Вирок № 55176664, 20.01.2016, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/8753/15-к 1-кп/639/87/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Федюшина М.В.,

секретаря Кузнецова М.В.,

прокурора Жила Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню, зареєстрованому в ЄРДР 16 вересня 2015р. № 12015220500001710 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Білгород Російської Федерації, росіянина, громадянина України, з середньою - технічною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого: 22.12.2011 року Ленінським районам судом м. Харкова за ч.1 ст.185, ч.1 ст.309, ч.2 ст.185, ч.1 ст.289, ч.2 ст.289 КК України, із застосуванням ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 04.08.2014 року згідно ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.07.2014 року на підставі ст.2 ЗУ «Про амністію», проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, суд,

встановив:

ОСОБА_1 будучи раніше судимим за скоєння корисливих злочинів, маючи не зняту у встановленому законом порядку судимість, на шлях перевиховання не став, та повторно скоїв корисливий злочин при наступних обставинах.

14 вересня 2015 року, приблизно о 14 годині, ОСОБА_1, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_2, звернув увагу на огорожу вказаного домоволодіння, яка була обладнана металевими вхідними дверима.

В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме металевих дверей.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, ОСОБА_1, упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до огорожі вказаного домоволодіння та заволодів металевими дверима, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 4199 від 28.09.2015р., - 182 гривні, шляхом їх демонтажу з петель, після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 182 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1, свою провину у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.185 КК України, визнав повністю, щиро покаявся у скоєному, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння та пояснив суду, що він 14 вересня 2015 року, приблизно о 14 годині, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_2, помітив на огорожі вказаного домоволодіння металеві двері, які вирішив вкрасти, оскільки вважав, що цей будинок є безхозним.

Він, упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до огорожі вказаного домоволодіння та зняв металеві двері, які продав незнайомому чоловіку за 120 гривень, гроші витратив на продукти харчування.

Крадіжку скоїв через скрутне матеріальне становище, оскільки не може знайти роботу, судові витрати визнає у повному обсягу.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, до обвинуваченого ОСОБА_1 будь - яких претензій не має.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини по справі, судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні всіх обставин та доказів у справі, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, з урахуванням думки прокурора, заяви потерпілої про розгляд справи за її відсутності, суд провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_1 та вивченням матеріалів справи, які характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

За таких обставин, суд вважає доведеною провину обвинуваченого ОСОБА_1 і кваліфікує його дії за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Пом'якшуючими покарання обставинами відносно обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно до вимог ст.66 КК України, суд визнає його щире каяття у скоєному, та активне сприяння розкриттю злочину.

Обтяжуючих покарання обставин відносно обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно до вимог ст.67 КК України, судом не встановлено.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він не одружений, раніше судимий, у тому числі за скоєння корисних злочинів, останній раз 22.12.2011 року Ленінським районам судом м. Харкова за ч.1 ст.185, ч.1 ст.309, ч.2 ст.185, ч.1 ст.289, ч.2 ст.289 КК України, із застосуванням ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 04.08.2014 року згідно ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.07.2014 року на підставі ст.2 ЗУ «Про амністію», судимість не знята у встановленому законом порядку, офіційно не працює, має постійне місце мешкання в м.Харкові, за місцем мешкання характеризується посередньо, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є злочином середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують його покарання, і вважає необхідним призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.185 КК України.

Виходячи з вимог ст. 65 КК України, суд приходить до висновку, що вказане покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових злочинів.

Суд, враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1, те, що він повністю визнав свою провину у скоєнні кримінального правопорушення, щиро покаявся у скоєному, з урахуванням обставин, які пом'якшують його покарання, відсутності претензій до обвинуваченого з боку потерпілої, вважає можливим звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України, з покладенням на нього обов'язків передбачених ч.1 ст.76 КК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 в ході досудового та судового слідства не обирався.

Також суд, вважає за необхідне, на підставі ч.2 ст.124 КПК України, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення експертного дослідження по справі.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 373, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді - 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі звільнити протягом іспитового строку - 2 (двох) років, якщо він не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.

На підставі п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України, зобов'язати ОСОБА_1 протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця мешкання, навчання, роботи, періодично з'являтись до кримінально - виконавчої інспекції на реєстрацію.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення експертиз в сумі - 184 гривні 14 коп., які перерахувати на р/р 31419544700005, код доходів 24060300, код банку 37999680, МФО 851011, УДКСУ в Комінтернівському районі м.Харкова.

Речовий доказ: металеві двері, які знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_2,- повернути останній як власнику.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя М.В. Федюшин