Рішення № 55199290, 20.01.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/410/15-ц Номер провадження 22-ц/786/274/16Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н.В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Пікуля В.П.,

суддів : Панченка О.О., Обідіної О.І.,

при секретарі Кальник А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 жовтня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Соляник Аліна Вікторівна, Державна реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування реєстрації прав власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернулася в суд із позовною заявою в інтересах ОСОБА_5до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про скасування реєстрації прав власності на нерухоме майно, у якій просила скасувати договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (стоматологічного кабінету) за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер НАВ №323612 від 16.07.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Соляник А.В., укладеного між представником за дорученням ОСОБА_6 та ОСОБА_3, а також зобов'язати державну реєстраційну службу відновити права власності на нежитлове приміщення (стоматологічного кабінету) за адресою: АДРЕСА_1.

09.02.2015 року ОСОБА_4 уточнила позовні вимоги. В уточненій позовній заяві ОСОБА_4 просила:

визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (стоматологічного кабінету) за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер НАВ №323612 від 16.07.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Соляник А.В., укладеного між представником за дорученням ОСОБА_6 та ОСОБА_3;

зазначити у рішенні, що рішення суду підлягає виконанню в Державній реєстраційній службі Полтавського міського управління юстиції, зобов'язавши дану службу виконати рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 31.03.2014 року ОСОБА_4, діючи в інтересах ОСОБА_5 звернулася до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом про стягнення коштів в сумі 508 958,70 грн. за договором позики з ОСОБА_6.

В якості забезпечення позову судом було винесено ухвалу від 20.05.2014 року про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_6, а саме на квартиру за адресою АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2. Рішенням Октярського районного суду м. Полтави від 24.07.2014 року задоволені вимоги ОСОБА_4 та стягнуто з ОСОБА_6 кошти за договором позики у сумі 508 958,70 грн.

Проте, при проведенні виконавчих дій відділом ДВС Октябрського МУЮ при описі та арешті майна боржника стало відомо, що не зважаючи на накладення арешту ухвалою суду від 20.05.2014 року, ОСОБА_6 за участю свого тестя ОСОБА_2, якому надав довіреність діяти від свого імені, переоформив нежитлове приміщення стоматологічного кабінету за адресою АДРЕСА_1 та оформив договір купівлі - продажу HAB №323612 від 16.07.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Соляник А.В. на ОСОБА_3, яка є донькою уповноваженої особи (члена родини) та сестрою жінки боржника.

Дані обставини позивачка вважала шахрайськими діями групи осіб, що унеможливлюють виконання рішення суду про стягнення коштів з ОСОБА_6, у зв'язку з відсутністю майна, щоб унеможливити виконання такого рішення. Вважає, що відповідач, діючи умисно і свідомо, намагається уникнути цивільно-правової конфіскації.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 30.04.2015 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_2

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 10.06.2015 року до участі у справі в якості третьої особи залучено приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Соляник А.В.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 27 жовтня 2015 року позовну заяву ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (стоматологічний кабінет) за адресою АДРЕСА_1, укладений 16.07.2014 року між ОСОБА_2 від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Соляник Аліною Вікторівною 16.07.2014 року за № 6355137.

Ухвалено Державній реєстраційній службі Полтавського міського управління юстиції поновити реєстрацію права власника за ОСОБА_6 на нежитлове приміщення (стоматологічний кабінет) за адресою АДРЕСА_1.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який діє також, як представник ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання: ОСОБА_2, ОСОБА_4 та її представників, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до п.п. 3,4 ст. 309 ЦПК України, підставою для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході розгляду справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення боргу по процентам,з метою забезпечення позову ОСОБА_4, 20.05.2014 року ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави накладено арешт на майно ОСОБА_6, в тому числі на квартиру АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24.07.2014 року позов ОСОБА_4 задоволено, стягнуто з ОСОБА_6 на користь позивачки 508 958, 70 грн.

В ході виконання вищевказаного судового рішення стало відомо, що нежитлове приміщення (стоматологічного кабінету) за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер НАВ №323612 від 16.07.2014 року відчужене за довіреністю її власника ОСОБА_6, відповідачем ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 16.07.2014 року, який посвідчено приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Соляник А.В.

Також судом першої інстанції було встановлено наступне.

16.07.2014 року ОСОБА_2, який діяв по довіреності, посвідченій консулом Посольства України в Ісламській Республіці Іран, 25 червня 2014 року за реєстром № 57, від імені ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) уклали договір купівлі-продажу.

Відповідно до вказаного договору ОСОБА_6, в особі представника, передав у власність, а ОСОБА_3 прийняла у власність нежитлові приміщення (стоматологічний кабінет), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Опис об'єкта: нежитлові приміщення (стоматологічний кабінет), загальною площею 48,3 кв.м, в житловому будинку літер "А-5".

Державна реєстрація права власності проведена державним реєстратором: приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Соялник А.В. 16 липня 2014 року, номер запису про право власності: 6353157, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 408562053101, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 24323352, виданим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Солник А.В. 16 липня 2014 року.

Зазначено, що продаж цей за домовленістю сторін вчинено за 291280,00 (двісті дев'яносто одну тисячу двісті вісімдесят) гривень, гроші ОСОБА_2 одержав для ОСОБА_6 повністю від покупця до підписання договору. Сторони стверджували у договорі, що зазначена ціна відповідає їхньому волевиявленню, є остаточною і змінам після укладення цього договору не підлягає.

Тобто, право власності за ОСОБА_6 на стоматологічний кабінет було припинено відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Соляник А.В. 16.07.2014 року.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5, місцевий суд виходив з того, що між відповідачами існувала зловмисна домовленість при укладенні договору купівлі-продажу з метою ухилення від виконання рішення суду, окрім того, укладений договір порушує публічний порядок, а тому підлягає визнанню недійсним.

Проте, колегія суддів, з такими висновками місцевого суду погодитися не може з наступних підстав.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» викладена правова позиція, у якій Верховним Судом зазначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Як передбачено ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 38 ЦПК України сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» (п. 11) Верховним Судом України викладена правова позиція, відповідно до якої, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Як вбачається з позовної заяви з послідуючими уточненнями, ОСОБА_4 звернулася в суд з даним позовом в інтересах ОСОБА_5, діючи як його представник за дорученням.

У позові ОСОБА_4 зазначила, що попередній позов до Октябрського районного суду м. Полтави заявлений до ОСОБА_6 31.03.2014 року про стягнення коштів, вона також пред'являла в інтересах ОСОБА_5

У судовому засіданні ОСОБА_4 та її представники пояснили, що вона звернулася у суд в інтересах свого чоловіка, який внаслідок хвороби не може прибути до суду.

Однак, з заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24.07.2014 року слідує, що 31.03.2014 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6 про стягнення коштів за договором позики.

Кошти за даним рішенням також стягнуто саме на користь ОСОБА_4 Будь-яких посилань на участь у справі ОСОБА_5 судове рішення не містить. (а.с. 7).

Разом з тим, ОСОБА_4 не надано жодних доказів, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (стоматологічний кабінет) за адресою АДРЕСА_1 порушує права ОСОБА_5 в тому числі, що кошти стягнуті за вищевказаним рішення є спільною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Крім того, як уже зазначалося, визнаючи договір купівлі-продажу нежитлового приміщення недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що цим правочином порушено публічний порядок, оскільки за ним проведено відчуження майна, обіг якого був обмежений, у зв'язку із накладенням арешту на нього, про що продавцю було відомо.

Проте, виходячи із змісту договору, він не може вважатися таким, що порушує публічний порядок, оскільки не підпадає під встановлені ст. 228 ЦК України умови, за яких правочин вважається таким, що порушує публічний порядок.

Так, статтею 228 Цивільного Кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно роз'яснень, викладених у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України і такими, зокрема, є правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 20.05.2014 року накладено арешт на майно ОСОБА_6, в тому числі на квартиру АДРЕСА_1.

Згідно із ч. 9 ст. 153 ЦПК України ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

У ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дано визначення, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів невиконання, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

За правилами ст. 26 Закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з пп. 10 п. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Встановлено, що на час укладення 16.07.2014 рокудоговору купівлі-продажу нежитлового приміщення (стоматологічний кабінет) за адресою АДРЕСА_1, обтяження таких прав щодо даного майна шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - здійснено не було.

У матеріалах справи відсутні докази щодо ознайомлення або вручення копії ОСОБА_6 чи ОСОБА_2 ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 20.05.2014 року про накладення арешту на майно ОСОБА_6, в тому числі на спірне нерухоме майно по АДРЕСА_1. Із заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 липня 2014 року вбачається, що рішення ухвалено без участі сторін.

При цьому, слід звернути увагу, що відсутні будь-які докази які б підтверджували, що на час укладення спірного договору (16.07.2014 року) відповідач ОСОБА_6 чи його представник був обізнаний про перебування у провадженні Октябрського районного суду м. Полтави цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення коштів за договором позики.

Інформація про повідомлення телеграмами та перебування 10.06.2014 року ОСОБА_2 в приміщенні Октябрського районного суду м. Полтави та запис про відвідування кабінету № 35 (суддя Тімошенко Н.В.) жодним чином не підтверджує, що ОСОБА_6 або ОСОБА_2 був ознайомлений чи отримував з ухвалу про забезпечення позову, чи їм була повідомлена інформація про розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення коштів за договором позики.

Слід також зазначити, що відсутні будь-які дані у підтвердження того, що ОСОБА_2 був уповноважений ОСОБА_6 представляти його інтереси у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення коштів за договором позики.

У матеріалах справи мається доручення ОСОБА_6 - ОСОБА_2 від 25.06.14 року щодо розпорядження нежитловим приміщенням (стоматологічний кабінет) за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер НАВ №323612 від 16.07.2014 року, а не представництва його інтересів в суді у справі за позовом ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики.

Тому, зроблений в рішенні суду першої інстанції висновок про обізнаність відповідача про накладення арешту на майно і намір його продати з метою унеможливлення звернення стягнення на нього не підтверджується матеріалами справи.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку з приводу обізнаності ОСОБА_6 про накладення арешту на нерухомість на час укладення договору купівлі-продажу, а, відповідно, також і щодо обмеження її обігу шляхом заборони проведення відчуження, і його наміру продати майно, на яке був накладений арешт для забезпечення виконання рішення суду, з метою унеможливити звернення стягнення на нього, у зв'язку із ухваленням Октябрського районним судом м. Полтави від 24.07.2014 року рішення про задоволення позову.

Відсутні також будь-які докази про те, що ОСОБА_3 якимось чином була обізнана про ухвалу про забезпечення позову, а із урахуванням відсутності заборони у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, свідчить про добросовісність придбання ОСОБА_3 вищевказаного об'єкта нерухомості.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги неусвідомлення ОСОБА_6 та його представником проведення відчуження майна, на яке судовим рішенням накладено арешт, погодитись із висновком місцевого суду про те, що укладений правочини є таким, що порушує публічний порядок, неможливо.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд дійшов помилкового висновку, що укладеним договором внаслідок винних дій порушено публічний порядок.

Колегія суддів також звертає увагу, що як вбачається з матеріалів справи, Державна реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції в якості співвідповідача судом до участі у справі не залучалася, а визнана судом, як третя особа по справі.

А тому висновок суду про можливість покладення на Державну реєстраційну службу Полтавського міського управління юстиції, як на третю особу у справі, обов'язку по поновленню реєстрації за відповідачем ОСОБА_6 права власності на нерухоме майно є помилковим.

Окрім того, ОСОБА_2 при укладенні договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 16.07.2014 року діяв як представник ОСОБА_6, тобто від його імені, а тому задоволення позову до представника не може вважатися обґрунтованим.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_2, про скасування реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Керуючись ст. 303, п.3, 4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 жовтня 2015 року - скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Соляник Аліна Вікторівна, Державна реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування реєстрації прав власності на нерухоме майно - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя В.П. Пікуль

Судді: О.О. Панченко

О.І. Обідіна

Згідно оригіналу

суддя В.П. Пікуль