Рішення № 5518775, 28.04.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.04.2009 Справа № 12/38

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „”ТіДіСі Дальнобой”, м. Бровари Київської області

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. Лохово Мукачівського району

про стягнення суми 10952 грн. у відшкодування вартості втраченого товару та 3285,60 грн. штрафу.

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача не зявився

Від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „”ТіДіСі Дальнобой”, м. Бровари Київської області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. Лохово Мукачівського району про стягнення суми 10952 грн. у відшкодування вартості втраченого товару та 3285,60 грн. штрафу.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, докази чого знаходяться в матеріалах справи.

На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

Повідомлення № 14058015 підтверджує завчасне вручення відповідачу 18.04.2009 року ухвали від 16.04.2009 року про порушення провадження у справі, де вказано про місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).

Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/38 від 28.04.2009 року

Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості їх участі в судовому засіданні.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола субєктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, суд

ВСТАНОВИВ:

Заборгованість відповідача в сумі 10 952 грн. щодо відшкодування вартості втраченого, з огляду на договір відповідального зберігання № 1379/2007/в/з від 30.08.2007 року, товару, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- актом приймання передачі № 1 від 30.08.2007 року;

- інвентаризаційним описом № 1 від 15.12.2008 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача (вимога про повернення товару № 1068 від 02.12.2008 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново господарські зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобовязання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобовязання кредитор вправі вимагати виконання обовязку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобовязань у відносинах. Підставою виникнення зобовязання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобовязальні відносини між сторонами, є відшкодування вартості втраченого товару (ст. 11 ЦК України).

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/38 від 28.04.2009 року

Отже, обовязок відповідача відшкодувати вартість втраченого товару є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення штраф в розмірі 3285,60 грн. нарахований відповідно до п. 5.3. укладеного договору. При оцінці обґрунтованості, правильності, правомірності та розумності вимог в цій частині позову судом з огляду на незначну тривалість існування боргу, розміру збитків кредитора, обєктивних процесів фінансово економічної ситуації в державі, ст.ст. 230 - 233 ГК України; ч. 3 ст. 509, ч. 3 ст.551 ЦК України; п. 3 ст. 83 ГПК України зменшує, як виняток, розмір стягуваного штрафу до 2000 грн. тому в решті стягнення штрафу належить відмовити.

При постановленні судового рішення враховується характер зобовязання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини,

суспільно державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобовязання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/38 від 28.04.2009 року

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „”ТіДіСі Дальнобой” (м. Бровари Київської області, вул. Богунська, 26 В; код 33212540) суму 10952 (десять тисяч девятсот пятдесят дві грн.) у відшкодування вартості втраченого товару; 2 000 (дві тисячі грн.) штрафу та 143 (сто сорок три грн.) у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) у відшкодування витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В решті позову щодо стягнення штрафу відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.