Рішення № 55187881, 20.01.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2016р. Справа№ 914/2514/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Іскра», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Табис», м.Кокшетау, Республіка Казахстан

про стягнення 105159,56 доларів США (що станом на 22.07.2015р. дорівнює 2315760,73грн.)

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю

від відповідач: не зявився

Суть спору: позов заявлено Публічним акціонерним товариством «Іскра», м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Табис», м.Кокшетау, Республіка Казахстан про стягнення 105159,56 доларів США (що станом на 22.07.2015р. дорівнює 2315760,73грн.).

Ухвалою суду від 24.07.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.08.2015р. Ухвалою суду від 10.08.2015р. провадження у справі зупинено у звязку із зверненням господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу іноземної держави та призначено наступне судове засідання на 14.12.2015р.

Господарським судом Львівської області 07.10.2015р. при супровідному листі вих.№914/2514/15/1/15 на адресу Спеціалізованого міжрайонного економічного суду Акмолинської області Республіки Казахстан направлено для вручення ТзОВ «Табис» судових та позасудових документів, а саме: копії позовної заяви, ухвали суду від 24.07.2015р. про порушення провадження у справі, ухвали суду від 10.08.2015р. про зупинення провадження у справі.

На адресу господарського суду Львівської області від Спеціалізованого міжрайонного економічного суду Акмолинської області Республіки Казахстан при супровідному листі №1112-15-5-21/2056 від 05.11.2015р. (вх.№49875/15 від 17.11.2015р.) надійшло підтвердження про вручення документів, згідно якого направлені судом документи, отримано менеджером ТзОВ «Табис» - ОСОБА_2

Ухвалою суду від 14.12.2015р. провадження по справі №914/2514/15 поновлено (з врахуванням ухвали від 23.12.2015р.) та у звязку з неявкою сторін та беручи до уваги клопотання відповідача, розгляд справи відкладено на другу із дат, визначених ухвалою суду про зупинення провадження по справі від 10.08.2015р., а саме на 23.12.2015р.

Ухвалою суду від 23.12.2015р. розгляд справи відкладено на 20.01.2016р. у звязку із неявкою сторін.

Представник позивача в судове засідання 20.01.2016р. зявився, долучив до матеріалів справи додаткові документи (вх.№56148/15 від 24.12.2015р.), позовні вимоги підтримав повністю з підстав, вказаних у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що в листопаді 2013 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Айдин Сервіс» укладено контракт, на виконання умов якого останньому в квітні та травні 2015 року поставлено товар на суму 105159,56 доларів США, який всупереч умовам контракту не оплачено, внаслідок чого виникла заборгованість. Окрім цього, в липні 2015 року між позивачем, ТзОВ «Айдин Сервіс» та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Табис» укладено договір про заміну боржника у зобовязанні (переведення боргу), за яким відповідач прийняв обовязок виконання на користь ПАТ «Іскра» безспірного грошового зобовязання на загальну суму 105159,56 доларів США, який, однак, не виконано. Просив позов задоволити.

Відповідачем явки повноважного представника в судове засідання 20.01.2016р. не забезпечено, поважності причин неявки суду не повідомлено, хоча про час та місце проведення судового засідання його повідомлено належним чином. До матеріалів справи долучено відзив ТзОВ «Табис» (вх.№53300/15 від 08.12.2015р.), підписано представником ОСОБА_2, повноваження якого належним чином не підтверджені, у якому зазначено, що відповідачем договір про заміну боржника у зобовязанні не підписував. На електронну поштову адресу господарського суду Львівської області 29.12.2015р. надійшов лист ТзОВ «Табис» (без підпису) про відсутність кореспонденції від позивача на виконання вимог ухвали суду, долучений судом до матеріалів справи.

Інших заяв чи клопотань до початку судового засідання сторонами не подано.

Беручи до уваги встановлений законом строк вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у звязку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено таке.

Між Публічним акціонерним товариством «Іскра» (продавець за контрактом, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Айдин Сервіс» (покупець за контрактом) укладено контракт № ІЕ02/11-13 від 01.11.2013р., за яким продавець продає, а покупець купує товари по найменуваннях, в асортименті, по цінах і в кількостях, що визначені специфікаціями, які з моменту підписання їх сторонами є додатками і невідємними частинами цього договору (п.1.1).

За умовами договору, продаж товарів здійснюється на умовах або DAP кордон України та Росії залізнична станція Квашино, або DAP кордон Росії та Азербайджану залізнична станція Самур, або FCA Львів, за правилами Інкотермс 2010 (п.3.1). Товари супроводжуються такими документами: товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура, сертифікат походження (оригінал), сертифікат відповідності (п.3.3).

Так, на виконання умов контракту, позивачем відвантажено ТзОВ «Айдин Сервіс» товар на суму 105159,56 доларів США, що підтверджується рахунками-фактурами (інвойсами) №228 від 20.04.2015р. та №287 від 20.05.2015р. та залізничними накладними від 29.04.2015р. та 28.05.2015р. відповідно.

За умовами договору, всі розрахунки і ціни цього контракту викладені і здійснюються в доларах США (п.2.1). Оплата за товари і відвантаження товарів здійснюються окремими партіями, відповідно до попередньо поданого і узгодженого замовлення (п.3.4). Форма оплати: безготівковий розрахунок (п.4.1), умови оплати 100% передоплата (п.4.2). Оплата вважається здійсненою в момент надходження грошових коштів на рахунок продавця (п.4.3). Порядок оплати: грошовими коштами на валютний рахунок продавця, що вказаний в п.11 цього контракту (з вказанням номера даного контракту як підстави оплати) (п.4.4).

Проте, ТзОВ «Айдин Сервіс» взяті на себе за контрактом зобовязання із оплати за отриманий товар не виконано, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 105159,56 доларів США.

Окрім цього, між Публічним акціонерним товариством «Іскра» (кредитор за договором), Товариством з обмеженою відповідальністю «Айдин Сервіс» (первісний боржник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Табис» (новий боржник за договором, відповідач по справі) укладено договір про заміну боржника у зобовязанні (переведення боргу) № ЕР-01/06-15 від 01.07.2015р., за яким первісний боржник безоплатно передає новому боржникові, а новий боржник безоплатно приймає обов'язок виконання на користь кредитора безспірне грошове зобов'язання на загальну суму 105159,56 доларів США щодо оплати товару за контрактом № ІЕ02/11-13 від 01.11.2013р. (надалі - контракт) та відповідно до наступних рахунків-фактур (інвойсів): рахунок-фактура (інвойс) №228 від 20.04.2015р. на суму 51826,91 доларів США та рахунок-фактура (інвойс) №287 від 20.05.2015р. на суму 53332,65 доларів США (п.1.1).

Так, за умовами цього договору, первісний боржник передає, а новий боржник приймає обов'язок виконання грошового зобов'язання, передбаченого в пункті 1.1 цього договору, з моменту підписання даного договору (п.1.2). З моменту підписання даного договору, строк виконання новим боржником грошового зобов'язання, передбаченого в пункті 1.1 цього договору, вважається таким, що настав (п.1.3). Підписання даного договору свідчить про надання кредитором згоди на заміну боржника у зобов'язанні, передбаченому в пункті 1.1 цього договору та про ознайомлення нового боржника з документами, які засвідчують обов'язки, що передаються за цим договором (п.1.4).

Зважаючи на те, що заборгованість за поставлений згідно контракту товар не погашено, ПАТ «Іскра» звернулось до суду із позовом про стягнення із нового боржника ТзОВ «Табис» заборгованості в розмірі 105159,56 доларів США (що станом на 22.07.2015р. дорівнює 2315760,73грн.).

При вирішенні спору суд виходив з такого.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону. Окрім цього, у ч.1 ст.5 вказаного Закону встановлено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Так, у п.8.1 контракту встановлено, що якщо сторони не дійдуть згоди, спір підлягає вирішенню в господарському суді Львівської області із застосуванням процесуального та матеріального права України. Також, у п.3.1 договору про заміну боржника у зобовязанні, сторони погодили, що усі спори, розбіжності чи вимоги, що виникають за цим договором або в зв'язку із ним, в тому числі щодо його тлумачення, зміни, виконання, порушення, припинення або недійсності підлягають вирішенню господарським судом Львівської області (Україна) із застосуванням процесуального та матеріального права України. При цьому процесуальні документи, а також будь-які документи, які подаються у справі сторонами чи іншими учасниками процесу викладаються українською мовою.

Відтак, вказаний спір підсудний господарському суду Львівської області.

Згідно ст.175 ГК України, майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, ч.ч. 1, 2 ст.692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч.1 ст.593 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Водночас, ч.ч. 1, 2, 4 ст.538 ЦК України встановлено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Як визначено ч.1 ст.610 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні норми містяться і в Господарському кодексі України.

У відповідності до ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 105159,56 доларів США основного боргу обґрунтовані матеріалами справи.

Щодо заперечення відповідача, наведених у поданому ним відзиві (вх.№53300/15 від 08.12.2015р.), про те, що ТзОВ «Табис» договір про заміну боржника у зобовязанні (переведення боргу) № ЕР-01/06-15 від 01.07.2015р. не підписувався, відтак, він не може вважатись божником ПАТ «Іскра», суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ст.520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Так, до матеріалів справи долучено належним чином засвідчену копію договору про заміну боржника у зобовязанні (переведення боргу) № ЕР-01/06-15 від 01.07.2015р., підписаного від імені ТзОВ «Табис» ОСОБА_3 та скріплена круглою печаткою товариства.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Копію договору про заміну боржника у зобовязанні (переведення боргу) № ЕР-01/06-15 від 01.07.2015р. надіслано позивачем на адресу ТзОВ «Табис», що підтверджується описом цінного листа із витком календарного штемпеля установи звязку 22.07.2015р., а також роздруківкою електронного листа від 22.12.2015р., проте, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на спростування факту укладення вказаного договору ТзОВ «Табис». Так само суд звертає увагу на те, що відзив від імені ТзОВ «Табис» підписано представником ОСОБА_2, повноваження якого належним чином не підтверджені.

Так, у відповідності до ч.ч.1-3 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

Згідно з ч.1 ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПКУкраїни, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Суд також зазначає, що відповідно до п.4 ч.1, ч.3 ст.55 ГПК України, у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у гривнях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею. Пленумом Вищого господарського суду у п.3.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. розяснено, що при визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами.

Враховуючи вищенаведене та виходячи із офіційного курсу гривні до іноземної валюти долару США, встановленого Національним банком України на день подання позовної заяви до суду, суд приходить до висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 105159,56 доларів США основного боргу, що згідно офіційного курсу гривні до іноземної валюти долару США, встановленого Національним банком України станом на 24.07.2015р., еквівалентно 2315160,80грн.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат між сторонами, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч.2 ст.44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, Законом України «Про судовий збір», в редакції, чинній на момент подання ПАТ «Іскра» позовної заяви до суду, визначено, що за звернення до господарського суду із позовною заявою майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (пп.1 п.2 ч.2 ст.4).

Згідно із ч.3 ст.6 вказаного Закону, за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

На підтвердження сплати судового збору до позовної заяви позивачем долучено платіжне доручення №101573 від 22.07.2015р. на суму 73080,00грн.

Водночас, беручи до уваги ціну позову, визначену у національній валюті відповідно до офіційно встановленого Національним банком України курсу гривні до іноземної валюти долару США, станом на 22.07.20185р., суд приходить до висновку, що до сплати за подання ПАТ «Іскра» до господарського суду Львівської області цієї позовної заяви підлягало 46315,34грн. Таким чином, 26764,66грн. судового збору сплачено позивачем надмірно.

Суд розяснює, що відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак витрати зі сплати судового збору в розмірі 46315,34грн. слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Табис» (Товарищество с ограниченной ответственностью «Табыс»; Республика Казахстан, г.Кокшетау, ул.Есенберлина, 16; БИН 010440004107) на користь Публічного акціонерного товариства «Іскра» (м.Львів, вул.Вулецька, 14; код ЄДРПОУ 00214244) 105159,56 доларів США основного боргу, що станом на 24.07.2015р. за офіційним курсом Національного банку України становило 2315160,80грн. та 46315,34грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст складено 25.01.2016р.

Суддя Щигельська О.І.