Ухвала суду № 55174577, 22.01.2016, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 1216/102/12

Провадження № 1-в/417/6/16

УХВАЛА

Іменем України

"22" січня 2016 р. с. Марківка Луганської області

Марківський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Шкирі В.М.,

за участю прокурора Черствої А.М.,

засудженого ОСОБА_1

секретаря судового засідання Позднякової С.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.Марківка Луганської області подання прокурора про вирішення питання, пов'язаного з виконанням вироку Марківського районного суду Луганської області від 29.11.2012 в кримінальній справі №120097 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Скородна Марківського району Луганської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2,3 ст.185 КК України

встановив:

До Марківського районого суду Луганської області надійшло подання, в якому прокурор просить: визначити невідбуту частину покарання засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого було засуджено вироком Марківського районного суду Луганської області від 29.11.2012; направити ОСОБА_1 для відбування покарання на строк визначений судом, як невідбутий за вказаним вироком, надавши дозвіл на етапування ОСОБА_1 до Старобільського СІЗО УДПтС України в Луганській області. Термін невідбутої частини покарання обчислювати з дня виявлення ОСОБА_1 на території підконтрольній Україні, а саме з дня доставки до Марківського РВ ГУ МВС України в Луганській області.

Подання обгрунтовано наступним:

Вироком Марківського районного суду Луганської області від 29.11.2012 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч.2,3 ст.185 КК України та на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Згідно рішення регіональної комісії з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі при управлінні ДПтС України в Луганській області, засудженого ОСОБА_1 з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину розподілено для відбування покарання до Брянківської виправної колонії № 11 УДПтС в Луганській області /Луганська область м.Брянка вул..Желєзняка 6/, куди останній вибув зі Старобільського слідчого ізолятора.

У звязку з проведенням на території Луганської області анти терористичної операції, місто Брянка, де розташована Брянківська виправна колонія № 11, опинилась в межах тимчасово окупованої території України, яка контролюється представниками незаконних збройних формувань /на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» № 1085-р від 07.11.2014 та Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 місто Брянка віднесено до переліку таких населених пунктів/.

Статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав та свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014 визначено, що тимчасово окупована територія України є невідємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції України та законів України

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені в порядку, не передбаченому Законом.

Також, ч.3 ст.9 Закону передбачено, що будь-який акт /рішення, документ/, виданий органами та/або особами, визначеними частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Так Адміністрацією Брянківської виправної колонії подання на УДО ОСОБА_1 не готувалося, з УДПтС України в Луганській області не погоджувалося та до суду не направлялося, оскільки у грудні 2014 року Брянківську виправну колонію № 11 було захоплено представниками незаконних збройних формувань та званої "ЛНР".

13.02.2015 слідчим СВ Сєвєродонецького МВ ГУМВС України в Луганській області відомості за вказаним фактом внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015130370000442 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 341 КК України та розпочате досудове розслідування, яке на цей час триває.

12.02.2015 нелегітимним органом - Генеральною прокуратурою так званої "ЛНР" , створеним у порядку, не передбаченому діючим законодавством України, у порушення ст.74 КК України, яка передбачає, що питання звільнення, засуджених від покарання неледить до компетенції суду, видано документ про умовно - дострокове звільнення ОСОБА_1

15.06.2015 ОСОБА_1 звільнений з Брянківської виправної колонії № 11, а вже 18.08.2015 він був затриманий працівниками міліції для перевірки факту втечі з місць позбавлення волі. При цьому встановлено, що невідбута частина покарання станом на 18.08.2015 становить - 3 місяці 1 день.

Таким чином виникла необхідність щодо визначення невідбутої частини покарання ОСОБА_1 за вироком Марківського районного суду Луганської області від 29.11.2012

У судовому засіданні прокурор підтримав подання в повному обсязі та просила його задовольнити.

Засуджений ОСОБА_1 проти задоволення подання заперечував, визнавши, що дійсно був звільнений 16.06.2015 з Брянківської виправної колонії де він відбував покарання за вироком Марківського районного суду Луганської області від 29.11.2012, зазначив, що в нього було 3 заохочення він виправився та ніякої його вини в тому, що його звільнили немає. Після звільнення 16.06.2015 він поїхав до своєї матері в с.Тарасівка Лутугінського району Луганської області де був 2 місяці рівно, а 16.08.2015 він повернувся до своєї сім'ї, дружини та п'ятьох дітей в с.Лісна Поляна Марківського районного суду Луганської області, де проживає і зараз.. 18.08.2015 до нього приїхали представники міліції, щоб з'ясувати чи не втік він з місць позбавлення волі, якщо ні то чому не став на облік в КВІ.

При цьому ОСОБА_1 додав характеристику з місця проживання , довідку про склад сім' ї та про наявність земельної ділянки, які долучено до матеріалів подання.

Вислухавши прокурора, засудженого, дослідивши в судовому засіданні письмові докази, суд приходить до висновку про необхідність задовольнення клопотання.

Так, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України суд вирішує інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Судом встановлено, що вироком Марківського районного суду Луганської області від 29.11.2012 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2,3 ст.185 КК У країни, та призначено покарання відповідно до ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та призначено остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі, а строк покарання засудженого ОСОБА_1 обчислюється з 29.11.2012 (а.с.134-135).

Згідно довідки управління ДПтС України в Луганській області від 25.09.2015 за № 4/2605 ОСОБА_1 вибув зі Старобільського СІЗО Луганської області для відбування покарання до Брянківської ВК-11, при цьому вказано, що початок строку відбування покарання - 29.11.2012, кінець- 29.11.2015.

Згідно довідки управління інформаційно - аналітичного забезпечення №404-25092015/44200 даних про звільнення ОСОБА_1 - нема (а.с.137).

У період часу з 01.12.2014 по 30.12.2014 невстановлені озброєні особи захопили Брянківську виправну колонію №11, за цим фактом 22.10.2015 було внесено відомості до ЄРДР за ст. 341 КК України (а.с.142) , отже колонія не підконтрольна українській владі.

Таким чином, місто Брянка, де розташована Брянківська виправна колонія № 11, опинилась в межах території України, яка контролюється представниками незаконних збройних формувань, а на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» № 1085-р від 07.11.2014 та Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 місто Брянка віднесено до переліку таких населених пунктів/.

12.02.2015 нелегітимним органом - Генеральною прокуратурою так званої "ЛНР" , створеним у порядку, не передбаченому діючим законодавством України, у порушення ст.74 КК України, яка передбачає, що питання звільнення, засуджених від покарання нележить до компетенції суду, видано документ про умовно - дострокове звільнення ОСОБА_1 на підставі ст..81 КК України, а 15.06.2015 він звільнений з Брянківської виправної колонії № 11.

ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстрований та мешкає по АДРЕСА_1 (а.с.147-148)

Достовірних даних, де перебував ОСОБА_1 з 16.06.2015 по 17.08.2015 включно нема, з його слів він був в с.Тарасівка Лутугінського району Луганської області, проте 18.08.2015 він був виявлений працівниками міліції в с.Лісна Поляна Марківського району Луганської області для перевірки факту втечі з місць позбавлення волі, про що свідчить рапорт ДІМ Марківського РВ ГУ МВС України в Луганській області О.В.Кризького та письмові пояснення ОСОБА_1, які повністю узгоджуються з його поясненнями наданими суду безпосередньо під час судового засідання.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_1 був засуджений та відбував покарання на підставі вироку Марківського районного суду Луганської області від 29.11.2015 у Брянківської виправної колонії № 11, яка входила до складу Державної пенітенціарної служби України та був звільнений умовно - достроково нелегітимним органом - Генеральною прокуратурою так званої "ЛНР" , створеним у порядку, не передбаченому діючим законодавством України, у порушення ст.74 КК України, яка передбачає, що питання звільнення, засуджених від покарання нележить до компетенції суду, при цьому жодних доказів звільнення ОСОБА_1 саме судом не надано.

Також судом встановлено, що на момент виявлення ОСОБА_1 на території підконтрольній Українській владі, а саме с.Лісна Поляна Марківського району Луганської області невідбута ним частина покарання за вироком Марківського районного суду Луганської області від 29.11.2012 становить 3 місяці 12 днів.

Беручи до уваги те, що засудженого було звільнено в порядку, не передбаченому діючим законодавством України, в порушення ст.74 КК України, яка передбачає, що питання звільнення, засуджених від покарання нележить до компетенції суду, клопотання прокурора слід задовольнити, а ОСОБА_1 слід направити для подальшого відбуття покарання.

Суд враховує також лист за підписом начальника Марківського відділу Старобільської місцевої прокуратури № 03-/19 вих від 21.01.2016 в якому зазначено ,що після подачі подання до суду органи прокуратури та міліції були реформовані та змінили свої назви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, , суд

ухвалив:

Подання прокурора про визначення невідбутої частини покарання ОСОБА_1 за вироком Марківського районного суду Луганської області від 29.11.2012 та направлення його для відбування покарання на строк визначений судом, як невідбутий за вказаним вироком - задовольнити.

Визначити строк фактично невідбутої ОСОБА_1 частини покарання за вироком Марківського районного суду Луганської області від 29.11.2012 - три місяці дванадцять днів.

Надати дозвіл органам Національної поліції на етапування ОСОБА_1 до Старобільського слідчого ізолятору управління ДПтС України в Луганській області.

Засудженого ОСОБА_1 взяти під варту негайно в залі суду.

Початок строку відбуття визначеної судом невідбутої частини покарання обчислювати з 13 год. 30 хв. 22 січня 2016 року.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області протягом 7 діб з дня її оголошення через Марківський районний суд Луганської області

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя В. М. Шкиря