Ухвала суду № 55191674, 20.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2016 року м. Київ К/800/6006/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

від відповідача - Мозирко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

перевіривши касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 р.

у справі № 825/1854/13-а

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ФО-П ОСОБА_4) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Прилуцька ОДПІ), в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.04.2013 р. № 0001171702/130, № 0001151702/131, № 0001181702/132 та № 0001141702/133.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013 р., адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у судовому засіданні та в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 25.03.2013 р. по 29.03.2013 р., на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 22.03.2013 р. № 311 посадовою особою Прилуцької ОДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 05.04.2013 р. № 297/17-2689312410 та встановлено порушення позивачем вимог: статті 7 Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України №889-ІV від 22.05.2004 «Про податок з доходів фізичних осіб» донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік у сумі 5 478,75 грн. Згідно підпункту 177.2 ст.177 Податкового кодексу з урахуванням ставки податку визначеній у пункті 167.1 ст.167 Податкового кодексу донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік в сумі 57 819,60 грн. В порушення пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України за результатами перевірки донараховано єдиного податку на 2012 рік в сумі 14 815,50 грн.; пункту 183.4 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 201.14 та пункту 201.15 статті 201, пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України. В результаті встановленого порушення за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. донараховано 73 978,00 грн. податку на додану вартість; статей 4, 6 Декрету КМУ «Про акцизний збір» від 26.12.1992 №18-92; Закону України «Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби та кузови до них» від 24.05.1996 №216/96-ВР, статей 214, 216, пункту 217.1 статті 217, пунктів 223.1, 223.2 статті 223 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано акцизний податок в сумі 895 639,52 грн., в т.ч.: за 2010 рік в сумі - 198 215,56 грн., за 2011 рік в сумі - 302 032,065 грн., за 2012 рік в сумі - 395 391,90 грн.

На підставі вказаного акта податкової перевірки відповідачем 26.04.2013 р. були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0001171702/130, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 77 753,25 грн., в тому числі 63 298,35 грн. - за основним платежем та 14 454,9 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №000115170/131, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 87 512,5 грн., втому числі 68 378 грн. - за основним платежем та 19 134,5 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 000118170/132, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем транспортні засоби ( крім мотоциклів та велосипедів) у сумі1 069 487,33 грн., в тому числі 850 693,84 грн. - за основним платежем та 218 793,49 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001141702/133, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб у сумі 14 815,5 грн.

ФОП ОСОБА_4 зареєстрований Виконавчим комітетом Прилуцької міської ради Чернігівської області 08.04.2004 р. Відповідно до свідоцтва позивач є платником єдиного податку.

Основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_4 є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами.

Перелік транспортних засобів, що рахувались за позивачем за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., в кількості 20 автомобілів, зазначений в додатку до листа Прилуцького відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи (підпорядкована УДАІ) в Чернігівській області №639 від 07.05.2013 р.

Як вбачається з акту перевірки від 05.04.2013 р. № 297/17-2689312410 підставою для нарахування позивачу зазначених грошових зобов'язань слугували висновки перевіряючого, що ФОП ОСОБА_4 самостійно (власними силами) здійснював зміну типу, призначення та параметрів конструкції 26 транспортних засобів, тим самим виробляв вантажопасажирські автомобілі - фургони (код товару згідно УКТ ЗЕД 8703), які є підакцизним товаром відповідно до Декрету КМУ «Про акцизний збір» від 26.12.1992р. №18-92, Закону України «Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби та кузови до них» від 24.05.1996р. №216/96-ВР, підпункту 215.3.5 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, і здійснював реалізацію вантажопасажирських автомобілів, переобладнаних в акцизний товар, фізичним особам. В силу вищезазначеного, ФОП ОСОБА_4, за період перебування на спрощеній системі оподаткування (з 01.01.2010р.по 31.12.2012р.) фактично був виробником акцизного товару, здійснював продаж підакцизних товарів, тому не мав права здійснювати діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Позивач здійснював неодноразово виробництво шляхом переобладнання ввезених на митну територію України вантажних транспортних засобів на вантажопасажирські транспортні засоби для їх подальшої реалізації. Таким чином, ФОП ОСОБА_4 протягом 2010 - 2012р.р. був виробником підакцизного товару, а отже зобов'язаний сплачувати до бюджету акцизний податок (збір).

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Преамбулою Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» в редакції Закону України від 25.03.2005 №2505-IV «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деякі інші законодавчі акти України» встановлено, що з 1 липня 2005 року до прийняття Закону України «Про спрощену систему оподаткування» даний Указ застосовується з урахуванням того, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не поширюється на: суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов'язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти; суб'єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів; суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Частиною 3 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України визначено, суб'єктів господарювання, що не можуть бути платниками єдиного податку, серед яких, зокрема, суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин).

Інших обмежень щодо видів підприємницької діяльності, під час здійснення яких не може застосовуватись спрощена система оподаткування, обліку та звітності, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено.

Таким чином, суб'єкт малого підприємництва має право займатись будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватись з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони. За таких обставин, спрощена система оподаткування поширюється на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, що обрав таку систему, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані.

Чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не було встановлено обмежень для використання суб'єктами підприємницької діяльності спрощеної системи оподаткування, діяльність яких пов'язана з переобладнанням транспортних засобів ввезених на митну територію України для подальшої їх реалізації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. №1775-111 виробництво (виготовлення) - діяльність, пов'язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва. Виробник - суб'єкт господарювання, що відповідає за проектування, виготовляння та маркування продукції незалежно від того, виконуються зазначені операції самою цією особою чи від її імені, та забезпечує відповідність виробництва продукції,- діяльності, пов'язаної з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу.

Переобладнання колісних транспортних засобів регламентується Законом України «Про дорожній рух» №3353-ХІІ від 30 червня 1993 року, Порядком переобладнання транспортних засобів, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2010 № 607.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про дорожній рух» переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що поняття «виробництво» та «переобладнання» не є тотожними поняттями, а відтак, позивач, здійснюючи переобладнання транспортних засобів, що відповідало правилам, нормативам та стандартам щодо переобладнання транспортних засобів, не здійснював діяльності щодо якої на момент виникнення спірних правовідносин законодавством були встановлені обмеження для використання спрощеної системи оподаткування та яка б не відповідала вимогам законодавства, на яке посилається відповідач як на підставу для донарахування позивачу зазначених грошових зобов'язань.

Беручи до уваги вищезазначені правові норми, встановлені фактичні обставини справи та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 р. у справі № 825/1854/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) В.П.Юрченко