Рішення № 55203927, 20.01.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/14874/15-ц

Провадження № 2-2050/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Лазаренко В.В.

при секретарі - Подобєді О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частки у спільному майні, виплату грошової компенсації та визнання права власності на частину будинку та частину земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

11.08.2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить припинити право власності ОСОБА_2 на 1/3 частину будинку АДРЕСА_2, з виплатою грошової компенсації в сумі 16 000,00 грн., яка внесена на депозитний рахунок суду. Визнати за позивачем право власності на 1/3 частину будинку АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2 Стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

07.10.2015 року ОСОБА_1 подала суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд припинити право власності ОСОБА_2 на 1/3 частину будинку АДРЕСА_2, з виплатою грошової компенсації в сумі 16 000,00 грн., яка внесена на депозитний рахунок суду. Визнати за позивачем право власності на 1/3 частину будинку АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2. Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/3 частину земельної ділянки, загальною площею 0,1000 та, кадастровий номер: НОМЕР_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 з виплатою грошової компенсації в сумі 72 197,33 грн., яка внесена на депозитний рахунок суду. Визнати за позивачем право власності на 1/3 частину земельної ділянки, загальною площею 0,1000 та, кадастровий номер: НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2. Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/3 частину земельної ділянки для індивідуального садівництва, загальною площею 0,0414 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, з виплатою грошової компенсації в розмірі 29 889, 67 грн.. Визнати право власності позивача на 1/3 частину земельної ділянки для індивідуального садівництва, загальною площею 0,0414 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачка посилається на те, що сторони є співвласниками в частках - позивачці належить 2/3 частин, а відповідачеві - 1/3 частини -наступного майна: будинку АДРЕСА_2, загальною площею 51,20 кв.м., житловою площею 39,9 кв.м., земельної ділянки, загальною площею 0,1000 та, кадастровий номер: НОМЕР_2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та земельної ділянки для індивідуального садівництва, загальною площею 0,0414 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Позивачка зазначає, що частка відповідача у праві власності на спірний будинок є незначною і такою, що не може бути виділена в натурі, адже загальна площа будинку складає 51,2 кв.м., а частка, що припадає на відповідача становить 16,9 кв.м. Таким чином, виділити частку відповідача в натурі неможливо, оскільки виділення в натурі частки у спільній власності на житловий будинок допускається лише у випадку можливості облаштування окремої квартири разом з кухнею та санвузлом. При цьому площа приміщення, яке виділяється не може бути меншою 30 кв.м.

Спільне володіння та користування житловим будинком між позивачем та відповідачем є неможливим, оскільки відповідач постійно проживає за іншою адресою, з часу одержання права власності на частину вказаного житлового будинку жодного дня не проживав у ньому. Відповідач не приймає участі в утриманні цього будинку. Спірний житловий будинок потребує капітального ремонту, але через постійну відсутність відповідача позивачка не має змоги без його згоди розпочати ремонтні роботи.

Припинення права власності відповідача на його частку у житловому будинку не завдасть відповідачу істотної шкоди та членам його сім'ї, оскільки у відповідача є інше житло.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності, на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частішу, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Виходячи з цього, просить припинити право власності відповідача на належні йому частини двох земельних ділянок (земельної ділянки на якій розташований будинок та земельної ділянки для індивідуального садівництва) з компенсацією відповідачеві їх вартості в грошовому еквіваленті та визнати право власності на частини цих земельних ділянок за позивачем.

Посилаючись на наведені вище обставини, позивачка просить задовольнити її позовні вимоги.

Представники позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити, посилаючись на наведені в ньому обставини, викладені вище.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином в порядку, передбаченому ст. 74 ЦПК України. Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України вважається таким, що повідомлений належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив. З заявою про розгляд справи за його відсутності до суду не звертався.

Враховуючи положення ст. 224 ЦПК України, а також те, що представники позивачки не заперечували проти вирішення справи у порядку передбаченому даною статтею, суд ухвалив провести заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачка ОСОБА_1 є власником: 2/3 частин будинку АДРЕСА_2; 2/3 частин земельної ділянки загальною площею 0,1000 та, кадастровий номер: НОМЕР_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2; 2/3 частин земельної ділянки для індивідуального садівництва, загальною площею 0,0414 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Вказані обставини підтверджуються: свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3, виданим Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві від 18 лютого 2014 року; дублікатом Договору дарування частини будинку серії ВКР № 029579, виданим ОСОБА_3, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, від 05 грудня 2007 року, реєстраційний № 4256; договором купівлі-продажу частини житлового будинку серії ВКР №283487, виданим ОСОБА_4, державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори, від 16 вересня 2008 року, реєстраційний №7-1434; Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 16 травня 2011 року; свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_5, виданим Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві від 18 лютого 2014 року.

Відповідач ОСОБА_2 є власником: 1/3 частини будинку АДРЕСА_2; 1/3 частини земельної ділянки, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер: НОМЕР_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2; 1/3 частини земельної ділянки для індивідуального садівництва, загальною площею 0,0414 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Вказані обставини підтверджуються: Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві від 18 лютого 2014 року; свідоцтвом про право на спадщину за законом серії НОМЕР_6, виданим Марущак С.В., державним нотаріусом Третьої Київської державної нотаріальної контори від 24 липня 2009 року, реєстраційний № 2-783; Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 16 травня 2011 року; свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_5, виданим Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві від 18 лютого 2014 року.

Таким чином, спірні житловий будинок та земельні ділянки знаходяться у спільній частковій власності сторін.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 30 жовтня 2014 року, копія якого міститься в матеріалах справи, ринкова вартість 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_2 становить 16 000,00 грн. Дана сума, була внесена позивачкою на депозитний рахунок Солом'янського районного суду м. Києва,

Згідно зі звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки № RS48-150928-002 від 28 вересня 2015 року, копія якого додається, ринкова вартість 1/3 частини земельної ділянки, площею 0,0414 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, складає 29 889,67 грн. Дана сума, була внесена позивачем на депозитний рахунок Солом'янського районного суду м. Києва.

Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки № RS48-150928-001 від 28 вересня 2015 року, копія якого додається, ринкова вартість 1/3 частини земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер: НОМЕР_2, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, складає 72 197,33 грн. Дана сума також була внесена позивачем на депозитний рахунок Солом'янського районного суду м.Києва.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно зі ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не випливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Судом встановлено, що позивачка внесла на депозитний рахунок суду грошові кошти, як компенсацію за частки належні відповідачеві у справі спільної часткової власності на спірне майно.

Питання, чи є частка незначною, підлягає вирішенню судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, також робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою при розгляді справи № 6-68цс14, який в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, відповідно до п.4 ч. 1 ст. 365 ЦК України право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Позивач просить суд припинити право власності відповідача на належні йому 1/3 частину спірного будинку, 1/3 частину земельної ділянки на які розташований будинок та 1/3 частину земельної ділянки для індивідуального садівництва, посилаючись на наявності підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, для припинення права власності відповідача на належні йому частки у спільному майні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 4 статті 59 ЦПК України передбачає, що доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Крім того, ч. 2 постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України від 29.12.11976 року "Про судове рішення" /з наступним змінами/ передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Згідно вимог ст.ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Разом з цим, суд вважає, що обставини на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, з огляду на наступне.

Доводи позивача про те, що частка відповідача у праві спільної часткової власності на будинок є незначною і не може бути виділена в натурі суд оцінює критично.

По перше, на думку суду 1/3 частку у праві власності на житловий будинок не можна вважати незначною.

По друге, суду не надано доказів на підтвердження того, що частка відповідача у праві власності на житловий будинок не може бути виділена в натурі. Доводи позивачки про те, що частка відповідача у праві власності на спірний будинок не може бути виділена в натурі, адже загальна площа будинку складає 51,2 кв.м., а частка, що припадає на відповідача становить 16,9 кв.м, є лише припущеннями позивачки. Вказана обставина могла бути підтверджена висновком експертизи, оскільки для з`ясування обставин, чи може бути виділена в натурі частина житлового будинку потрібні спеціальні знання. Позивачка на підтвердження вказаних обставин не надала суду жодного доказу. Від проведення судової експертизи представники позивачки відмовилися.

Позивачем також не надано суду доказів на підтвердження того, що спільне володіння і користування житловим будинком між сторонами є неможливим. При цьому суд враховує, що відповідач за спірною адресою не проживає. Доказів на підтвердження того, що сторони не можуть домовитися про порядок користування спірним майном суду також не надано.

При розгляді спору судом враховано, що для припинення права власності на частку у майні необхідно дотримуватися принципу пропорційності між переслідуваною метою та позбавленням особи її власності.

При цьому особу може бути позбавлено її власності лише на умовах, передбачених законом, виходячи з вимог розумності та справедливості.

Доводи позивачки про те, що припинення права власності на частки у спільному майні не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника - відповідача у справі та членам його сім'ї, оскільки у власності відповідача знаходиться нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1, загальною площею 51,10 кв.м, житловою площею 30,60 кв.м, не може бути достатньою підставою для позбавлення відповідача права власності на 1/3 частину спірного будинку та 1/3 частини двох спірних земельних ділянок.

Крім цього, суд вважає, що припинення права власності відповідача на 1/3 частини спірного будинку, 1/3 частину земельної ділянки на якій він розташований та 1/3 частину земельної ділянки для індивідуального садівництва, завдасть істотної шкоди відповідачеві, оскільки відповідач фактично буде позбавлений права власності на частину будинку та частини двох земельних ділянок, які є предметом спору, і позбавлений можливості придбати аналогічне майно, оскільки розмір грошової компенсації яку позивачка пропонує виплатити відповідачеві в рахунок його часток у спільному майні є явно заниженим.

Крім цього, звертаючись до суду з вимогою про припинення права власності відповідача на 1/3 частку спірного будинку, позивачем не надано суду доказів на підтвердження дійсної ринкової вартості 1/3 частки належної відповідачеві у праві власності на будинок станом на день розгляду справи в суді.

При визначенні вартості спірного майна суд не може взяти до уваги, як доказ вартості спірного майна, звіт про проведення незалежної оцінки вартості житлового будинку, загальною площею 51,20 кв.м, який розташований за адресою АДРЕСА_2, складений ТОВ «Медіа КонсалтингГруп ЛТД» за датою оцінки станом на 30.10.2014 року, валюта оцінки - гривня, відповідно до якого ринкова вартість спірного будинку становить 49 800 гривень, вартість 1/3 його частки - 16 600, 00 гривень, оскільки вказаний звіт на час розгляду справи втратив свою чинність, з огляду на наступне.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 30 жовтня 2014 року, копія якого міститься в матеріалах справи, ринкова вартість 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_2 становить 16 000,00 грн. Дана сума, була внесена на депозитний рахунок Солом'янського районного суду м. Києва, що підтверджується квитанцією, яка міститься в матеріалах справи.

Разом з цим, суд вважає, що звіт про незалежну оцінку майна від 30 жовтня 2014 року не є належним доказом у справі, виходячи з наступного.

За змістом пп. 3 ч. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 358 від 21 серпня 2014 р., яка була діючої на час його складання та діє на даний час, строк дії звіту про оцінку становить не більш як шість місяців з дати оцінки або зазначається в такому звіті.

Зі звіту про незалежну оцінку майна від 30 жовтня 2014 року вбачається, що оцінка майна проводилася станом на 30 жовтня 2014 року.

Таким чином, строк дії цього звіту сплинув 30 квітня 2015 року, ще до того як позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Виходячи з обставин наведених вище суд дійшов висновку про недоведеності обставин, що мають значення для справи, на які посилалася позивач, та відсутність правових підстав для припинення права власності відповідача на 1/3 частку у праві спільної власності на спірний будинок, 1/3 частку земельної ділянки на якій він розташований на 1/3 частину земельної ділянки для індивідуального садівництва, тому в задоволенні позову має бути відмовлено в повному обсязі, оскільки без припинення права власності відповідача на належні йому частки в спільному майні йому не може бути виплачена грошова компенсація і на ці частки не може бути визнано право власності за іншою особою.

Керуючись ст. ст. 316, 317, 319, 321, 365 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні, виплату грошової компенсації та визнання права власності на частину будинку та частину земельної ділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: