Рішення № 55187058, 20.01.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/187/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2016 Справа № 908/5612/15

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800)

до відповідача: Приватного підприємства "Будтехноком-Бердянськ" (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Свердлова, буд. 40)

про стягнення суми 142482,79 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Суберляк Д.В. (дов. № 4007-О від 31.10.2012 р.);

Від відповідача - не з'явився (Шостак А.П., дов. б/н від 03.08.2015 р.,

у судовому засіданні 10.12.2015 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 142482,79 грн. - заборгованості за договором б/н від 15.02.2013 р., із яких: сума 49899,99 грн. - заборгованість за кредитом, сума 50068,61 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, сума 42514,19 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.11.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/5612/15, справі присвоєно номер провадження 20/187/15, справу призначено до розгляду на 19.11.2015 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 01.12.2015 р., 10.12.2015 р. Ухвалою суду від 10.12.2015 р. на підставі ст. 69 ГПК України, за клопотанням відповідача, продовжено строк вирішення спору в справі на 15 днів - до 20.01.2016 р. включно, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 18.01.2016 р., потім на 20.01.2016 р.

У судовому засіданні 20.01.2016 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням письмових пояснень, які надійшли до суду 19.11.2015 р. та 18.01.2016 р. Просить позов задовольнити, стягнути з відповідача суму 142482,79 грн. заборгованості за договором б/н від 15.02.2013 р., із яких: сума 49899,99 грн. - заборгованість за кредитом, сума 50068,61 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, сума 42514,19 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Позов обґрунтовано ст.ст. 526, 530, 610, 629, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 198 Господарського кодексу України.

У судове засідання відповідач не з'явився. 20.01.2016 р. через канцелярію суду надійшли два письмових клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду справи на 15 днів. У клопотаннях зазначено, що ані представник відповідача, ані директор ПП "Будтехноком-Бердянськ" не мають змоги з'явитися в судове засідання, призначене на 20.01.2016 р. Також зазначено, що відповідачем до Бердянського відділення ПАТ КБ «Приватбанк» подано заяву про реструктуризацію боргу, що в подальшому може вплинути на предмет позовних вимог.

Статтею 69 ГПК України визначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на п'ятнадцять днів.

У пункті 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. N 18 роз'яснено, що продовження передбачених частинами першою і другою статті 69 ГПК строків вирішення спору можливе лише у виняткових випадках за клопотанням сторони і не більше як на п'ятнадцять днів (частина третя цієї статті ГПК); якщо таке продовження здійснюється два і більше разів, сукупна його тривалість також не може перевищувати п'ятнадцяти днів.

Оскільки ухвалою суду від 10.12.2015 р., за клопотанням відповідача, на підставі ст. 69 ГПК України продовжувався строк вирішення спору в справі на 15 днів - до 20.01.2016 р. включно, зазначені вище клопотання відповідача задоволенню не підлягають.

Присутній у судовому засіданні 10.12.2015 р. представник відповідача позов визнав частково в розмірі заборгованості за кредитом, яка складає 49899,99 грн., в іншій частині позовних вимог просив відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю. У письмовому відзиві, який надійшов до суду 10.12.2015 р., відповідачем зазначено про надання позивачем в обґрунтування позовних вимог Умови та Правила обслуговування за розрахунковими картками, Тарифи банку станом на день укладання договору, Умови та Правила банківських послуг. Водночас, позивачем не надавалися відповідачу документи, які б свідчили, що умови та правила надання банківських послуг, а також тарифи, про які йде мова в заяві від 15.02.2013 р. та на які посилається позивач в позові, прийняті та затверджені належним чином правлінням ПАТ КБ «Приватбанк», станом на момент оформлення заяви та є невід'ємною частиною саме заяви про відкриття рахунку, підписаною відповідачем 15.02.2013 р. Із розміщених на сайті htth://privatbank.ua вищевказаних документів не зрозуміло з якого часу прийнята редакція вказаних документів. У позивача існують декілька редакцій вказаних документів, відтак наказ про затвердження є обов'язковим документом, за допомогою якого можливо ідентифікувати час вступу в дію Умов, Правил та тарифів банку до того чи іншого кредитного договору. З доданого позивачем розрахунку неможливо зрозуміти який процент взято позивачем за основу при визначенні заборгованості по процентам за користування кредитом. Позивачем не надано доказів частково погашення кредиту, з урахування того, що розрахунки проводилися в програмі Приват24. Претензія, яка була надіслана відповідачу станом на 17.09.2015 р., та яка міститься в матеріалах справи, містить зовсім інші суми заборгованості, процентів та штрафних санкцій. Посилання позивача на Умови та правила надання банківських послуг, а саме п. 3.2.210.7 Умов щодо встановлення строків позовної давності тривалістю 15 років не ґрунтуються на нормах чинного законодавства так як відповідач не підписував договору про збільшення позовної давності. Самі Умови та правила банківських послуг, на які посилається позивач, не містять обов'язкових вимог, які передбачені ЦК України для укладання договору, відповідно до ст.ст. 628, 634 ЦК України. З доданих позивачем до позову документів взагалі не зрозуміло з якої суми заборгованості, за який період та з урахуванням якої ставки НБУ з посиланням на відповідний пункт договору розрахована пеня. Розрахунок заборгованості, який надає позивач, містить посилання на нарахування пені за порушення строків розрахунку в сумі 3788,19 грн. та загальний залишок пені за порушення строків розрахунків у сумі 42514,19 грн., що унеможливлює визначення вірності розрахунку. Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 42514,19 грн. не ґрунтуються на законі.

20.01.2016 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшло письмове клопотання про відстрочення виконання рішення суду, в якому зазначено, що відповідач визнає позовні вимоги частково без урахування штрафних санкцій. Також викладено клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами.

01.12.2015 р. на електронну адресу суду від відповідача надійшло письмове клопотання про витребування у позивача наказу про затвердження Умов та правил надання банківських послуг, наказу про затвердження Умов та Правил обслуговування за розрахунковими картками, наказу про затвердження тарифів, які разом з заявою відповідача від 15.02.2013 р. складають договір банківських послуг від 15.02.2013 р.

Зазначене клопотання відповідача задоволено судом на підставі ст. 38 ГПК України ухвалою від 01.12.2015 р.

Повторне клопотання відповідача від 10.12.2015 р. про витребування доказів відхилено судом ухвалою від 10.12.2015 р., оскільки ухвалою суду від 01.12.2015 р. вже було задоволено аналогічне клопотання відповідача про витребування доказів.

Згідно з письмовим клопотанням відповідача від 10.12.2015 р. представник відповідача ознайомився з матеріалами справи 12.01.2016 р., про що мається відповідна відмітка на клопотанні (а.с. 111).

Враховуючи, що 20.01.2016 р. є останнім днем вирішення спору, суд визнав можливим розглянути справу в порядку ст. 75 ГПК України у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

15.02.2013 р. Приватне підприємство «Будтехноком-Бердянськ» звернулося до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (позивач, банк) із заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та заявою про відкриття рахунку.

В заяві зазначено, що підписавши цю заяву (анкету), клієнт висловлює свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайті банку www.pb.ua), Тарифами банку, які разом із цією заявою (анкетою) складають Договір банківського обслуговування. Підписавши цю заяву, клієнт засвідчує згоду на ведення ПАТ КБ «Приватбанк» документообігу, у т.ч. підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних та інших документів, як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладення електронного цифрового підпису, що отримано в порядку, який передбачено Умовами та Правилами надання банківських послуг. Своїм підписом клієнт приєднався і зобов'язався виконувати умови, що викладено в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах Приватбанку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через веб-сайт банку (www.pb.ua або інший інтернет-/СМС-ресурс, зазначений банком). Підтверджує, що вся надана ним інформація є правильною. При укладенні договорів, а також додаткових угод до них, банк та клієнт допускають використання факсимільного відтворення печатки банку та підпису особи, яка уповноважена підписувати договори та угоди до них від імені банку, здійсненого за допомогою засобів копіювання.

Таким чином, між сторонами у справі укладено договір банківського обслуговування № б/н від 15.02.2013 р. Згідно з заявою відповідача йому було відкрито позивачем поточний рахунок 26007055870418 в український гривні та картковий рахунок № 26052055870414 в український гривні.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує наступне.

У пункті 3.2.2.1 Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови) встановлено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені в заявці на договірне списання коштів (надалі - гарантований платіж або заявка), в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені договором строки.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним із моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Із змісту укладеного сторонами договору № б/н від 15.02.2013 р. слідує, що він є фактично змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору, тобто між сторонами по суті виникли правовідносини кредитування шляхом надання Банком у користування Клієнта кредитних коштів, що містяться на відкритому банківському поточному рахунку.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 629 вказаного Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 1048 параграфа 1 глави 71 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.п. 3.1.1.73, 3.1.1.74, 3.1.1.76.2 Умов банк надає послугу гарантованих платежів для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом та банком (далі - послуга). Послуга надається у вигляді виконання банком заявок на договірне списання коштів (далі - «гарантований платіж» або «заявка»), згідно якої клієнт-платник доручає банку зарахувати кошти на рахунок отримувача в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. У разі необхідності отримання отримувачем послуги, платник за допомогою системи дистанційного обслуговування Інтернет-клієнт-банк «Приват24» подає в банк заявку на договірне списання коштів за встановленою формою. Створені в Приват24 заявки в обов'язковому порядку підписуються ключами електронних підписів посадових осіб клієнтів-платників. Якщо надання послуги здійснюється за рахунок кредитних коштів, банк надає платнику кредит у розмірі, передбаченому в заявці (у межах встановленого ліміту) шляхом їх зарахування на рахунок 3648. Порядок надання банком кредиту та порядок його погашення платником здійснюється згідно з п. 3.2.2 Умов та правил надання кредиту.

Відповідно до довідки позивача вих. № 08.7.0.0.0/151015165951 від 15.10.2015 р. відповідачу встановлені кредитні ліміти: 28.11.2013 р. - 95000,00 грн., 14.02.2014 р. - 49899,99 грн., 27.08.2015 р. - 0,00 грн.

Позивачем надано до матеріалів справи виписку по рахунку № 20627055701048, відкритому відповідачу, яка свідчить, зокрема, що з 28.11.2013 р. відповідач почав користуватися послугою «гарантований платіж», загальна сума отриманих в період з 03.12.2013 р. по 09.01.2014 р. і не повернутих кредитних коштів склала 49899,99 грн. При цьому прострочена заборгованість на рахунку відповідача з'явилася 09.01.2014 р. У матеріалах справи маються роздруковані заявки відповідача на гарантований платіж (а.с. 28-31) із зазначенням сум, які відповідач перераховував третім особам.

Згідно з п. 3.2.2.2 Умов - термін повернення кредиту зазначений в заявці. У разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цих Умов, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє клієнту письмове повідомлення із зазначенням терміну повернення кредиту.

Судом встановлено, що на адресу Відповідача 19.09.2015 р. Банком направлено претензію № 31128ZPВDS0RG від 17.09.2015 р. про сплату простроченої заборгованості за тілом кредиту та за процентами, а також нарахованої пені. Відповідь на претензію відповідач не надав, суму 49899,99 грн. отриманих кредитних коштів позивачу не повернув.

Відповідач у судовому засіданні отримання кредитних коштів від позивача підтвердив, позов на суму 49899,99 грн. визнав.

Згідно з наданим позивачем розрахунком та випискам по рахунку відповідачу нараховані проценти за користування кредитом у розмірі 50068,61 грн. за загальний період із 04.12.2013 р. по 23.09.2015 р. Відповідачу на залишок заборгованості по тілу кредиту за період по 30.06.2014 р. нараховані проценти по процентній ставці 28% річних, за період з 01.07.2014 р. нараховані проценти по процентній ставці 36% річних. Заборгованість по процентам становить суму 50068,61 грн.

Згідно з п. 3.2.2.6.2 відповідач зобов'язався оплатити відсотки та винагороди за користування кредитом згідно з п.п. 3.2.2.9, 3.2.2.10 договору.

Відповідно до п. 3.2.2.2 Умов клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менше ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці клієнта. У період із дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 р. клієнт за користування кредитом сплачує банку проценти в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 р. клієнт за користування кредитом сплачує банку проценти в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У разі непогашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт сплачує проценти в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, виписки по рахунку відповідача, прострочена заборгованість з'явилася 09.01.2014 р.

Відповідач зазначену суму заборгованості по процентам не сплатив. Наданий позивачем розрахунок заборгованості по процентам в розмірі 50068,61 грн. є правильним, вимоги заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в розмірі 42514,19 грн., нарахованої за загальний період з 04.08.2014 р. по 23.09.2015 р. Відповідно до пояснень позивача та виписки по рахунку зазначена сума пені складається з пені, нарахованої на прострочену заборгованість по кредиту - 24958,29 грн. та з пені, нарахованої на прострочену заборгованість по процентам - 17555,90 грн.

Відповідно до п. 3.2.2.10.1, 3.2.2.10.4 Умов у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування неустойки здійснюється протягом 15 років із дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане клієнтом.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно з п. 3.2.2.10.7 Умов строки позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років.

Тобто, умовами договору сторони збільшили строк позовної давності по стягненню пені., а також період нарахування.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань із повернення кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитними коштами. Розрахунок пені здійснений позивачем правильно. З відповідача на користь позивача стягується пеня в сумі 42514,19 грн.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Відповідач отримання кредитних коштів не заперечив, доказів погашення заборгованості суду не надав. Заперечення відповідача, викладені в письмовому відзиві, спростовуються наведеними вище нормами законодавства.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», заявлені до ПП «Будтехноком-Бердянськ», суд вважає обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають повному задоволенню з підстав, що викладені вище.

20.01.2016 р. від представника відповідача через канцелярію суду надійшло письмове клопотання про відстрочення виконання рішення суду до 01.05.2016 р., яке відповідач просить розглянути за його відсутності. Клопотання про відстрочку виконання рішення суду мотивовано тим, що рішенням господарського суду з Бердянської районної адміністрації на користь ПП «Будтехноком-Бердянськ» стягнуто заборгованість у розмірі 2000000,00 грн. Заборгованість перед позивачем виникла із-за несвоєчасних розрахунків з відповідачем контрагентів, більшість з яких є бюджетними установами. Кошти від примусового стягнення надійдуть на рахунок відповідача у березні, квітні 2016 р., так як Бердянська районна адміністрація подала касаційну скаргу, яка носить формальний характер.

Позивач проти клопотання заперечив, просить відмовити в його задоволенні.

Частиною 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

На підставі зазначеної норми, розглянувши клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення, суд вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Умовою для надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Тобто, в матеріалах справи мають бути докази, які б дозволили обґрунтовано припустити, що існують вищезазначені обставини. При цьому суд бере до уваги матеріальні інтереси обох сторін, а також те, що викладені відповідачем в клопотанні обставини щодо надходження на його рахунок коштів у березні, квітні 2016 р. є припущенням відповідача та не підтверджені належним доказом.

Суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що відповідно до ст. 121 ГПК України відповідач не позбавлений права при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, звернутися до господарського суду з заявою про відстрочення або розстрочення на стадії виконання рішення суду із наданням належних доказів у підтвердження заяви.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Будтехноком-Бердянськ» (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Свердлова, буд. 40, код ЄДРПОУ 34667294) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором № б/н від 15.02.2013 р. в розмірі 142482 (сто сорок дві тисячі чотириста вісімдесят дві) грн. 79 коп. (із яких: 49899 (сорок дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 99 коп. - заборгованість за кредитом, 50068 (п'ятдесят тисяч шістдесят вісім) грн. 61 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 42514 (сорок дві тисячі п'ятсот чотирнадцять) грн. 19 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором), судовий збір у розмірі 2137 (дві тисячі сто тридцять сім) грн. 24 коп. Видати наказ.

Повне рішення складено 25 січня 2016 р.

Суддя Л.П.Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.