Ухвала суду № 55206364, 26.01.2016, Воловецький районний суд Закарпатської області

Справа № 300/286/15-к

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.01.2016 р. смт.Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Вотьканича В.А., за участю:

секретаря судового засідання Іванової Н.Я.., прокурора Демко В.В., обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо:

ОСОБА_6, обвинуваченого у злочині передбаченому ч.3 статті 296 КК України;

ОСОБА_1, обвинуваченого у злочині передбаченому ч.3 статті 296 КК України;

ОСОБА_2, обвинуваченого у злочині передбаченому ч.2 статті 296 КК України, установив:

25 січня 2016 року, під час судового розгляду кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_6, ОСОБА_1 у злочині передбаченому ч.3 статті 296 КК України та ОСОБА_2 - у злочині передбаченому ч.2 статті 296 КК України, прокурор заявив клопотання про додатковий допит свідка ОСОБА_7 щодо наявності в нього копії інформації отриманої з пристрою по записуванню з камер відеоспостереження в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» про події, що мали місце 06.12.2014 року і за наявності такої копії дослідити її в судовому засіданні, тобто переглянути відеозапис з місця події та долучити його до кримінального провадження.

Клопотання мотивоване тим, що працівники міліції вже здійснювали копіювання інформації з камер відеоспостереження, і один примірник електронної копії залишили власнику кафе ОСОБА_7 Прокурор вважає, що цей примірник копії зазначеної інформації суд повинен витребувати у свідка ОСОБА_7 та долучити до матеріалів кримінального провадження як доказ відповідно до статті 23 КПК України.

Потерпілий підтримав клопотання.

Захисник ОСОБА_3 подав письмове заперечення на клопотання прокурора, в якому просив клопотання відхилити покликаючись на те, що в судовому засіданні було встановлено, що тимчасовий доступ до речей і документів, а саме до камер відеоспостереження в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» в АДРЕСА_1, був здійснений органом досудового розслідування з грубим порушенням процесуального закону, а щодо виготовлення копій з вилученою інформацією в процесуальних документах не зафіксовано.

Крім того, захисник вважає, що відповідно до чч.3, 4 статті 333 КПК України, яка регламентує застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих (розшукових) дій під час судового провадження, суд відмовляє в задоволенні клопотання прокурора, якщо він не доведе, що слідчі (розшукові) дії, про проведення яких він просить, не могли бути проведені під час досудового розслідування через те, що не були і не могли бути відомі обставини, які свідчать про необхідність їх проведення. Оскільки стороні обвинувачення були відомі всі обставини, про встановлення або перевірку яких просить прокурор, у задоволенні клопотання належить відмовити.

Захисник ОСОБА_4 та обвинувачені підтримали позицію захисника ОСОБА_3

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, перевіривши наведені ними доводи суд дійшов висновку, що клопотання прокурора є невмотивованим, не ґрунтується на вимогах закону, а тому задоволенню не підлягає з таких підстав.

Перелік обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні закріплений в статті 91 КПК України.

Згідно з ч.1 статті 91 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ч.1 статті 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим кодексом.

Кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 15 ч.1 статті 7 КПК України).

У відповідності з ч. 6 статті 22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Встановлено, що ухвалою Воловецького районного суду від 25.01.2016 року було визнано недопустимими доказами фактичні дані, що містяться у:

-Протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 18 грудня 2014 року (а.с.103);

-Додатку до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 18 грудня 2014 року (а.с.104);

-CD-R диску без ідентифікуючих ознак (а.с. 105),

та визнано неможливим дослідження таких доказів в судовому засіданні через істотні порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду з порушенням його суттєвих умов.

У клопотанні прокурор просить повторно викликати в судове свідка ОСОБА_7, допитати його з приводу наявності в нього копії інформації отриманої органом досудового розслідування з пристрою по записуванню з камер відеоспостереження в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» про події, які мали місце 06.12.2014 року і за наявності в нього такої копії витребувати в нього цю копію, та переглянути відеозапис і долучити його до кримінального провадження. Правовими підставами такого клопотання прокурор зазначив статтю 363 КПК України, що регулює право на клопотання та статтю 23 КПК України про безпосередність дослідження доказів.

Відхиляючи клопотання суд погоджується з позицією захисту, що свідок ОСОБА_7 вже був допитаний в судовому засіданні і дав показання з приводу вилучення інформації з камер відеоспостереження, а тому клопотання про повторний допит свідка з цих питань є необґрунтованим.

У частині отримання у свідка інформації щодо наявності в нього копії відеозапису, яку за припущенням прокурора було виготовлено органом досудового розслідування та залишено у свідка суд вважає, що чинне законодавство не передбачає такої слідчої дії, як виготовлення органом досудового розслідування копії відеозапису та надання їх свідкам, а тому допит свідка з цих питань не стосується предмета доказування в справі.

Прокурор просить суд безпосередньо витребувати у свідка копії відеозапису, дослідити в судовому засіданні як доказ і долучити до кримінального провадження.

В цій частині клопотання прокурор, у порушення вимог ч.1 статті 91, ч.1 статті 93, пункт 15 ч.1 статті 7 КПК України, намагається перекласти обов'язок доказування, збирання доказів із сторони обвинувачення на суд, що є порушенням принципу змагальності сторін кримінального провадження.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що клопотання є невмотивованим, не ґрунтується на вимогах закону, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ч.1 статті 91, ч.1 статті 93, пункт 15 ч.1 статті 7 КПК України, суд ухвалив:

Клопотання прокурора про повторний виклик свідка ОСОБА_7 з метою додаткового допиту та отримання у свідка доказів у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_6, ОСОБА_1 у злочині передбаченому ч.3 статті 296 КК України та ОСОБА_2 - у злочині передбаченому ч.2 статті 296 КК України, залишити без задоволення.

Ухвала, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції, до ухвалення судового рішення окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий В.А.Вотьканич