Ухвала суду № 55164085, 21.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 рокусправа № 804/12316/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Панченко О.М., Коршуна А.О.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства «Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне обєднання» Жовтоводської міської ради на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року у справі №804/12316/15 за поданням Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до комунального підприємства «Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне обєднання» Жовтоводської міської ради про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Верхньодніпровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі Верхньодніпровська ОДПІ) 31 серпня 2015 року звернулась до суду з поданням до комунального підприємства «Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне обєднання» Жовтоводської міської ради (далі КП «ВЖРЕО» Жовтоводської МР), згідно з яким просить стягнути з відповідача кошти в рахунок погашення податкового боргу у розмірі 291500,00 грн. з рахунків у банках.

В обґрунтування своїх вимог контролюючий орган зазначає, що відповідач має податковий борг у розмірі 291500,00 грн. який у визначений законодавством строк не сплатив.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року подання задоволено в повному обсязі.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не надано доказів сплати заборгованості, або інших доказів в обґрунтування її відсутності.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені подання відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що датою виникнення податкового боргу є 31 серпня 2015 року і саме з цього моменту податковий орган мав право направити на адресу відповідача податкову вимогу, оскільки раніше відповідач не мав заборгованості перед ним. Вказує, що судом першої інстанції в порушення норм процесуального права повістка про виклик до суду надійшла на адресу відповідача за два дні до судового розгляду справ, у звязку з чим відповідач був обмежений в часі для підготовки до справи.

Згідно з запереченням на апеляційну скаргу, податкова інспекція посилаючись на її необґрунтованість, просить у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника податкової інспекції який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідач зареєстрований в установленому законодавством порядку як платник податків та перебуває на податковому обліку.

Відповідач має податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 291500,00 грн. (а.с.12).

Заборгованість виникла внаслідок несплати відповідачем грошового зобов'язання, визначеного в податковій декларацій від 20 серпня 2015 року №9175289291, в якій визначено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за липень 2015 року в розмірі 291500,00 грн., граничний термін сплати 30 серпня 2015 року.

Стягнення коштів платника податків який має податковий, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача податкового боргу з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів сплати заборгованості, або інших доказів в обґрунтування її відсутності.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

У відповідності з п. 46.1. ст.46.1. Податкового Кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 59.1. ст.59 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п.59.4. ст..59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У відповідності з п. 95.1 ст.95 Податкового Кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що декларацією є документ, на підставі якого формується податкове зобов'язання. До обов'язків платника відноситься сплата податкового зобов'язання по декларації протягом 10 днів, що настають після граничного строку її подання. Якщо платник, не сплатив зобов'язання, то органи ДПС надсилають податкову вимогу у якій зазначається сума податкового зобов'язання яка має бути сплачена. У випадку несплати такого податкового зобов'язання, податковий борг погашається шляхом стягнення коштів зокрема з рахунків платника податків.

Як вбачаться з матеріалів справи, податковим органом було сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу №9850-15 від 31 грудня 2014 року, яка отримана останнім 06 січня 2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.8).

Тобто, податковим органом було дотримано процедуру формування та надіслання податкової вимоги, що свідчить про наявність у боржника непогашеного податкового боргу по платежу з податку на додану вартість за липень 2015 року у розмірі 291500,00 грн. та відповідно можливість податкового органу звернутися до суду з поданням про стягнення податкової заборгованості.

Доказів, щодо сплати податкового боргу, який зазначено у податковій вимозі до суду надано не було у зв'язку з чим, стягнення податкового боргу є обґрунтованим та законним.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі на те, що податковий орган при зверненні до суду з поданням про стягнення 291500,00 грн. не мав права посилатись на направлену 31 грудня 2014 року податкову вимогу №9850-15, так як сплата вказаної в ній суми заборгованості була відстрочена постановою суду від 16 квітня 2015 року у справі №804/4523/15, а тому фактично відповідач до моменту виникнення заборгованості по сплаті узгодженої суми грошового зобовязання, згідно з декларацією за липень 2015 року заборгованості перед позивачем не мав, є необґрунтованими, оскільки, як вже зазначалось, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається), крім того вказаний податковий борг не відноситься до стягнутого та розстроченого податкового боргу.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає помилковими посилання КП «ВЖРЕО» Жовтоводської МР на відстрочення/розстрочення податкового боргу зазначеного у податковій вимозі №9850-15, оскільки такі обставини не є тотожні погашенню такого податкового боргу, у звязку з чим у цій справі податкова вимога не може вважатися відкликаною за правилами статті 60 ПК України.

Таким чином, зважаючи, що вказаний податковий борг не відноситься до стягнутого та розстроченого податкового боргу, доказів оскарження податкової вимоги та сплати податкового боргу, який зазначено у податковій вимозі до суду надано не було, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності стягнення податкового боргу з КП «ВЖРЕО» Жовтоводської МР у розмірі 291500,00 грн.

Щодо доводів відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме отримання ним повістки про виклик до суду за два дні до судового розгляду справи, у звязку з чим відповідач був обмежений в часі для підготовки до справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що КП «ВЖРЕО» Жовтоводської МР не зазначає в апеляційній скарзі, які саме доводи з посиланнями на докази він у звязку з цим не зміг надати суду першої інстанції. Зазначене свідчить, що вказані обставини не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити й те, що частиною 2 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України с передбачено, що суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Між тим, нових доводів з посиланнями на докази в підтвердження своєї правової позиції відповідачем суду не надано.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне обєднання» Жовтоводської міської ради - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року у справі № 804/12316/15 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 22 січня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко