ознайомлено з наказом № 1/16-к від 5.12.2014 року про звільнення її з посади заступника директора філії у звязку з прогулами без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, при цьому згода генерального директора ДП на звільнення позивача саме за прогули була відсутня.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивача звільнено з роботи неповноважною особою, оскільки накази про зміни у керівництві філії підписував в.о. генерального директора підприємства ОСОБА_10, у той час коли генеральним директором був ОСОБА_6 Вказана обставина підтверджується дослідженими судом наказами про призначення керівників підприємства, журналом реєстрації вхідної кореспонденції, які мають подвійні номери та відсутністю журналу реєстрації відповідних наказів.

З урахуванням викладеного, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звільнення позивача з займаною нею посади відбулося з порушенням трудового законодавства, а тому позов в частині визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі підлягає задоволенню.

Також обґрунтованого є вимоги позивача щодо стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та частково моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, оскільки містять лише пояснення відповідача, щодо доказів досліджених судом першої інстанції але не містять посилання на докази, які б їх спростовували.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» ОСОБА_4 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: