Ухвала суду № 55206304, 26.01.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/46/2016(м)

263/4072/15-ц

Головуючий в 1 інстанції Томілін О.М.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Пономарьової О.М.,

суддів Зайцевої С.А., Кочегарової Л.М.,

при секретарях Зливка І.І., Брежнєві Д.О.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства ОСОБА_4 Банку «ПРИВАТБАНК», до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 акціонерного товариства ОСОБА_4 Банку «ПРИВАТБАНК», про визнання поруки такою, що припинена, третя особа ОСОБА_5, за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_3 акціонерного товариства ОСОБА_4 Банку «ПРИВАТБАНК», та відповідача ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 листопада 2015 року ,

в с т а н о в и л а:

10 квітня 2015 року позивач ОСОБА_7 акціонерне товариство ОСОБА_4 «ПРИВАТБАНК» (далі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та зазначав, що 07 жовтня 2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_5 укладений кредитний договір №MR14GA00000055, відповідно до умов якого останньому надано кредит у сумі 71 000,07 доларів США на строк до 07 жовтня 2018 року зі сплатою за користування кредитом процентів, встановлених кредитним договором.

07 жовтня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_6 укладений договір поруки №MR14GA00000055/1, відповідно до умов якого ОСОБА_6 зобов'язався в разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором погасити заборгованість за кредитним договором. У відповідності до п.4 договору боржник і поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Банк виконав свої зобов'язання повністю та в строки встановлені кредитним договором видав позичальнику кредит на суму 71 000,07 доларів США.

ОСОБА_2 позичальник свої зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого станом на 04 березня 2015 року утворилась заборгованість по кредиту на загальну суму 271 542,07 доларів США, яка складається з наступного: 58 075,69 доларів США заборгованість за кредитом; 47 834,51 доларів США заборгованість за процентами за користування кредитом; 17 038,81 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 135 652,47 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 10,52 доларів США фіксована частина, 12 930,07 доларів США процентна складова.

Просив суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 271 542,07 доларів США.

У серпні 2015 року відповідач ОСОБА_6 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання поруки такою, що припинена, посилаючись на те, що боржник ОСОБА_5 припинив внесення щомісячних платежів щодо повернення кредиту у 2009 році. В порушення умов договору та ч.4 ст.559 ЦК України позивач не виконав свого обов'язку та не звернувся в 2009 році з вимогою до поручителя, відповідача у справі, про дострокове повернення частини позики, така вимога поступила лише 27 березня 2015 року, а тому вважає, що банк втратив право вимоги за договором поруки і просив визнати поруку такою, що припинена.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької оболасті від 19 листопада 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволені частково і на його користь стягнуто з ОСОБА_5 за кредитним договором №MR14GA00000055 від 07 жовтня 2008 року заборгованість по кредиту у сумі 58 075, 69 доларів США; заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами у сумі 47 834, 51 доларів США; заборгованість по комісії у сумі 17 038, 81 доларів США та пеню у сумі 694 294 грн. 87 коп. В задоволенні решти позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 009 грн. 70 коп.

Задоволено зустрічний позов ОСОБА_6 про визнання поруки припиненою. Визнано договір поруки №MR14GA00000055/1 від 07 жовтня 2008 року, укладений між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_6 припиненим. Стягнуто з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_6 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп.

Не погодившись з рішенням суду, позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідач ОСОБА_5 подали апеляційні скарги.

Позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процессуального права, просив рішення суду змінити в частині незадоволення позовних вимог банку та в цій частині задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Банк зазначає, що суд першої інстанції безпідставно та необгрунтовано дійшов висновку про наявність обставин, що мають істотне значення та застосував положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру пені і ухвалив рішення на підставі припущень.

Відповідач ОСОБА_5 в апеляційній скарзі, посилаючись на необгрунтованість та незаконність рішення суду першої інстанції, просив рішення суду в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з нього заборгованості за кредитом в розмірі 271 542,02 доларів США. ОСОБА_5 зазначає, що останній платіж за кредитним договором він здійснив 26 червня 2009 року, а тому з урахуванням положень п.8.1.3. Договору строком повернення кредиту (залишку заборгованості за кредитом), відсотків, винагороди, пені є 30 листопада 2009 року (120 днів від дати 24 липня 2009 року). Встановлений пунктом 5.5. Договору пятирічний строк позовної давності сплинув 30 листопада 2014 року, а банк звернувся до суду з позовом 27 березня 2015 року. Суд неправильно застосував норми матеріального права щодо позовної давності, що призвело до неправильного вирішення справи в частині задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_1 підтримала доводи своєї апеляційної скарги та просила її задовольнити і відхилити апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_5

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_2 заперечувала проти доводів апеляційної скарги банку та підтримала доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_5 і просила її задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_8 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. ОСОБА_6 подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_2, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги позивача та відповідача не підлягають задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи встановлено, що 07 жовтня 2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем ОСОБА_5 укладений кредитний договір №MR14GA00000055, відповідно до умов якого останньому надано кредит у розмірі 71 000,07 доларів США на строк до 07 жовтня 2018 року зі сплатою за користування кредитом процентів, встановлених кредитним договором.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, заборгованість Позичальника ОСОБА_5 за укладеним кредитним догоором станом на 04 березня 2015 року складає 271 542,07 доларів США, з яких:

заборгованість за кредитом - 58 075,69 доларів США;

заборгованість за процентами за користування кредитом - 47 834,51 доларів США;

заборгованість по комісії за користування кредитом - 17 038,81 доларів США;

пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 135 652,47 доларів США;

штраф - 10,52 доларів США (фіксована частина) та 12 930,07 доларів США (процентна складова).

Частково задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», суд першої інстанції виходив з того, що позивач свої зобовязання за кредитним договором виконав, видав позичальнику грошові кошти у розмірі 71 000,07 доларів США. ОСОБА_2 відповідач свої зобовязання за кредитним договором виконує неналежним чином, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, яка підлягає стягненню примусово. При цьому застосував положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшив розмір пені до 29 037,84 долари США і стягнув вказаний розмір пені в гривневому еквіваленті на день ухвалення рішення - 694,294,87 грн., як передбачено умовами кредитного договору ( п.5.1), та відмовив в задоволенні вимог про стягнення штрафів - фіксованої частини та процентної складової, що умовами кредитного договору не передбачено.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

В частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання поруки такою, що припинена, рішення суду першої інстанції не оскаржувалось, а тому його законність та огрунтованість в цій частині судовою колегією відповідно до положень ч. 1 ст. 303 ЦПК України не перевірялась.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно виходив з вимог ст. 264, ст. 526, ст. 549, ст. 551, ст. 629, ст. 1049, ст. 1050, ст. 1054 ЦК України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_5 7 жовтня 2008 року отримав у позивача кредит в розмірі 71 000,07 доларів США, що ним не оспорюється.

Згідно з розрахунком позивача з 2009 року Позичальник ОСОБА_5 зобовязання щодо щомісячного повернення кредиту відповідно до графіку погашення кредиту належним чином не виконує, чим порушує умови кредитного договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Враховуючи, що відповідач не виконує умови кредитнго договору, позивач обґрунтовано звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості.

Згідно з розрахунком станом на 04 березня 2015 року заборгованість за кредитом складає 58 075,69 доларів США; заборгованість за процентами за користування кредитом - 47 834,51 доларів США; заборгованість по комісії за користування кредитом - 17 038,81 доларів США; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 135 652,47 доларів США; штраф 10,52 доларів США (фіксована частина) та 12 930,07 доларів США (процентна складова).

Доказів того, що позивачем не враховані певні платежі, відповідачем суду не надано і згідно з апеляційною скаргою відповідача розмір заборгованості за тілом кредиту, за процентами та комісією відповідачем не оспорюється.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_5 щодо пропуску позивачем строку позовної давності є необгрунтованими.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

ОСОБА_2 згідно з частиною 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно з п. 5.5 кредитного договору термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за кредитним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років (а.с. 12-14).

Відповідно до положень ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З матеріалів справи вбачається, що 21 липня 2010 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_9 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 07 жовтня 2008 року в розмірі 62 930,70 доларів США, яка виникла станом на 2 липня 2010 року.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 25 лютого 2011 року позовні вимоги частково задоволені і в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на житловий будинк № 67 по вул. Халтуріна в місті Маріуполі, який реалізований 14 жовтня 2014 року за 14 052,47 доларів США, які зараховані банком на погашення заборгованості за кредитним договором.

За таких обставин, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що строк позовної давності був перерваний відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України, а твердження відповідача ОСОБА_5 щодо спливу строку давності до вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором не заслуговують на увагу, оскільки вони є безпідставними.

Посилання в апеляційній скарзі відповідача ОСОБА_5 на те, що вищевказаний позов банку на перервав строку позовної давності, оскільки позивач не пред'являв вимоги щодо повернення заборгованості за кредитнм договором і ці вимоги не є тотожними заявленим вимогам, не можна визнати обгрунтованими.

Відповідно до кредитного договору строк виконання основного зобов'язання встановлено до 07 жовтня 2018 року.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет застави, одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет тощо) належить виключно позивачеві ( ч.1 ст.20 ЦК України, ст.3 і 4 ЦПК України).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Таким чином, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» має виключне право на вибір способу судового захисту порушеного права, чим безпосередньо й скористався, звернувшись до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягуючи суму заборгованості, суд першої інстанції з урахуванням положень ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшив розмір пені до 29 037,84 доларів США, що у національній валюті за курсом, встановленим НБУ на день ухвалення судового рішення становить 694 294,87 грн., які стягнув з відповідача ОСОБА_5 відповідно до положень п.5.1 кредитного договору.

Доводи апеляційної скарги позивача, що суд першої інстанції безпідставно та необгрунтовано дійшов висновку про наявність обставин, що мають істотне значення та застосував положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру пені та ухвалив рішення на підставі припущень, судова колегія вважає безпідставними і такими, що не впливають на правильність ухваленого рішення.

Виходячи зі змісту статей 546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

У разі, якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити (частина третя статті 551 ЦК України).

Положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 цього Кодексу щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

При цьому положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Суд першої інстанції встановив, що пунктом 8.4 кредитного договору передбачено, що при порушенні Позичальником зобов'язань із погашення кредиту Позичальник сплачує Банку пеню у розірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожень день прострочки, але не менше 1 гривні.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» нараховано пеню в розмірі 135 652,47 доларів США., а заборгованість по сплаті кредиту та процентів за його користування становить 105 910,20 доларів США .

Отже, установивши, що розмір пені значно більший від розміру боргового зобов'язання, а також, що внаслідок виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізації, будуть порушені права ОСОБА_5, який виселений з будинку, переданного в іпотеку, суд виходячи з засад цивільного судочинства, а саме, розумності та справедливості, дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин положення частини третьої статті 551 ЦК України і з урахуванням заборгованості за тілом кредиту 58 075,69 дол. США. зменшив розмір штрафної санкції, що підлягає стягненню з відповідача, до половини від розміру тіла кредиту, а саме до 29 037,84 доларів США.

Разом з тим, згідно з п. 5.1 укладеного сторонами кредитного договору сплата пені за порушення зобов'язань за кредитним договором здійснюється у гривні, тому суд стягнув з відповідача на користь банку пеню у національній валюті за курсом, встановленим на день ухвалення рішення, а саме: 694 294 грн. 87 коп. (29 037,84 доларів США х 23,91грн.).

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судова колегія визнає, що наведені в апеляційних скаргах доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

У відповідності до частини 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому судова колегія на підставі ст.308 ЦПК України відхиляє апеляційні скарги і залишає рішення без змін.

Керуючись ст. 303, ст. 307, ст. 308, ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області,

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги позивача ОСОБА_3 акціонерного товариства ОСОБА_4 Банку «ПРИВАТБАНК» та відповідача ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: С.А. Зайцева

ОСОБА_10