Рішення № 55173726, 18.01.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/4273/14-ц Головуючий у І інстанції Купрієнко С. І.Провадження № 22-ц/780/381/16 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н. С.Категорія 26 18.01.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

18 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Верланова С.М., Березовенко Р.В.

при секретарі Якимчук Ю.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5 та за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Вишгородського районного суду від 17 листопада 2015 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання окремих частин договору іпотеки недійсними,-

Встановила :

ПАТ „Універсал Банк" звернувся позовом до відповідачів- спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 -боржника за кредитним договором №065-2008-2637 від 20 серпня 2008 року про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання прав власності на іпотечне майно в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості, яка становила на день звернення до суду суму 5331046,43 грн.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги в частині суми заборгованості, яку мав боржник перед банком, вказавши на те, що оскільки кредит ОСОБА_6 видавався в розмірі 400 000 швейцарських франків, сума заборгованості по кредиту та відсотках у боржника складає 391 556,84 швейцарських франків, а тому просив в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості, в межах вартості отриманого спадкоємцями померлого боржника спадкового майна - незавершеного будівництвом житлового будинку готовністю 74% за адресою - АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,1500 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_2 за цією ж адресою, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання прав власності за банком на зазначене іпотечне майно, вартість якого становить 248 000 швейцарських франків.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулись із зустрічним позовом, в якому просили визнати недійсними частково положення договору іпотеки від 20 серпня 2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством „Універсал Банк" та ОСОБА_6 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.С., 20 серпня 2008 року за реєстровим номером 4819, які стосуються позасудового врегулювання через застереження про задоволення вимог іпотекодержателя , а саме:

положення п.4.2 договору в частині або «застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя"; пункту 4.6 договору повністю; розділу 5 договору повністю.

На обґрунтування зустрічних позовних вимог, зокрема, ОСОБА_2 посилалася на те, що вона, як дружина іпотекодавця, не надавала окремої згоди на включення до договору іпотеки відповідного іпотечного застереження; за своєю правовою природою застереження, включені до договору іпотеки, є окремими договорами про задоволення вимог іпотекодержателя. Крім того, на думку позивачів за зустрічним позовом, суд прийнявши уточнені позовні вимоги банку, не врахував, що позивачем не сплачено належним чином судовий збір, оскільки виразивши вимоги у іноземній валюті, не сплатив у повному обсязі судовий збір.

В судовому засіданні представник Банку позовні вимоги підтримав, проти зустрічного позову заперечував.

Представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 проти основного позову заперечував, зустрічний позов підтримав і просив його задовольнити.

Рішенням Вишгородського районного суду від 17 листопада 2015 року позов Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" задоволено частково.

Вирішено, з метою часткового задоволення вимог за кредитним договором №065-2008-2637 від 20 серпня 2008 року в сумі 391 556,84 швейцарських франків, звернути стягнення на предмет іпотеки : незавершений будівництвом житловий будинок готовністю 74% загальною площею 368,1 кв.м. , за адресою - АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,1500 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_2 за адресою - АДРЕСА_1, що є власністю ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину, отриманого в Одинадцятій Київській державній нотаріальній конторі , 30 травня 2014 року, визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки від свого імені - покупцеві із застосуванням процедури продажу, встановленої ст.38 Закону України „Про іпотеку" , шляхом проведення прилюдних торгів , за початковою ціною згідно висновку про вартість майна проведеного ТОВ „Оцінка і консультації„ в розмірі 5 445 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ „Універсал Банк" по 913,50 грн. з кожного витрат по судовому збору .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 , відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідачі просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог за основним позовом та задовольнити зустрічний позов.

Вказували на те, що суд, задовольняючи частково позовні вимоги позивача, в порушення норм матеріального та процесуального права, вийшов за межі позовних вимог банку в частині способу звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за банком за ціною в національній валюті, але в подальшому змінив предмет позову, шляхом вираження розміру заборгованості та вартості предмету іпотеки у валюті зобов»язання- швейцарських франках, тобто в іноземній валюті, але не здійснив доплату судового збору. Щодо відмови у задоволенні зустрічного позову, то суд не взяв до уваги, що ОСОБА_6 уклав з банком договір іпотеки без окремої нотаріально посвідченої згоди другого подружжя на включення до умов договору іпотечного застереження, що є підставою для визнання окремих частин іпотечного договору недійсними.

В апеляційній скарзі ПАТ «Універсал Банк» ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог банку щодо визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки і в цій частині просив ухвалити нове рішення відповідно до заявлених позовних вимог. В решті рішення просив залишити без змін.

Апеляційні скарги підлягають до задоволення частково з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

У відповідності до положень статей 10 і 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах , встановлених договором , а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти .

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави , якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі , визначені родовими ознаками , у такій самій кількості , такого самого роду та такої самої якості , що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку , що встановлені договором.

Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

В силу ст.12 Закону України „Про іпотеку", в разі порушення іпотекодавцем обов»язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов»язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.33 Закону України „Про іпотеку" , в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов»язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням , шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одрежаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов»язаний задовольнити вимоги кредитора особисто , у розмірі , який відповідає його частці у спадщині. При цьому спадкоємці несуть зобов»язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки у випадку , якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов»язання фактично не пов»язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

По справі встановлено, що ПАТ „Універсал Банк" являється правонаступником ВАТ „Універсал Банк".

20.08.2008 року між ВАТ „Універсал Банк" та ОСОБА_6 було укладено Кредитний договір №065-2008-2657, відповідно до якого Позичальник отримав від Банку кредит в сумі 400 000 швейцарських франків строком до 10.08.2038 року зі сплатою 12,95% річних за користування кредитом (т.1 а.с.6-17).

В забезпечення виконання зобов»язань по Кредитному договору між позивачем та ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.С., 20 серпня 2008 року, відповідно до якого предметом іпотеки є незавершений будівництвом житловий будинок готовністю 74% загальною площею 368,1 кв.м., за адресою - АДРЕСА_1 та земельна ділянка загальною площею 0,1500 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_2 за адресою - АДРЕСА_1 (а.с.35-38).

Як вбачається з матеріалів справи дружина іпотекодавця ОСОБА_2 в заяві від 20 серпня 2008 року на ім.»я нотаріуса надала згоду чоловікові ОСОБА_6 на передачу в іпотеку житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою Київська область, Вишгородський район, с.Нові Петрівці на умовах за його розсудом, зареєстрованій в реєстрі за №4812( т.2 а.с.40).

Судом встановлено, що позивачем належним чином було виконано вимоги Кредитного договору в результаті якого ОСОБА_6 отримав грошові кошти в розмірі 400 000 швейцарських франків. В свою чергу, позичальник належним чином свої зобов»язання не виконував, у зв»язку з чим допустив заборгованість по поверненню кредиту та процентів у сумі 391 556,84 швейцарських франків ( т.1 а. с.18-20) .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер (т.1 а.с.43).

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6 являються його дружина ОСОБА_2 та діти ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, що підтверджується матеріалами спадкової справи №1081/13 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, які у відповідності до вимог чинного законодавства отримали спадщину та на даний час являються власниками вищезазначеного іпотечного майна відповідно до виданих Одинадцятою Київською державною нотаріальною конторою свідоцтв про право на спадщину за законом.

Так, згідно Свідоцтва про право власності від 30 травня 2014 року ОСОБА_2, як пережившій дружині померлого ОСОБА_6 належить ? частка у праві спільної сумісної власності подружжя, яка складається з житлового будинку та споруд, що розташовані за адресою АДРЕСА_1, що належав спадкодавцю ; вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами становить 2217874 грн., ? частина -1 108 937 грн. , а також ? частка земельної ділянки, площею 0,1500 га кадастровий номер НОМЕР_2, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; вартість земельної ділянки становить 1009340 грн. , вартість ? частини земельної ділянки 504670 грн. ; згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 травня 2014 року ОСОБА_2 отримала право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_6 на 1/8 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, вартість якої становить 277234,25 грн. та на 1/8 частину земельної ділянки, вартість якої становить 126167,50 грн. (т.2 а.с. 44-51; т.1а.с. 70-206);

- відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом син померлого ОСОБА_6 ОСОБА_3 отримав право власності на спадщину на 1/8 частину спадкового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд вартість якої становила 277234,25 грн. та на 1/8 частину земельної ділянки, вартість якою становила 126167,50 грн. ( т.2 а.с.52-55, т.1 а.с. 70-206);

- відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом донька померлого ОСОБА_6 ОСОБА_4 отримала право власності на спадщину на 1/8 частину спадкового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд вартість якої становила 277234,25 грн. та на 1/8 частину земельної ділянки, вартість якою становила 126167,50 грн. ( т.2 а.с.56-60, т.1 а.с. 70-206 );

- відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом донька померлого ОСОБА_6 ОСОБА_5 отримала право власності на спадщину на 1/8 частину спадкового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд вартість якої становила 277234,25 грн. та на 1/8 частину земельної ділянки, вартість якою становила 126167,50 грн. ( т.2 а.с.61-64, т.1 а.с. 70-206). Тобто, спадкоємці отримали спадщину, вартість якої на час отримання ними свідоцтв про право на спадщину за законом визначена у національній валюті.

ОСОБА_2 є законним представником неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно до ст.242 ч.1 ЦК України.

Згідно висновку про вартість іпотечного майна, отриманого у спадщину спадкоємцями померлого іпотекодавця ОСОБА_6, ринкова вартість спадкового майна - житлового будинку та земельної ділянки станом на 11 серпня 2015 року становить 5 445 000 грн. або за курсом НБУ-248000 швейцарських франків; відповідно : ринкова вартість спадкового будинку 4 505 000 грн. або 205000 швейцарських франків та ринкова вартість земельної ділянки- 938 000 грн. або 43000 швейцарських франків ( т.2 а.с. 10).

Як зазначено в п. 9 Постанови пленуму ВССУ № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Відповідно до п. 39 даної Постанови іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Отже, наведеними вище нормами законодавства (зокрема, статтями 36, 37 Закону «Про іпотеку») не виключається можливість звернення стягнення в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, разом з іншими, може застосовуватися, якщо це передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Проте, вирішуючи спір по суті, суд, в порушення норм чинного законодавства, визначаючи на свій розсуд спосіб звернення на предмет іпотеки вийшов за межі позовних вимог банку та не обґрунтував свої висновки щодо обраного позивачем способу захисту та не навів мотивів невідповідності обраного позивачем способу звернення стягнення, а саме звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, вимогам закону.

Також необхідно зазначити, що резолютивна частина рішення містить в собі взаємовиключні приписи, щодо визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки. З одного боку судовим рішенням встановлено процедуру продажу предмету іпотеки визначену у ст. 38 Закону України «Про іпотеку» (не передбачає самого по собі проведення виконавчих дій на стадії виконавчого провадження), з іншого боку встановлено що предмет іпотеки має бути продано шляхом проведення прилюдних торгів (тобто процедура продажу визначена ст. 41 Закону України «Про іпотеку», яка має здійснюватись у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження»), що свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки не відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а тому в цій частині не може бути залишеним без змін та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Нотаріально посвідчений договір іпотеки, укладений між банком та ОСОБА_6 від 20 серпня 2008 року містить розділ 5 «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя» , відповідно до яких, зокрема, про право іпотенкодержателя самостійно визначати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов»язання у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» ( т.2 а.с.35).

Як вже наголошувалося, Постановою Пленуму ВССУ № 5 (п. 39) встановлено право іпотекодержателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. При цьому, правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Положеннями Закону «Про іпотеку» (ст..36,37 ) не виключається можливість звернення стягнення в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, разом з іншими, може застосовуватися, якщо це передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

В силу ст.1282 ЦК України спадкоємці боржника, за умови прийняття спадщини, є боржниками перед кредитором у межах вартості майна одержаного у спадщину.

Відповідно до свідоцтв про право власності на спадкове майно, що належало померлому ОСОБА_6 , спадкоємцями отримано майно, вартість якого визначена в національній валюті України. Згідно висновку про вартість іпотечного майна, ринкова вартість іпотечного майна - житлового будинку та земельної ділянки становить 5 445 000 грн.

За таких обставин, в рахунок погашення заборгованості в сумі 391 556,84 швейцарських франків за кредитним договором № 065-2008-2637 від 20 серпня 2008 року слід звернути стягнення на предмет іпотеки- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,1500 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_2, розташованою за адресою АДРЕСА_1, що є власністю відповідачів в межах вартості отриманого спадкоємцями померлого боржника спадкового майна, загальною ринковою вартістю 5 445 000 грн.

Посилання ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_6 уклав з банком договір іпотеки без окремої нотаріально посвідченої згоди другого подружжя на включення до умов договору іпотечного застереження, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства , звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Під час укладення іпотечного договору сторони визначили його умови, були вільними в його укладенні, обумовили окремі застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя . Договір підписаний сторонами та нотаріально посвідчений. Нотаріальне посвідчення договору проведено з урахуванням згоди дружини іпотекодавця ОСОБА_2 на передачу в іпотеку нерухомого майна на умовах за розсудом ОСОБА_6 (т.2 а.с.40).

У зв»язку з викладеним, колегія вважає обґрунтованими висновки суду про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 щодо визнання окремих частин договору іпотеки недійсними із підстав, зазначених останньою. У даному випадку, посилання ОСОБА_2 на те, що її чоловік ОСОБА_6 уклав з банком договір іпотеки без окремої нотаріально посвідченої згоди другого подружжя на включення до умов договору іпотечного застереження, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи, а саме змістом заяви останньої від 20 серпня 2008 року на ім»я нотаріуса (т.2 а.с.40).

Інші доводи апеляційної скарги в цій частині вимог висновків суду не спростовують.

За таких обставин, керуючись ст..ст.307, 309 ЦПК України, колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги задовольнити частково.

Рішення Вишгородського Вишгородського районного суду від 17 листопада 2015 року в частині визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» в частині визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості в сумі 391556,84 швейцарських франків за кредитним договором № 065-2008-2637 від 20 серпня 2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку , площею 0,1500 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_2, розташованою за адресою АДРЕСА_1, що є власністю ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на підставі свідоцтв про право на спадщину померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 від 30 травня 2014 року, виданих на ім»я останніх державним нотаріусом одинадцятої Київської державної нотаріальної контори, шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» на зазначене майно в межах вартості отриманого спадкоємцями померлого боржника спадкового майна, загальною ринковою вартістю 5 445 000 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді