Ухвала суду № 55206657, 25.01.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 304/1501/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

25 січня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Мацунича М.В. і ОСОБА_1,

при секретарі: Дашковська С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Держаний ощадний банк України» на ухвалу судді Перечинського районного суду від 07 грудня 2015 р. у справі за матеріалами позовної заяви публічного акціонерного товариства «Держаний ощадний банк України» в особі Закарпатського обласного управління до ОСОБА_2, треті особи - міський відділ Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції і відділ Державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції, про звільнення майна з-під арешту, -

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (надалі Банк) звернулося у суд із позовом до ОСОБА_2 у листопаді 2015 р.

Ухвалою судді Перечинського районного суду від 07.12.15 р. позовну заяву визнано неподаною і повернуто позивачу.

Апелянт просить скасувати цю ухвалу як незаконну. Доводить про порушення судом норм процесуального права.

Суддя суду першої інстанції виходив із невиконання вимог судової ухвали від 24.11.15 р. про залишення позовної заяви без руху.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала скасуванню із передачею питання на новий розгляд, із таких мотивів.

Згідно з положеннями ст. 121 ч.1, ч.2 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів із дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали суду в установлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Як видно з матеріалів справи, ухвалою судді Перечинського районного суду від 24.11.15 р. позовну заяву Банку було залишено без руху через те, що ціна позову становить 1669200 грн., однак позивачем сплачено судовий збір лише в сумі 1218 грн., тому до оплати підлягає ще 23820 грн. Для усунення недоліків надано строк не більше п'яти днів із моменту отримання копії ухвали.

01.12.15 р. (за відбитком на поштовому конверті) на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху Банк подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовна вимога звільнення майна з-під арешту є вимогою немайнового характеру, а тому сума судового збору у цій справі складає саме 1218 грн., які й було сплачено при подачі позовної заяви (а.с.9-10).

Ухвалою судді Перечинського районного суду від 07.12.15 р. позовну заяву Банку визнано неподаною та повернуто позивачу через те, що Банк не усунув недоліки, вказані в ухвалі від 24.11.15 р. (а.с.17).

Згідно з ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. №3674-VI, який вступив у дію з 01 листопада 2011 р., за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

При цьому, як роз'яснено у п.12 постанови № 10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 р., у випадку об'єднання в одній заяві вимог як майнового так і немайнового характеру, судовий збір згідно з ч.3 ст. 6 Закону №3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв із спорів немайнового характеру, наприклад зняття арешту з майна та визнання права власності на це майно.

Тобто, банк звернувся до суду із позовною вимогою (звільнення майна з-під арешту), яка не є вимогою майнового характеру.

Відповідно до ч.1, п. п. 2 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Станом на 1 січня 2015 р. розмір мінімальної заробітної плати складав 1218 грн., які Банк і сплати в при подачі позовної заяви.

Отже, суддя невірно здійснив розрахунок розміру судового збору, що підлягає сплаті за подання цієї позовної заяви, в зв'язку з чим безпідставно визнав неподаною і повернув позовну заяву Банку.

У контексті наведеного оскаржувану ухвалу не можна визнати законною, а тому відповідно до ст. 312 п.3 ЦПК України вона підлягає скасуванню із передачею питання відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 312 ч.1 п.3, 313, 315, 317, 319, 324 ч.1 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Держаний ощадний банк України» задовольнити.

2. Ухвалу судді Перечинського районного суду від 07 грудня 2015 р. скасувати, а питання відкриття провадження у справі передати до цього ж суду на новий розгляд.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: