Вирок № 55207837, 25.01.2016, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа № 329/1071/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2016 року Чернігівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Покопцевой Д.О.,

при секретарі - Синяк Л.П.,

за участю прокурора - Ніколаєнко Д.О.,

захисника - ОСОБА_1

потерпілої - ОСОБА_2,

та обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Чернігівка кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Розівка Чернігівського району Запорізької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 раніше не судимого, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

20.06.2015р., приблизно о 05 годині 30 хвилин, ОСОБА_3 керував автомобілем марки ВАЗ - 212140, реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухався зі швидкістю 60 км/г по автодорозі сполученням с.Розівка - с.Тарасівка Чернігівського району Запорізької області в напрямку с. Тарасівка. В якості пасажирів в салоні його автомобіля перебували ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Під час руху по вищевказаній дорозі, на відстані 300м. від с. Розівка, в напрямку с. Тарасівка Чернігівського району, водій ОСОБА_3 перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, змінив напрямок свого руху ліворуч, виїхав за межі проїжджої частини, та після повернення автомобіля на проїжджу частину і спробі вирівняти його на дорозі, допустив занос керованого ним автомобіля та подальше його перекидання в правий по ходу руху кювет.

Своїми діями водій ОСОБА_3 порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв'язку з виникненням данної події, відповідно до яких:

-10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь - якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Внаслідок порушення вказаного пункту Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_3 допустив занос керованого ним автомобіля та подальше його перекидання в правий кювет.

Внаслідок даної дорожньо - транспортної пригоди пасажир ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні пошкодження.

Згідно з висновком судово - медичної експертизи № 142 від 27.08.2015р., ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, знаходилась на лікуванні у Комунальній установі «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради з 20.06.2015 по 07.07.2015р.р. з діагнозом «ПСМТ, переломовивих С4, забій спинного мозку на рівні шийного потовщення, верхній парапарез, злибше зліва, порушення тазових органів по типу затримки». У ОСОБА_2 було виявлено такі тілесні пошкодження: хребтово - спиномозкова травма, переломовивих С4 (4 -го шийного хребця), забій спинного мозку.

Згідно «Правил судово - медичного визначення тяжкості тілесних пошкоджень від 17.01.1995 року», хребтово-спиномозкова травма з переломовивихом 4 - го шийного хребця та забоєм спинного мозку, яка призвела до розвитку верхнього парапарезу та поруше+ння функцій тазових органів по типу затримки, як пошкодження, що небезпечне для життя на час виникнення, має ознаки тяжкого тілесного пошкодження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, підтвердив викладені обставини справи.

Крім того, в судовому засіданні обвинувачений пояснив, що 20.06.2015р., приблизно о 05 годині 00 хвилин, домовився зі своїми знайомими ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на його автомобілі, марки ВАЗ 212140, державний номерний знак НОМЕР_1, поїхати на море. По автодорозі с.Розівка-с.Тарасівка Чернігівського району він рухався за швидкістю 60км/г, видимість була хороша, дорожнє покриття з вибоїнами, від керування його ніхто не відволікав, автомобіль технічно справний. Об'їжджаючи одну з вибоїн, він різко викрутив руль, через що не впорався з керуванням, машину занесло та перекинуло в правий кювет. Вибравшись з автомобіля, ОСОБА_3 побачив ОСОБА_2, яка лежала на проїжджій частині. Він, в свою чергу, викликав швидку для дівчини та подзвонив своїм батькам, а по прибуттю швидкої направився на попутній машині до Чернігівки у лікарню, щоб з'ясувати її стан. В лікарні на вимогу інспектора ДПС у лікаря-нарколога здав аналізи, а пізніше з друзями допомагав помістити потерпілу до карети швидкої допомоги, яка відвезла її до обласної лікарні. У скоєному щиро розкаюється, просить суворо не карати та не позбавляти права керування транспортними засобами, оскільки це його фах та єдиний спосіб заробітку.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що домовилася зі своїми знайомими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 о п'ятій ранку 20.06.2015р. поїхати на море на автомобілі ОСОБА_3. Він був за кермом, ОСОБА_4 сиділа позаду водія, а потерпіла на передньому пасажирському сидінні. Між селами Розівка та Тарасівка ОСОБА_3 об'їжджав ями, різко викрутив руль, а потім машину почало заносити та сталася ДТП, обставини якої вона пам'ятає погано. Просить обвинуваченого суворо не карати і не позбавляти права керування транспортними засобами, претензій матеріального та морального характеру до нього не має, він повністю оплатив їй лікування та в подальшому всіляко допомагав.

Відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, при цьому судом з'ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, їх позиція є добровільною та істинною та їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Діяння, вчинене обвинуваченим, є суспільно небезпечним і підлягає кваліфікації за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, є його щире каяття у вчиненому.

Крім того, суд вважає за доцільне визнати за пом'якшуючу покарання обставину добровільне усунення обвинуваченим заподіяної шкоди.

Згідно ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При обранні міри покарання обвинуваченого суд враховує наступні обставини справи:

- ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, який відноситься до тяжкого злочину і передбачає покарання від 3 до 8 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортним засобами на строк до 3 років або без такого, при цьому суд звертає увагу на наслідки та ставлення обвинуваченого до вчиненого;

- особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вину визнав, активно сприяв розкриттю злочину, характеристиками № 290 від 10.07.2015р., № 208 від 25.01.2016р. виконавчого комітету Просторівської сільської ради за місцем проживання характеризується виключно позитивно; згідно довідки № 583 від 10.07.2015р. виконавчого комітету Просторівської сільської ради, проживає з батьком ОСОБА_6, та матір'ю ОСОБА_7, на диспансерному обліку у лікаря - психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; згідно копії трудової книжки, з 2011р. (у сезон сільськогосподарських робіт - з квітня по листопад) працює трактористом-машиністом фермерського господарства «Еврика», та цим підприємством як останнім місцем роботи характеризується виключно позитивно, з зазначенням того, що право управляти транспортними засобом є єдиним джерелом заробітку обвинуваченого; за фахом є слюсарем з ремонту автомобілів, водієм автотранспортних засобів категорії «В» та «С» і трактористом-машиністом, що підтверджується копіями свідоцтв та диплому Осипенківського професійного аграрного ліцею.

Також суд враховує думку потерпілої ОСОБА_2 яка просила не карати обвинуваченого суворо, оскільки вона не має до нього претензій матеріального та морального характеру, через добровільне відшкодування їй шкоди, спричиненої злочином, та не позбавляти його права керувати транспортними засобами.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

За п.21 цієї ж Постанови, у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 статті 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керування транспортними засобами, яке застосовується у випадках, коли вчинення злочину було пов'язане з грубим або повторним порушенням порядку користування таким правом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому міри покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", згідно з яким суди повинні призначати покарання менш суворе - особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, тощо, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, суд, враховуючи також необережність скоєного злочину, зважаючи на відношення обвинуваченого до вчиненого та тяжкі наслідки, які спричинили порушення правил безпеки дорожнього руху, приймаючи до уваги думку потерпілої, яка просить призначити обвинуваченому покарання, не пов'язане з позбавленням волі, суд приходить до висновку про доцільність призначення покарання, необхідного і достатнього для виправлення, у вигляді позбавлення волі в межах мінімальної санкції, передбаченої ч.2 ст.286 КК України, оскільки саме це покарання найбільше відповідатиме меті його призначення відповідно до ст.50 КК України, з застосуванням ст.75 КК України, з випробуванням; додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, яке за санкцією ч.2 ст. 286 КК України є альтернативним, не призначати, враховуючи як думку потерпілої по справі, так і особу обвинуваченого, зокрема, і його фах - водій та тракторист-машиніст.

Процесуальні витрати в сумі 1473грн 12коп, пов'язані із залученням експерта і які документально підтверджені, відповідно до вимог ч.2 ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст.368, 370, 374 КПК України суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі, строком на 3 роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку - 1 рік - не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки.

У відповідності до ст. 76 ч.1 п.п. 2,3,4 КК України зобов'язати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.

Речові докази по справі - автомобіль марки ВАЗ - 212140, реєстраційний номер НОМЕР_1, який перебуває на зберіганні на майданчику Чернігівського відділення поліції Бердянського відділення поліції Головного управління національної поліції Запорізької області, згідно квитанції № 027503 від 29.06.2015 року - повернути власнику.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Розівка Чернігівського району Запорізької області, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 витрати на залучення експерта в розмірі 1473грн 12коп на користь держави: рахунок №31116115700009, одержувач - Управління казначейства у Шевченковському районі м.Запоріжжя /24060300, код банку 813015, код ЄДРПОУ - 38025367, назва банку ГУДКСУ у Запорізькій області.

Заходи забезпечення кримінального провадження до набрання судовим рішенням законної сили - не застосовувати.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч.2 ст.473 КПК України.

Вирок може бути оскаржений з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України, до апеляційного суду Запорізької області через Чернігівський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Д.О. Покопцева