Рішення № 55199359, 19.01.2016, Володимирецький районний суд Рівненської області

№ 564/1697/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.01.2016 року Володимирецький районний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Котик Л.О.

при секретарі Басик Г.Т.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів дарування нежитлових будівель, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів дарування нежитлових будівель.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що 31.03.2009 року між ним (дарувальником) та ОСОБА_5 і ОСОБА_3 (обдарованими) було укладено 3 договори дарування нежитлових будівель, які розташовані в АДРЕСА_1, що є окремими будівлями Бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1». Дані будівлі позивач придбав напередодні, 26.03.2009 року, згідно договорів купівлі-продажу, за 190100 грн. І через збіг тяжких для нього обставин, а саме - загрозу банкрутства, вимушений був подарувати вказані будівлі своєму батьку - ОСОБА_5 і цивільній дружині - ОСОБА_3

Згідно ст.. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. І якщо б не було загрози стягнення із ОСОБА_1 з боку податкового органу податкової заборгованості разом із штрафними санкціями на загальну суму 3820918, 52 грн., що призвело б до банкрутства позивача, то останній не уклав би ні за яких обставин договорів дарування спірних нежитлових будівель. Визнання недійсними договорів дарування від 31.03.2009 року на наведених вище підставах є єдиним для позивача способом захисту його права, оскільки після припинення спільного проживання з цивільною дружиною - відповідачкою ОСОБА_6, остання відмовляється повернути йому 40/100 частини спірних будівель. А тому ОСОБА_1 вимушений був звернутися в суд з даним позовом.

У судовому засіданні ОСОБА_1 і його представник підтримали заявлені вимоги і надали пояснення в межах пред»явленого позову. У позивача, як підприємця, утворилася заборгованість по платежах до бюджету та штрафних санкцій на загальну суму 3820918,52 грн., внаслідок чого утворилася податкова недоїмка та виникло право податкової застави на все майно. Про це йому стало відомо в березні 2009 року. Коштів сплатити податковий борг не було. І щоб не забрали майно, ухилитися від сплати податкової заборгованості і продовжувати підприємницьку діяльність, позивач переписав спірні будівлі на ОСОБА_3 і свого батька.

Відповідач ОСОБА_3 і її представник позов не визнали. ОСОБА_3 перебувала у цивільному шлюбі з позивачем, займалися підприємницькою діяльністю. База відпочинку в с. Воронки Володимирецького району продавалася з аукціону. Вони з ОСОБА_1 зложили разом гроші і придбали спірні будівлі. І поскільки вона вклала власні кошти, наполягла на тому, щоб на неї переписали половину придбаного майна.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з»явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги визнає.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення із слідуючих підстав:

Як встановлено в судовому засіданні 31 березня 2009 року між ОСОБА_1 (дарувальником) та ОСОБА_5, ОСОБА_3 (обдаровані) були укладені три договори дарування нежитлових будівель, які розташовані в АДРЕСА_1 і є окремими будівлями бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1». За цими договорами Дарувальник передає майно у власність Обдарованих безоплатно в таких частинах: ОСОБА_5 - 60/100 частини майна; ОСОБА_3 - 40/100 частини майна.

Як зазначено в ч. 1 ст. 233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

І саме з цих підстав - вчинення правочину під впливом тяжкої обставини, загрози банкрутства, ОСОБА_1 просить визнати вище вказані договори дарування недійсними.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 подав заяву про застосування позовної давності.

Згідно ст.. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст.. 257 ЦК України)

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

А як зазначено у ст.. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як встановлено в судовому засіданні, правочини вчинені добровільно 31.03.2009 року з метою уникнення сплати податкової заборгованості. Про тяжкі обставини, а саме - загрозу банкрутства, під впливом якої заключені договори-дарування, позивачу було відомо вже під час укладення правочинів. До суду ж з даним позовом ОСОБА_1 звернувся 20.07.2015 року, тобто після спливу строку позовної давності. І причиною пропуску строку позовної давності є недбалість самого позивача, хоча позов є підставним.

Враховуючи вище викладене, у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити за спливом строків позовної давності.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 10, 15, 30, 60, 62, 202, 208, 209-212 ЦПК України, ст.ст. 233, 256, 257, 261, 267 ЦК України, суд, -

В и р і ш и в:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів дарування нежитлових будівель відмовити, за спливом строків позовної давності.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Володимирецький районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С У Д Д Я :

Котик Л.О.