Ухвала суду № 55194324, 25.01.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/957/16 Справа № 175/294/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Болтунова Л.М.

Категорія 57

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Болтунової Л.М

суддів Козлов С.П., Котушенко С.П.

за участю секретаря Гулієва М.І.о.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про захист права споживача, стягнення збитку та відшкодування моральної шкоди за невиконання договору, за зустрічним позовом фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Договір купівлі-продажу № 00202 від 09 серпня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 розірвано. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь позивачки вартість товару в сумі 23500 грн., інфляційні втрати 2071,94 грн.,три відсотка річних 212,47 грн. та витрати на проведення експертизи 1474,56 грн., на загальну суму 27258,97 грн. Вирішено питання щодо судових витрат. В задоволенні вимог ОСОБА_3 про стягнення пені та моральної шкоди, а також у задоволенні зустрічного позову ФОП ОСОБА_2 - відмовлено. ( а.с.153)

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2 посилалась на те, що судом не належним чином з*ясовано обставини справи, висновки суду є помилковими і не відповідають обставинам справи, а також не було застосовано закон, який слід застосувати, просила рішення суду скасувати, в задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити в повному обсязі її вимоги.( а.с.164)

ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просила змінити рішення суду в частині відмови їй у задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 3% вартості роботи за кожний день прострочення в сумі 86076 грн. та моральної шкоди 15000 грн. та стягнути вказані суми. ( а.с.175)

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Під час ухвалення рішення суд вирішує наступні питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ч. 1 ст. 214 ЦПК України).

Згідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зазначене судове рішення відповідає вимогам закону.

У січні 2015 року до суду звернулась ОСОБА_3 з позовом, і з урахуванням уточнень, просила визнати договір купівлі-продажу № 00202 від 09.08.2014 року, укладений між нею та ФОП ОСОБА_2 таким, що розірвано; стягнути з відповідачки суму боргу, з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 25571,94 грн., а також три відсотка річних - 234,83 грн.; пеню в розмірі 3% вартості роботи за кожний день прострочення в сумі 86076 грн.; моральну шкоду - 15000 грн. а також судовий збір та витрати на проведення експертизи - 1474,56 грн. ( а.с.122)

У березні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подала зустрічний позов про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за договором у розмірі 2250 грн. (а.с.41)

Судом першої інстанції встановлено, що 09 серпня 2014 року ОСОБА_3 уклала договір купівлі-продажу № 00202 із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 За умовами даного договору, покупець зобов*язався сплатити замовлений товар, який є індивідуальним (не стандартним) замовленням.

Пунктом 2.1, 2.2 договору визначений порядок розрахунків, а саме: в момент підписання даного договору покупець вносить у касу салону предоплату за вартість товару, яка складає не менше 50% від її повної вартості, частину, що залишилася вартості товару оплачується покупцем у будь-який день протягом строку виготовлення товару, але не пізніше одержання товару зі складу продавця (фактична передача товару покупцеві без урахування монтажу та інших додаткових послуг, якщо такі були замовлені). Додатком № 1 до договору передбачено більш детальний перелік деталей, комплектуючих замовлення та розрахунок вартості товару, відповідно до якого: вартість виробу склала 23500 грн., обміри 100 грн., збірка 2350 грн., доставка до під'їзду 150 грн., занесення в житло 160 грн., повна вартість 26160 грн., (аванс у розмірі 13000 грн. та залишок у розмірі 13160 грн.) ( а.с.9)

З наданих товарних чеків від 09.08.2014 року та 27.10.2014 року видно, що ОСОБА_3 було сплачено відповідачці повну вартість замовленого виробу у розмірі 23500 грн., а також вартість доставки до під'їзду 150 грн., занесення у житло 160 грн., сума обміру 100 грн. (а.с.15).

Однак ФОП ОСОБА_2 умови договору не виконала, позивачці був поставлений товар, який за якістю не відповідав вимогам договору купівлі-продажу, що було підтверджено висновком експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3205-15 від 06 серпня 2015 року. (а.с.102)

На неодноразові звернення ОСОБА_3 з претензіями про невиконання договору ФОП ОСОБА_2 не реагувала.

Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 633 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

За статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» поняття договору це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.

Статтею 653 ЦК України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Аналізуючи зміст рішення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про розірвання договору купівлі-продажу між сторонами, пославшись на те, що матеріали, які використовувала в роботі ФОП ОСОБА_2 Н.0. є не доброякісними, у зв'язку із істотними недоліками виконаних робіт, тому такий зіпсований матеріал повторному використанню не підлягає, самі роботи по виготовленню меблів виконано не добросовісно, що і є збитками, яких зазнала ОСОБА_3, у розумінні ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

А отже, позивачка має право на повернення грошової суми сплаченої за виготовлення товару в розмірі 23500 грн., згідно договору від 09.08.2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано задовольнив вимоги за первісним позовом щодо стягнення з відповідачки 3% річних від простроченої суми за період з 09.10.2014 року по 27.01.2015 року включно в сумі 212,47 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2071,94 грн.

Стосовно відмови у задоволенні вимог про стягнення пені за п.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» та відшкодування моральної шкоди, то і в цій частині постановлене судове рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ФОП ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 59, ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційних скарг не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального закону, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

При вирішенні даної справи судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційні скарги підлягають відхиленню, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України , колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: