Ухвала суду № 55206600, 15.01.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 703/240/12

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

15.01.2016 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Стана І.В.,

суддів - Животова Є.Г., Марчука О.П.,

за участю прокурора - Сехіна І.С.,

адвоката Вакули Ю.І. та підсудного ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційною скаргою, яку подав прокурор прокуратури Іршавського району, який приймав участь у розгляді справи (далі- прокурор), на постанову Виноградівського районного суду від 25 червня 2015 року.

Цією постановою кримінальна справа щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Теперівка Хмельницької області, мешканця АДРЕСА_1, гр. України, українця, одруженого, з вищою освітою, пенсіонера, не судимого,

за ч. 2 ст. 286 КК України повернута прокурору Закарпатської області для організації проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 - залишено попередній - підписка про невиїзд.

Органом досудового слідства, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину за таких обставин.

02 квітня 2009 року приблизно о 07 -й годині 45 хвилин ОСОБА_2, керуючи власним технічно справним автомобілем марки«Шевроле-Авео», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, на автодорозі сполученням «Мукачево-Рогатин-Львів», рухаючись зі швидкістю 85- 90 км. за годину з боку с. Сільце в напрямку с. Вільхівка, проїжджав біля с. Гребля Іршавського району. У цей же час цією автотрасою сполученням «Мукачево-Рогатин-Львів» попереду нього ближче до роздільної лінії по своїй смузі руху, в попутному напрямку, рухався двохколісний транспортний засіб марки «МАКС SY150 Т-З» під керуванням водія ОСОБА_3, який наближався до Т-образного перехрестя із другорядною автодорогою в с. Гребля та маючи намір виконати маневр повороту ліворуч для продовження свого руху автодорогою в с. Гребля, прийняв ближче до роздільної лінії, що поділяє потоки транспорту протилежних напрямків, і включив показчик лівого повороту й розпочав маневр повороту ліворуч на автодорогу в с. Гребля. У свою чергу ОСОБА_2, не застосувавши екстреного гальмування, з метою попередження зіткнення, рухаючись з більшою, за швидкість мопедіста, став наближатись до нього, зменшуючи безпечну між ними дистанцію, при цьому не зменшуючи швидкості свого автомобіля та дотримання безпечної дистанції, а навпаки, будучи самовпевненим, продовжив рух, не забезпечивши безпеку руху та грубо порушив вимоги п. п. 1.3 ; 1.5 ; 1.10 ; 2.3 «б»; 12.3; 13.1, 13.3 ПДР України, згідно висновків експертів за результатами проведення комісійної авто технічної та транспортно-трасологічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №№ 8603/ 8604/12-52 від 25.03.2013 року, маючи технічну можливість уникнути зіткнення шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування керованого ним автомобіля з зупинкою до лінії руху мотоцикла, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, та у районі Т-образного перехрестя головної дороги (сполученням «Мукачево-Рогатин-Львів») із другорядною автодорогою в с. Гребля Іршавського району допустив зіткнення із задньою частиною двохколісного транспортного засобу марки «МАКС SY150 Т-З» під керуванням водія ОСОБА_3. Внаслідок контактування ОСОБА_3 відлетів із моторолера та опинився на капоті автомобіля марки«Шевроле-Авео», після чого впав на асфальтне покриття дороги, а двохколісний транспортний засіб у некерованому стані продовжив рух по інерції, вилетів за межі проїзної частини дороги, де на автобусній зупинці травмував пішохода ОСОБА_4, яка у той час стояла в очікуванні маршрутного транспортного засобу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, що призвели до його смерті, а пішохід ОСОБА_4 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У постанові суду вказується на те, що під час розгляду справи встановлено, що під час досудового розслідування експертизи по справі проведені з порушенням вимог ст. 196, 197, 263, 310 КПК України, що раніше було визнано судом, який 31 серпня 2012 року призначив по справі повторну комісійну комплексну експертизу. У тому числі частина протоколів слідчих дій при проведенні експертизи не містять часу вчинення процесуальної дії, при вчиненні процесуальних дій не розв'язані клопотання ОСОБА_2. Тому суд прийшов до висновку, що проведені під час досудового розслідування кримінальної справи експертизи не можуть бути використані як належні та допустимі докази для обвинувачення підсудного. У протоколі огляду місця події не вказані відомості про кваліфікацію експерта ОСОБА_5, а в протоколі відтворення обстановки та обставин події проведеного за участю ОСОБА_2 не вказаний час проведення слідчої дії. У постанові також вказується на те, що всі основні слідчі дії щодо ОСОБА_2 були проведені 24 грудня 2009 року. Відсутність у протоколах проведення слідчих дій відомостей про час їх проведення, не дає можливість суду встановити послідовність їх проведення та яким чином висновки по одній експертизі впливають на можливість та суть постановлення тих питань, що залишились нерозв'язаними. Із протоколу пред'явлення обвинувачення вбачається, що таке пред'явлено 24 грудня 2009 року о 12 - й годині 25 хвилин, одночасно встановити в який час були роз'яснені права обвинуваченому, у тому числі право на захист, коли було допитано ОСОБА_2 як обвинуваченого, не видається можливим і, зокрема, у зв'язку з незазначенням у протоколах слідчих дій часу їх проведення. Крім того, у постанові вказується на те, що обвинувачення не довело, що такі слідчі дії були проведені в повній відповідності із процесуальним законом. У протоколі допиту експерта Гурко як спеціаліста не вказаний час проведення слідчої дії. У постанові також вказується на те, що у висновках авто технічної проведеної експертами Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 2712/ 27/13 від 16.08.2010 року та комісійної транспортно-трасологічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 8603/ 8604/12-52 від 25.03.2013 року, містяться суперечності. Містяться суперечності в показаннях свідка ОСОБА_6, яка в судовому засіданні пояснила, що в момент ДТП знаходилась у себе на подвір'ї і обставини ДТП бачила з подвір'я, а в основу вихідних даних для призначення і проведення експертизи покладені результати відтворення обстановки і обставин події зі свідком ОСОБА_6, яка під час проведення слідчої дії знаходилась на вулиці, що свідчить про різну видимість; відтворення проведено з іншою маркою мопеда. З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про неможливість усунення із дотриманням процесуальної природи судового розгляду вказаних порушень, шляхом надання передбачених ст. 315-1 КПК України доручень, позаяк може лише перевіряти та уточнити дані попереднього слідства, а не отримувати нові дані, оскільки обвинувачення не вправі обґрунтовувати свою позицію новими доказами, отриманими з інших джерел, аніж ті, що вказані в обвинувальному висновку. Крім того, у постанові вказується на те, що під час додаткового розслідування органу досудового слідства необхідно провести досудове слідство в спосіб та згідно порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом. Тому кримінальна справа направлена на додаткове розслідування.

В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що постанова суду є незаконною і підлягає скасуванню, а кримінальна справа поверненню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, оскільки при розгляді справи були допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення постанови та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Посилається на те, що розгляд справи проведено без допиту підсудного, який не відмовився від дачі показань, що позбавило його права на захист; протокол попереднього судового засідання від 30.12.2014 року (т. 8, а.с.191) не підписаний головуючим ; наявні розбіжності в протоколі судового засідання та постанові суду від 02.03.2015 року, де в першому випадку зазначено, що з'явилися прокурор, підсудний, потерпіла ОСОБА_4, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_6, а у постанові - потерпіла ОСОБА_8, ОСОБА_4, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_6 не з'явилися в судове засідання, а тому розгляд справи відкладено на 13-ту годину 18.03.2015 року із застосуванням до останніх приводу. Також вказує на те, що суд, всупереч кримінально-процесуальному закону, не виконав вказівка дані в ухвалі апеляційного суду Закарпатської області від 26.12.2013 року вимоги, зокрема, під час повторного розгляду справи не допитав ОСОБА_2 з метою ретельної перевірки та відповідної оцінки його показань ; не отримав дані про дорожні знаки, які були розміщені в місці ДТП, перед місцем та після місця цієї пригоди, не оглянув мопед як речовий доказ та інше. Вважає, що наведені в постанові підстави для повернення кримінальної справи прокурору для організації додаткового розслідування можливо було усунути шляхом дачі окремого доручення в порядку ст. 315-1 КПК України, у тому числі на проведення відтворення обстановки і обставин події за участю свідка ОСОБА_6 та відповідною маркою мопеда. Крім того, посилається на те, що твердження суду про те, що майже всі експертизи проведені з порушенням вимог ст. 197 КПК України, обвинувачений на досудовому слідстві був позбавлений передбачених ст. 197 КПК України прав, є невірними, оскільки з матеріалів кримінальної справи вбачається, що призначення експертиз проведено до притягнення ОСОБА_2 як обвинуваченого, який не допитувався в якості підозрюваного, останній з постановою про призначення експертиз, своїми правами та матеріалами експертиз був ознайомлений як обвинувачений, в тому числі за участю захисника ОСОБА_9, заяв, заперечень при ознайомленні з проведеними по справі експертними висновками не надходило, а всі заявлені клопотання вирішені слідчим, а тому слідчим дотримано вимоги вищевказаного процесуального закону, порушення права обвинуваченого не було допущено. Безпідставними вважає й твердження суду про повторне притягнення 22.02.2010 року ОСОБА_2 як обвинуваченого та пред'явлення обвинувачення без участі допущеного на той час захисника, і що такі самі порушення мали місце 24.12.2009 року, оскільки допит обвинуваченого проведений за участі невідомої особи, зазначеної захисником, оскільки вказані слідчі дії виконано відповідно до вимог ст. ст. 132, 142, 143, 145 КПК України та за участю захисника ОСОБА_9, допущеного до справи на підставі договору про здійснення захисту від 24.02.2009 року (т. 2, а. с. 95,98, 99-103, 104, 143-144). Крім того, апелянт вказує на те, що клопотання про повернення кримінальної справи для організації додаткового розслідування вирішувалося у відсутності потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_8 та їх представника - адвоката ОСОБА_10. Просить постанову скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду.

У запереченні на апеляційну скаргу захисник підсудного ОСОБА_2 - адвокат Вакула Ю.І. вказує на те, що така не підлягає до задоволення. Посилається на те, що повернення справи на новий судовий розгляд не виключає повернення справи за його результатами для організації додаткового розслідування прокурору. Виконавши обов'язкову вказівку апеляційного суду суд першої інстанції, з метою дотримання конституційного принципу верховенства права, а також із метою забезпечення можливості ОСОБА_2 реалізації максимальної кількості його прав, розв'язав клопотання захисту подані до початку судового розгляду справи, та призначив справу зі стадії попереднього розгляду (де розглянув та із процесуальних підстав відхилив клопотання захисту) після чого призначив справу до судового розгляду, таким чином, стадія судового розгляду мала місце, а повернення за клопотанням захисту до попереднього розгляду справи ніяким чином не вплинуло на повноту чи якість судового розгляду, а також не обмежило в правах жодного з учасників процесу, а навпаки, це створило додаткові можливості, в тому числі і для обвинувачення (зокрема клопотати про повернення справи), учасникам процесу. Доводи прокурора про те, що судом не був допитаний ОСОБА_2 вважає необґрунтованими, при цьому вказує на те, що останній зазначив, що підтримує дані під час першого розгляду справи судом першої інстанції показання, а також у силу можливостей своєї пам'яті надав покази під час усього судового слідства та жодних нових обставин без проведення ряду відтворень та інших слідчих дій (під час яких може мати місце відновлення пам'яті щодо деяких обставин ДТП) повідомити суду не може. При цьому прокурором не подано зауважень на протокол судового засідання із цього приводу, а тому останній не може посилатися на таку обставину. Розбіжності в протоколі судового засідання та постанові суду від 02.03.2015 року, на які посилається прокурор, не можуть впливати на законність оскаржуваного прокурором рішення суду. Оскільки сторона обвинувачення не надала суду речовий доказ (мопед), а з наданих прокурором у судовому засіданні пояснень убачаються неналежні умови зберігання речового доказу, а саме несанкціоноване передання мопеду третій особі, тому такий не був оглянутий судом і вказана обставина виключає доказову силу цього речового доказу. Наведені в апеляції доводи щодо можливості усунення порушень у порядку ст. 315-1 КПК України вважає необґрунтованими в силу того, що в порядку окремого доручення можна лише уточнювати дані, здобуті на стадії досудового слідства, однак аж ніяк не отримувати нові дані. Також необґрунтованими вважає твердження прокурора про те, що не мало місце порушення права на захист ОСОБА_2, оскільки проведені у справі експертизи були здійснені до притягнення його як обвинуваченого, однак як підозрюваний ОСОБА_2 розглядався вже задовго до того, як були призначені та проведені експертизи, про що свідчать здійснені запити щодо його майнового стану, судимостей тощо. При цьому представник органу досудового слідства ОСОБА_11 запевняв 19.05.2009 року ОСОБА_12 про те що щодо ОСОБА_2 буде порушена кримінальна справа (т. 2, а. с. 66-67), тобто вже в травні 2009 року ОСОБА_2 розглядався як підозрюваний, однак штучне незалучення ОСОБА_2 до відповідного статусу позбавило останнього в можливості реалізації комплексу прав підозрюваного, обвинуваченого в кримінальному процесі та позбавило його права на захист. Крім того, вказує на те, що твердження прокурора про те, що клопотання захисту про повернення справи на додаткове розслідування було розв'язане за відсутності потерпілих та їх представника не витримують жодної критики, оскільки саме прокурор неодноразово під час судового розгляду підтримував можливість розгляду справи без участі потерпілих, через неявку яких неодноразово затягувався розгляд справи та які врешті-решт написали суду заяву щодо розгляду справи без їх участі, підтвердивши надані раніше під час розгляду справи судом покази.

Заслухавши доповідь судді про суть постанови, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, основні доводи апеляційної скарги, пояснення учасників процесу: прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги; захисника - адвоката Вакули Ю. та підсудного ОСОБА_2, які просили постанову суду залишити без зміни; перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що постанова підлягає до скасування, а справа направленню на новий судовий розгляд із таких підстав.

За змістом норм КПК України, досудове слідство у кримінальній справі має бути проведене у точній відповідності із законом, - прокурор та слідчий зобов'язані вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, її належного спрямування, забезпечення прав усіх учасників справи. Предметом доказування у кримінальній справі є, зокрема, обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, характер і розмір шкоди, заподіяної злочином, тощо.

Відповідно до ст. 281 КПК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування«, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні шляхом більш ретельних і повних допитів підсудних, потерпілих, свідків, у тому числі нових про обставини, які мають значення для правильного вирішення кримінальної справи, витребування документів, огляду місця події та проведення інших процесуальних дій, а також дачею судових доручень органу досудового слідства згідно ст. 315-1 КПК України. Якщо суд першої інстанції під час розгляду справи прийде до переконання про те, що немає доказів, які б підтверджували обвинувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів, всі сумніви суд має витлумачити на користь підсудного й постановити згідно із ч. 4 ст. 327 КПК України виправдувальний вирок.

Колегія суддів вважає, що в порушення вищевказаних вимог закону кримінальна справа щодо ОСОБА_2 необґрунтовано та передчасно направлена на додаткове розслідування.

Так, у постанові про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування належним чином не вмотивовано висновок про те на підставі чого суд прийшов до переконання, що неповнота та недоліки при розслідуванні кримінальної справи не можуть бути усунуті під час розгляду справи по суті, у тому числі шляхом дачі окремого доручення в порядку ст. 315 - 1 КПК України. Не вмотивовано судом і висновок про те, чи вичерпані можливості збирання додаткових доказів у підтвердження пред'явленого за ч. 2 ст. 286 КК України ОСОБА_2 обвинувачення.

Так, зазначаючи у постанові про те, що експертизи по справі проведені з порушенням вимог ст. 196, 197, 263, 310 КПК України, у тому числі частина протоколів слідчих дій при проведенні експертизи не містять часу вчинення процесуальної дії, при вчиненні процесуальних дій не розв'язані клопотання обвинуваченого ОСОБА_2, суд першої інстанції в судовому рішенні не вказав (не конкретизував) протоколи яких саме слідчих дій складені з порушенням вимог КПК України, за участю кого проведені слідчі дії та які дані містяться у процесуальних документах складених за результатами проведення слідчих дій, які саме клопотання ОСОБА_2 не були розв'язані при ознайомленні з постановами про призначення експертних досліджень та висновками проведених по справі експертиз ; не вмотивував висновок про те, чому відомості викладені у протоколах слідчих дій не відповідають фактичним обставинам справи й чи впливають вказані у постанові окремі недоліки при складанні процесуальних документів на повноту, всебічність та об'єктивність при дослідженні фактичних обставин справи. При вмотивуванні висновків у цій частині судом першої інстанції не враховано вимоги ст. 197, 200, 202 КПК України щодо кола осіб, яким роз'яснюються права та обов'язки при проведенні експертних досліджень та кола осіб, які ознайомлюються з експертними висновками. Призначення судом 31 серпня 2012 року по справі повторної комісійної комплексної експертизи, не дає підстави для висновку про те, що під час досудового розслідування експертизи по справі проведені з порушенням вимог ст. 196, 197, 263, 310 КПК України, тому висновок суду першої інстанції колегія суддів визнає таким, що не відповідає фактичним обставина справи та не ґрунтується на вимогах закону. Приймаючи рішення за результатами оцінки тверджень суду в цій частині, колегія суддів враховує фактичні обставини справи, які свідчать, що на протязі тривалого часу розгляду кримінальної справи, неодноразового дослідження судом першої інстанції доказів по справі, ОСОБА_2, будучи, як обвинуваченим, так і підсудним, неодноразово ознайомлювався із протоколами проведених по справі слідчих та процесуальних дій, мав можливість заявляти клопотання про неповноту та поверховість при проведенні експертних досліджень по справі, чим і скористався, заявивши клопотання про призначення комісійної транспортно-трасологічної експертизи.

Колегія суддів також вважає, що судом першої інстанції належним чином не вмотивовано і висновок про те, що проведені по справі експертизи, з урахуванням недоліків у протоколах слідчих дій, не можуть бути визнані належними та допустимими доказами.

Належним чином не вмотивовано судом і висновок про направлення справи на додаткове розслідування у зв'язку не зазначенням у протоколі відтворення обстановки та обставин події проведеного за участю ОСОБА_2 часу проведення слідчої дії, у протоколі огляду місця події - відомостей про кваліфікацію експерта ОСОБА_5, а у протоколі допиту експерта Гурко як спеціаліста не зазначення часу проведення слідчої дії.

Колегія суддів вважає, що висновок суду про неможливість встановлення послідовності проведених по справі слідчих дій, є таким, що не дає підстави для направлення кримінальної справи на додаткове розслідування.

Висновок суду про неможливість встановлення часу роз'яснення прав обвинуваченому, у тому числі права на захист, і направлення у зв'язку із цим кримінальної справи на додаткове розслідування, колегія суддів вважає таким, що не ґрунтується на положеннях КПК України про неповноту досудового слідства, яка не може бути усунута під час розгляду справи місцевим судом. Приймаючи рішення за результатами оцінки висновку суду в цій частині колегія суддів вважає, що шляхом більш ретельного допиту підсудного ОСОБА_2 можуть бути з'ясовані вказані вище обставини, у тому числі може бути з'ясовано чи приймав ОСОБА_2 участь у зазначених слідчих діях, чи ознайомлювався із процесуальними рішеннями та документами, які йому надавались на ознайомлення, чи мав можливість внести ті, чи інші зауваження, доповнення до тих чи інших процесуальних документів.

Колегія суддів вважає, що суперечності в окремих доказах, у тому числі у висновках авто технічної проведеної експертами Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 2712/ 27/13 від 16.08.2010 року та комісійної транспортно-трасологічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 8603/ 8604/12-52 від 25.03.2013 року, у показаннях свідка ОСОБА_6 та у протоколі відтворення обстановки й обставин події, яке було проведено з цим свідком, підлягають до ретельної перевірки та відповідної оцінки, у тому числі шляхом допиту експертів, які давали експертні висновки у справі та шляхом з'ясування суперечностей під час ретельного допиту свідка ОСОБА_6.

Дослідивши матеріали кримінальної справи колегія суддів вважає, що як під час досудового розслідування справи, так і під час її судового розгляду ОСОБА_2 не був позбавлений права скористатися послугами захисника - адвоката, права на вільний вибір захисника, який за законом має право на надання правової допомоги в кримінальному процесі, відсутність даних про вчинення будь-якою посадовою особою як органа досудового розслідування, так і суду ОСОБА_2 перепон у вільному виборі захисника.

Крім того, колегія суддів також вважає, що судом першої інстанції всупереч вимог ст. 374 КПК України не виконані вказівки дані в ухвалі апеляційного суду Закарпатської області від 26.12.2013 року про допит підсудного ОСОБА_2 з метою ретельної перевірки та відповідної оцінки його показань. При цьому колегія суддів враховує відомості, що викладені в протоколі судового засідання, з якого вбачається, що судом підсудний ОСОБА_2 не допитувався щодо часу, місця та обставин, за яких мала дорожньо-транспортна пригода, а також те, що учасники судового розгляду відповідно до ст. 88 КПК України не подавали письмових зауважень із приводу неправильності або неповноти протоколу.

На які-небудь інші порушення вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть направлення кримінальної справи на додаткове розслідування в постанові суду не вказується.

Отже, з наведеного витікає, що суд першої інстанції безпідставно та передчасно направив кримінальну справу на додаткове розслідування.

При новому розгляді справи суду необхідно ретельно перевірити всі зібрані органом досудового слідства докази, дати їм відповідну оцінку й вирішити питання про доведеність чи недоведеність вини ОСОБА_2 у пред'явленому йому обвинуваченні.

Окрім цього, колегія суддів вважає, що відповідно до вищевказаної постанови Пленуму Верховного суду України, якщо суд першої інстанції прийде до переконання про те, що немає доказів, які б підтверджували обвинувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів, всі сумніви суд має витлумачити на користь підсудного й постановити згідно із ч. 4 ст. 327 КПК України виправдувальний вирок.

За таких обставин апеляційна скарга, яку подав прокурор прокуратури Іршавського району, який приймав участь у розгляді справи, підлягає задоволенню, а постанова суду - до скасування як незаконна та необґрунтована.

Враховуючи тяжкість злочину у вчиненні якого ОСОБА_2 обвинувачує орган досудового слідства, наявні в матеріалах кримінальної справи дані про його особу, запобіжний захід щодо нього залишити попередній - підписка про невиїзд.

Керуючись пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України та ст. ст. 365, 366, 379 КПК України (1960 року), апеляційний суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу, яку подав прокурор прокуратури Іршавського району, який приймав участь у розгляді справи, задовольнити.

Постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25 червня 2015 року, якою кримінальна справа щодо підсудного ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України повернута прокурору Закарпатської області для організації проведення додаткового розслідування, скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити попередній - підписка про невиїзд.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: