Ухвала суду № 55207916, 20.01.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/853/13-ц Головуючий у 1-й інстанції: Громова І.Б.

Номер провадження 22-ц/778/258/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Спас О.В.

Суддів Бабак А.М.

ОСОБА_2

При секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3 на заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 19 червня 2013 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» в особі філії «Запорізького регіонального управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» (далі ПАТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 18 січня 2008 року між ВАТ «ОСОБА_4 та Кредит», від імені якого діяла Філія «Запорізьке РУ» ВАТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит», правонаступником якого є AT «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» від імені якого діє Філія «Запорізьке РУ» AT «Банк «ОСОБА_4 та Кредит») та ОСОБА_5 укладений Кредитний договір № 9-93-018К, відповідно до умов якого, банк надав ОСОБА_5 грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 252500,00 грн. зі сплатою 17,5 процентів річних. Позичальник зобов'язалася повністю повернути кредитні ресурси до 18 січня 2018 року.

В забезпечення своєчасного і повного виконання зобовязань за кредитним договором, 18 січня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 укладений договір поруки № 9-93 -018П/1, за яким поручитель ОСОБА_3 зобовязалася відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобовязань за кредитним договором.

Крім того, 18 січня 2008 року в якості забезпечення своєчасного і повного виконання відповідачем ОСОБА_7 своїх обов'язків по кредитному договору, між Банком та відповідачем ОСОБА_6 укладений договір поруки № 9-93-018П/2, за яким поручитель ОСОБА_6 зобовязався відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобовязань за кредитним договором.

16 травня 2008 року та 10 вересня 2008 року між Банком та ОСОБА_5 укладені додаткові угоди № 1 та № 2 до кредитного договору № 9-93-018К, відповідно яких були змінені умови кредитного договору, зокрема зміна процентної ставки на 18,5 та 20,0 процентів річних, відповідно.

Про зміну відсоткової ставки повідомлені поручителі ОСОБА_3 та ОСОБА_6, з якими 19 травня 2008 року та 10 вересня 2008 року Банком укладені додаткові угоди № 1 та № 2 до договорів поруки № 9-93-018П/1 та № 9-93-018П/2 відповідно яких були змінені умови договору поруки, зокрема зміни процентної ставки на 18,5 та 20,0 процентів річних.

Крім цього, 21 січня 2008 року в якості забезпечення своєчасного и повного виконання відповідачем ОСОБА_5 своїх обов'язків по кредитному договору, між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладений іпотечний договір № 9-93-018І/1, відповідно до умов якого, іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно: будинок житловий № 218, що розташований за адресою: Запорізька область, Запорізький район, смт. Балабине, вул. Урицького та земельну ділянку площею 0,0893 га. що знаходиться по вул. Урицького під номером 218, у смт. Балабине, Запорізького району, Запорізької області.

ОСОБА_1 в повному обсязі виконав зобов'язання за даним кредитним договором, видав кредитні кошти відповідачкою ОСОБА_5 Проте, відповідач ОСОБА_5 допустила порушення зобовязання щодо щомісячного погашення заборгованості та повернення кредитних ресурсів в обумовлені договором строки та станом на 13 травня 2013 року виникла заборгованість за кредитним договором №9-93-018К від 18 січня 2008 року на загальну суму 520651,25 грн., яка складається із заборгованості по кредиту у сумі 229466,80 грн.; заборгованості по процентам у сумі 48164,62 грн.; пені за прострочення заборгованості по кредиту та відсоткам за період починаючи з 18 лютого 2012 року по 13 травня 2013 року у сумі 243019,83 грн.

Банком направлено на адресу відповідачів вимогу про дострокове повернення кредиту та нарахованих сум, які залишені без відповіді та задоволення.

Посилаючись на зазначені обставини, збільшивши позовні вимоги в процесі розгляду справи, позивач просив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» загальну суму заборгованості станом на 13 травня 2013 року в розмірі 520651,25 грн.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» загальну суму заборгованості в розмірі 520651,25 грн.

В рахунок погашення боргу за Кредитним договором № 9-93-018К від 18 січня 2008 року в розмірі: 520651,25 грн., звернути стягнення на користь ПАТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» згідно до іпотечного договору №9-93-0181/1 від 21 січня 2008 року на предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме: будинок житловий № 218, що розташований за адресою: Запорізька область, Запорізький район, смт. Балабине, вул. Урицького та належить ОСОБА_8 та земельну ділянку площею 0,0893 га, кадастровий номер 2322155300:04:004:0019, що знаходиться по вул. Урицького під номером 218, у смт. Балабине, Запорізького району, Запорізької області, що належать на праві власності ОСОБА_3, шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, що буде визначена у порядку виконавчого провадження.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» суму сплаченого судового збору в розмірі 3441,00 грн. та витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 19 червня 2013 року позовні вимоги ПАТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» в особі філії «Запорізького регіонального управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» про стягнення солідарно із ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. залишено без розгляду.

Заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 19 червня 2013 року позов ПАТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» загальну суму заборгованості в розмірі 520651,25 грн., що складається із: загальної суми по строковій та простроченій заборгованості по кредиту - 229466,80 грн.; загальної суми по строковій та простроченій заборгованості по процентам - 48164,62 грн. та пені за прострочення заборгованості по кредиту та відсоткам за період починаючи з 18 лютого 2012 року по 13 травня 2013 року у сумі 243019,83 грн.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» загальну суму заборгованості у розмірі 520651,25 грн., що складається із: загальної суми по строковій та простроченій заборгованості по кредиту - 229466,80 грн.; загальної суми по строковій та простроченій заборгованості по процентам - 48164,62 грн. та пені за прострочення заборгованості по кредиту та відсоткам за період починаючи з 18 лютого 2012 року по 13 травня 2013 року у сумі 243019,83 грн.

В рахунок погашення боргу за Кредитним договором № 9-93-018К від 18.01.2008 року в розмірі: 520651,25 грн., що складається із: загальної суми по строковій та простроченій заборгованості по кредиту - 229466,80 грн.; загальної суми по строковій та простроченій заборгованості по процентам - 48164,62 грн. та пені за прострочення заборгованості по кредиту та відсоткам за період починаючи з 18 лютого 2012 року по 13 травня 2013 року у сумі 243019,83 грн., звернуто стягнення на користь ПАТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» згідно до іпотечного договору №9-93-0181/1 від 21 січня 2008 року на предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме: будинок житловий № 218 - літера -А, гараж - літера «В», жила прибудова - А', погріб з шийкою - літера «ПГ», сарай - літера «М», сарай - літера «Д», сарай - літера «Ж», сарай літера «Л», навіс - літера «Е», котельня - літера «З», навіс - літера «И», фундамент під котельню літера «К», ворота - №5, хвіртки - №7, яма зливна -№10, паркан -№4, паркан - №6, паркан - №8, паркан - №9, паркан №22, замощення П, що розташовані за адресою: Запорізька область, Запорізький район, смт. Балабине, вул. Урицького та належить ОСОБА_8 та земельну ділянку площею 0,0893 га, кадастровий номер 2322155300:04:004:0019, що знаходиться по вул. Урицького під номером 218, у смт. Балабине, Запорізького району, Запорізької області, що належать на праві власності ОСОБА_3, шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, що буде визначена у порядку виконавчого провадження.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» суму сплаченого судового збору в розмірі 3441,00 грн.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 25 жовтня 2013 року заяву ОСОБА_6 по перегляд заочного рішення від 19 червня 2013 року залишено без задоволення.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 27 жовтня 2015 року заяву ОСОБА_3 по перегляд заочного рішення від 19 червня 2013 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду в частині стягнення пені у розмірі 20%, що перевищує розмір стягнутої заборгованості за кредитом, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд першої інстанції, в порушення вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України, не зменшив розмір пені, який становить 243019,83 грн. і тим самим не врахував особливості правового захисту поручителя, який несе відповідальність за договором споживчого кредиту. При тому, що розмір основної заборгованості 229466,80 грн. є меншим від суми пені.

Просить змінити заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 19 червня 2013 року, зменшивши розмір стягнутої пені на суму 48603,97 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, а оскільки апелянт оскаржує рішення суду в частині стягнення пені у більшому розмірі ніж сума заборгованості за кредитом, у відповідності до ч.3 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», рішення суду першої інстанції переглядається лише в цій частині.

Відповідно ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 січня 2008 року між ВАТ «ОСОБА_4 та Кредит», від імені якого діяла Філія «Запорізьке РУ» ВАТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит», правонаступником якого є AT «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» від імені якого діє Філія «Запорізьке РУ» AT «Банк «ОСОБА_4 та Кредит») та ОСОБА_5 укладений Кредитний договір № 9-93-018К, відповідно до умов якого, банк надав ОСОБА_5 грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 252500,00 грн. зі сплатою 17,5 процентів річних. Позичальник зобов'язалася повністю повернути кредитні ресурси до 18 січня 2018 року (а.с. 16-19).

16 травня 2008 року та 10 вересня 2008 року між Банком та ОСОБА_5 укладені додаткові угоди № 1 та № 2 до кредитного договору № 9-93-018К, відповідно яких були змінені умови кредитного договору, зокрема зміна процентної ставки на 18,5 та 20,0 процентів річних, відповідно (а.с.20-23).

В забезпечення своєчасного і повного виконання зобовязань за кредитним договором, 18 січня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 укладений договір поруки № 9-93 -018П/1, та договір поуки № 9-93-018П/2 з ОСОБА_6 за яким поручителі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 зобовязалися відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_5 зобовязань за кредитним договором.

Про зміну відсоткової ставки повідомлені поручителі ОСОБА_3 та ОСОБА_6, з якими 19 травня 2008 року та 10 вересня 2008 року Банком укладені додаткові угоди № 1 та № 2 до договорів поруки № 9-93-018П/1 та № 9-93-018П/2 відповідно яких були змінені умови договору поруки, зокрема зміни процентної ставки на 18,5 та 20,0 процентів річних (а.с.24-30).

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» та стягуючи заборгованість за кредитним договором з урахуванням заборгованості по процентам та пеню, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не виконують взяті на себе зобовязання за кредитним договором, договором поруки та допустили заборгованість по кредиту, чим порушують умови договору, а тому повинні нести відповідальність, передбачену договором.

Судова колегія вважає, що висновок суду є вірним. Розглядаючи спір в частині стягнення пені, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 212-214 ЦПК України, повно, всебічно та обєктивно зясував обставини справи на які посилалися сторони, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу, та закон, що їх регулює.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України укладений між сторонами договір є обов'язковим для виконання. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 та ч. 2 ст. 509 ЦК України зазначений договір є підставою виникнення зобов'язань.

Відповідно ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або інших умов та вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При вирішенні спору судом першої інстанції правильно застосовані норми ст. 526,530 ЦК України та правомірно задоволено позов про стягнення суми заборгованості за кредитом 229466,80 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 48164,62 грн. та пені у сумі 243019,83 грн.

Відповідно ч.1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За нормами ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно умов кредитного договору в п.6.1 сторони передбачили, що за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.3.2,, 3.4., 4.3., 4.4.,4.6. кредитного договору, а також будь-яких інших платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобовязання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними ресурсами.

Поручителі ОСОБА_3 та ОСОБА_6, уклавши з Банком договори поруки, зобовязалася відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобовязань за кредитним договором.

Доводи апелянта щодо безпідставного стягнення пені у розмірі 20% від загального розміру стягнутої пені, не ґрунтуються на законі.

В силу ч. 3 ст. 551 ЦК України може бути зменшений за рішенням суду лише розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Апелянт безпідставно вважає, що до збитків, завданих Банку у звязку з несвоєчасним поверненням кредиту відноситься лише заборгованість по кредиту.

Відповідно кредитного договору №9-93-018 к від 18 січня 2008 року сторони погодили розмір процентної ставки за користування кредитом, яка згодом, на підставі додаткових угод була змінена з 17,5% на 18,5% та 20,0%.

Із розрахунку, наданого позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, вбачається, що крім заборгованості за кредитом у сумі 229466,80 грн., у відповідача ОСОБА_5 виникла також заборгованість і по процентам, що складає 48164,62 грн. та яка правомірно стягнута судом. Таким чином, загальний розмір збитків становить 277631,42 грн., в той час, як розмір пені, яка стягнута за рішенням суду, становить 243019,83 грн., що ніяким чином не перевищує розмір збитків.

Таким чином, відсутні підстави для застосування ч.3 ст.551 ЦК України.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про стягнення суми пені є правильним та відповідає обставинам справи. Рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для зміни рішення суду чи скасування в цій частині та ухвалення нового рішення, колегія суддів не вбачає.

В іншій частині рішення суду не переглядається.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 19 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: