Ухвала суду № 55206431, 25.01.2016, Воловецький районний суд Закарпатської області

Справа № 300/286/15-к

Провадження №1-кп/300/3/2016

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.01.2016 смт.Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Вотьканича В.А., за участю:

секретаря судового засідання Іванової Н.Я.., прокурора Демко В.В., обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо:

ОСОБА_5, обвинуваченого у злочині передбаченому ч.3 статті 296 КК України;

ОСОБА_1, обвинуваченого у злочині передбаченому ч.3 статті 296 КК України;

ОСОБА_2, обвинуваченого у злочині передбаченому ч.3 статті 296 КК України, установив:

22 січня 2016 року, під час судового розгляду кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_5, ОСОБА_1 у злочині передбаченому ч.3 статті 296 КК України та ОСОБА_2 - у злочині передбаченому ч.2 статті 296 КК України, захисник ОСОБА_3 заявив клопотання про визнання доказів недопустимими відповідно до вимог статті 89 КПК України.

У клопотанні зазначається, що сторона обвинувачення надала очевидно недопустимі докази на підтримання обвинувачення у кримінальному провадженні: протокол тимчасового доступу до речей і документів від 18.12.2014 року (а.с.103), додаток до протоколу, що містить опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді (а.с.104) та CD-R диск без ідентифікуючих ознак (а.с.105).

Клопотання мотивоване тим, що згідно з ухвалою слідчого судді Воловецького районного суду від 16.12.2014 року тимчасовий доступ до речей і документів було надано старшому слідчому СВ Свалявського РВ (з обслуговування Воловецького та Свалявського районів) УМВС в Закарпатській області Понзелю В.В., а фактично слідчу дію провела інша особа, зокрема старший слідчий Комар А.В.

У протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 18.12.2014 року зазначено, що відеозапис з камер спостереження вилучено та записано на DVD-диск, тоді як в матеріалах кримінального провадження міститься CD-R диск, походження якого невідоме.

Захисник стверджує, що зазначені докази відповідно до вимог статей 86-87, чч. 2, 3 статті 89, статей 104-106, 163 та 165 КПК України, ч.3 статті 62 Конституції України, суд має визнати недопустимими, і такими що не підлягають дослідженню під час судового розгляду, як очевидно недопустимі.

Захисник ОСОБА_4 подав тотожне клопотання.

Обвинувачені підтримали клопотання своїх захисників.

Прокурор, заперечуючи проти клопотання, зазначив, що в ухвалі слідчого судді Воловецького районного суду від 16.12.2014 року помилково надано тимчасовий доступ до речей і документів слідчому Понзелю В.В., оскільки з клопотанням звертався слідчий Комар А.В., який і провів слідчу дію. Щодо визнання недопустимим протоколу про тимчасовий доступ до речей і документів від 18.12.2014 року та додатку до нього, а також CD-R диску без належної ідентифікації, щодо якого відсутні відомості в протоколі про тимчасовий доступ до речей і документів та в додатку до нього від 18.12.2014 р., то він вважає, що назва носія інформації як DVD диск та CD-R диск є тотожними і відображають один і той же носій інформації. Просив у клопотанні відмовити.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, перевіривши наведені ними доводи суд дійшов висновку, що клопотання захисників щодо визнання доказів недопустимими є вмотивованими, ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

У ч.1, 2 статті 86 КПК України закріплено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ч.1 статті 87 КПК України).

Встановлено, що за ухвалою слідчого судді Воловецького районного суду від 16.12.2014 року старшому слідчому СВ Свалявського РВ УМВС України Понзелю В.В. було надано тимчасовий доступ до речей та інформації, зокрема до відеокамер та пристрою по записуванню відео з камер спостереження, що знаходяться в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою АДРЕСА_1 що належить підприємцю ОСОБА_7, із можливістю вилучення на DVD диск запису за період часу з 22 год. 45 хв. До 23 год. 35 хвилин 06 грудня 2016 року (т.1, а.с.102).

З протоколу про тимчасовий доступ до речей і документів від 18.12.2014 року вбачається, що цю слідчу дію, в порушення вимог п.1 ч.1 статті 164 КПК України, провів старший слідчий Свалявського РВ УМВС України Комар А.В., тобто особа, яка згідно з ухвалою суду не мала повноважень на її проведення (т.1, а.с.103).

Зазначена обставина визнається судом істотним порушенням прав людини і основоположних свобод відповідно до п.1 ч.1 статті 87 КПК України.

У відповідності з п.1 ч.2 статті 87 КПК України суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Згідно з ч.3 статті 62 Конституції України обвинувачення не можу ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Таким чином фактичні обставини, що закріплені в протоколі та додатку до нього з вилученим відеозаписом записом на CD-R диску, не можуть бути доказами в кримінальному провадженні, оскільки отримані з порушенням процесуального закону та істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.

До того ж, в матеріалах кримінального провадження міститься не DVD диск, як це зазначено в протоколі від 18.12.2014 року та додатку до нього, а CD-R диск, щодо якого відомостей у протоколі та додатку з описом вилучених речей немає.

Ця обставина свідчить про очевидну недопустимість доказів, що містяться на CD-R диску, оскільки він на виконання ухвали слідчого судді від 16.12.2014 року не вилучався, до матеріалів кримінального провадження не приєднувався, а тому суд визнав, що фактичні дані, що в ньому закріплені отримані незаконним шляхом.

Згідно з ч.2 статті 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Керуючись статтями 86-87, ч.ч. 2, 3 статті 89, статтями 104-106, 163, 164 КПК України, ч.3 статті 62 Конституції України, суд ухвалив:

Клопотання захисника ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 про визнання доказів недопустимими, у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_5, ОСОБА_1 у злочині передбаченому ч.3 статті 296 КК України та ОСОБА_2 - у злочині передбаченому ч.2 статті 296 КК України, задовольнити.

Визнати недопустимими доказами фактичні дані, що містяться у:

-Протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 18 грудня 2014 року (т.1, а.с.103);

-Додатку до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 18 грудня 2014 року (опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді (т.1, а.с.104);

-CD-R диску з надписом «Запис з камер відеоспостереження кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» (т.1, а.с. 105),

та визнати неможливим дослідження таких доказів в судовому засіданні.

Ухвала, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції, до ухвалення судового рішення окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий В.А. Вотьканич