Рішення № 55166271, 22.01.2016, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8399/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2016 року

Галицький районний суд м.Львова

в складі:

головуючого- судді Радченка В.Є.

при секретарі - Домашовець М.Ф.

з участю:

позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника позивачів - ОСОБА_3

відповідача - ОСОБА_4

представників відповідача - ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися о суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування заявленого позову посилаються на те, що 23 квітня 2014 року у м. Львові по вул. Дорошенка сталося ДТП. Під час якої ОСОБА_4, керуючи автомобілем здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозгової травми органів грудної клітки, черевної порожнини,забій обох легень, закритий перелом кісток правої гомілки. В результаті отриманих травм ОСОБА_9 помер. За фактом ДТП слідчим відділом прокуратури Львівської області розпочато досудове розслідування за ч.2 ст.286 КК України. 25.11.2014 року дане кримінальне правопорушення було закрите у зв'язку з відсутністю в діях відповідача складу кримінального правопорушення. Не зважаючи на це, беззаперечно та безспірно встановлений факт дорожньо-транспортної пригоди та факт смерті внаслідок такого наїзду особи, яка являється для них найближчою та найріднішою людиною. Раптова смерть голови їхньої родини змінила їхній звичний устрій життя, спричинила багато клопотів, переживань, страждань та різних негараздів. 23.12.2015р. позивачами подано доповнення до позовної заяви в яких зазначено, що ОСОБА_2 встановила пам'ятник надгробний своєму батькові. У зв'язку з цим просять суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_7 в якості відшкодування шкоди,завданої смертю годувальника - її чоловіка ОСОБА_9 за період 24.04.2014р. по 23.12.2015р. в розмірі 12180 грн. та 609 грн. щомісячно починаючи з 24.12.2015р. і довічно; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_7 250000 грн. моральної шкоди; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_8, ОСОБА_1,ОСОБА_2 по 150000 грн. моральної шкоди; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 20000 грн. за придбання та спорудження надгробного пам'ятника її батькові.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та представник позивачів ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та надали аналогічні пояснення викладенні у позові. Просили позовні вимоги задовольнити.

Відповідач та його представники в судовому засіданні проти прозову заперечили. Відповідач пояснив, що дійсно керував транспортним засобом Потерпілий вибіг з натовпу і він не встиг загальмувати. Вважає, що у даному ДТП винний сам потерпілий. Представники відповідача пояснили, що у постанові слідчого зазначено про відсутність вини відповідача у даному ДТП. У потерпілого було виявлено алкоголь у крові. З боку потерпілого вбачається груба необережність. Просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 23.04.2014 року близько 16 год.08 хв. заступник командира взводу батальйону патрульно-постової служби інспектора Львівського МУ ГУ МВСУ України у Львівській області ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Mitubish Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 та їдучи по вул. Дорошенка у м. Львові, на перехресті із вул.Словацького, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку важкого ступеню, перелому лобної та тім'яної кісток, тупої травми органів грудної клітки, черевної порожнини, забій обох легень, закритий перелом кісток правої гомілки. Від отриманих травм ІНФОРМАЦІЯ_1 о 19 год. у Львівській комунальній міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги ОСОБА_9 помер.

25 листопада 2014 року старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Львівської області Луговським О.С. винесено постанову про закриття кримінального провадження, у зв'язку із відсутністю у діяннях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, тобто на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною 5 ст.1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч.1 ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується:

1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);

2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;

3) інвалідам - на строк їх інвалідності;

4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;

5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.

Для відшкодування шкоди завданої смертю годувальника позивачка ОСОБА_7 повинна була довести суду, що вона перебувала на утриманні у свого чоловіка ОСОБА_9

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст. 60 ч. 2 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Позивачка ОСОБА_7 не надала доказів того, що дійсно перебувала на утриманні у свого чоловіка ОСОБА_9 та проживала за рахунок його доходів, що його доходи були єдиним і основним засобом для її існування.

Таким чином, в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 20000 грн. за придбання та спорудження надгробного пам'ятника її батькові, суд виходить із наступного.

Як вбачається із долученою позивачкою копією накладної від 13 серпня 2015 року, ОСОБА_2 придбала надмогильний пам'ятник в кількості 1 шт. та вартістю 20000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Згідно з ст.64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Накладна не є документом, що підтверджує сплату позивачкою ОСОБА_2 цих коштів, і не є підтвердженням спорудження надгробного пам'ятника. Крім цього, суду надана копія накладної, яка належним чином не посвідчена.

Відповідно до ч.1 ст.59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині необґрунтовані та не підлягають до задоволення.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди, суд виходить із наступного.

За статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є заподіяння шкоди.

Частиною 3,4 статті 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Як вбачається із норми п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоду завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Приймаючи до уваги те, що під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 загинув внаслідок грубої необережності, вибіг на заборонений сигнал світлофору, перебував у стані алкогольного сп'яніння, відповідач не є винним у скоєнні даного ДТП, - суд вважає, що розмір моральної шкоди в 100000 грн. буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості. Тобто на користь кожного з позивачів з відповідача підлягає стягненню по 25000 грн.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави у розмірі 243,60 грн.

Керуючись ст. 208- 215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 25000 гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 25000 гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 25000 гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 25000 гривень моральної шкоди.

В решті позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий в розмірі 243,60 гривень.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м.Львова. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.Є.Радченко