Рішення № 55180247, 14.01.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/4543/15-ц

Номер провадження 2/489/86/16

РІШЕННЯ

Іменем України

14 січня 2016 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Недавній А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - позивач або Банк) до ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив

В липні 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач був зобов'язаний щомісячно у встановлені строки здійснювати погашення заборгованості за кредитом та сплачувати проценти за користування кредитним коштами.

Оскільки, останній не виконує належним чином взяті на себе кредитні зобов'язання, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості у розмірі 37737,06 грн.

10.12.2015 до суду від відповідача надійшла заява, в якій просив застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, подав заяву в якій просив відкласти розгляд справи, позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

18.08.2014 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №500956754, за яким останньому було надано в кредит кошти в сумі 27665,31 грн., а відповідач зобов'язувався повернути наданий кредит у повному обсязі та сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 15,99% річних.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем була надана суду копія кредитного договору №500956754, яка засвідчила факт укладення даного договору. Згода відповідача підтверджується його підписом.

На основі укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору, суд робить висновок про виникнення зобов'язальних правовідносин між сторонами, відповідно до яких позивач зобов'язувався надати грошові кошти відповідачу в розмірі та на умовах, встановлених в договорі, а відповідач зобов'язувався повернути кредит та сплатити відсотки.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

В ч. 1 ст. 527 ЦК України зазначається, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 530 цього кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З розрахунку заборгованості за договором №500956754 вбачається, що відповідач має заборгованість за даним договором, що підтверджує факт порушення ним умов кредитного договору та не виконання зобов'язань, що випливають з нього.

В ч. 1 ст. 610 ЦК України вказується, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з розрахунку заборгованість становить 37737,06 грн., з яких: 27361,33 грн. - заборгованість за кредитом; 2906,01 грн. - заборгованість по відсоткам; 5869,72 грн. - комісія; 1600,00 грн. - штраф.

В своїй заяві відповідач просив суд застосувати строки позовної давності щодо заявлених вимог.

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. ст. 257, 258 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна позовна давність в один рік.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до викладеної Верховним Судом України правової позиції в постанові № 6-14цс від 19.03.2014, згідно правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Отже, у даній справі відсутні визначені законом підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, адже відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості за кредитним договором від 18.08.2014 несплата чергового платежу відповідачем мала місце станом на 19.11.2014. Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором 08.07.2015, тобто в межах строку позовної давності.

Виходячи з наведених норм матеріального права та обставин справи, суд приходить до висновку про порушення відповідачем взятих зобов'язань, а тому позов підлягає задоволенню шляхом стягнення заборгованості з позичальника.

Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору в сумі 377,37 грн., що були понесені позивачем у справі і документально підтверджені.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212-214, 226 ЦПК України, суд

вирішив

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент. номер - НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість за кредитним договором №500956754 від 18.08.2014 на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" яка становить 37737 (тридцять сім тисяч сімсот тридцять сім) грн. 06 коп., з яких: 27361,33 грн. - заборгованість за кредитом; 2906,01 грн. - заборгованість по відсоткам; 5869,72 грн. - комісія; 1600,00 грн. - штраф.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» судовий збір у розмірі 377,37 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі оскарження особою, яка не була присутня під час проголошення рішення - з моменту отримання копії рішення.

Суддя В. В. Кокорєв