Постанова № 55188483, 20.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2016 р. Справа№ 910/20687/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Власова Ю.Л.

Корсакової Г.В.

при секретарі судового засідання - Киниці А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АВІАКОМПАНІЯ "МІЖНАРОДНІ АВІАЛІНІЇ УКРАЇНИ"

на рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2015

у справі № 910/20687/15 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "АВІАКОМПАНІЯ "МІЖНАРОДНІ АВІАЛІНІЇ УКРАЇНИ"

до Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" від імені кого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ЗЛАТОБАНК" Славинський В.І.

про визнання права на користування кредитом

за участю представників:

від позивача: Гончаренко Є.С., Козуб Б.Ю.,

від відповідача: Христич О.В.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "АВІАКОМПАНІЯ "МІЖНАРОДНІ АВІАЛІНІЇ УКРАЇНИ" (далі - ПрАТ "МАУ") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК", від імені кого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ЗЛАТОБАНК" Славинський В.І., (далі - ПАТ "ЗЛАТОБАНК"), про визнання наявності у позивача права користування кредитними коштами за кредитним договором від 18.01.2012 № 07/12-KLMV, укладеного між сторонами спору, з урахуванням змін, запропонованих ПАТ "ЗЛАТОБАНК" в листі № 491 від 28.01.2015 (оферта), та прийнятих ПрАТ "МАУ" в листі № 01.3.1-10/23 від 17.02.2015 (акцепт), відповідно до яких кінцевим терміном повернення основного боргу за кредитним договором № 07/12-KLMV від 18.01.2012 є 20 квітня 2016 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.10.2015 в задоволенні позову відмовлено з огляду на відсутність підстав для визнання наявності у ПрАТ "МАУ" права користування кредитними коштами, отриманих за кредитним договором, оскільки, як зазначив місцевий господарський суд, по-перше, строк користування кредитом сплинув 20 лютого 2015 року і такий строк сторонами у встановленому законом і договором порядку не продовжувався; по-друге, позивачем прострочено зобов'язання зі сплати процентів, що у свою чергу потягнуло за собою відмову відповідача від кредитування позивача і вимоги повернення кредитних коштів у повному обсязі у судовому порядку.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ПрАТ "МАУ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2015 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позов ПрАТ "МАУ" до ПАТ "ЗЛАТОБАНК" про визнання права на користування кредитними коштами задовольнити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані порушенням та неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. За твердженням скаржника, висновок місцевого господарського суду про не продовження сторонами строку кредитування до 20.04.2016 не відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на неправильному застосуванні судом норм матеріального права, зокрема ч. 3 ст. 92, ст. 241 ЦК України. Так, ПрАТ "МАУ" зауважує, що суд не врахував повноваження голови спостережної ради банку та наступні дії банку, що, на думку скаржника, свідчать про схвалення банком укладеного головою спостережної ради банку правочину про продовження терміну дії кредитного договору. Також ПрАТ "МАУ" зазначає, що висновок суду першої інстанції про порушення позивачем зобов'язань зі сплати процентів за кредитним договором у листопаді 2014 року та з лютого 2015 року по червень 2015 року не відповідає фактичним обставинам справи та жодного відношення до предмету доказування у справі не має. Крім того, скаржник вказує, що суд прийняв рішення про права та обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі, доводів про відхилення клопотання позивача суд в оскаржуваному рішенні не навів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 апеляційну скаргу у справі № 910/20687/15 прийнято до провадження.

В судовому засіданні представники скаржника підтримали вимоги та доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник відповідача у відзиві та в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив, вказавши на її безпідставність.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Предметом спору у даній справі є право позичальника користуватись кредитними коштами за кредитним договором від 18.01.2012 № 07/12-KLMV до 20 квітня 2016 року на підставі договору про внесення змін, укладення якого заперечується ПАТ "ЗЛАТОБАНК".

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір вважається укладеним, якщо сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов відповідно до норм чинного законодавства (статті 638, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, статті 180, 345 ГК України).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "ЗЛАТОБАНК" як кредитодавцем та ПрАТ "МАУ" як позичальником укладено кредитний договір від 18.01.2012 № 07/12-KLMV, за яким в порядку та на умовах, встановлених кредитним договором та чинним законодавством України, кредитодавець надає позичальникові кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови кредитного договору (п. 1.1 кредитного договору в редакції додаткової угоди від 10.09.2012 № 2).

Відповідно до п. 1.2, в редакції додаткової угоди від 10.09.2012 № 2, кредитодавець надає позичальникові кредитні кошти у наступних валютах: у доларах США та євро у формі відкриття відкличної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного кредитним договором. Базовою валютою є долар США. Кредит може надаватися траншами у будь-якій валюті, зазначеній в кредитному договорі, відповідно до письмової заяви позичальника. Позичальник має право в будь-який час без повідомлення банку здійснювати погашення поточної заборгованості по кредиту і за умови дотримання умов надання кредитних коштів, встановлених кредитним договором, може знову отримувати кредит в межах максимального ліміту за кредиткою лінією.

Згідно із п. 1.3 кредитного договору, в редакції додаткової угоди від 10.01.2013 № 3, максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 18 000 000,00 (вісімнадцять мільйонів) доларів США. Максимальний ліміт заборгованості на день надання кредиту в разі надання його траншами розраховується в базовій валюті шляхом складання сум виданих траншів в кожній з валют кредитного договору, помножених на офіційний курс гривні до валюти наданих траншів, встановлений Національним банком України на день надання, чергового траншу, та поділених на курс гривні до базової валюти, встановлений Національним банком України на день надання чергового траншу.

У п. 1.4 кредитного договору, в редакції договору про внесення змін від 02.08.2013 № 5, сторони погодили, що кінцева дата повернення кредиту: не пізніше 20 лютого 2015 року включно.

У відповідності до п. 1.5 кредитного договору (редакція договору про внесення змін від 02.08.2013 № 5) за користування кредитом позичальником сплачується проценти у вигляді фіксованої процентної ставки. Процентна ставка встановлюється у наступних розмірах: на ліміт заборгованості до 15000000,00 (п'ятнадцять мільйонів) доларів США включно: 13,7 % (тринадцять цілих сім десятих) процентів річних за користування кредитними коштами у доларах США та євро; на ліміт заборгованості більше 15000000,00 (п'ятнадцять мільйонів) доларів США: 15 % (п'ятнадцять) процентів річних за користування кредитними коштами у доларах США та євро. З 07 серпня 2013 року процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі 12,9 % (дванадцять цілих дев'ять десятих) процентів річних в доларах США та євро.

Проценти за користування кредитом нараховуються кредитодавцем у валюті кредиту (п. 2.3 кредитного договору в редакції додаткової угоди від 10.09.2012 № 2).

Пунктом 2.4 кредитного договору (редакція додаткової угоди від 10.09.2012 № 2) передбачено, що сплата процентів здійснюється за фактичний строк користування кредитом. При розрахунку процентів приймається рік і місяць, рівний 360 календарних днів. День повернення кредиту до розрахунку не приймається.

Згідно із п. 2.5 кредитного договору, в редакції додаткової угоди від 10.09.2012 № 2, позичальник самостійно сплачує (перераховує) проценти на рахунок для оплати боргових зобов'язань та процентів. Проценти сплачуються за період з першого по останній день календарного місяця щомісячно по сьоме число (включно) місяця, що слідує за місяцем нарахування процентів.

Відповідно до п. 2.6 кредитного договору, в редакції додаткової угоди від 10.09.2012 № 2, проценти за останній місяць користування кредитом сплачуються в кінцеву дату повернення кредиту.

Якщо останній день повернення кредиту та/або сплата процентів припадає на вихідний, святковий день або інший неробочий день, то позичальник має право повернути кредит та/або сплатити проценти наступного робочого дня (п.п. 2.6.1 кредитного договору, в редакції додаткової угоди від 10.09.2012 № 2).

Згідно із п. 3.4.2 кредитного договору, в редакції додаткової угоди від 10.09.2012 № 2, позичальник зобов'язаний сплачувати проценти/комісію у розмірі та в порядку, передбаченому кредитним договором, згідно з умовами кредитного договору.

Відповідно до п. 7.6 кредитного договору, в редакції додаткової угоди від 10.09.2012 № 2, кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками і діє до поновного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Місцевим господарським судом також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що листом від 28.01.2015 № 491 головою Спостережної ради ПАТ "ЗЛАТОБАНК" ОСОБА_6 запропоновано ПрАТ "МАУ" розглянути пропозицію щодо продовження строку дії кредитного договору № 07/12-KLMV від 18.01.2012, що укладений з АТ "МАУ" на 14 місяців за умов:

- встановлення ставки по кредитному договору на рівні 14,5% річних;

- зменшення заборгованості за кредитною лінією на 1 000 000,00 доларів США у термін до 01 липня 2015 року, без зміни загального ліміту кредитування.

13.02.2015 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 30, прийнятому на підставі постанови Правління Національного банку України від 13.02.2015 № 105 "Про віднесення ПАТ "ЗЛАТОБАНК" до категорії неплатоспроможних", запроваджено тимчасову адміністрацію в АТ "ЗЛАТОБАНК".

17.02.2015 листом № 01.3.1-10/23, адресованому АТ "ЗЛАТОБАНК", уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славінському В.І., голові спостережної ради ОСОБА_6, голові правління Штелик В.М., ПрАТ "МАУ", в особі президента Мірошникова Ю.В., надало згоду на зміну кредитного договору на умовах, передбачених офертою (пропозицією банку від 28.01.2015 № 491).

Таким чином, за твердженням позивача, ним була повно та безумовно акцептована пропозиція відповідача щодо внесення змін до пункту 1.4 та встановлення кінцевої дати повернення кредиту: не пізніше 20 квітня 2016 року включно.

Колегія суддів не може погодитись з даним твердженням ПрАТ "МАУ" з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

В силу ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до вимог ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У п. 7.2 кредитного договору, в редакції додаткової угоди від 10.09.2012 № 2, сторони погодили, що зміни та доповнення до цього кредитного договору вважаються його невід'ємною частиною, якщо вони укладені у письмовій формі та підписані належним чином сторонами/уповноваженими представниками сторін, за виключенням випадків, передбачених у цьому кредитному договорі.

Обов'язковість дотримання письмової форми при укладенні кредитного договору встановлена й у ст. 1055 ЦК України. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Вимоги до письмової форми правочину викладені у ст. 207 ЦК України. Дійсно, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. При цьому, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Як вбачається зі змісту п. 7.2, в контексті положень п. 7.6 кредитного договору, належним оформленням змін до даного кредитного договору слід вважати їх викладення у письмовій формі та підписання належним чином, тобто уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками.

Проте підписи на листах від 17.02.2015 № 01.3.1-10/23 та від 28.01.2015 № 491 не скріплені печатками адресантів.

Крім того, лист від 28.01.2015 № 491 підписаний головою спостережної ради АТ "ЗЛАТОБАНК", до повноважень якої ні чинне законодавство України, ні статут ПАТ "ЗЛАТОБАНК" не відносить підписання договорів.

Згідно із ст. 37 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вищим органом управління банку є загальні збори учасників банку, що вирішують будь-які питання діяльності банку; виконавчим органом банку, що здійснює поточне управління, є правління банку; контроль за діяльністю виконавчого органу, захист прав вкладників, інших кредиторів та учасників банку здійснює "рада банку" або "наглядова рада банку", або "спостережна рада банку". Рада банку не бере участі в поточному управлінні банком.

Пунктом 8.20 статуту ПАТ "ЗЛАТОБАНК" підписання договорів, встановлення порядку їх підписання, будь-яких документів від імені банку, віднесене до компетенції голови правління.

Згідно із п. 8.15 статуту ПАТ "ЗЛАТОБАНК" голова спостережної ради представляє інтереси банку в усіх підприємствах, організаціях та установах як в Україні так і за її межами; скликає засідання спостережної ради та головує на її засіданнях; організовує роботу спостережної ради; здійснює інші дії, необхідні для організації роботи спостережної ради та виконання прийнятих нею та загальними зборами акціонерів рішень.

Отже, виходячи з переліку повноважень Спостережної ради ПАТ "ЗЛАТОБАНК" та безпосередньо її голови, остання не наділена правом вчиняти від імені банку правочини, тобто вона не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності на внесення змін до кредитного договору, хоч спостережна рада і наділена правом приймати рішення (надавати згоду правлінню банку) про вчинення значних правочинів.

Не знаходить свого підтвердження матеріалами справи і твердження позивача про те, що пані ОСОБА_6 представляла інтереси банку при укладенні/зміні умов кредитного договору з моменту його укладення незалежно від посади, яку вона на той час обіймала. Підпис на листі із зазначенням посади не дає підстав вважати також, що пані ОСОБА_6 діяла як голова правління банку, навіть з огляду на посилання позивача на розміщену в загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку регулярною річною інформацією ПАТ "ЗЛАТОБАНК" за 2014 рік.

За встановлених обставин, колегія суддів не приймає доводи скаржника про його добросовісну помилку з приводу дійсних повноважень особи, яка підписала лист від 28.01.2015 № 491, оскільки в силу ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відносно схвалення відповідачем правочину щодо продовження строку користування кредитом, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що надання позивачеві розрахунків процентів за березень-квітень 2015 року, реструктуризація заборгованості за кредитним договором та продовження терміну повернення заборгованості до 12 травня 2015 року включно (лист ПАТ "ЗЛАТОБАНК" від 03.03.2015 № 178 за підписом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації AT "ЗЛАТОБАНК" Славінського В.І.), не свідчить про схвалення кредитодавцем змін до кредитного договору щодо строку користування кредитними коштами.

Згідно із ст. 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Виходячи з обставин справи, місцевий господарський суд слушно зазначив, що схваленням ПАТ "ЗЛАТОБАНК" правочину, який, як вважає позивач, вчинено шляхом обміну листами від 28.01.2015 № 491 (оферта) та від 17.02.2015 № 01.3.1-10/23 (акцепт), могли б розцінюватися дії відповідача, спрямовані на виконання ним прямих обов'язків, взятих за кредитним договором, після настання кінцевого терміну повернення кредиту - 20 лютого 2015 року. В той час, як надання позивачеві розрахунків процентів за березень-квітень 2015 року, реструктуризація заборгованості за кредитним договором та продовження терміну повернення заборгованості до 12 травня 2015 року, відповідають умовам кредитного договору щодо його дії до повного виконання зобов'язань та сплату процентів за фактичний строк користування кредитом, тому жодним чином не свідчать про прийняття спірного правочину до виконання, а, навпаки, погоджують повернення позивачем кредиту у термін до 12 травня 2015 року, а не до 20 квітня 2016 року.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що запропоновану банком реструктуризацію заборгованості не можна вважати продовженням строку користування кредитом, оскільки реструктуризація передбачає графік повернення грошових коштів вже після дати, коли ці кошти мали бути повернуті та сплачені (проценти), тобто такі заходи вчиняються кредитором вже після прострочення боржником грошового зобов'язання за договором.

Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що ПАТ "ЗЛАТОБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ЗЛАТОБАНК" Славинський В.І. звернулося до позивача з листом від 09.06.2015 вих. № 1295, відповідно до змісту якого відповідач, посилаючись на п. 4.1 кредитного договору, вимагав від позивача погасити заборгованість по простроченим процентам не пізніше 12 червня 2015 року. Відповідно до вказаного листа, прострочена заборгованість позивача за кредитним договором є такою: за кредитом: 1377236,92 євро; за процентами 15298,81 євро; 16766121 доларів США; пеня 60250884,76 грн. Також у даному листі зазначено, що позивачеві необхідно звернутися до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ЗЛАТОБАНК" Славинського В.І. за адресою ПАТ "ЗЛАТОБАНК" для врегулювання питання щодо погашення заборгованості за кредитним договором.

Аналогічна вимога відповідача до позивача викладена у листі ПАТ "ЗЛАТОБАНК" від 10.06.2015 № 1419.

Місцевим господарським судом також встановлено, що відповідач звернувся до позивача із листом-вимогою від 19.06.2015 № 1512, у якому вимагав від останнього погашення заборгованості за простроченими процентами, що нараховані за користування кредитними коштами, протягом 5-ти календарних днів з моменту відправлення цього листа-вимоги. Також у вказаному листі відповідач повідомив позивача про розміри простроченої заборгованості (прострочена заборгованість по кредиту 1377236,92 євро; 15093281,57 доларів США; прострочена заборгованість за процентами 15298,81 євро; 167661,21 доларів США; пеня станом на 18 червня 2015 року 65642122,64 грн.), реквізити накопичувального рахунку в іноземній валюті, а також надав інформацію про те, що у випадку відсутності у ПрАТ "МАУ" грошових коштів у валюті зобов'язань, ПАТ "ЗЛАТОБАНК" надає можливість клієнту виконати зобов'язання за кредитним договором шляхом конвертації гривні в іноземну валюту по офіційному курсу Національного банку України, через власну валютну позицію банку.

Наведе не дає підстав для висновку про схвалення відповідачем правочину про внесення спірних змін до кредитного договору.

За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність у позивача права користуватись кредитними коштами за договором № 07/12-KLMV від 18.01.2012 на підставі листа голови спостережної ради ПАТ "ЗЛАТОБАНК" № 491 від 28.01.2015 та листа ПрАТ "МАУ" № 01.3.1-10/23 від 17.02.2015.

При цьому колегія суддів погоджується з доводами скаржника з приводу безпідставності висновку місцевого господарського суду щодо порушення позивачем зобов'язань зі сплати процентів за кредитним договором у листопаді 2014 року та з лютого 2015 року по червень 2015 року, оскільки дослідження даного питання виходить за межі позовних вимог у даній справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається із змісту позовної заяви, в даній справі позивач обґрунтовує свої вимоги внесенням, шляхом обміну листами, змін до кредитного договору щодо строку повернення кредитних коштів, а не відсутністю заборгованості за договором.

Відтак зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача, є зміною підстав позову, право на яку згідно із ст. 22 ГПК України належить позивачу.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, наявність/відсутність заборгованості за кредитом та процентами за користування ним в зазначений період є предметом судового спору у справі № 910/16365/15 за позовом ПАТ "ЗЛАТОБАНК" до ПрАТ "МАУ".

Дослідивши доводи апеляційної скарги щодо прийняття рішення про права і обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі, колегія суддів не знайшла їх підтвердження, оскільки, за висновком Верховного Суду України (постанова від 23.12.2015 № 3-1135гс15), рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення наведено висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. Оскаржуване рішення не містить висновків суду про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, а місцевим господарським судом було розглянуто та відхилено клопотання позивача, про що зазначено в описовій частині рішення.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АВІАКОМПАНІЯ "МІЖНАРОДНІ АВІАЛІНІЇ УКРАЇНИ" на рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2015 у справі № 910/20687/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2015 у справі № 910/20687/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді Ю.Л. Власов

Г.В. Корсакова