Рішення № 55187984, 18.01.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2016 р.Справа № 922/6136/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Бєсєдіній М.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарктехнік", с. Городок до Приватного підприємства "Транспортно-експедиційна компанія "Успіх", смт. Васищеве простягнення коштівза участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 22.07.2015 року);

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопарктекнік» (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до приватного підприємства «Транспорно-експедиційна компанія «Успіх» (відповідач) про стягнення коштів у розмірі - 16 151,31 грн., а саме: 14 000, 00 грн. невиплачена сума коштів згідно договору про надання транспортних послуг про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом № Д-10032015-4 від 10.03.2015 року та заявки № 3-10032015-5 від 10.03.2015 року, 1 943,89 грн. - пеня, 207,42 грн. - інфляційні втрати та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про надання транспортних послуг про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом № Д-10032015-4 від 10.03.2015 року та заявки № 3-10032015-5 від 10.03.2015 року у частині повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.11.2015 року порушено провадження справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.12.2015 року.

У межах строків визначених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 14.12.2015 року на 11.01.2016 року, з 11.01.2016 року на 18.01.2016 року.

11.01.2016 року позивач через канцелярію суду надав заяву вх. № 499 про зменшення розміру позовних вимог у якій зазначає, що відповідачем було сплачено частину боргу у розмірі 4 000, 000 грн. після подання позовної заяви до господарського суду та просить суд стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 10 000,00 грн. основного боргу а також пеню у розмірі 1 943, 89 грн. та втрати від інфляції у розмірі 207, 42 грн.

Суд, у судовому засіданні 18.01.2016 року, розглянувши надану заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, зазначає наступне .

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до пункту 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд, приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться із її урахуванням.

Відповідач у призначене судове засідання 18.01.2016 року не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив.

18.01.2016 року позивач через канцелярію суду надав письмові пояснення вх. № 1323.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Та надав усні пояснення щодо нарахування пені.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.11.2015 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи викладене, а також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статей 4-3 та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

У випадку нез'явлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 постанови № 18 Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року).

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 18.01.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 10.03.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю Автопарктекнік (далі позивач, виконавець) та приватним підприємством Транспорно-експедиційна компанія Успіх (далі-відповідач, експедитор) було укладено договір про надання транспортних послуг про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом № Д-10032015-4 (т. 1, а.с. 9-12).

Відповідно до пункту 6.5. договору сторони узгодили що договір набирає чинності з моменту його підписання будь-яким зручним способом і діє до 31.12.2015 року.

Згідно пункту 1.2 договору, виконавець на підставі письмових заяв від експедитора виконує транспортну перевезення вантажу шляхом залучення транспортних засобів, які належать виконавцю, відповідно до умов цього договору та заявок.

Пунктом 2.5. та 2.6. договору, сторони узгодили, що перевезення здійснюються на підставі письмових заявок, які направляються експедитором виконавцю поштою або факсом. Заявка повинна містити в собі такі дані: маршрут, дата подачі транспорту під навантаження і вивантаження, час і місце навантаження і вивантаження, повні дані про перевезений вантаж (найменування, кількість місць, вага бутто, вид і розміри упаковки і т.д.), адреси вантаження і вивантаження, телефони контактних осіб, місцем митного оформлення вантажу, вимоги до автомобіля, вартість послуг перевезення (ставка перевезення), а також інші відомості і вимоги, необхідні для здійснення перевезення

Згідно пункту 4.2. договору вартість послуг за перевезення вантажу є договірною і визначається в заявці.

Відповідно до пункту 4.3. договору, усі розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 7 банківських днів на розрахунковий рахунок перевізника з суми грошових коштів, фактично отриманих від замовника, з моменту отримання від Виконавця оригіналів документів: акту виконаних робіт, податкової накладної, ТТН(СМR) та інших документів, передбачених Заявкою.

На виконання умов договору відповідачем було надано заявку на перевезення вантажу № 3-10032015-5 від 10.03.2015 року, сума фрахту за автомобіль становить 21 000,00 грн. (т. 1, а.с. 17).

Згідно міжнародної вантажної накладної А№ 082592 перевезення вантажу відбулося автомобільним транспортом за маршрутом Литва України (м. Клайпеда (Литва) - с. Скибнево (Україна)) (т. 1, а.с. 16).

Позивачем на виконання умов договору виставлено відповідачу рахунок на оплату № 43 від 17.03.2015 року на суму 21 000,00 грн.

Як зазначає позивач оригінали документів зазначених в заявці, разом із претензією були надіслані 24.06.2015 року цінним листом. Дані документи були отримані відповідачем 21.07.2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення(т.1, а.с. 13-14).

Відповідачем частково здійснено розрахунок 12.06.2015 року на суму 2000,00 грн., 17.06.2015 року на суму 1000,00 грн., 02.07.2015 року на суму 3000,00 грн., 29.07.2015 року на суму 1000,00 грн., 06.11.2015 року на суму 1000,00 грн., 12.112015 року на суму 1000,00 грн., 01.12.2015 року на суму 1000,00 грн., 15.12.2015 року на суму 1000,00 грн. за виконане позивачем транспортне перевезення вантажу на загальну суму у розмірі 11 000, 00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає суму у розмірі 10 000, грн., що є причиною виникнення спору.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі статтями 4, 173-175 і частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Зі змісту вищезазначеного договору вбачається, що останній по своїй правовій природі є договором перевезення.

Статтею 909 Цивільного кодексу України та статтею 307 Господарського кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (стаття 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів здійснення оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи несплату відповідачем боргу, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення суми основного боргу (із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) у розмірі - 10 000,00 грн. обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

У звязку із неналежним виконанням відповідачем зобовязань, позивачем відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України були нараховані: інфляційні у розмірі 207,42 грн. та пеня у розмірі 1 943,89 грн.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем нарахована відповідачу пеня за період з 01.08.2015 року по 27.08.2015 року у розмірі - 1 943, 89 грн.

Згідно частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчинюється у письмовій формі та згідно вимог статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Як вбачається із умов договору № Д-10032015-4 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від 10.03.2015 року сторони в якості забезпечення виконання зобов'язань не встановили сплату відповідачем пені за порушення умов вищезазначеного договору.

Тому вимога позивача про стягнення із відповідача пені у розмірі 1 943, 89 грн. є необґрунтованою та безпідставною. Тому не підлягає задоволенню.

Щодо нарахованої позивачем суми інфляційних втрат за період з 1.08.2015 року по 7.11.2015 року у розмірі 207,42 грн. суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок позивача інфляційних втрат у розмірі 207, 42 грн. за період з 1.08.2015 року по 7.11.2015 року та встановлено, що позивачем невірно розраховано інфляційні втрати у розмірі 207, 42 грн. (т. 1, а.с 20).

Судом здійснено розрахунок інфляційних втрат у системі законодавство та встановлено, що за період з 1.08.2015 року по 7.11.2015 року сума яка підлягає до стягнення становить 28,00 грн.

В решті нарахованих 179, 42 грн. інфляційних втрат слід відмовити, як необґрунтовано нарахованих.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги (із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У зв'язку із тим, що спір виник в наслідок неправильних дій сторони, господарський суд покладає судовий збір на відповідача у розмірі 1218,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 44, 47-49, 65, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Транспорно-експедиційна компанія «Успіх» (62495, Харківська обл., Харківський р-н., АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 37846726) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автопарктекнік» (35331, Рівненська обл., Рівненський р-н., с. Городок, вул. Б. Штейнгеля, 1 Д, ЄДРПОУ 37645708) суму заборгованості у розмірі - 10 000,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 28, 00 грн., та 1218,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі - 179, 42 грн., пені - 1 943, 89 грн. в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.01.2016 р.

Суддя ОСОБА_2