Постанова № 55188175, 20.01.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2016 року Справа № 904/9311/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Подобєда І.М.

при секретарі судового засідання: Крицька Я.Б.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №14-127 від 13.05.2014 р.;

представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2015 року у справі № 904/9311/15

за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до НІКОПОЛЬСЬКОГО КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НІКОПОЛЬТЕПЛОЕНЕРГО", м . Нікополь

про стягнення 8 340 042,93 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулось до НІКОПОЛЬСЬКОГО КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НІКОПОЛЬТЕПЛОЕНЕРГО" про стягнення 8 340 042,93 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням умов договору №13/2302-ТЕ-3/ПТ купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2015 року (головуючий суддя Ніколенко М.О.) позов задоволено частково, стягнуто з Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНОЇ АКЦІОНЕРНОЇ КОМПАНІЇ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" 463 309,49 грн. - 3% річних, 161 129,8грн. пені, 7 554 274,42 грн. - інфляційних втрат, судовий збір в розмірі 125 097,65 грн., в решті позову відмовлено.

Рішення мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо оплати переданого природного газу. Судом враховано те, що відповідач є комунальним підприємством та неприбутковою організацією, теплову енергію поставляє виключно бюджетним організаціям та установам, збиток підприємства за 2014р. складає 9003 млн. грн., збиток за 2015 рік складає 20 678 млн. грн., значна частина майна підприємства знаходиться у податковій заставі, що унеможливлює оформлення банківського кредиту, накладений арешт на всі грошові кошти які містяться на рахунках та підлягають примусовому стягненню відповідно до наказів господарського суду від 27.02.2012р. №39/5005/168/2012, від 11.06.2012р. №8/5005/4111/2012 та зведеного виконавчого провадження № 22-1 від 25.02.2003р., у звязку з чим на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшив розмір стягуваної пені на 50 %.

Не погодившись з зазначеним рішенням ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 161 129,80 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 161 129,80 грн. в задоволенні якої було відмовлено господарським судом, в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на наступне:

- в оскаржуваному рішенні в частині зменшення пені місцевий господарський суд не врахував жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначивши мотивів такого неврахування, чим порушив вимоги ст.ст. 4-2, 43, 83 ГПК України, що призвело до прийняття неправильного рішення,

- суд не дослідив майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст.233 ГК України;

- господарський суд не врахував особливі обставини щодо діяльності позивача, а саме: позивач є підприємством, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави; за спірним договором постачався імпортований природний газ, який закуповується за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також санкції за порушення цих строків; внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ставками 20-24% річних; єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем втрат є стягнення з боржників пені;

- аналіз законодавства вказує, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан, відсутність коштів не є винятковим випадком в розумінні ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України та підставою для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню;

- зменшення судом розміру пені на 50% спричиняє позивачу додаткові збитки, у звязку з чим не враховано інтереси позивача.

Скаржник посилається на ряд прийнятих Вищим господарським судом України постанов в яких колегії суддів приходять до висновку, що при вирішенні питання щодо зменшення пені суд повинен був об'єктивно оцінити, чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, а важкий фінансовий стан боржника, невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника не є винятковими обставинами в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст.83 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 20.01.2016 року, не зявився, відзив на апеляційну скаргу не надав. Надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 102 ГПК України, а також враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника Відповідача, у звязку з чим відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 20.01.2016 року Дніпропетровським апеляційним господарським

судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2014 року у справі № 904/2440/14 (суддя Кармазіна Л.П.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу № 13/2302-ТЕ-3/ПТ від 21.12.2012 року у розмірі 15 222 980 грн. 32 коп. основного боргу, 623 348 грн. 31 коп. - пені, суму 166 761 грн. 68коп.- інфляційних втрат, 321 965 грн. 90 коп. - 3% річних та 73 080грн. 00 коп. судового збору, в решті позову відмовлено.

Вищезазначеним рішенням встановлено, що 21.12.2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Нікопольським комунальним підприємством "Нікопольтеплоенерго" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/2302-ТЕ-3/ПТ за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, завезений на територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.11.1. договору, договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно п.2.1. договору, продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 12980,9 тис. куб. м.

За п.3.3. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п.5.1. договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Згідно п.6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В порушення умов договору Відповідач своєчасно не розрахувався за поставлений природний газ, що підтверджується матеріалами справи, та не спростовується Відповідачем.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.07.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 17.09.2014 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2014 року у справі № 904/2440/14 - залишено без змін (а.с. 52-56, 57-61).

Відповідач не виконав умови договору щодо оплати за поставлений газ та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2014 року у справі № 904/2440/14 в частині оплати основного боргу. Внаслідок чого Позивач знову звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 8 340 042,93 грн., що складають суму пені в розмірі 322 259,60 грн. за період прострочки з 28.03.2014 року по 05.08.2015 року; 3% річних в розмірі 463 508,91 грн. за період прострочки з 28.03.2014 року по 05.08.2015 року та інфляційні втрати в розмірі 7 554 274,42 грн. за період прострочення з березня 2014 року по червень 2015 року, що і є причиною спору.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобовязання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначеним вище рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2014 року у справі № 904/2440/14 встановлено факт укладення 21.12.2012 року між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №13/2302-ТЕ-3/ПТ, а також факт неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань щодо оплати переданого природного газу в сумі 15 222 980 грн. 32 коп.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

Відповідно до п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства і відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем рішення суду у період, за який предявлені до стягнення суми річних, пені та інфляції, не виконано, доказів сплати заборгованості останнім, на момент розгляду спору, не надано.

Зважаючи на викладене, правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи розрахунок позивача (межі зазначеного ним періоду), дні фактичної сплати відповідачем суми боргу, колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат прийшла до висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 463 309,49 грн. за період прострочки з 28.03.2014 року по 05.08.2015 року та інфляційні втрати у сумі 7 554 274,42 грн. за період прострочення з березня 2014 року по червень 2015 року, нараховані у відповідності із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Розмір стягнутих 3% річних та інфляційних втрат сторонами не оскаржується.

Крім того, статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За порушення строків оплати за переданий природний газ, сторонами в договорі передбачена відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу (п. 7.2.)

В п. 9.3. Договору сторони встановили строк позовної давності, у тому числі щодо стягнення суми основного боргу, пені, штрафу, відсотків, річних, інфляції, тривалістю 5 років.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем отриманого від позивача природного газу позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 322 259,60 грн. за період прострочки з 28.03.2014 року по 05.08.2015 року.

Розрахунок пені, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок.

Щодо доводів апеляційної скарги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про необґрунтоване та незаконне зменшення місцевим господарським судом належної до стягнення пені на 50%, колегія суддів з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів встановила наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як передбачено у п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Так, відповідно до роз'яснень, наданих у підпункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 частина 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Дослідивши майновий стан відповідача та інші обставини господарським судом встановлено, що:

- відповідач є юридичною особою публічного права, яка створена органом державної влади з метою забезпечення безперервного постачання населенню, комунально-побутовим та іншим підприємствам, організаціям, установам теплової енергії, без мети отримання прибутку;

- діючим законодавством не надано право відповідачу нараховувати та стягувати пеню за несвоєчасну оплату наданих послуг з населення;

- відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки згідно п.1.2. Договору газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками ( крім обсягів, що використовуються для виробничо- комерційної діяльності;

- заборгованість виникла в зв'язку з скрутним фінансовим станом підприємства, в тому числі внаслідок значної заборгованості бюджету перед підприємством;

- прострочення зобов'язання виникло внаслідок відсутності коштів та неприбутковості підприємства;

- збиток підприємства за 2014р. складає 9003 млн. грн., збиток за 2015 рік складає 20 678 млн. грн. (а.с. 66-68);

- значна частина майна підприємства знаходиться у податковій заставі, що унеможливлює оформлення банківського кредиту;

- накладений арешт на всі грошові кошти які містяться на рахунках та підлягають примусовому стягненню відповідно до наказів господарського суду від 27.02.2012р. №39/5005/168/2012, від 11.06.2012р. №8/5005/4111/2012 та зведеного виконавчого провадження № 22-1 від 25.02.2003р. (а.с. 69-76);

- факт тяжкого фінансово-економічного стану підприємства відповідача встановлений рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2014 року у справі № 904/2440/14, яким зменшено розмір пені на 30%, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.07.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 17.09.2014 року.

На думку колегії суддів апеляційного господарського суду, надані відповідачем до матеріалів справи під час розгляду справи судом першої інстанції вищезазначені докази, причини несвоєчасного виконання зобовязання, значимість підприємства відповідача для населення та держави, постачання відповідачем комунальним і бюджетним установам теплової енергії, накладення арешту на все майно та кошти відповідача - містять об'єктивні відомості, які підтверджують висновок місцевого господарського суду про винятковість даного випадку, що надає право суду для зменшення неустойки на 50%.

Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано належних у розумінні статей 32,34,36 Господарського процесуального кодексу України доказів отримання збитків, понесених ним втрат в результаті несвоєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу. А саме, скаржником не надано звіту про фінансові результати, з якого вбачалося б, що збитки від операційної діяльності ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - є наслідком заборгованості саме відповідача.

Не приймаються до уваги і доводи скаржника про те, що внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів.

Крім того, як випливає з матеріалів справи, позивач під час розгляду справи, як господарським судом, так і судом апеляційної інстанції взагалі не надав будь-яких доказів, заперечень та аргументів, які б спростовували клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, та обґрунтовували б доводи апеляційної скарги, в тому числі й звіт про фінансові результати та баланс позивача.

Таким чином, господарський суд підставно прийшов до висновку про можливість зменшенні пені на 50%.

Наведені позивачем в апеляційній скарзі приклади судової практики Вищого господарського суду України не можуть вважатися належними доказами у даній справі у розумінні положень ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зазначені судові рішення прийняті у спорах, стороною у яких не був відповідач.

Приймаючи до уваги викладене, доводи ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про незаконність прийнятого судового рішення в частині зменшення місцевим господарським судом належної до стягнення пені на 50% слід визнати необґрунтованими, підстави для зміни або скасування рішення суду, передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду відсутні, тому апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів. З огляду на обґрунтованість рішення господарського суду, відповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування рішення є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2015 року у справі № 904/9311/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 22.01.2016 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Н.Л. Величко

Суддя І.М. Подобєд