Рішення № 55187120, 19.01.2016, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.01.2016 Справа № 907/871/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин „Взуття", м. Ужгород

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Ужгород

про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, а саме, приміщеннями літ. А I-го поверху (позиції 1''', 2''', 3, 4, 5, 6, 7) площею 67,4 кв.м та приміщенням част. літ. А I-го поверху (поз. 1, 2) площею 67,4 кв.м, розташованими за адресою: АДРЕСА_2, шляхом звільнення їх від рухомого майна (речей) фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, заборони їй створювати перешкоди позивачу у користуванні таким нерухомим майном та про визнання недійсним договору оренди № 3 від 17.12.2014 року, укладеного між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (з врахуванням заяви про зміну предмету позову)

та за зустрічним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

до товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин „Взуття", м. Ужгород

з участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2, м. Ужгород

про визнання права користування частиною нежитлового приміщення, а саме, приміщеннями літ. А I -го поверху (позиції 1''', 2''', 3, 4, 5, 6, 7) та літ. А I -го поверху (поз. 1, 2), розташованого за адресою: АДРЕСА_2, площею 12 кв.м згідно договору оренди № 3 від 17.12.2014 року.

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя В.В. Мокану

суддя Н.М. Ващиліна

суддя В.С. Русняк

представники:

Позивача (за первісним позовом) - Ковач І.В., довіреність від 28.09.2015 року

Відповідача (за первісним позовом ФОП ОСОБА_1) - Увіна Т.В., договір № 28.15 від 31.07.2015 року

Відповідача (за первісним позовом ФОП ОСОБА_2) - не брав участі

Третьої особи - не брав участі

СУТЬ СПОРУ: товариством з обмеженою відповідальністю „Магазин „Взуття", м. Ужгород заявлено позов до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, а саме, приміщеннями літ. А I -го поверху (позиції 1''', 2''', 3, 4, 5, 6, 7) площею 67,4 кв.м та приміщенням част. літ. А I -го поверху (поз. 1, 2) площею 67,4 кв.м, розташованими за адресою: АДРЕСА_2, шляхом звільнення їх від

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 19.01.2016 року у справі № 907/871/15

рухомого майна (речей) фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та заборони відповідачу створювати перешкоди позивачу у користуванні таким нерухомим майном. Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 06.10.2015 до участі у справі залучено фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Заявою від 14.12.2015 року, поданою в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи по суті, позивач змінив предмет первісного позову, доповнивши позовні вимоги вимогою про визнання недійсним повністю договору оренди № 3 від 17.12.2014 року, укладеного між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1. З огляду на подану представником позивача заяву про зміну предмету позову в частині заявленої позовної вимоги щодо визнання недійсним повністю договору оренди № 3 від 17.12.2014 року, укладеного між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, судом ухвалою від 28.12.2015 року залучено до участі у справі в якості відповідача фізичну особу - підприємця ОСОБА_2, як сторону оспорюваного договору оренди. Зазначеною ухвалою від 28.12.2015 року прийнято до розгляду зустрічний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин „Взуття" про визнання права користування частиною нежитлового приміщення, а саме, приміщеннями літ. А I -го поверху (позиції 1''', 2''', 3, 4, 5, 6, 7) та літ. А I -го поверху (поз. 1, 2), розташованого за адресою: АДРЕСА_2, площею 12 кв.м. згідно договору оренди № 3 від 17.12.2014 року; залучено до участі у справі за зустрічним позовом в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізичну особу - підприємця ОСОБА_2, м. Ужгород.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обставини перешкоджання йому відповідачем в користуванні належним йому приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_2. Зазначає, що ТОВ "Магазин "Взуття" є власником нерухомого майна, а саме, вбудованих приміщень літ.А І-поверху (позиції 1'", 2", 3, 4, 5, 6, 7) площею 67.4 кв.м, реєстраційний номер 33656, та вбудованих приміщень част. літ.А І-поверху (поз 1,2) площею 67,4 кв.м реєстраційний номер майна - 3921708, розташованих за адресою: АДРЕСА_2.

Вказує, що ТОВ "Магазин "Взуття" набуло право власності на зазначене майно в 2001 році, коли придбало нерухоме майно - вбудовані приміщення площею 269 кв.м по вул. Корзо, 17 в м. Ужгород на підставі договору купівлі - продажу № 357, укладеного між Фондом приватизації та управління майном міста Ужгородської міської ради та товариством, що був посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н. Д. за № 36 від 31.01.2001р. На підставі вказаного договору Виконкомом Ужгородської міської ради рішенням № 257 від 15.10.2003р. було оформлено свідоцтво про право власності на нерухоме майно - магазин "Взуття" загальною площею 269,3 м кв. Право власності товариства було зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 3921708 (витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, виданий КП „Ужгородське МБТІ" 12.2003р. № 2296381, запис в книзі № 7, запис № 1272).

У зв'язку з неправомірними діями директора ТОВ „Магазин Взуття" ОСОБА_6 таке майно вибуло з володіння товариства. Для захисту свого права власності ТОВ "Магазин "Взуття" звернулось до суду про витребування майна з чужого незаконного володіння.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 19.01.2016 року у справі № 907/871/15

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18.03.2014р. та рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 06.03.2015р. позов ТОВ "Магазин "Взуття" до ОСОБА_7, ОСОБА_2. ОСОБА_8, ОСОБА_9 задоволено та витребувано нерухоме майно - вбудовані приміщення літ.А І-поверху (позиції 1'", 2'", 3, 4, 5, 6, 7) площею 67,4 кв. м, реєстраційний номер 36233656, та вбудовані приміщення част. літ.А І-поверху (поз.1.2) площею б7,4 кв. м, реєстраційний номер майна - 3921708, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, з володіння відповідачів шляхом передачі в натурі. Вказане рішення було залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 20.05.2015 року.

Аналізуючи вказане рішення, позивач наголошує, що воно передбачає не перехід права власності від ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до товариства, а відновлення прав ТОВ "Магазин "Взуття" як власника, права якого не припинялись і підлягають поновленню та захисту без будь - яких умов та застережень.

Інформує, що рішення було виконано органом державної виконавчої служби шляхом вилучення у ОСОБА_2 та передачі приміщення державним виконавцем товариству за актом передачі.

У зв'язку з відмовою відповідача, як і інших фізичних осіб - підприємців, які здійснювали торговельну діяльність у переданому органом державної виконавчої служби приміщенні, звільнити приміщення від належного їм майна, позивач звернувся з даним позовом. Укладений між відповідачами договір оренди частини приміщення вважає незаконним, оскільки об'єкт оренди не належав ОСОБА_2, право власності від товариства не вибувало, дійсним власником приміщення залишався позивач, на дату укладення договору оренди (17.12.2014 року) це було підтверджено рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18.03.2014 року. Наголошує, що договір оренди укладено під час дії арешту на спірне нерухоме майно, що накладений згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 28.02.2014 року, яку залишено без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 17.04.2014 року. З цих підстав просить відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Відповідач фізична особа - підприємець ОСОБА_1 письмових пояснень по суті первісного позову не надала, звернулась з зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" про визнання за нею права користування частиною приміщення площею 12 кв. м згідно договору оренди № 3 від 17.12.2014 року, мотивуючи свої вимоги наявністю договірних відносин з ФОП ОСОБА_2, які тривають на даний час у зв'язку з автоматичною пролонгацією договору оренди. Присутня в судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Увіна Т.В. проти первісного позову заперечила усно, вважає право власності позивача не підтвердженим належним чином, оскільки діє реєстрація права власності за ОСОБА_2; крім того, зауважила, що відповідно до ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Заявила про відсутність майна відповідача ОСОБА_1 у спірному приміщенні.

Стосовно поданого представником ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_10 клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення апеляційним судом Закарпатської області справи № 308/12227/13-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_11 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18.03.2014 року у справі за позовом ТОВ "Магазин "Взуття" до ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 19.01.2016 року у справі № 907/871/15

треті особи: ОСОБА_12, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І., ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання недійсним договору купівлі - продажу та витребування майна, розгляд якого було відтерміновано за усним клопотанням представника відповідача, присутня в судовому засіданні представник ОСОБА_1 повідомила про його неактуальність у зв'язку з завершенням апеляційним судом розгляду зазначеної справи. За таких обставин, клопотання ФОП ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі залишено судом без розгляду.

Відповідач фізична особа - підприємець ОСОБА_2, належно повідомлена про розгляд справи (повідомлення про вручення рекомендованого листа з ухвалою суду від 28.12.2015 року, а також інші повідомлення про вручення їй рекомендованих листів як третій особі долучені до матеріалів справи), явку свого представника в судові засідання не забезпечила, письмових пояснень по суті спору не надала, тому спір в частині вимог до неї вирішено за наявними документами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

По первісному позову:

Право власності позивача на спірне приміщення підтверджено рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18.03.2014 року у справі № 309/12227/13-ц, яким встановлено підстави набуття (договір купівлі - продажу № 357 від 31.01.2001 року, укладений між Фондом приватизації та управління майном міста Ужгородської міської ради та ТОВ "Магазин "Взуття"), факт оформлення та реєстрації (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13.12.2003 року серії САА № 910734, витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 2296381, виданий КП "Ужгородське МБТІ" 15.12.2003 року, запис № 1272 в книзі №7). Зазначене рішення набрало законної сили відповідно до рішення апеляційного суду Закарпатської області від 06.03.2015 року, яким змінено резолютивну частину рішення в частині розподілу судових витрат та виключено з мотивувальної частини абзац із посиланням на норми статей 1212 - 1213 ЦК України; у незміненій частині рішення було залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 20.05.2015 року.

Вказаним рішенням задоволено позовну заяву ТОВ "Магазин "Взуття", визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі - продажу від 07.07.2011 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" та ОСОБА_7, витребувано з володіння ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь ТОВ "Магазин "Взуття" нерухоме майно - вбудовані приміщення літ.А І-поверху (позиції 1'", 2'", 3, 4, 5, 6, 7) площею 67,4 кв. м, реєстраційний номер 36233656, та вбудовані приміщення част. літ.А І-поверху (поз.1.2) площею б7,4 кв. м, реєстраційний номер майна - 3921708, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 шляхом його передачі в натурі.

Зазначеним рішенням, зокрема, констатовано, що у набувача майна за оспорюваним у справі договором купівлі - продажу ОСОБА_7 не виникло право власності на майно - нежитлові приміщення площею 134,8 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, та відповідно право володіти, користуватися та розпоряджатися цим майном. Суд встановив, що оскільки в силу ст. 216 ЦК України з недійсного договору купівлі - продажу від 07.07.2011 року у ОСОБА_7 право

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 19.01.2016 року у справі № 907/871/15

власності та право продажу не виникло, та таке вибуло з володіння ТОВ "Магазин "Взуття" поза його волею, що підтверджено матеріалами справи, відповідно до ст. ст. 388, 658 ЦК України наступні набувачі майна - ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не набули права власності на спірне нерухоме майно, і таке підлягає витребуванню в них на користь власника ТОВ "Магазин "Взуття" в натурі.

Обставини, встановлені зазначеним рішенням, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Судом з'ясовано, що частина вказаного приміщення площею 12 кв. м перебувала в орендному користуванні відповідача ФОП ОСОБА_1 та використовувалась нею для торгівлі непродовольчими товарами. Орендні відносини були оформлені спірним договором оренди № 3 від 17.12.2014 року укладеним між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 як орендодавцем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 як орендарем.

Станом на час звернення ТОВ "Магазин "Взуття" з даним позовом у приміщенні знаходилось майно відповідача, що підтверджено долученими позивачем до справи матеріалами відеозйомки (арк. справи № № 142, 143, т. 1 - CD-RW диск № HDL6750J2112599). Перебування майна відповідача у спірному приміщенні представником відповідача не заперечувалось; в обґрунтування підстави знаходження там майна представник ФОП ОСОБА_1 надав договори оренди; клопотав про зупинення провадження у справі.

Заяву представника ФОП ОСОБА_1 в судовому засіданні 18.01.2016 року про відсутність майна відповідача у спірному приміщенні суд сприймає як офіційну інформацію про звільнення відповідачем ФОП ОСОБА_1 спірного приміщення, що є підставою для припинення провадження у справі в частині вимоги про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом звільнення їх від рухомого майна (речей) ФОП ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Щодо іншої частини вимог первісного позову суд дійшов висновку про їх задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Принцип непорушності права власності встановлено і ст. 321 Цивільного кодексу України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до статей 317, 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно статті 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток історії та культури; 6) викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю; 7) викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції, 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 19.01.2016 року у справі № 907/871/15

Вищевказаним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18.03.2014 року у справі № 309/12227/13-ц встановлено, що укладання угод про розпорядження майном, в тому числі тих, де набувачем є ОСОБА_2, відбувалось поза волею та без участи власника.

З огляду на вимоги статті 346 Цивільного кодексу України припинення права власності позивача на спірне майно не відбулось, оскільки цією нормою не передбачено припинення права власності дійсного власника в зв'язку з реєстрацією договорів купівлі - продажу за іншими особами під час перепродажу, що відбувалось без участі і поза межами волі дійсного власника.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом України у справі № 6-1цс15, якщо дійсний власник не був стороною правочину і майно відчужено поза волею власника, то право власності на майно не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребувано. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

З врахуванням наведеного, суд вважає правомірним твердження представника ТОВ "Магазин "Взуття" про те, що право власності товариства на спірне приміщення не виникало по - новому, а було захищене як таке, що виникло в 2001 році, і було належним чином зареєстровано.

На наявність права власника на майно не впливає та обставина, що спірне майно було предметом угод оренди, на які покликається відповідач, оскільки дійсний власник, право власності якого не припинено, не був стороною цих угод.

Зазначена у п. 1.1 договору оренди № 3 від 17.12.2014 року інформація про належність об'єкту оренди ОСОБА_2 спростована вищевказаним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18.03.2014 року, з якого слідує, що право власності ТОВ "Магазин "Взуття" не припинялось.

Враховуючи, що ТОВ "Магазин "Взуття" залишалося дійсним власником майна, яке було об'єктом оренди, станом і на час укладення спірного договору оренди, оспорюваний у справі договір оренди укладено з порушенням ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, а також ст. 319 ЦК України, яка регламентує право розпорядження майном саме власником.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Укладення договору оренди № 3 від 17.12.2014 року з порушенням ст. ст. 319, 761 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладені обставини та встановлений судом факт перешкоджання відповідачем ФОП ОСОБА_1 позивачу у користуванні спірним приміщенням, вимога про заборону ФОП ОСОБА_1 створювати перешкоди позивачу у користуванні спірним нерухомим майном підлягає задоволенню.

По зустрічному позову:

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 19.01.2016 року у справі № 907/871/15

Вимоги зустрічного позову про визнання права користування частиною нежитлового приміщення площею 12 кв.м згідно договору оренди № 3 від 17.12.2014 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 обґрунтовує посиланням на укладений з ФОП ОСОБА_2 договір оренди № 3 від 17.12.2014 року, дію якого вважає пролонгованою автоматично, а також посиланням на ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України.

При вирішенні первісного позову судом встановлено, що право власності ТОВ "Магазин "Взуття" на об'єкт нерухомого майна площею 134,8 кв. м, визнання права користування яким вимагає ФОП ОСОБА_1, починаючи з 2001 року не припинялось та повторно не виникало.

Укладення договору оренди № 3 від 17.12.2014 року між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 відбулось в порушення ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України, оскільки ФОП ОСОБА_2, як зазначено вище, не була дійсним власником майна.

Та обставина, що 07.07.2011р. колишній керівник товариства ОСОБА_6 без відповідних повноважень уклала договір купівлі - продажу з ОСОБА_7, згідно якого майно ТОВ "Магазин "Взуття" було продано останньому, а в подальшому відчужено ОСОБА_2, не створює правових наслідків для дійсного власника. Наведені обставини станом на час укладення договору оренди були підтверджені рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18.03.2014 року, яке на момент закінчення строку дії договору оренди (17.11.2015 року) вже набрало законної сили.

Отже, укладення договору оренди, на який покликається позивач за зустрічним позовом, не породжує у нього прав щодо спірного майна, в тому числі права користування, оскільки дійсний власник, право власності якого не припинено, не був стороною договору оренди.

Посилання ФОП ОСОБА_1 на ст. 770 Цивільного кодексу України суд вважає помилковим, оскільки зміна власника приміщення не відбулась, адже, право власності дійсного власника не припинялось із втратою ним майна. Крім того, договір оренди був укладений строком до 17.11.2015 року. Станом на цю дату на розгляді господарського суду вже перебував спір за первісним позовом, що виключало автоматичну пролонгацію договору у разі наявності підстав для такої.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З огляду на викладене, підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по первісному позову належить віднести на відповідачів, а саме, на ФОП ОСОБА_1 в сумі 1827 грн. (1218 грн. за вимогою про заборону створювати перешкоди + 609 грн. половина суми судового збору за вимогою про визнання договору недійсним), на ФОП ОСОБА_2 в сумі 609 грн. (половина судового збору за вимогою про визнання договору недійсним). Судові витрати по зустрічному позову слід віднести на позивача за зустрічний позовом ФОП ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 33, 34, 35, 49, ч. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

суд вирішив:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір оренди № 3 від 17.12.2014 року, укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 19.01.2016 року у справі № 907/871/15

3. Заборонити фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 створювати перешкоди товариству з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" у користуванні нерухомим майном, а саме, приміщеннями літ. А I-го поверху (позиції 1''', 2''', 3, 4, 5, 6, 7) площею 67,4 кв.м та приміщенням част. літ. А I-го поверху (поз. 1, 2) площею 67,4 кв.м, розташованими за адресою: АДРЕСА_2,

4. В частині вимоги про звільнення вказаного приміщення від рухомого майна фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 провадження у справі припинити.

5. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідн. код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин „Взуття" (88000, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 13599139) суму 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. у повернення судового збору.

6. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (88000, АДРЕСА_1, ідн. код НОМЕР_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин „Взуття" (88000, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 13599139) суму 609 (шістсот дев'ять) грн. у повернення судового збору.

7. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

8. Судовий збір за зустрічним позовом віднести на позивача фізичну особу - підприємця ОСОБА_1.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.01.2016 року.

Головуючий суддя В.В. Мокану

суддя Н.М. Ващиліна

суддя В.С. Русняк