Рішення № 55173324, 19.01.2016, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/895/15-ц

Провадження № 2/375/5/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2016 року Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Литвина О.В.,

при секретарі - Юрченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Рокитнянської селищної ради Київської області

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 посилається на те, що є власником земельної ділянки площею 0,1500 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку та земельної ділянки площею 0,0510 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташованих по АДРЕСА_1, і що підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 15.03.2005 року та НОМЕР_2 від 15 березня 2005 року.

Зазначає, що суміжним землекористувачем є ОСОБА_2, яка самовільно збудувала паркан між його земельною ділянкою і землями загального користування, та що не давало йому змоги заїзду до земельної ділянки (городу) . У 2012 році він після неодноразових звернень до ОСОБА_2 власними силами демонтував частину паркану, щоб звільнити заїзд.

Також ОСОБА_2 на землях загального користування, які слугують проїздом до державних сільськогосподарських угідь та його городу, а саме попід своїм парканом, посадила дерева, які також заважають вільному проїзду до його земельної ділянки.

Він неодноразово, а саме 29.05.2013 року, 23.07.2013 року, 06 березня 2015 року звертався до Рокитнянської селищної ради Рокитнянського району Київської області із заявами про зобов'язання ОСОБА_2 прибрати із земель загального користування дерева, паркан та каміння, проте спір вирішено не було і рада рекомендувала йому вирішити спір у судовому порядку.

Посилається також, що Державною інспекцією сільського господарства в Київській області за зверненням прокуратури Київської області встановлено, що рішення Рокитнянської селищної ради Київської області 15 сесії ІУ скликання № 164 від 13.10.2004 року на підставі якого ОСОБА_2 виготовила Державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_3 від 06.04.2006 року не відповідає вимогам земельного законодавства, а саме: технічну документацію із землеустрою не погоджено природоохоронними та санітарно- епідеміологічними органами, у технічній документації із землеустрою відсутні відомості про закріплену в довідці за гр. ОСОБА_2 площу та місцезнаходження земельної ділянки згідно земельно - шнурової книги.

В акті обстеження земельної ділянки та передачі на відповідальне зберігання встановлених межових знаків землевласнику від 14.07.2003 року відсутні прізвища та підписи суміжних землекористувачів в тому числі і Рокитнянської селищної ради Київської області та не погоджено Рокитнянським відділом земельних ресурсів.

Обставина, що підтверджує розташування на землях загального користування огорожі перед парканом, шириною 1,5 м, по довжині близько 12 метрів, висотою близько 0,5 метрів знаходить своє підтвердження в Постанові про закриття кримінального провадження від 13.03.2013 року наданою Рокитнянським РВ ГУ МВС в Київській області .

Просив зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні його земельною ділянкою шляхом: звільнення проїзду від каміння, що знаходиться біля межі земельних ділянок; зрізання дерев, що насадженні на землях загального користування; проведення демонтажу фундаменту, що побудований на землях загального користування (проїзду); перенесення огорожі, що розташована на землях загального користування, в межі її (відповідача) приватної земельної ділянки.

Також просив зобов'язати Рокитнянську селищну раду Київської області привести у відповідність вимогам земельного законодавства рішення цієї ради №164 від 13.10.2004 року п'ятнадцятої сесії ІУ скликання та стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду в сумі 3000.00 грн..

В судовому засіданні позивач відмовився від своїх позовних вимог до Рокитнянської селищної ради Київської області та підтримав за викладених у позові обставин та підстав заявлені ним позовні вимоги до ОСОБА_2.

При цьому суду показав, що відповідач перешкоджає його проїзду до належних йому на праві власності земельних ділянок по вул. по АДРЕСА_1 і що проявилося у тому, що вона на землях загального користування, які слугують проїздом до його та інших земельних ділянок, після 2000 року самовільно збудувала паркан, посадила дерева.

Приблизно у березні-квітні 2012 року він звернувся до Рокитнянської селищної ради з приводу усунення з боку ОСОБА_2 усунення перешкод користуватися своїми зе мельними ділянками, комісія якої виїзджала на місце знаходження проїзду, але жодних заходів не вжила.

Восени 2012 року він просив відповідача розібрати паркан, але вона відмовилася і тоді він знову звернувся до Рокитнянської селищної ради, відповідь якої від 16.10.2012 року його не задовольнила, а тому він самовільно демонтував паркан, а каміння від нього склав на землі проїзду. Після цього він неодноразово звертався до селищної ради з приводу зобов'язання відповідача прибрати з проїзду каміння та зрізати дерева, які займають два метри проїзду.

Дерева, які посадила відповідач на проїзді попід своїм парканом заважають йому проїхати до своєї земельної ділянки і проїзд складає всього 4 метра, що перешкоджає йому проїхати вантажним автомобілем з причіпом до своєї земельної ділянки і що підтверджується лише наданими ним суду фотографіями.

Обставини перешкоджання відповідачем його проїзду до своєї земельної ділянки підтверджується документально, а саме: листом Рокитнянської селищної ради № 3-15-129 від 30.03.2015 року та актом цієї ради від 19.03.2015 року, якими було рекомендовано відповідачу провести благоустрій прилеглої до паркану території та прибрати залишки паркану на проїзній частині дороги; фотографіями. Саме ці докази вказують на перешкоджання відповідачем його проїзду до своєї земельної ділянки, інші докази відсутні.

Просив суд вирішити спір на підставі доказів, які отримані судом та досліджені у судовому засіданні, та задовольнити позов.

Відповідач позов не визнала та суду показала, що у травні 2012 року позивач приводив комісію, один з членів якої повідомив їй, що вона захватила землі загального користування. 21.09.2012 року позивач самовільно розібрав збудований нею паркан. Про такі свої наміри він повідомляв її приблизно за тиждень до такої події.

В послідуючому виявилося, що при приватизації нею земельних ділянок та виготовленні державних актів було помилково приватизовано частину земельної ділянки, яка є спірним громадським проїздом і на якій власне і було збудовано нею паркан, частину якого самовільно зруйнував позивач. Вона мала намір переробити державний акт, але для цього треба рішення суду. Дерева, які ростуть на проїзду під її парканом вона особисто не садила, вони самосійні.

У задоволенні позову просила відмовити.

Таку позицію свого довірителя підтримала її представник ОСОБА_3, яка також суду показала, що вимоги позивач не обґрунтовані, оскільки факт перешкоджання її довірителем у користуванні ним своїми земельними ділянками у судовому засіданні свого належного підтвердження не знайшов, а його доводи щодо неможливості проїзду є надуманими та спростовуються висновком акту узгоджувальної комісії Рокитнянської селищної ради від 15.01.2016 року.

Просила у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в особі Рокитнянської селищної ради суду ОСОБА_4 суду показала, що підтримує думку представника відповідача в тім, що відсутні підстави вважати, що ОСОБА_2 перешкоджає позивачу користуватися належною йому на праві власності земельною ділянкою для ведення підсобного господарства. Позивач дійсно звертався із заявами до Рокитнянської селищної ради і йому було рекомендовано звернутися за вирішенням спору до суду.

На час вирішення спору радою було виявлено, що при приватизації відповідачем перебуваючих у її користуванні земельних ділянок було безпідставно приватизовано на імя останньої частину земель загального користування. На разі, жодних заходів щодо усунення такого виявленого порушення радою до цього часу не приймалося.

У задоволенні позову просила відмовити.

Заслухавши сторони спору та їх представників, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд приходить до висновку про відмову у позові, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що позивач що є власником земельної ділянки площею 0,1500 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку та земельної ділянки площею 0,0510 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташованої по АДРЕСА_1, і що підтверджується Державними актами на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 та НОМЕР_1, виданих на імя позивача 15.03.2005 року (а.с. 8, 9). Його суміжним землекористувачем є відповідач у справі ОСОБА_2, яка відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_4 від 06.04.2006 року має у власності земельну ділянку розміром 0.15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_3 від 06.04.2006 року - земельну ділянку розміром 0.0107 га для ведення особистого селянського господарства, розташовані по АДРЕСА_2

На разі, при виготовленні технічної документації та виготовленні Державних актів на право власності на земельну ділянку щодо вказаних земельних ділянок на імя відповідача, було безпідставно приватизовано частину земель загального користування, які перебували у комунальній власності Рокитнянської селищної ради, які становлять проїзд до земельної ділянки позивача для ведення особистого селянського господарства і на якій по суті поряд з парканом відповідача проростають фруктові дерева (горіхи) та лежить каміння, знаходиться частина паркану відповідача і що також визнається сторонами спору та підтверджується рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 23.12.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Рокитнянської селищної ради та Реєстраційної служби Рокитнянського РУЮ про часткове скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними державних актів та скасування їх державної реєстрації.

Вказані обставини визнаються сторонами спору, а тому у звязку із цим та з огляду на встановлення їх згаданим рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 23.12.2015 додатковому доказуванню відповідно до положень ст..61 ЦПК України не підлягають.

Частину згаданого паркану, який був збудований сімєю відповідача на початку 2000-х років, позивач 21.09.2012 року самовільно зруйнував, щоб забезпечити проїзд до своєї земельної ділянки, а камінь-бут, який є предметом спору і з якого був збудований паркан, склав в межах проїзду.

Разом з тим, і що визнав у судовому засіданні позивач, попри всі перешкоди, а саме насадження дерев та знаходження каміння, ширина проїзду землями до його земельної ділянки становить приблизно чотири метри.

Вказана обставина підтверджується також Актом узгоджувальної комісії Рокитнянської селищної ради № 1 від 15.01.2016 року, відповідно до висновку якого (пункт 3) ширина проїзду дозволяє безперешкодно проїхати на земельну ділянку ОСОБА_1.

З приводу усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою позивач неодноразово звертався із заявами до Рокитнянської селищної ради, дії якої по суті зводилися до рекомендацій відповідачу зрізати дерева та прибрати каміння, а позивачу - звернутися за вирішенням спору до суду.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться у 15 та 16 статтях ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За вимогами ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 11 вказаного Кодексу суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.

Відповідно до статті 60 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов»язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду спору по суті.

У відповідності до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до вимог ст. 90 Земельного кодексу України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

За вимогами статті 91 вказаного Кодексу власник земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Згідно вимог ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування: г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Разом з тим, як вбачається із встановлених у судовому засіданні обставин спору, позивач всупереч положень ст. 60 ЦПК України не довів та не надав суду належних та допустимих доказів в підтвердження того, що з боку відповідача існують перешкоди у користуванні ним належною на праві власності земельною ділянкою, а подані ним докази, на які він посилається в обгрунтування вимоги щодо усунення перешкод у користування земельною ділянкою і що він підтвердив у судовому засіданні, а саме - лист Рокитнянської селищної ради № 3-15-129 від 30.03.2015 року, Акт узгоджувальної комісії цієї ради від 19.03.2015 року, якими було рекомендовано відповідачу провести благоустрій прилеглої до паркану території та прибрати залишки паркану на проїзній частині дороги та фотографії на переконання суду не є належними та достатніми доказами такої обставини.

Його доводи в тім, що ширина проїзду не забезпечує проїзду до його земельної ділянки вантажним автомобілем з причіпом при ширині проїзду 4 метри і що він сам визнав у судовому засіданні, та з огляду на відсутність у справі інших належних та достатніх доказів, які б підтвердили таку зазначену ним обставину, на переконання суду є сумнівними, а тому судом до уваги не приймаються.

Посилання позивача на висновки Державної інспекції сільського господарства в Київській області щодо невідповідності вимогам закону рішення Рокитнянської селищної ради Київської області 15 сесії ІУ скликання № 164 від 13.10.2004 року на підставі якого ОСОБА_2 виготовила Державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_3 від 06.04.2006 року та в тім, що технічну документацію із землеустрою не погоджено природоохоронними та санітарно- епідеміологічними органами, у технічній документації із землеустрою відсутні відомості про закріплену в довідці за гр. ОСОБА_2 площу та місцезнаходження земельної ділянки згідно земельно-шнурової книги, також не заслуговують на увагу суду, оскільки вказані обставини не стосуються суті спору. Більше того, як встановлено у судовому засіданні, рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 23.12.2015 року вказане рішення органу місцевого самоврядування визнано недійсним в частині затвердження технічної документації на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 та визнано недійсним обидва Державні акти на право власності на земельну ділянки на імя ОСОБА_2, з якими межують земельні ділянки позивача по АДРЕСА_1

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо усунення перешкод в користуванні його земельними ділянками, не ґрунтуються на отриманих у справі доказах та на законі, а тому задоволенню не підлягають.

Стаття 23 ЦК України визначає що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Постановою Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» надано визначення моральної шкоди, під якою розуміють втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 5 постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди» передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковомуз'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинногозв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні.

За викладеного та зважаючи, що в судовому засіданні не знайшла свого належного підтвердження обставина перешкоджання ОСОБА_2 позивачу користуватися належними йому на праві власності земельними ділянками по АДРЕСА_1, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь позивача моральної шкоди також задоволенню не підлягають.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови у позовних вимогах ОСОБА_1.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 391 ЦК України, 90, 152 ЗК України, ст.ст. 3. 10. 60, 61, 88, 209. 212-215, 218 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Рокитнянської селищної ради Київської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Рокитнянський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які не були присутні при постановленні рішення, шляхом подання апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне обґрунтування рішення виготовлено 22.01.2016 року.

Суддя О.Литвин