Постанова № 55188184, 21.01.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2016 року Справа № 904/5022/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Кощеєва І.М., Кузнецова В.О.

секретаря: Мудрак О.М.

за участю представників:

позивача (за первісним позовом): не явився

відповідача-1 (за первісним позовом): ОСОБА_1- предст., дов. від 20.11.2015р.

відповідача-2 (за первісним позовом): не явився

відповідача-3 (за первісним позовом): не явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (м. Мелітополь Запорізької області) на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2015р. у справі № 904/5022/14

за заявою: публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Дніпро» (м. Київ) про виправлення описки в ухвалі суду та поновлення строку для пред'явлення її до виконання

у справі:

за позовом публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Дніпро» (м. Дніпропетровськ)

до: 1-приватного підприємства «Молокозавод-Олком» (м. Київ)

2- приватного акціонерного товариства «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (м. Мелітополь, Запорізької області);

3-товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Лекс» (м. Павлоград Дніпропетровської області)

про: стягнення заборгованості за кредитним договором № 280910-КЛТМ від 28.09.2010 у наступних сумах: 5 970, 83 грн., 3 238 768, 95 доларів США, 476 484, 27 євро

та

за зустрічним позовом: приватного акціонерного товариства «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (м. Мелітополь Запорізької області)

до 1-публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Дніпро» (м. Дніпропетровськ)

2- приватного підприємства «Молокозавод-Олком» (м. Київ)

про: визнання недійсними договору № 260811 від 26.08.2011 про зміну кредитного договору № 280910-КТЛТМ та договору № 151113 від 15.11.2013 про зміну кредитного договору № 280910-КТЛТМ

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року у справі №904/5022/14 (суддя Фещенко Ю.В.) задоволено заяву публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Дніпро» (м. Київ) про виправлення описки в ухвалі суду від 16.07.2014р. та поновлення строку для пред'явлення її до виконання у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Дніпро» (м. Київ) до: 1-приватного підприємства «Молокозавод-Олком» (м. Київ), 2- приватного акціонерного товариства «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (м. Мелітополь, Запорізької області), 3-товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Лекс» (м. Павлоград Дніпропетровської області) про: стягнення заборгованості за кредитним договором № 280910-КЛТМ від 28.09.2010 у наступних сумах: 5 970, 83 грн., 3 238 768, 95 доларів США, 476 484, 27 євро та за зустрічним позовом: приватного акціонерного товариства «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (м. Мелітополь Запорізької області) до 1-публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Дніпро» (м. Дніпропетровськ), 2- приватного підприємства «Молокозавод-Олком» (м. Київ) про: визнання недійсними договору № 260811 від 26.08.2011 про зміну кредитного договору № 280910-КТЛТМ та договору № 151113 від 15.11.2013 про зміну кредитного договору № 280910-КТЛТМ.

Приватне акціонерне товариство «Мелітопольський олійноекстракційний завод» - відповідач-2 за первісним позовом, не погодившись з прийнятою ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу в частині відновлення строку на предявлення до примусового виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2014р. у справі №904/5022/14. Скаржник зазначив, що оскільки виконавче провадження закінчено 29.07.2014р. річний строк предявлення зазначеної ухвали перервався з 17.07.2014р. до 29.07.2014р. Стягувач мав можливість до 30.07.2015р. знову звернутись із заявою про відкриття виконавчого провадження, однак передчасно звернувся із заявою про поновлення строку на виконання від 20.07.2015р. (заява прийнята до розгляду ухвалою від 22.07.2015р.). Відповідач-2 вважає, що не є підставою для визнання поважності причин для поновлення строку та обставина, що ухвала предявлялась до виконання тільки стосовно одного боржника. Крім того, звернення до виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мінюсту не є таким, що відповідає ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у предявленому на виконання виконавчому документі боржники не є вищими чи центральними органами виконавчої влади, а також виконавчий документ не передбачає стягнення більше 10000000 грн.

Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_2 Дніпро» - позивач, у відзиві на апеляційну скаргу не погодився з апеляційною скаргою відповідача з тих підстав, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження надійшла на адресу банку лише 16.07.2015р. Розгляд справи було призначено на 05.08.2015р., а у подальшому на 14.12.2015р., тобто на день засідання строк предявлення до виконання ухвали в будь-якому разі сплинув. Позивач також вказав, що згідно з п. 3.5.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, який діє з 25.02.2015р., підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та регіональних органів ДВС визначається згідно зі статтею 21 Закону. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження», виходячи з того, що сума зобовязань за ухвалою про забезпечення становить суму в іноземній валюті, яка в еквіваленті є більшою за десять мільйонів гривень та реєстрацію на той момент ПП «Молокозавод-Олком» в м. Київ, банк направив ухвалу про забезпечення за підвідомчістю до відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Приватне підприємство «Молокозавод-Олком» - відповідач-1 за первісним позовом вважає ухвалу суду такою, що прийнята з порушенням вимог чинного процесуального законодавства. Представник відповідача-1 у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги і вважає, що остання в частині відновлення процесуального строку підлягає скасуванню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Лекс» - відповідач-3 за первісним позовом, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Представники позивача та відповідачів-2,3 за первісним позовом в судове засідання не явились і про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання. Беручи до уваги, що неявка представників не перешкоджає перегляду ухвали суду по суті, матеріали справи є достатніми для її розгляду, учасники судового процесу попереджені ухвалою суду від 11.01.2016р. про можливість розгляду справи за їх відсутності, справа переглядалася без участі представників позивача і відповідачів за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду

Вислухавши представника відповідача-1 за первісним позовом, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що в липні 2014р. публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 Дніпро» були заявлені до приватного підприємства «Молокозавод-Олком», приватного акціонерного товариства «Мелітопольський олійноекстракційний завод» і товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Лекс» позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 280910-КЛТМ від 28.09.2010 у загальному розмірі 5 970, 83 грн., 3 238 768, 95 доларів США, 476 484, 27 євро.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2014р. (залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2014р.) за заявою позивача про забезпечення позову накладено арешт в межах суми позову у розмірі 5970, 83 грн., 3238768, 95 доларів США, 476484, 27 євро, що разом у гривневому еквіваленті складає 46530455, 75 грн., на грошові кошти, що належать приватному підприємству «Молокозавод-Олком»; накладено арешт в межах суми позову у розмірі 5970, 83 грн., 3238768, 95 доларів США, 476484, 27 євро, що разом у гривневому еквіваленті складає 46530455,75 грн., на грошові кошти, що належать приватному акціонерному товариству «Мелітопольський олійноекстракційний завод» та накладено арешт в межах суми позову у розмірі 10000 грн. на грошові кошти, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «Фактор Лекс». Дана ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та дійсна для пред'явлення до виконання до 17.07.2015.

29.07.2014р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №44075166 за ухвалою господарського суду Дніпропетровської області №904/5022/14 від 16.07.2014р. про накладення арешту в межах суми позову у розмірі 5970, 83 грн., 3238768, 95 доларів США, 476484, 27 євро, що разом у гривневому еквіваленті складає 46530455,75 грн., на грошові кошти, що належать приватному акціонерному товариству «Мелітопольський олійноекстракційний завод».

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №47820069 від 10.06.2015р. відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області №904/5022/14 від 16.07.2014р. Відмова обґрунтована посиланням на вимоги, встановлені п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, звернуто увагу на те, що предявлений до виконання документ не містить ідентифікаційного коду стягувача та його місцезнаходження.

Зазначені обставини спонукали позивача звернутись 20.07.2015р. до господарського суду із заявою про виправлення описки в ухвалі про забезпечення позову від 16.07.2014р. та поновлення строку для предявлення ухвали до виконання.

Місцевий господарський суд задовольнив заяву позивача ухвалою від 14.12.2015р.

Згідно ч. 1 ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Стаття 117 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-ХІV (із змінами і доповненнями) містить перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою. До переліку входять, зокрема, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом (п.2).

Згідно із статтями 66 та 67 ГПК України господарський суд вживає заходів до забезпечення позову шляхом винесення відповідної ухвали.

Пленумом Вищого господарського суду України в п. 4 постанови від 17.10.2012р. N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (із змінами і доповненнями) розяснено, що ухвала господарського суду (у тому числі апеляційної та касаційної інстанції) про вжиття будь-якого заходу забезпечення позову, включаючи накладання арешту на майно або кошти, підлягає виконанню органами державної виконавчої служби або іншими органами виконання судових рішень відповідно до вимог статей 2, 3, 5 і 17 Закону України «Про виконавче провадження», а наказ при цьому не видається.. Така ухвала має відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» (в тому числі містити строк пред'явлення її до виконання).

У виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання (ч. 1 ст. 18 Закону).

Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Однією з підстав відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження є невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» (п. 6 ч.1 ст. 26 цього Закону).

Виходячи з наведених правових норм, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом і підлягає виконанню державною виконавчою службою лише за умов відповідності цієї ухвали відповідає вимогам, передбаченим ст. 18 Закону «Про виконавче провадження».

Суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Про роз'яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала (чч. 1, 2 ст. 89 ГПК України).

Таким чином, дії суду першої інстанції з виправлення описки в ухвалі від 16.07.2014р. цілком узгоджуються з наведеними правовими нормами, з чим погоджується і скаржник.

Щодо поновлення строку для пред'явлення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2014р. до виконання то і в цій частині колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим задоволення господарським судом заяви банку.

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що інші виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом (п. 3 ч. 2 ст. 22 Закону).

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.

Строк ухвали суду про забезпечення позову від 16.07.2014р. для предявлення до виконання встановлений до 17.07.2015р.

Постанова держвиконавчої служби про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №47820069 від 10.06.2015р., яка стала підставою для подання заяви про виправлення описки в ухвалі та поновлення строку для її предявлення до виконання була отримана позивачем 16.07.2015р. за вх. №7242/8, що вбачається зі штемпеля вхідної кореспонденції на копії постанови. Отже, своєчасне звернення позивача до відділу державної виконавчої служби з виправленою ухвалою суду до 17.07.2015р. було неможливим.

Посилання скаржника на постанову відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області від 29.07.2014р. ВП №44075166 про закінчення виконавчого провадження ВП №44075166 за ухвалою господарського суду Дніпропетровської області №904/5022/14 від 16.07.2014р. є безпідставним, оскільки як правильно зазначив суд першої інстанції стосувався накладення арешту лише на грошові кошти, що належать ПАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод». Дніпропетровський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що в подальшому у випадку прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження і включення його на накладення арешту сторона не позбавлена права на оскарження дій органів держвиконавчої служби в порядку ст. 121 2 ГПК України.

Скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена (ч. 1 ст. 121 2 ГПК України).

Не може бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції і посилання відповідача-2 на те, що звернення до виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не є таким, що відповідає ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно абз. 3 підп. 3.5.3. п. 3.5. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 виконання судових ухвал про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти чи інше майно боржника на суми, визначені у пункті 2 частини першої та пункті 2 частини другої статті 21 Закону, здійснюється територіальними органами ДВС.

На час звернення банку 03.06.2015р. до відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України наведений абзац від 25.02.2015р. було виключено.

Відповідно до нової редакції підп. 3.5.3. підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та регіональних органів ДВС визначається згідно зі статтею 21 Закону.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 21 Закону України встановлено, що на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими: сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду також звертає увагу, що в рішенні від 13.12.2012р. у справі N18-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначені у законі дії, спрямовані на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (п. 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004р.).

За таких обставин ухвала місцевого господарського суду про виправлення описки в ухвалі суду від 16.07.2014р. та поновлення строку для пред'явлення її до виконання прийнята з дотриманням норм процесуального права і не підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (м. Мелітополь Запорізької області) залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/5022/14 від 14 грудня 2015 року залишити без змін.

(постанова виготовлена у повному обсязі 25.01.2016 року)

Головуючий О.С.Євстигнеєв

Судді: І.М.Кощеєв

ОСОБА_3