Постанова № 55188439, 18.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2016 р. Справа№ 911/1786/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Зубець Л.П.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

позивача: Сергєєв П.О. - довіреність № 1 від 09.04.2015;

відповідача: ОСОБА_3;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Київської області від 07.07.2015

у справі № 911/1786/15 (головуючий суддя: Бабкіна В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САНУКР"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

про стягнення 614 402 грн. 32 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 07.07.2015 у справі № 911/1786/15 позов задоволено повністю, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САНУКР" - 614402 грн. 32 коп. вартості втраченого вантажу, 12288 грн. 05 коп. судового збору

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Скарга мотивована тим, що між позивачем та відповідачем були відсутні договірні відносини щодо перевезення вантажу - підлоги ламінованої вартістю 614402 грн. 32 коп., а тому відповідач не відповідає за шкоду, заподіяну внаслідок втрати вказаного вантажу.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 по справі № 911/1786/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Зеленін В.О. (головуючий), Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Синиці О.Ф. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/1786/15 колегію суддів у складі: головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Ткаченка Б.О., Шевченка Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 колегію суддів у зазначеному складі прийнято до розгляду справу № 911/1786/15. Розгляд апеляційної скарги призначений на 21.09.2015.

17.09.2015 відповідач (апелянт) подала письмові пояснення, у яких виклала додаткові обґрунтування апеляційної скарги.

17.09.2015 позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на наявність договірних відносин між сторонами та втрату вантажу при перевезенні.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.09.2015 до 19.10.2015, витребувані із Святошинського РУ ГУМВС України в м.Києві копії матеріалів кримінального провадження № 12015100100003018.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Шевченка Е.О. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/1786/15 колегію суддів у складі: головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Синиці О.Ф., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 колегію суддів у зазначеному складі прийнято до розгляду справу № 911/1786/15.

Відповідно до ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 19.10.2015 по 16.11.2015, повторно витребувані із Святошинського РУ ГУМВС України в м.Києві копії матеріалів кримінального провадження № 12015100100003018..

16.11.2015 в судовому засіданні представник відповідача вказав, що за інформацією із Святошинського РУ ГУМВС України в м.Києві вони підготували копії матеріалів та повинні їх направити до суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 розгляд справи відкладено на 30.11.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 розгляд справи відкладено на 18.01.2016 у зв'язку із неявкою представника позивача та ненаданням Святошинським РУ ГУМВС України в м.Києві витребуваних доказів.

14.01.2016 від Святошинського управління поліції Головного управління Національного управління поліції в м.Києві надійшла відповідь на запит суду.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 року, у зв'язку з перебуванням судді Синиці О.Ф. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/1786/15 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Зубець Л.П., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 колегію суддів у зазначеному складі прийнято до розгляду справу № 911/1786/15.

18.01.2016 в судовому засіданні відповідач (апелянт) заявила клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою адвоката, підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Представник позивача заперечив проти відкладення розгляду справи, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін, також надав додаткові докази щодо сплати відповідачу коштів за інші перевезення по укладеному сторонами договору.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилено судом, оскільки розгляд справи вже неодноразово відкладався, а неявка адвоката відповідача не перешкоджає розгляду скарги по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.

24.12.2014 між Приватним акціонерним товариством "Коростенський завод МДФ", як продавцем, та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "САНУКР", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу № 06550/12 від 24.12.2014 р., у відповідності до якого позивач придбав товар - підлогу ламіновану, асортимент, кількість, ціна за одиницю та вартість якого визначена рахунком № 1044 від 05.03.2015 р. та рахунком № 1111 від 10.03.2015 р. на загальну суму 614402,32 грн., відповідно до базисних умов поставки згідно Правил Інкотермс у редакції 2010 р. FСА, м. Коростень, склад продавця.

На виконання умов вказаного договору позивач платіжними дорученнями № 44 від 05.03.2015 р. та № 46 від 10.03.2015 р. сплатив на користь ПрАТ "Коростенський завод МДФ" 614402,32 грн.

З метою здійснення перевезення товару за вказаним вище договором купівлі-продажу 15.01.2015 між позивачем - ТОВ "САНУКР", як замовником, та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, як експедитором, було укладено договір-доручення № 68 на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а експедитор приймає на себе обов'язок за винагороду та за рахунок замовника виконувати, або організовувати в інтересах замовника транспортно-експедиційне перевезення вантажів, пред'явлених останнім для перевезення автотранспортом.

Відповідно до пп. 2.2.1 п. 2.2 Договору експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиційні послуги згідно з умовами договору і вказівками замовника, які не суперечать законодавству України.

Підпунктом 2.2.2 п. 2.2 Договору сторони встановили, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків третіх осіб.

На виконання умов Договору № 68 від 15.01.2015 р., заявки на перевезення сторонами було узгоджено перевезення товару (ламінат в асортименті на двох автомобілях) за маршрутом Коростень - Київ, з датою подачі під завантаження транспортного засобу - 12-13.03.2015 р. у місці завантаження: Україна, м. Коростень, склад продавця із зазначенням місця розвантаження: згідно ТТН.

За доводами відповідача нею, для виконання перевезення, було залучено перевізника ТОВ "ЛАІМА" шляхом укладення заявки № 000001286 від 12.03.2015 р. на перевезення вантажу, і, відповідно, залучено водіїв ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на автомобілях DAF НОМЕР_1, причіп НОМЕР_2 та МАZ НОМЕР_3, причіп НОМЕР_4 для перевезення зазначеного вище товару.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № Р1174 від 12.03.2015 р., на підставі виданої позивачем довіреності гр. ОСОБА_7 прийняв від ПрАТ "Коростенський завод МДФ" в місці завантаження: 11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Жовтнева, 11-Б, вантаж загальною вартістю 233400,50 грн. (ламінат в асортименті), з метою здійснення його доставки вантажоодержувачу - ТОВ "САНУКР" за допомогою транспортного засобу: DAF НОМЕР_1, причіп НОМЕР_2.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № Р1214 від 13.03.2015 р., на підставі виданої позивачем довіреності гр. ОСОБА_8 прийняв від ПрАТ "Коростенський завод МДФ" в місці завантаження: 11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Жовтнева, 11-Б, вантаж загальною вартістю 381001,82 грн. (ламінат в асортименті), з метою здійснення його доставки ТОВ "САНУКР" за допомогою транспортного засобу: МАZ НОМЕР_3, причіп НОМЕР_4.

Проте, зазначений вище вантаж на загальну суму 614402,32 грн. не був доставлений вантажоодержувачу ТОВ "САНУКР".

Згідно повідомлення Святошинського управління поліції Головного управління Національного управління поліції в м.Києві в ході досудового розслідування було встановлено, що невстановлені слідством особи, перебуваючи на території Станкобудівельного заводу, який знаходиться за адресою: м.Київ, просп. Перемоги, 67, шахрайським шляхом заволоділи майном, що належить ТОВ "САНУКР". По вказаному факту було порушено кримінальне провадження № 12015100080003018 за ст. 190 ч.1 КК України, по якому триває досудове розслідування.

У зв'язку із втратою вантажу позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача вартості втраченого вантажу.

За правовою природою укладений між сторонами договір-доручення № 68 на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 15.01.2015 є господарським договором про надання транспортно-експедиційних послуг.

Статтею 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організовувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Частиною 1 ст. 316 ГК встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Аналогічною є норма ч. 1 ст. 932 ЦК України, яка передбачає, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. При цьому частиною 2 вказаної статті визначено, що у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 ЦК України).

Статтею 314 ГК України визначено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Статтею 618 ЦК України встановлено правило, що боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Згідно частини 3 статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що саме відповідач є особою, яка відповідно до укладеного із позивачем договору транспортного експедирування несе відповідальність перед ТОВ "САНУКР" за недоставку перевізником вантажоодержувачу товару, прийнятого до перевезення.

При цьому місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що нею було укладено заявку-договір з ТОВ "ЛАІМА" на перевезення вантажу, і що вона вжила і вживає всіх заходів щодо належного виконання зобов'язань перед позивачем, а втрата вантажу сталася не з її вини, а з вини ТОВ "ЛАІМА" та водіїв, які приймали вантаж.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не доведено факту укладання договору перевезення з ТОВ "ЛАІМА", оскільки надана відповідачем копія заявки № 000001286 від 12.03.2015 р. не містить реквізитів замовника; містить зазначення про те, що ТОВ "ЛАІМА" виступає в якості експедитора; не містить маршруту; не містить місця завантаження та місця розвантаження, а також містить посилання на один автомобіль, в той час як належний позивачеві вантаж перевозився двома автомобілями. При цьому, зазначену заявку № 000001286 від 12.03.2015 р. з боку ФОП ОСОБА_3 не підписано. Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором транспортно-експедиційні послуги підтверджується належними доказами та відповідачем не спростований.

Частиною 1 ст. 934 ЦК України передбачено, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (ст.ст. 610-625 ЦК України).

Порушенням зобов'язання у відповідності до ч. 1 ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно приписів ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний відшкодувати на вимогу суб'єкта завдані збитки у добровільному порядку в повному обсязі.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується наявність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, внаслідок чого позивачу були завдані збитки у розмірі вартості втраченого вантажу, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 614402,23 грн. вартості втраченого вантажу є обгрунтованими.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Київської області від 07.07.2015 у справі № 911/1786/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 07.07.2015 у справі № 911/1786/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 911/1786/15 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Л.П. Зубець

Б.О. Ткаченко