Рішення № 55206968, 26.01.2016, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/2587/15-ц

Провадження №: 2/332/956/15

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 р. Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі:головуючого судді Андрюшиної Л.А.при секретарі Ковтуні В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, яке є об'єктом спільної сумісної власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Заводського районного суду м.Запоріжжя від 28 грудня 2015 року, ухваленого у справі за вищевказаним первісним та зустрічним позовами, спір було вирішено по суті та частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в своїй позовній заяві, крім інших вимог, просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 понесені нею судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу, але ці вимоги при ухвалені судом рішення не були розглянути по суті.

Відповідно до вимог п.4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Сторони в судове засідання не з»явилися. Про день та час судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином, у встановленому законом порядку. Згідно ч.3 ст. 220 ЦПК України суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не є обов'язковою.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне ухвалити у справі додаткове рішення в частині понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, оскільки відповідно до п.6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві-пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. За змістом ст.79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи належать, в тому числі, витрати на правову допомогу. Відповідно до ч.1,2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомог. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

За змістом ч.1 ст. 56 ЦПК України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі. Позивач ОСОБА_1 не зверталася до суду із заявою про допущення до участі у розгляді справи адвоката Миколаєнко О.В. саме як особу, яка має право на надання правової допомоги, у зв»язку з чим ухвала суду з цього питання не була постановлена та Миколаєнко О.В. фактично брала участь у справі в якості представника позивача ОСОБА_1, що також підтверджується журналами судових засідань. Крім того, відповідно до п. 1.2 договору про надання правової допомоги від 12.06.2015 року ОСОБА_1 як клієнт наділяє адвоката повноваженнями представляти її інтереси в судах першої та апеляційної інстанцій, в тому числі й за відсутності клієнта(а.с.27), тобто бути її представником.

Таким чином, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 понесених нею витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до матеріалів справи адвокат Миколаєнко О.В. при розгляді справи приймала в ній участь в якості представника позивача, а не в якості особи, яка надає правову допомогу. Представник особи, який бере участь у розгляді справи за дорученням або за договором(ордером), має процесуальний статус саме представника цієї особи, що передбачено ст.ст. 26,40,42 ЦПК України, та відноситься до осіб, які беруть участь у справівідповідно до параграфу 1 глави 4 ЦПК України, і ця особа не може одночасно мати процесуальний статус особи, яка надає правову допомогу, оскільки відповідно до параграфу 2 глави 4 ЦПК України, особа, яка надає правову допомогу відноситься до інших учасників цивільного процесу.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 на її користь понесених витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.79, 84,88,220 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 понесених витрат на правову допомогу.

Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення додаткового рішення суду можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Андрюшина Л.А.