Ухвала суду № 55203964, 14.01.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

2-2257/16

760/557/16-ц

УХВАЛА

14 січня 2016 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Кицюк В.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК-Україна» про захист честі, гідності та ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом.

Дослідивши позовну заяву, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст.119 ЦПК України позовна заява має відповідати імперативним вимогам процесуального закону, зокрема, згідно п.3 ч.2 ст.119 ЦПК України має бути чітко визначений предмет позову - зміст позовних вимог, тим більше, що категорія справ про захист, честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації передбачає зазначення, яка конкретно інформація підлягає спростуванню, оскільки в самому позові позивач наводить обставини того, що відповідачем ОСОБА_4 в вересні 2015 року на інтернет сторінці видання ТОВ «РБК-Україна» було розміщено 3 публікації, зміст яких, на думку позивача, містить недостовірну стосовно нього інформацію. По тексту позову наводить витяги з цих публікацій.

В той же час в резолютивній частині позову позивач серед тексту інформації, яка за його переконанням підлягає спростуванню містить «причетність ТОВ «Кримська водочна компанія» та ТОВ «Істерн Беверідж Трейдінг», їх засновників та службових осіб до вчинення незаконних та сепаратистських дій, ухилення від сплати податків».

Проте, всупереч імперативним вимогам п.5 ч.2 ст.119 ЦПК України позивач не викладає обставини того, яким чином вищенаведена інформація зачіпає права самого позивача в контексті того, яким чином аудиторія, на яку було розповсюджено дану інформацію ідентифікує з особами, про яких в ній йдеться із самим позивачем.

Позивач викладає обставини позову таким чином, що вбачається, що мова може йти про необхідність захисту ділової репутації вищезазначених юридичних осіб. Суд акцентує увагу позивача на тому, що ним не зазначено конкретно в чому він вбачає порушення свого суб`єктивного права.

Щодо конкретно викладених позовних вимог, які наведені судом вище.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).

Разом із цим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України)

За правилами ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на визнання інформації недостовірною та вимагати спростувати цю інформацію.

Водночас, згідно зі ст.1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до положень п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Позивачем не викладені обставини і всупереч п.6 ч.2 ст.119 ЦПК України не зазначені докази того, що поширена в програмі інформація призвела до негативних наслідків, що дискредитує його, не зазначено також яких саме наслідків.

В даному аспекті суд звертає увагу позивача також на необхідності викладення згідно п.5 ч.2 ст.119 ЦПК України спричинення йому моральної шкоди.

Пунктом 4 Постанови пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Натомість позивач цих вимог при заявленні вимоги про стягнення з відповідача суми моральної шкоди не дотримався.

Не зазначено також в якому порядку з двох відповідачів стягнути заявлену суму.

Крім того, оскільки позивачем зазначено про всі три категорії, тобто честь, гідність та ділову репутацію, то згідно п.5 ч.2 ст.119 ЦПК України слід викласти обставини по кожній з них.

Вищенаведені недоліки мають бути усунуті позивачем, позовна заява повинна бути приведена у відповідність вимогам закону.

Дотримання вимог статті 119 ЦПК України при пред`явленні позову в суд є імперативним правилом в тому числі і для суду на предмет перевірки позову і долучених до нього матеріалів і недопущення відкриття провадження і призначення непідготовленої справи (позову) до розгляду.

Згідно ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без дотримання вимог, викладених у ст. ст. 119, 120 ЦПК України постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача та надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо ж позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає всі вимоги, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.119-121 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК-Україна» про захист честі, гідності та ділової репутації та спростування недостовірної інформації, - залишити без руху.

Роз'яснити заявникові, що зазначені в ухвалі недоліки ним можуть бути усунені протягом двох днів з дня отримання копії ухвали шляхом подання позовної заяви в новій рдакції.

Якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, заява буде вважатись неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.С. Кицюк